Постанова Київський апеляційний суд № 357/10204/19

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 вересня 2020 року місто Київ справа № 357/10204/19 апеляційне провадження № 22-ц/824/7650/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Головачова Я.В., суддів: Вербової І.М., Шахової О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут"; акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у складі судді Ярмоли О.Я. від 11 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут", акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити дії, в с т а н о в и в : У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ "Київоблгаз Збут", АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити дії, посилаючись на те, що він проживає в АДРЕСА_1 , та є споживачем природного газу. Відповідачі надають позивачу послуги з газопостачання, природний газ він використовує тільки для приготування їжі, квартирного лічильника немає. Білоцерківська філія ПАТ "Київоблгаз" у травні 2017 року без дозволу мешканців багатоквартирного будинку встановила на будинок вузол обліку природного газу та ввела його в експлуатацію. Позивач зазначав, що рахунки за об`єми газу без врахування фактичних об`ємів спожитого газу занадто великі, а на його вимогу встановити індивідуальний лічильник, відповідач відмовляє. Посилаючись на викладене, позивач просив суд зобов`язати АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" безкоштовно встановити індивідуальний газовий лічильник в його квартирі; зобов`язати ТОВ "Київоблгаз Збут" здійснити перерахунок з 1 травня 2017 року не за показниками будинкового вузла обліку газу, а за вартістю газу за нормами споживання, що діяли в зазначений час; зобов`язати ТОВ "Київоблгаз Збут" здійснювати нарахування вартості використаного газу позивачем за вартістю газу за нормами споживання до встановлення індивідуального газового лічильника в його квартирі. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" безкоштовно встановити індивідуальний газовий лічильник в квартирі АДРЕСА_2 . Зобов`язано ТОВ "Київоблгаз Збут" здійснити позивачу перерахунок вартості використаного газу в квартирі АДРЕСА_2 , починаючи з 1 грудня 2017 року по час встановлення індивідуального лічильника природного газу у вказаній квартирі, за вартістю газу по нормам споживання, що діяли в зазначений час, а не за показниками загальнобудинкового вузла обліку газу. Стягнуто з АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" та ТОВ "Київоблгаз Збут" в дохід держави судовий збір по 960 грн. 50 коп. У поданій апеляційній скарзі ТОВ "Київоблгаз Збут", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ТОВ "Київоблгаз Збут" є неналежним відповідачем, оскільки дії щодо постачання газу, відповідно і перерахунку спожитого газу не входять до кола його повноважень, натомість вищезазначені зобов`язання входять до кола повноважень АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз". Також скаржник зазначив, що судом не було повідомлено про розгляд справи третю особу ОСОБА_3 та не заслухано його позицію. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" також подало апеляційну скаргу у якій просить скасувати рішення суду та відмовити у задоволенні позову. Скаржник зазначає, що ОСОБА_1 не є належним позивачем у справі, оскільки він є лише одним з співвласників квартири, а тому позов повинен бути пред`явлений усіма співвласниками ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ). Не встановлення у квартирі позивача індивідуального лічильника газу на час його звернення до суду не свідчить про порушення його прав, оскільки Законом України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" передбачено граничний строк встановлення газорозподільними підприємствами лічильників газу для населення, що проживають у квартирах, в яких газ використовується тільки для приготування їжі, до 1 січня 2021 року. АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" не є належним відповідачем, оскільки його відповідальність щодо встановлення загальнобудинкового лічильника є опосередкованою, адже дії продиктовані рішенням Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП). Оператор ГРМ не може відступати від положень, встановлених Планом розвитку газорозподільної системи ПАТ "Київоблгаз" на 2016-2025 роки. Нормами глави 5 розділу 9 Кодексу ГРС, встановлено, що за ініціативи балансутримувача (управителя) або оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу. АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" зазначає, що до тарифу у 2017 році не була включена вартість встановлення квартирних лічильників у тих помешканнях, де газ використовується для приготування їжі та вже встановлено загальнобудинковий лічильник. Судом неправильно надано оцінку і тлумачення Закону № 3533-VI, так як законом не було чітко та однозначно визначено, про які лічильники йде мова і відсутня норма про встановлення газових лічильників виключно у квартирах споживачів. ПАТ "Київоблгаз" прийняв рішення по встановленню загальнобудинкового лічильника відповідно до рішень НКРЕКП. Суд неправомірно застосував Закон України "Про захист прав споживачів" до рішень НКРЕКП для скасування вже затвердженої інвестиційної програми, на яку були виділені та витрачені кошти. Суд помилково зазначив, що постачання газу до квартири позивача та оплата вартості наданих послуг здійснюється на підставі договору № 3003510, укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ "Київоблгаз", оскільки 21 травня 2015 року ліцензія на постачання природного газу ПАТ "Київоблгаз" анульована. Суд порушив норми процесуального права, оскільки не повідомив про розгляд справи третю особу ОСОБА_3 та не заслухав його позицію. Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині задоволених позовних вимог, а тому в іншій частині колегією суддів не перевіряється. У відзивах на апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зазначають про необґрунтованість доводів апеляційних скарг та просять залишити рішення суду першої інстанції без змін. Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав. Судом установлено, що ОСОБА_1 є співвласником з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_2 . Позивач є споживачем природного газу, а відповідач АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" - оператором ГРМ. В травні 2017 року АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" встановило на будинок АДРЕСА_3 загальнобудинковий вузол обліку природного газу, який прийнято в експлуатацію з 1 грудня 2017 року. Протягом 2017-2019 років позивач ОСОБА_1 неодноразово звертався до Білоцерківської філії по експлуатації газового господарства ПАТ "Київоблгаз" із заявами про встановлення індивідуального лічильника газу у його квартирі. 23 травня 2017 року Білоцерківська філія по експлуатації газового господарства ПАТ "Київоблгаз" надало відповідь у якій роз`яснено, що загальнобудинковим вузлом обліку природного газу буде забезпечено комерційний облік природного газу, спожитого мешканцями будинку АДРЕСА_3 , відповідно, виконано Закон України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу", при цьому закон не визначає, які саме лічильники мають бути встановлені загальнобудинкові чи індивідуальні. Листом від 26 січня 2018 року Білоцерківська філія по експлуатації газового господарства ПАТ "Київоблгаз" повідомило, що у разі незгоди власника квартир розраховуватися за спожитий газ за показниками будинкового вузла обліку газу, споживач може встановити індивідуальний лічильник газу окремо на квартиру (будинок) за власні кошти. 25 січня 2019 року Білоцерківська філія по експлуатації газового господарства ПАТ "Київоблгаз" надало відповідь позивачу, що згідно роз`яснень НКРЕКП № 2475/16.1.1/7-18 від 13 березня 2018 року у разі встановлення будинкового лічильника природного газу комерційний облік природного газу споживачам вважається забезпеченим згідно із Законом України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу". Спір між сторонами виник з приводу правомірності дій щодо встановлення загальнобудинкового приладу обліку природного газу на будинок АДРЕСА_3 та відмови ПАТ "Київоблгаз", правонаступником якого є АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз", встановити індивідуальний лічильник природного газу, а також щодо зміни ТОВ "Київоблгаз Збут" в односторонньому порядку режиму нарахування природного газу побутовим споживачам. Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про захист прав споживачів" держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності. Відповідно до пунктів 2, 3, 4, 7 частини 1 статті 21 Закону України "Про захист прав споживачів" права споживача вважаються порушеними якщо: при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином. Як зазначено в преамбулі Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки. У відповідності до статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг. Згідно зістаттею 3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо; забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян. Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група - це житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Тарифи на газопостачання відносяться до першої групи. Згідно з частиною 1статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (частини перша, пункт 1 частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до пунктів 1.1-1.3 Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам (постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2500) цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України. Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633,634,641, 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу. Як убачається з матеріалів справи, позивач приєднався до вказаного Типового договору, оскільки щомісячно споживав природний газ та сплачував рахунки за спожитий природний газ. При цьому посилання суду першої інстанції на те, що газопостачання у квартиру позивача здійснюється на підставі договору про надання послуг з газопостачання № 3003510, укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ "Київоблгаз", є помилковим, оскільки 21 травня 2015 році НКРЕКП анулювало ліцензію ВАТ "Київоблгаз" на постачання природного газу. Права та обов`язки споживачів визначені Типовим договоромпостачання природного газу побутовим споживачам, а саме розділом IV "Ціна, порядок обліку та оплати природного газу", розділом V "Права та обов`язки споживача" та розділом VI "Права і обов`язки постачальника". Згідно з пунктом 2.1 цього Типового договору ПАТ "Київоблгаз", правонаступником якого є АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз", взяло на себе зобов`язання постачати природний газ споживачам в необхідних об`ємах (обсягах), а позивачі взяли на себе зобов`язання своєчасно сплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором. Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору. У частині 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до вимог статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору. Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу". Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу газорозподільних систем (постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494) оператор газорозподільної системи (оператор ГРМ) - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління. Позивач є споживачем природного газу, а ПАТ "Київоблгаз", правонаступником якого є АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз", - оператором ГРМ, тобто виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газом. Відповідно до частини 1статті 3 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством. Згідно з положеннями статті 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" (у редакції, чинній на час обміну сторін листами) та графіками оснащення квартир і приватних будинків лічильниками газу, розробленими відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 року № 259-р "Деякі питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу", газорозподільні підприємства зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується для підігріву води та приготування їжі (плита газова + газова колонка) - до 1 січня 2016 року, тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року. Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики від 28 грудня 2011 року № 150 "Про встановлення тарифу на транспортування природного газу та про встановлення тарифу на послуги з розподілу природного газу" (з 2011 року по 31 травня 2017 року) до структури тарифу було включено вартість витрат на встановлення лічильників газу населенню за кожні поставлені (розподілені) 1000 куб. м природного газу. Згідно з додатком № 1 до вказаної постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в структурі тарифу затверджено витрати на встановлення лічильників газу населенню за поставлені 1000 куб. м природного газу, які становили 6,96 грн., а згідно з додатком № 1 до постанови від 27 вересня 2016 року № 1625 у структурі тарифу витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу населенню за розподілені 1000 куб. м становлять 25, 20 грн. Згідно зістаттею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У частинах 1-2статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Ухвалюючи рішення про зобов`язання АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" встановити позивачу індивідуальний лічильник, суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обґрунтовано виходив із того, що стаття 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" визначає обов`язок газорозподільної організації встановити саме квартирні (індивідуальні) прилади обліку газу в багатоквартирному будинку. Відмова ПАТ "Київоблгаз", правонаступником якого є АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз", встановити індивідуальний лічильник у квартирі позивача суперечить вимогам чинного законодавства, порушує права позивача. Встановлення лише загальнобудинкового вузла обліку газу без погодження із позивачем та нарахування вартості спожитого газу на підставі показників загальнобудинкового вузла обліку газу порушують права позивача, оскільки в процесі обліку спожитого газу не відображається фактичне споживання газу кожним окремо споживачем багатоквартирного будинку, у квартирі якого відсутній лічильник, що призводить до нарахування вартості споживання газу, який насправді не використовувався споживачами. Задоволення вимоги позивача про зобов`язання АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" встановити індивідуальний лічильник, спрямоване на забезпечення раціонального використання ресурсів та рівних можливостей для позивача з отримання послуг по газопостачанню; встановлення позивачу індивідуального лічильника забезпечить оплату ним саме того об`єму газу, який спожитий, що буде відповідати такому завданню цивільного законодавства, як справедливість. Вирішуючи питання про те, за чий рахунок повинно проводитися фінансування робіт з оснащення лічильниками газу, суд першої інстанції правильно зазначив, що фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством. Саме на ПАТ "Київоблгаз", правонаступником якого є АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз", покладений обов`язок з встановлення лічильників газу у строк до 1 січня 2021 року і товариство повинно вживати заходів щодо залучення джерел фінансування цих робіт, а покладання такого обов`язку на споживачів є неправомірним. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17 (провадження № 14-347цс18). Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов`язання відповідача АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" встановити індивідуальний лічильник у квартирі позивача, оскільки судом правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в цій частині. З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" є необґрунтованими та відхиляються колегією суддів. Аргументи апеляційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Посилання скаржника АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" на порушення норм процесуального права, які полягають у не повідомленні про розгляд справи третьої особи ОСОБА_3 та не заслуховування його позиції, не впливає на висновки суду і не є підставою для скасування правильного по своїй суті (у відповідній частині) судового рішення. Разом з тим, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ТОВ "Київоблгаз Збут" заслуговують на увагу з таких підстав. В Кодексі газорозподільних систем, затверджених постановою НКРЕКП № 2494 від 30 вересня 2015 року зазначено, що оператор ГРМ - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління. ПАТ "Київоблгаз", правонаступником якого є АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз", є оператором ГРМ. Згідно з Кодексом ГРС та Типовим договором розподілу природного газу, затвердженим Постановою НКРЕКП № 2498 від 30 вересня 2015 року оператор ГРМ зобов`язаний забезпечити належний рівень комерційного обліку природного газу по споживачу, у тому числі формування загального об`єму та обсягу розподілу (споживання) природного газу споживачу за відповідний період; здійснювати перерахунок об`ємів (обсягів) розподіленого природного газу по об`єкту споживача відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. Пунктом 13 розділу 3 Правил визначено, що розрахунки за послуги з газопостачання здійснюються на підставі даних оператора ГРМ про об`єм (обсяг) газу, визначений за підсумками місяця за договором розподілу природного газу, укладеного між побутовим споживачем та Оператором ГРМ. Отже, АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" веде облік та визначає об`єм спожитого позивачем природного газу і доводить ці показники до постачальника ТОВ "Київоблгаз Збут", який у свою чергу лише обраховує вартість зазначених оператором ГРМ спожитих позивачем об`ємів газу згідно встановлених НКРЕКП тарифів для населення. Аналогічну правову позицію підтримав Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 червня 2020 року у справі № 212/3128/19 (касаційне провадження № 61-2511св20). Проте, суд першої інстанції вказаного не врахував та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зобов`язання ТОВ "Київоблгаз Збут" здійснити позивачу перерахунок вартості використаного газу, оскільки ці зобов`язання не входять до кола повноважень ТОВ "Київоблгаз Збут", натомість входять до кола повноважень АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз", у зв`язку з чим рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог. Інші доводи апеляційної скарги ТОВ "Київоблгаз Збут" є необґрунтованими та відхиляються колегією суддів. Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" та ТОВ "Київоблгаз Збут" підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині посилання на договір про надання послуг з газопостачання № 3003510, укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ "Київоблгаз"; скасуванню в частині задоволення позовних вимог до ТОВ "Київоблгаз Збут". Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Частиною 6 статті 141 ЦПК України встановлено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне компенсувати ТОВ "Київоблгаз Збут" судовий збір за подання апеляційної скарги, у розмірі 2 305 грн. 20 коп. за рахунок держави. Рішення суду в частині стягнення судового збору з АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз", ТОВ "Київоблгаз Збут" на користь держави судового збору в сумі 1 921 грн. (по 960 грн. 50 коп.) - змінити, стягнувши з АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" судовий збір на користь держави в розмірі 768 грн. 40 коп. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут"; акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" задовольнити частково. Змінити рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2020 року, виключивши з мотивувальної частини посилання на те, що постачання газу до квартири позивача та оплати вартості наданих послуг з газопостачання здійснюється на підставі договору про надання послуг з газопостачання № 3003510, укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ "Київоблгаз". Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2020 року в частині задоволення позову про зобов`язання ТОВ "Київоблгаз Збут" здійснити позивачу перерахунок вартості використаного газу скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. Змінити рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2020 року в частині стягнення судового збору з акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз", товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" на користь держави судового збору в сумі 1 921 грн. (по 960 грн. 50 коп.), стягнувши з акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" судовий збір на користь держави в розмірі 768 грн. 40 коп. В іншій частині рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2020 року залишити без змін. Компенсувати судові витрати Товариству з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут"в розмірі 2 305 грн. 20 коп. за подання апеляційної скарги, за рахунок держави, в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 22 вересня 2020 року. Головуючий Я.В. Головачов Судді: І.М. Вербова О.В. Шахова