Постанова Миколаївський апеляційний суд № 490/5665/17

21.09.20 22-ц/812/383/20 Єдиний унікальний номер судової справи 490/5665/17 Номер провадження 22-ц/812/383/20 Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В. Постанова Іменем України 21 вересня 2020 року місто Миколаїв Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: головуючого Серебрякової Т.В., суддів: Лисенка П.П., Самчишиної Н.В., з секретарем судового засідання Цуркан І.І., за участі: представників позивача - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 рішення, яке ухвалено Центральним районним судом міста Миколаєва 20 листопада 2019 року, під головуванням судді Гуденко О.А., в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за недораховану електроенергію та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» про визнання недійсним протоколу, УСТАНОВИЛА: У червні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Миколаївобленерго» (далі ПАТ «Миколаївобленерго»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Миколаївобленерго» (далі АТ «Миколаївобленерго») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за недораховану електроенергію. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач ОСОБА_3 є споживачем електричної енергії, яку позивач постачає до будинку АДРЕСА_1 , та на його ім`я відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . 18 березня 2017 року представниками (контролерами) ПАТ «Миколаївобленерго» при здійснені технічної перевірки на дотримання вимог діючих Правил користування електричної енергії для населення (далі ПКЕЕН) за адресою відповідача було виявлено порушення п.42 вказаних правил, а саме: самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів, електропроводки до електричної мережі, яка не є власністю енергопостачальника, скритою електропроводкою поза приладом обліку з порушенням схеми обліку, що неможливо виявити при контрольному огляді. За фактом даного порушення складено акт про порушення №S-6050 від 18 березня 2017 року. В подальшому вказаний акт був розглянутий комісією з розгляду актів, яка була проведена без участі споживача. Комісією було прийнято рішення, оформлене протоколом №372 від 07 квітня 2017 року, в якому зазначено про причетність споживача до порушень правил ПКЕЕН, в результаті чого відповідачем було реально спожито, але не враховано приладом обліку та не сплачено обсяг електричної енергії на загальну суму 305 523 грн. 90 коп. Розрахунок проведено за три роки, починаючи з 18 березня 2014 року по 18 березня 2017 року, та здійснено відповідно до норм п.3.5 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем ПКЕЕН, затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04 травня 2006 року за №562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04 липня 2006 року за №782/12656 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що відповідач в добровільному порядку вищевказану заборгованість не сплачує, ПАТ «Миколаївобленерго» просило стягнути на свою користь з ОСОБА_3 борг за необліковану електричну енергію в розмірі 305 523 грн. 90 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 600 грн. Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав, посилаючись на те, що акт про порушення не містить необхідних відомостей, оскільки не визначено точку (місце) підключення поза приладом обліку та не вказано поперечної площі перерізу усіх проводів. В запереченнях на доводи відповідача АТ «Миколаївобленерго» посилалось на те, що при складанні акту про порушення від 18 березня 2017 року були дотримані всі вимоги, передбачені законом; до акту додано схему самовільного підключення; переріз проводу визначався за допомогою відповідної вимірювальної техніки; а розрахунок збитків проведено у відповідності з характером порушення, визначеного з урахуванням комплексу робіт, необхідних для виявлення порушення, за формулою (2.7) на підставі пункту 3.5 Методики. У травні 2018 року ОСОБА_3 , через свого представника ОСОБА_5 , подав до суду зустрічний позов до ПАТ «Миколаївобленерго», правонаступником якого АТ «Миколаївобленерго», про визнання недійсним протоколу засідання комісії ПАТ «Миколаївобленерго». В обґрунтування зустрічного позову зазначено, що протокол №372 від 07 квітня 2017 року засідання комісії ПАТ «Миколаївобленерго» є сфальшованим, оскільки станом на 07 квітня 2017 року його ще не існувало. Так, згідно листа ПАТ «Миколаївобленерго» від 10 квітня 2017 року, надісланого на адвокатський запит, вбачається, що акт про порушення №S-6050 від 18 березня 2017 року не розглянутий комісією з розгляду актів, тому станом на 07 квітня 2017 року копію протоколу