Постанова 4824 № 357/5377/21

справа № 357/5377/21 провадження № 22-ц/824/1400/2022 головуючий у суді І інстанції Цукуров В.П. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 7 червня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів - Приходька К.П., Журби С.О. за участю секретаря судового засідання - Зиль Т.С. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» про визнання права на забезпечення і встановлення безкоштовного індивідуального лічильника газу, В С Т А Н О В И В: У травні 2021 року ОСОБА_1 (далі - «Позивач») звернулась до суду з даним позовом до АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» (далі - «Відповідач») про визнання права на забезпечення і встановлення безкоштовного індивідуального лічильника газу. В обґрунтування заявлених позовних вимог вказувала, що є власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 .Природний газ в її квартирі використовується лише для приготування їжі. Лічильника природного газу в квартирі не має. АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» через Білоцерківську філію надає позивачу послуги з постачання природного газу до квартири на підставі типового договору. Зазначала, що до 1 грудня 2017 року, тобто до моменту введення в експлуатацію загальнобудинкового лічильника природного газу, вона сплачувала за надані послуги за нормою споживання природного газу на плиту газову - 5,4 куб. метра на людину на місяць, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року №203-2016-п «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників». З 1 грудня 2017 року по 19 червня 2018 року, згідно квитанцій ТОВ «Київоблгаз збут», позивач повинна сплачувати за завищеними об`ємами спожитого газу - за показниками будинкового лічильника. Однак, фактично продовжувала сплачувати за 5,4 куб. метра. З 20 червня 2018 року, внаслідок зняття загальнобудинкового лічильника газу, в квитанціях знову почали зазначати об`єми спожитого газу 5,4 куб. метра на людину щомісячно. Починаючи з 2011 року по 2017 рік працівники Білоцерківського відділення ПАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» обіцяли безоплатно встановити індивідуальні лічильники природного газу. Натомість, влітку 2017 року АТ «Київоблгаз» самоправно встановили на будинку загальнобудинковий вузол обліку природного газу. Згоду співвласники багатоквартирного будинку, а також КП БМР «Житлово-експлуатаційна контора № 7» не надавали, що свідчить про порушення вимог ст.10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», п.4 «Тимчасового Положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання у умовах використання загально будинкового вузла обліку», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2012 року № 620, глави 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем щодо порядку введення в експлуатацію комерційного вузла обліку газу. Позивач зверталась до Білоцерківської філії ПАТ «Київоблгаз» з проханням встановити їй безкоштовний індивідуальний лічильник природного газу та здійснити перерахунок за спожитий газ з грудня 2017 року по травень 2019 рік за нормами споживання природного газу, що визначений постановою КМУ, однак позитивного наслідку це не дало. Встановивши загальнобудинковий вузол обліку природного газу на будинок за адресою: АДРЕСА_2 , відповідач поставив в нерівне становище споживачів природного газу вказаного будинку, оскільки приймання-передача та визначення фактичного об`єму спожитого природного газу визначається не по об`єктах побутових споживачів (квартирах), чим порушено умови типового договору та Закону України «Про захист прав споживачів». За таких обставин позивач була вимушена звернутися до суду та просила визнати за нею право на забезпечення індивідуальним безкоштовним газовим лічильником за рахунок АТ «Оператора газорозподільної системи «Київоблгаз» та зобов`язати його за власний рахунок встановити позивачу у квартиру АДРЕСА_3 індивідуальний газовий лічильник. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» про визнання права на забезпечення і встановлення безкоштовного індивідуального лічильника газу задоволено. Визнано право за ОСОБА_1 на забезпечення індивідуальним безкоштовним газовим лічильником за рахунок АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз». Зобов`язано АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» за власний рахунок встановити індивідуальний газовий лічильник у квартиру АДРЕСА_3 , власником якої є ОСОБА_1 . Не погоджуючись із указаним рішенням суду АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» звернулося до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції порушив право відповідача на захист, вказавши, що подані АТ «Київоблгаз» клопотання про виклик і допит свідків - є безпідставними та не ґрунтуються на приписах процесуального закону, що не відповідає дійсності, адже в трьох клопотаннях про виклик і допит свідків зазначається: кого просить сторона відповідача викликати, з яких причин, адреса та телефони свідків, стаття ЦПК. Відмова заслухати свідків - є тією причиною, що вплинула на прийняття рішення, адже їхні свідчення могли спростувати висновки, які зробив суд. Ці свідки були однією із ключових ліній захисту в даній справі. Зазначає, що суд першої інстанції порушив право відповідача у залученні третіх осіб, адже після задоволення позову ОСОБА_1 , АТ «Київоблгаз» має право звернутися із регресним позовом до НКРЕКП про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої діяльністю НКРЕКП, та їхніми посадовими особами, які підписували відповідні документи, які забороняють АТ «Київоблгаз» ставити газові лічильники в квартири, якщо вже встановлений загально будинковий лічильник. Також зазначає, що суд двічі порушив матеріальне право, вказавши у рішенні неіснуючі документи, зокрема: у матеріалах справи відсутній документ, який в рішенні зазначений, як «відповідь від 5 квітня 2021 року директора ТОВ «Київоблгаз Збут» Писанко Р.