Постанова Донецький апеляційний суд № 243/5135/20

Єдиний унікальний номер 243/5135/20 Номер провадження 22-ц/804/2699/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 серпня 2020 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд в складі колегії: судді-доповідача Гапонова А.В. суддів Канурної О.Д., Тимченко О.О. учасники справи: позивач: Акціонерне Товариство Комерційний банк «ПриватБанк» представник позивача: Крилова Олена Леонідівна відповідач: ОСОБА_1 розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Бахмут цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - за апеляційною скаргою Акціонерного Товариства Комерційного банку «Приватбанк» на заочне рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 червня 2020 року, яке складено суддею Хаустовою Т.А. в м. Слов`янськ в приміщенні Слов`янського міськрайонного суду Донецької області 30 червня 2020 року, час ухвалення рішення суду не зазначено, - В С Т А Н О В И В: ІСТОРІЯ СПРАВИ 15 червня 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором. Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що згідно з договором без номеру від 26.06.2012 р., укладеним між Банком і відповідачем, останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків на суму залишку. Відповідно до умов укладеного Договору він складається з заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою, Тарифів Банку. Відповідач кредитні зобов`язання не виконує, у зв`язку з чим станом на 31.03.2020 р. утворилася заборгованість. У зв`язку з чим Банк просив суд задовольнити позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 133 779,90 грн, яка складається з наступного: 3 463,13 грн - заборгованість за тілом кредиту, 130 316,77 грн - заборгованість за відсотками користування кредитом за період з 26.06.2012 р. по 30.12.2018 р., а також стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 2 102,00 грн. КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ Заочним рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 червня 2020 року позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь Банку заборгованість за кредитним договором №б/н від 07.06.2012 року, яка станом на 30.04.2020 року складає 3 463,13 грн. та судовий збір у розмірі 54,44 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. КОРОТКИЙ ЗМІСТ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погодившись з вказаним рішенням, представник Акціонерного Товариства Комерційного банку «Приватбанк» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні суми заборгованості та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог, в іншій частині рішення залишити без змін, а також стягнути з відповідача судові витрати. В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник позивача посилався на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення через порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, а також недостатність дослідження письмових доказів та дійсних обставин справи. Зокрема, Банк, посилаючись на відповідні судові рішення Верховного Суду, наголошує, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява разом з умовами з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку щодо умов кредитування, складають між ними Договір банківських послуг. Також Банк звертає увагу на те, що відповідач прийняв умови договору, оскільки користувався кредитними коштами відповідно до розрахунку заборгованості та наданої банком виписки. На думку представника позивача суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом, чим порушив норми матеріального права, а саме ст. ст. 1054, 1048, ЦК України, ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Також, Банк зазначає, що звернень відповідача до банку щодо невірності нарахувань чи розірвання договору не було, як і не було заперечень щодо поданого мини позову. АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Сторони не скористалися своїм правом на подання відзиву відповідно до положень ст. 360 ЦПК України. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В апеляційному суді справа розглядається, відповідно до ст.369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Враховуючи, те що судове рішення оскаржується тільки у частині стягнення заборгованості за відсотками користування кредитом, в іншій частині позовних вимог воно судом апеляційної інстанції не переглядались. Згідно вимог ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено. 26 червня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «ПриватБанк» (з 21.05.2018 Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (скорочена назва - ПАТ КБ «Приватбанк») змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (скорочена назва - АТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. На підтвердження волевиявлення сторін щодо укладення з позивачем кредитного договору 26.06.2012р. відповідачем підписана Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг услуг в ПриватБанке (а.