засідання комісії надати неможливо. Крім того вказано, що сам акт про порушення №S-6050 від 18 березня 2017 року складений з зазначенням припущення фактичних обставин, отже не є належним та допустимим доказом, здобутим з дотриманням необхідної процедури. Додаток до акту складено не у момент перевірки. Також, звернено увагу на те, що: енергопостачальник не звертався до правоохоронних органів з приводу розкрадання споживачем електроенергії; в акті про порушення не зазначено чітко в чому полягає порушення п.42 ПКЕЕН та такий акт складено без присутності споживача ОСОБА_3 і ним не підписано; ПАТ «Миколаївобленерго» не повідомляло споживача або його уповноваженого представника про засідання комісії з розгляду акту 07 квітня 2017 року, та засідання відбулось без його участі; у справі відсутні докази того, що протокол засідання був вручений споживачу, а тому він не набув чинності, за такого і відсутні підстави для сплати відповідачем нарахованої відповідно до протоколу суми збитків. Крім того, відповідач звертав увагу суду на те, що точку підключення контролери позивача не знайшли. Так, відповідно до положень пункту 3.1 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричної енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04 травня 2006 року №562 (зі змінами) у разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпунктах 5-7 цього пункту, ця методика застосовується за умови виявлення місця підключення до відповідних мереж, про що зазначається в акті про порушення та позначається на схемі. За такого, відповідно до п.4.7 Методики нарахування обсягу та вартості необлікованої електричної енергії по такому акту є неправомірним. Сам Акт не містить даних, що споживачем не надано дозволу на частковий демонтаж оздоблювальних матеріалів для визначення місця підключення, а в акті про порушення це мало бути указано. Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_3 просив визнати недійсним протокол №372 від 07 квітня 2017 року про оплату вартості необлікованої електроенергії. Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 20 листопада 2019 року позовні вимоги АТ «Миколаївобленерго» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за недовраховану електроенергію задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Миколаївобленерго» борг за недовраховану електричну енергію у сумі 305 523 грн. 90 коп. та 1 600 грн. компенсації судового збору. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ «Миколаївобленерго» про визнання недійсним рішення про оплату вартості не облікованої електроенергії, оформленого протоколом №372 від 07 квітня 2017 року відмовлено. В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 , посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені первісного позову відмовити. Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції безпідставно поклав на відповідача відповідальність за розкрадання електричної енергії, оскільки позивач не довів протиправність дій відповідача. В апеляційній скарзі особа, яка подала апеляційну скаргу, фактично посилався на ті ж обставини, якими обґрунтовував заперечення на позов, вважаючи, що суд першої інстанції дав їм невірну оцінку. Рішення суду в частині відмови ОСОБА_3 у задоволенні зустрічного позову не оскаржується, а тому не є предметом апеляційного перегляду. Згідно ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на таке. Відповідно до частин 1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає в повному обсязі. Так, задовольняючи позовні вимоги, районний суд своє рішення мотивував тим, що відповідач порушив Правила користування електричною енергією для населення, що підтверджується зібраними у справі доказами, а розмір збитків позивачем розрахований відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою НКРЕ від 04 травня 2006 року. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду з огляду на таке. Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права. За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів. Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України). Правовідносини у сфері постачання та споживання електроенергії регулюються ст.714 ЦК України, Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №1357 від 06 липня 1999 року (далі ПКЕЕН, в редакції, яка діяла на час складення акту про порушення), Порядком визначення розміру і відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок викрадення електричної енергії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №122 від 08 лютого 2006 року, Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою НКРЕ №562 від 04 травня 2006 року (далі Методика, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до ч.1 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Частиною четвертою ст.26 Закону України «Про електроенергетику» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що споживач електроенергії несе відповідальність згідно із законодавством за порушення умов договору та правил користування електроенергією, затверджених Кабінетом Міністрів України. Правопорушеннями в електроенергетиці є: порушення вимог нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, нормативних документів з питань технічної експлуатації електричних станцій і мереж, енергетичного обладнання і мереж суб`єктів електроенергетики та споживачів енергії, виготовлення, монтажу, налагодження та випробування енергоустановок і мереж, виконання проектних робіт на енергоустановках і мережах; крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об`єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку; пошкодження приладів обліку; розкомплектування та пошкодження об`єктів електроенергетики, розкрадання майна цих об`єктів; створення перешкод у здійсненні державного енергетичного нагляду та у виконанні робіт, пов`язаних з обслуговуванням об`єктів електроенергетики; порушення правил охорони електричних мереж; порушення правил користування енергією; дії, які перешкоджають оперативному персоналу та посадовим особам об`єктів електроенергетики виконувати свої службові обов`язки; незабезпечення енергією споживачів, що не допускають порушень своїх обов`язків перед енергопостачальниками; припинення або обмеження електропостачання навчального закладу незалежно від форми власності протягом навчального року. Відповідно до ч.1 ст.77 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом. Відповідно до ч.2 ст.77 Закону України «Про ринок електричної енергії» правопорушеннями на ринку електричної енергії є: крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об`єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку; розкомплектування та пошкодження об`єктів електроенергетики, розкрадання майна таких об`єктів; пошкодження приладів обліку, використання приладів обліку електричної енергії, неповірених або неатестованих в установленому порядку; створення перешкод у здійсненні державного енергетичного нагляду (контролю); порушення правил охорони електроенергетики; дії, що перешкоджають оперативному персоналу та посадовим особам об`єктів електроенергетики виконувати свої службові обов`язки. Згідно з п.48 ПКЕЕН (в редакції, який діяв на час виникнення спірних правовідносин) побутовий споживач несе відповідальність згідно із законодавством за: прострочення терміну внесення платежів за електричну енергію; порушення правил користування електричною енергією; ухилення або несвоєчасне виконання рішень та приписів Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної енергії; розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електричних мереж і споживання електричної енергії без засобів обліку; пошкодження засобу обліку; розукомплектування та пошкодження об`єктів електроенергетики, розкрадання майна цих об`єктів; насильницькі дії, що перешкоджають посадовим особам енергопостачальника виконувати свої службові обов`язки. Пунктом 53 ПКЕЕН визначено, що у разі виявлення представником енергопостачальника порушення побутовим споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та побутовим споживачем чи представником побутового споживача (особою, яка є співвласником об`єкта або має право користуватися цим об`єктом відповідно до договору). Один примірник акта вручається побутовому споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Побутовий споживач має право внести до акта свої зауваження. У разі відмови побутового споживача від підпису в акті робиться позначка про відмову. Акт вважається дійсним, якщо його підписали три представники енергопостачальника. Акт про порушення вищевказаних Правил розглядається комісією з розгляду актів, що утворюється енергопостачальником і складається не менш як з трьох уповноважених представників енергопостачальника. Споживач має право бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів. Рішення комісії з розгляду актів оформляється протоколом, копія якого видається споживачу. У протоколі зазначається інформація про причетність споживача до порушення цих Правил. У разі причетності споживача до порушення цих Правил у протоколі зазначаються відомості щодо обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, розрахунок проведених нарахувань з посиланням на відповідні пункти цих Правил та Методики. У разі відмови побутового споживача від сплати вартості необлікованої електричної енергії енергопостачальник звертається з позовом до суду. З матеріалів справи убачається, що відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, ОСОБА_3 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 30 січня 2001 року (том 1 а.