В»; у матеріалах справи відсутній документ, який в рішенні зазначений, як «відповідь від 6 квітня 2021 року директора ТОВ «Київоблгаз Збут» Писанко Р.В». Звертає увагу, що суд порушив норми матеріального права, посилаючись на документи ТОВ «Київоблгаз Збут», яке не брало участь у справі 357/5377/21. Адже документи постачальної організації, що діє на підставі ліцензії та не є Регулятором, не впливають на права і обов`язки АТ «Київоблгаз» і не можуть слугувати доказами. Наголошує на тому, що суд дослідивши відповідь №464 від 1 квітня 2021 року ПБМР ЖЕК №7 про відсутність з боку ЖЕКУ дозволу на встановлення загально будинкового лічильника - не надав правової оцінки щодо відсутності дозволу на встановлення загальнобудинкового лічильника, адже такий дозвіл не потрібний, бо він встановлений за рахунок Оператора ГРМ із виділених на це коштів, закладених в тариф. Вважає, що суд першої інстанції також порушив процесуальне право, не закривши провадження у справі, адже АТ «Київооблгаз» - неналежний відповідач. АТ «Київоблгаз» - є неналежним відповідачем, адже питання встановлювати чи не встановлювати індивідуальні безкоштовні лічильники вирішує не самостійно, а керується ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» та роз`ясненнями щодо його виконання, яке надає регулятор, тобто Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), адже саме вона затверджує плани про становлення лічильників, визначає, які це повинні бути лічильники: індивідуальні чи загальнобудинкові, контролює використання коштів із тарифу призначені на виконання ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» та вирішує, чи можна ставити індивідуальні лічильники в будинках, де вже є загальнобудинковий лічильник. В цьому випадку АТ «Київоблгаз» є лише виконавцем вказівок і роз`яснень НКРЕКП, адже якщо б АТ «Київоблгаз» не послухалось та вчинило всупереч НКРЕКП - АТ «КИївоблгаз» міг би бути оштрафований або, навіть позбавлений ліцензії. Отже не АТ «Київоблгаз» винна в тому, що позивачу відмовлено в індивідуальному безкоштовному лічильнику, а НКРЕКП. Тому належний відповідач, або принаймні співвідповідач - це НКРЕКП. Вказує, що суд зробив неправильний висновок щодо трактування ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу». Встановлені судом обставини не відповідають і суперечать рішенню. Також вказує, що суд неправильно надав оцінку доказам, зокрема діям АТ «Київоблгаз», який виконав ЗУ «Про комерційний облік природного газу». АТ забезпечив комерційний облік газу, тобто виконав ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», встановивши загально будинковий лічильник. Наголошує на тому, що рішення прийнято у супереч ст.42 Господарського кодексу України, адже в АТ «Київоблгаз» відсутні кошти на встановлення індивідуального лічильника, де вже встановлений загальнобудинковий лічильник. Суд, приймаючи рішення, не проаналізував джерела фінансування та за рахунок чого AT «Київоблгаз» повинен встановлювати індивідуальні лічильники в квартирах, адже власних коштів на це в AT «Київоблгаз» немає. Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив. В судове засідання учасники справи не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлені шляхом направлення судової повістки на електронну адресу, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 222-223). 7 червня 2022 року від представника ТОВ «Київоблгаз Збут» - Осадчого В.М. на електронну адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, у зв`язку із перебуванням представника ТОВ «Київоблгаз Збут» - Осадчого В.М. у складі територіальної оборони, що унеможливлює покинути місце дислокації. Вирішуючи клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. В той же час, як убачається із матеріалів справи стороною у даній справі є юридична особа ТОВ «Київоблгаз Збут», а заявник є учасником у справі. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі. Разом з тим, представником ТОВ «Київоблгаз Збут» - Осадчим В.М. не було надано доказів перебування на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі, тому підстав для зупинення провадження у справі з наведених у клопотанні обставин не встановлено. Таким чином, клопотання ТОВ «Київоблгаз Збут» - Осадчого В.М. про зупинення провадження у справі не підлягає до задоволення. Також 7 червня 2022 року від представника ТОВ «Київоблгаз Збут» - Осадчого В.