Постанова 4804 № 233/135/20

Єдиний унікальний номер 233/135/20 Номер провадження 22-ц/804/2735/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 вересня 2020 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд в складі колегії: судді-доповідача Гапонова А.В. суддів Агєєва О.В., Тимченко О.О. учасники справи: позивач: Акціонерне Товариство Комерційний банк «ПриватБанк» представник позивача: ОСОБА_1 представник позивача: ОСОБА_2 відповідач: ОСОБА_3 розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Бахмут цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - за апеляційною скаргою Акціонерного Товариства Комерційного банку «Приватбанк» на заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15 травня 2020 року, яке складено суддею Наумик О.О. в м. Костянтинівка в приміщенні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області 15 травня 2020 року, час ухвалення рішення суду не зазначено, - В С Т А Н О В И В: ІСТОРІЯ СПРАВИ 11.01.2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за Кредитним договором. Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що згідно з договором без номеру від 17.08.2016 р., укладеним між Банком і відповідачем, останній отримав кредит у розмірі 500,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідно до умов укладеного Договору він складається з заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою, Тарифів Банку. Відповідач кредитні зобов`язання не виконує, у зв`язку з чим станом на 28.11.2019 р. утворилася заборгованість у розмірі 32 277,26 грн, з якої: 5 434,41 грн заборгованість за тілом кредиту; 5 434,41 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту; 738,09 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит, згідно ст. 625 ЦК України; 24 091,56 грн нарахована пеня; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, з яких 500,00 грн - фіксована частина та 1 513,20 грн - процентна складова. У зв`язку з чим Банк просив суд задовольнити позов в повному обсязі та стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 32 277,26 грн. та судові витрати в сумі 2 102,00 грн. КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ Заочним рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15 травня 2020 року у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 відмовлено. КОРОТКИЙ ЗМІСТ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погодившись з вказаним рішенням, представник Акціонерного Товариства Комерційного банку «Приватбанк» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а судові витрати покласти на відповідача. В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник позивача посилався на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, оскільки воно прийняте без повного та всебічного дослідження всіх обставин справи, а також з порушення норма матеріального та процесуального права. Зокрема, Банк, посилаючись на відповідні судові рішення Верховного Суду, наголошує, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява разом з умовами з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку щодо умов кредитування, складають між ними Договір банківських послуг. Крім того, не ознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг не може бути підставою для визнання неукладеними кредитних правовідносин. Також Банк звертає увагу на те, що відповідач прийняв умови договору, оскільки користувався кредитними коштами відповідно до розрахунку заборгованості та наданої банком виписки. Крім того, на думку Банку суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, безпідставно посилався на те, що відсутність заборгованості за поточним тілом кредиту є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в частині нарахувань щодо відсотків та штрафів, оскільки суд безпідставно ототожнив суму фактично отриманих коштів, заборгованість за тілом та простроченим тілом кредиту. Вказує, що кредитний ліміт є поновлювальною кредитною лінією, тобто відповідач може використовувати кредитні кошти, погашати заборгованість та знову користуватися кредитними коштами. Тому на думку апелянта, сума заборгованості за тілом кредиту та простроченим тілом кредиту постійно змінюється в залежності від використання відповідачем кредитних коштів та внесення ним платежів на погашення заборгованості. З розрахунку заборгованості та виписки за картковими розрахунками відповідача чітко вбачаються всі операції по зняттю (використанню) кредитних коштів, а також всі операції з часткового погашення заборгованості. Тому розрахунок заборгованості та виписка по рахункам відповідача є належними та допустимими доказами по справі. Також позивач звертає увагу, що позичальник фактично використав кредитних коштів більше, ніж здійснив погашення. На думку представника позивача суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом, чим порушив норми матеріального права, а саме ст. ст. 625, 1054, 1048, 1069 ЦК України, ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність». АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ 17 вересня 2020 року на електронну адресу апеляційного суду від представника позивача надійшов лист, в якому він просить розглянути справу у відсутність апелянта та ухвалити нове рішення. Яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити у повному обсязі. Зазначив, що на підтвердження розміру використаних ОСОБА_3 коштів кредитного ліміту на кредитну карту, до матеріалів справи долучено довідку про встановлення кредитного ліміту, довідку про строк дії виданих клієнту карт і виписку по картрахунку, яка є первинним документом бухгалтерського обліку і підтверджує факт користування кредитним лімітом, часткове погашення заборгованості клієнтом, що зокрема підтверджує його згоду з умовами договору. Відповідач підписуючи анкету-заяву користуючись кредитними коштами висловив свою згоду з формою договору і його умовами (а.с.131-132). ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В апеляційному суді справа розглядається, відповідно до ст.369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно вимог ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено. 17.08.2016 року між Публічним акціонерним товариством «ПриватБанк» (з 21.05.2018 Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (скорочена назва - ПАТ КБ «Приватбанк») змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (скорочена назва - АТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. На підтвердження волевиявлення сторін щодо укладення з позивачем кредитного договору 17.08.2016р. відповідачем підписана Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг услуг в ПриватБанке (а.с.11), в якій зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами скидають між ним і Банком договір про надання банківських послуг, а також що з договором про надання банківських послуг він ознайомлена та згодний з його умовами. Умови та правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www://privatbank.ua. Зобов`язалась виконувати вимоги Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приват Банку www://privatbank.ua. До «Анкети-заяви» позивач додав Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не підписані відповідачем (а.