с.64-65). 11 травня 2010 року між ВАТ ЕК «Миколаївобленерго», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3 укладено договір №015431 про користування електричною енергією за адресою: АДРЕСА_2 . За умовами договору узгоджено постачання електричної енергії на вищевказану адресу за 3-ю категорією надійності струмоприймачів з трифазним уводом в будівлю, в якому знаходився опломбований електролічильник - СТ ЭА05ДІ, заводський номер - 013331, номінальний струм 5-50А, рік випуску 2007 (том 1 а.с.69). 18 березня 2017 року працівниками ПАТ «Миколаївобленерго» складено акт про порушення за №S-6050, відповідно до якого споживач допустив порушення, передбачене п.42 ПКЕЕН а саме: самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів, електропроводки до електричної мережі, яка не є власністю електропостачальної організації скритою електропроводкою із порушенням схеми обліку, яке неможливо виявити при контрольному огляді прибору обліку. Вказаний акт підписано ОСОБА_6 (том 1 а.с.3). До акту додано схему самовільного позаоблікового підключення, підписаного всіма контролерами ПАТ «Миколаївобленерго», які проводили технічну перевірку та пояснювальну записку останніх до акту, з якої слідує, що при перевірці будинку в присутності сина та дружини власника будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 рейдовою бригадою контролерів виявлено порушення ПКЕЕН, яке шляхом розриву кабелю вводу в стіні будинку, який закритий дерев`яним щитом і дзеркалом, де встановлено автоматичний перемикач на 63А, який вмикає додатковий дублюючий ввід, прокладений через стіну будинку в щит, де встановлений прилад обліку трьохфазний і післяоблікові автомати по 40А, нульова колодка, на які підходить дублюючий ввід - таким чином при відключенні дооблікового автомата прилад обліку не працює, але електроенергія споживається по всьому трьохповерховому будинку, не обліковуючись. Другий екземпляр акту вручений під підпис та запрошено на засідання комісії (том 1 а.с.7). Протоколом за №3873 від 20 березня 2017 року затверджено попередній розрахунок за актом про порушення у розмірі 305 523 грн. 90 коп. (том 1 а.с.5). Згідно протоколу №372 від 07 квітня 2017 року засідання комісії ПАТ «Миколаївобленерго», правонаступником якого АТ «Миколаївобленерго», яке відбулось за відсутності споживача, останнього було визнано причетним до порушення правил ПКЕЕН. Цим протоколом затверджено рахунок на оплату вартості необлікованої електричної енергії в сумі 305 523 грн. 90 коп. Розрахунок проводився у відповідності з п.3.5 Методики та за формулою 2.7 Методики (Wдоб.=Pс.п. х tвик.с.п.) (том 1 а.с.4). Отже, самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електромережі, що не є власністю енергопостачальника є підставою для розрахунку збитків із застосуванням Методики (підпункт 6 пункту 3.1 Методика). Час використання самовільного підключення протягом доби приймається рівним 8 год. (пункт 3.5 Методики). Складовою цієї формули є сила струму, що визначається виходячи з найменшої поперечної площі перерізу проводів (кабелів), які використані у схемі самовільного підключення до мережі. Поперечна площа перерізу проводів (кабелів), що використані у схемі самовільного підключення, визначається на підставі показів відповідних засобів вимірювальної техніки, повірених у терміни, передбачені законодавством у сфері метрології (пункти 2.6, 3.5 Методики). У разі виявлення у споживача цього порушення, Методика застосовується за умови виявлення місця підключення до відповідних мереж, що зазначається в акті про порушення та позначається на схемі (абзац 7 пункту 3.1 Методики). Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для задоволення позову щодо відшкодування збитків енергопостачальнику є доведеність факту вчинення споживачем певного правопорушення з дотриманням порядку його фіксації та обґрунтоване визначення розміру збитків із застосуванням норм ПКЕЕНта Методики. При вирішенні даної справи судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Зокрема, судом першої інстанції на підставі належним чином досліджених доказів достовірно встановлено, що ОСОБА_3 , який є споживачем електричної енергії та несе відповідальність за стан електроустановки, допустив самовільне підключення струмоприймачів, що не належать АТ «Миколаївобленерго» поза засобом обліку з порушенням схеми обліку. Колегія суддів вважає, що обчислюючи розмір відшкодування збитків за період з 18 березня 2014 року по 18 березня 2017 року (за 1096 днів), енергопостачальник у відповідності до пп.6 п.3.1, п.3.2, пп.