с.20), в якій зазначено, що відповідач згодеа з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами скидають між ним і Банком договір про надання банківських послуг, а також що з договором про надання банківських послуг вона ознайомлена та згодна з його умовами. Умови та правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті Приват Банку www.privatbank.ua. А також зобов`язалась виконувати вимоги Правил надання банківських послуг, та регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приват Банку www.privatbank.ua. До «Анкети-заяви» позивач додав Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не підписані відповідачем (а.с. 21, 22-46,47-49) Згідно з Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н) (а.с.18) 26.06.2012 року позичальнику був встановлений кредитний ліміт 300,00 грн, а потім 600,00 грн., 23.10.2012 - 1 800,00 грн, 08.07.2013 - 2 000,00 грн., 09.07.2013 - 2 000,000 грн, 25.10.2013 - 3 000,00 грн., 02.12.2013 - 3 500,00 грн, 17.01.2020 - 0,00 грн. За кредитним договором №б/н Банком відповідачу видавались картки у 2012 та 2013 роках, при цьому строк дії останньої закінчувався у березні 2017 року (а.с. 19) Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором б/н від 26.06.2012 року (а.с.4-12) станом на 31.03.2020 року позивачем визначена заборгованість у розмірі 356 987,99 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 3 463,13 грн, заборгованості за відсотками - 352 174,86 грн; заборгованості за пенею - 1 350,00 грн. При цьому до сплати визначено суму 133 779,90 грн, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту) - 3 463,13 грн, загального залишку за відсотками за період з 26.06.2012 по 30.12.2018 - 130 316,77 грн. Суд першої інстанції, частково відмовляючи в задоволенні позовних вимог дійшов обґрунтованого висновку, щодо відсутності правових підстав для стягнення відсотків за користування кредитом. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 указаного Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції із доданих позивачем до суду першої інстанції документів ОСОБА_1 підписана тільки Анкета-заява, яка містить загальні дані про відповідача та не відображає жодної інформації щодо умов на яких їй надіються кретині кошти, їх суми та строків повернення. Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що АТ КБ «ПриватБанк» не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме подані до позовної заяви Умови та правил надання банківських послуг в ПриватБанку є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву позичальника. А отже позивачем не доведено, що ОСОБА_1 брала на себе зобов`язання зі сплати саме тих відсотків, комісії, пені, штрафів у разі порушення зобов`язання з повернення кредиту, які зазначені в Умовах. І тому, відповідно, вказані Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 26.06.2012 року. Зазначене твердження узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Відповідно до положень ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного, аналогічне твердження закріплене і в ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Сторони в цивільному процесі мають протилежні матеріально-правові та процесуальні інтереси. Незважаючи на зацікавленість сторін у справі, законом зазначається, що вони зобов`язані добросовісно здійснювати свої права і виконувати процесуальні обов`язки. Принцип змагальності, в свою чергу, надає особам, які беруть участь у справі, рівних можливостей в процесі доказування, а особливо сторонам в позовному провадженні. Цей основоположний принцип закріплений і у Конституції України. Стосовно доказової діяльності (подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості) сторони, треті особи та їх представники наділені рівними правами, чого не можна сказати про сукупність наданих їм обов`язків. Брати участь у доказовій діяльності можуть всі особи, які беруть участь у справі, однак доказування кожної обставини, що має значення для ухвалення рішення у справі, в силу закону стає обов`язком певного суб`єкта. В цьому випадку доказування наявності між сторонами у справі кредитних правовідносин, умови таких правовідносин, факт їх порушення позичальником, а також розмір, складові заборгованості, період їх існування і нарахування, тощо (підстави і предмет позову), є обов`язком саме позивача у справі. З урахуванням наведеного, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, які фактично зводяться до посилань про доведеність пред`явлених позовних вимог та незаконність відмови у позові з підстав його недоведеності, оскільки суд першої інстанції розглянув дану справу дотримавшись принципу диспозитивності цивільного судочинства, який передбачено ст. 13 ЦПК України, та вирішив спір в межах заявлених позовних вимог і на підставі наявних доказів. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на позивача. Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 133 779,90 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст.367, 368, 369, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного Товариства Комерційного банку «Приватбанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 червня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: А. В. Гапонов Судді: О. Д. Канурна О. О. Тимченко