с. 12, 63-79). За кредитним договором №б/н від 17.08.2016 року Банком відповідачу видавались картки 17.08.2016 року строком дії до січня 2020 року включно та 16.02.2017 року строк дії якої закінчувався у травні 2019 року (а.с. 53) Згідно з довідкою «про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ОСОБА_3 (договір б/н) (а.с.52) 17.08.2016 позичальнику був встановлений кредитний ліміт 0,00 грн, 16.02.2017 0,00 грн, 13.05.2017 500,00 грн, 31.08.2018 0,00 грн. До позовної заяви додані два розрахунки заборгованості за Договором б/н від 17.08.2016. З розрахунку на а.с.7-9,60-62 вбачається, що станом на 30.09.2019 позивачем визначена заборгованість за Договором, яка становить 29 525,97 грн, з яких: 5434,41 грн заборгованість за тілом кредиту (в т.ч. 0,00 грн заборгованість за поточним тілом кредиту; 5434,41 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту); 21641,56 грн нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 2450,00 грн заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. З розрахунку на а.с.10,62(зворот) вбачається, що станом на 28.11.2019 позивачем визначена заборгованість за Договором, яка становить 32277,26 грн, з яких: 5434,41 грн заборгованість за тілом кредиту (в т.ч. 0,00 грн заборгованість за поточним тілом кредиту; 5434,41 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту); 738,09 грн заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст.625; 24091,56 грн нарахована пеня; 2013,20 грн заборгованість по судовим штрафам. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог дійшов обґрунтованого висновку, щодо відсутності правових підстав для стягнення процентів за користування кредитом, пені та штрафів, а також правомірно зауважив, що сплачена відповідачем сума у рахунок погашення кредитної заборгованості є більшою аніж кредитний ліміт. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 указаного Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції із доданих позивачем до суду першої інстанції документів ОСОБА_3 підписана тільки Анкета-заява, яка містить загальні дані про відповідача та не відображає жодної інформації щодо умов на яких йому надіються кретині кошти, їх суми та строків повернення. Однак у позовній заяві Банк наголошує на отриманні відповідачем 17.08.2016 року кредиту у розмірі 500,00 грн. Також матеріали справи містять довідку про встановлення відповідачу кредитного ліміту у зазначеному розмірі з 13.05.2017 року Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо перевищення суми заявлених позовних вимог за тілом кредиту у відносності до суми фактично позичених відповідачу грошових коштів є правомірним. Також суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що АТ КБ «ПриватБанк» не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме подані до позовної заяви Умови та правил надання банківських послуг в ПриватБанку є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву позичальника. А отже позивачем не доведено, що ОСОБА_3 брав на себе зобов`язання зі сплати саме тих відсотків, комісії, пені, штрафів у разі порушення зобов`язання з повернення кредиту, які зазначені в Умовах. І тому, відповідно, вказані Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 17.08.2016 року. Зазначене твердження узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Відповідно до положень ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного, аналогічне твердження закріплене і в ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Посилання позивача на п.2.2 р.2 Постанови НБУ від 17грудня 2003року «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» з приводу відсутності необхідності повторного заповнення будь-яких Анкет-заяв або підписання інших додаткових документів не приймаються до уваги, оскільки регулюють порядок відкриття банківського рахунку, а не укладення кредитного договору. Використання зазначеного положення можливе при перевипусці картки, оскільки ОСОБА_3 був ідентифікований 17.08.2016 року, а отже підписання нової анкети не здійснюється. Разом з тим банком не надано належних та допустимих доказів щодо встановлення 17 серпня 2016 року відповідачу кредитного ліміту та його зміні в подальшому до 500, грн, тому підстави для стягнення кредитних коштів в сумі 500,00 грн. або для стягнення простроченої суми заборгованості за тілом кредиту в сумі 5 434,41 грн. не має. Щодо посилання апелянта на 625 ЦК України, то враховуючи вищенаведене підстав для її застосування, як правильно зазначив суд першої інстанції, не має. Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Сторони в цивільному процесі мають протилежні матеріально-правові та процесуальні інтереси. Незважаючи на зацікавленість сторін у справі, законом зазначається, що вони зобов`язані добросовісно здійснювати свої права і виконувати процесуальні обов`язки. Принцип змагальності, в свою чергу, надає особам, які беруть участь у справі, рівних можливостей в процесі доказування, а особливо сторонам в позовному провадженні. Цей основоположний принцип закріплений і у Конституції України. Стосовно доказової діяльності (подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості) сторони, треті особи та їх представники наділені рівними правами, чого не можна сказати про сукупність наданих їм обов`язків. Брати участь у доказовій діяльності можуть всі особи, які беруть участь у справі, однак доказування кожної обставини, що має значення для ухвалення рішення у справі, в силу закону стає обов`язком певного суб`єкта. В цьому випадку доказування наявності між сторонами у справі кредитних правовідносин, умови таких правовідносин, факт їх порушення позичальником, а також розмір, складові заборгованості, період їх існування і нарахування, тощо (підстави і предмет позову), є обов`язком саме позивача у справі. З урахуванням наведеного, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, які фактично зводяться до посилань про доведеність пред`явлених позовних вимог та незаконність відмови у позові з підстав його недоведеності, оскільки суд першої інстанції розглянув дану справу дотримавшись принципу диспозитивності цивільного судочинства, який передбачено ст. 13 ЦПК України, та вирішив спір в межах заявлених позовних вимог і на підставі наявних доказів. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на позивача. Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 32 277,26 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст.367, 368, 369, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного Товариства Комерційного банку «Приватбанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15 травня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: А. В. Гапонов Судді: О.В. Агєєв О. О. Тимченко