«б» п.3.3, п.3.5 Методики зі змінами чинними на час виникнення спірних правовідносин, вірно використав формулу 2.7 Методики. При цьому, визначений судом розмір боргу відповідач в апеляційній скарзі не оспорював. Факт безоблікового споживання електричної енергії зафіксовано Актом про порушення від 18 березня 2017 року, який підписано представниками постачальника електричної енергії та сином відповідача. Жодних зауважень щодо встановлення самого факту безоблікового споживання електричної енергії до складеного акта про порушення не внесено. Допитані в суді апеляційної інстанції свідки ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , які складали вищевказаний акт про порушення, також підтвердили факт виявлення 18 березня 2017 року у споживача ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 самовільного підключення електроустановок до електричної мережі іншого власника мереж з порушенням схеми обліку, про що був складений відповідний акт. Не спростували такий факт і пояснення свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_6 . Посилання відповідача на висновки Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, викладені в листі від 12 червня 2018 року не є обов`язковими для суду, оскільки вони носять роз`яснювальний, рекомендаційний та інформаційний характер. Інформація, що зазначається у вказаному листі, не може сприйматися як доказ у справі, оскільки не спростовує фактичні обставини виявленого порушення ПКЕЕН у будинку відповідача, та такі порушення підтверджені актом про порушення від 18 березня 2017 року та протоколом №372 засідання комісії з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергієюдля населення, складеним 07 квітня 2017 року. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що висновок позивача про самовільне підключення поза приладом обліку є припущенням, оскільки контролери у вказаному достовірно не переконалися, не виявили точку самовільного підключення поза приладом обліку, колегія суддів не приймає до уваги. Так, як встановлено в суді апеляційної інстанції з пояснень свідків і це вбачається по справі, місце (точка) самовільного підключення до електричної мережі не встановлена, оскільки щоб її встановити, треба було виконати роботи по частковому демонтажу будівельних конструкцій, а цього зроблено не було, враховуючи, що власник будинку на час виявлення порушення був відсутній та при виявленні самовільного підключення заперечень з боку сина власника будинку не надходило. З урахуванням викладених обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що не зазначення в схемі точки (місця) підключення не дають підстав вважати складений акт про порушення незаконним, оскільки встановлено та підтверджено факт порушення п.48 ПКЕЕН. До того ж, споживач погодився зі складеним актом не маючи при цьому зауважень. Таким чином, колегія суддів вважає, що акт є однозначним, його не можливо подвійно тлумачити, він має інформацію та опис порушення, яке було виявлене, а також необхідні дані для визначення згідно з Методикою обсягу вартості необлікованої електричної енергії. Щодо долученого до матеріалів справи висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи за №24/16-20 від 31 серпня 2020 року, складеного судовим експертом Черніним Я.О., то колегія виходить з наступного. Відповідно до ст.102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Під час перегляду справи апеляційним судом відповідач реалізував своє право на проведення експертизи у справі у позасудовому порядку, надавши суду висновок експерта, який був долучений судом апеляційної інстанції до справи та який колегія суддів не приймає до уваги, оскільки він не спростовує встановленого факту порушення. Отже, ураховуючи наведені обставини, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог на користь позивача. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права, а лише зводяться до переоцінки доказів у справі. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За правилами п.п.«в» п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу представника відповідача залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 залишити без задоволення. Рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 20 листопада 2019 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України. Головуючий Т.В. Серебрякова Судді: П.П. Лисенко Н.В. Самчишина Повний текст судового рішення складено 23 вересня 2020 року