М. на електронну адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. В обґрунтування клопотання вказує, що постановою НКРЕКП від 17 березня 2022 року № 348 «Про виконання інвестиційних програм Операторів ГРМ, Оператора ГТС та Оператора газосховищ у період дії воєнного стану в Україні», якою п. 2 дозволено на період воєнного стану в Україні Операторам ГРМ, Операторам ГТС та Оператору газосховищ використання коштів, визначених, як планові тарифні джерела фінансування відповідних інвестиційних програм на ліквідацію наслідків аварійних ситуацій, викликаних веденням воєнних дій на території здійснення ліцензованої діяльності, а також на першочергові заходи що безпосередньо спрямовані на забезпечення надійної та безпечної експлуатації та підтримання у належному стані об`єктів газорозподільної системи/газотранспортної системи/газосховищ, що знаходяться в їх власності або користуванні, у тому числі на правах господарського відання, користування чи експлуатації. Вказує, що зараз АТ «Київоблгаз» відновлює газопостачання в таких містах, як Буча, Гостомель, Бородянка, Макарів та інших населених пунктів, знищених і пошкоджених. Тому ця постанова дозволяє в першу чергу спрямовувати кошти і зусилля на допомогу людям, які залишилися фактично напризволяще. Вважає, що видатки на лічильник не є першочергові для категорії людей, які не постраждали від агресії Росії. В той же час, підставою для відкладення розгляду справи є обставини, які унеможливлюють розгляд справи. Обставин на які посилається представник ТОВ «Київоблгаз Збут» - Осадчий В.М. не є такими, що унеможливлюють розгляд справи, а можуть бути враховані під час подання заяви про зупинення виконання рішення, тому вказане клопотання про відкладення розгляду справи також не підлягає задоволенню. На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, що не з`явились. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Судом першої інстанції встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності від 9 вересня 2004 року позивач є власником квартири АДРЕСА_3 (а.с.10). Відповідно до типового договору про надання послуг з газопостачання, позивач являється споживачем природного газу, а АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» оператором газорозподільної системи (а.с.20-23). До грудня 2017 року в квартирі АДРЕСА_3 Позивачу надавались послуги зі споживання природного газу за нормами споживання по 5,4 куб.м. на одну особу. Позивач звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» про захист прав споживачів, у якому, зокрема, просила зобов`язати Білоцерківське відділення ПАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» встановити у кухні квартири АДРЕСА_3 індивідуальний лічильник природного газу. 2 жовтня 2020 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області в задоволені позову відмовлено повністю у зв`язку із пред`явленням вимог до неналежного відповідача (а.с.38-43). Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду позивачем було подано апеляційну скаргу. 9 лютого 2021 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу залишено без задоволення. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 2 жовтня 2020 року залишено без змін (а.с.169-179). 27 березня 2021 року позивачем було направлено на адресу АТ «Київоблгаз» претензію, у якій вона просила встановити індивідуальний лічильник газу в кв. АДРЕСА_3 у відповідності до норм ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу». Про результати розгляду претензії повідомити за вищезазначеною адресою (а.с.12-13). Згідно з відповіддю від 5 квітня 2021 року директора ТОВ «Київоблгаз Збут» Писанко Р.В. на вищезазначене звернення позивача роботи з оснащення безкоштовними лічильниками газу, за рахунок коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, виконувались у відповідності до затвердженої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг інвестиційною програмою та графіків, затверджених міськрайдержадміністраціями. Згідно з затвердженою Програмою НКРЕКП в житловому будинку за вищезазначеною адресою встановлено загальнобудинковий вузол обліку газу, за яким на даний час ведеться облік споживання природнього газу (а.с.14). 27 березня 2021 року позивачем було направлено на адресу АТ «Київоблгаз» запит, в якому вона просила надати копію акта про встановлення загальнобудинкового лічильника газу в буд. АДРЕСА_2 із вилученням інформації з обмеженим доступом шляхом ретушування копій та копію акта введення лічильника в експлуатацію в буд. АДРЕСА_2 із вилученням інформації з обмеженим доступом шляхом ретушування копій (а.с.17). Відповідно до відповіді від 6 квітня 2021 року директора ТОВ «Київоблгаз Збут» Писанко Р.В. на звернення позивача положеннями Закону не передбачено подання запитів до розпорядників інформації, не визначено хто є розпорядниками інформації у розумінні Закону, а також не передбачено порядку надання відповідей на такі запити і переліку відомостей, документів та/або речей матеріального світу, надання яких запитувачу є обов`язком певного вичерпного переліку суб`єктів. З огляду на це, надання копій запитуваних документів в порядку Закону не передбачено даним Законом та відповідно не є обов`язком АТ «Київоблгаз» (а.с.18-19). Як убачається з відповіді №464 від 1 квітня 2021 року КП БМР ЖЕК №7 на звернення позивача, між КП БМР ЖЕК №7 та АТ «Київоблгаз» або його структурними підрозділами, договір щодо встановлення загальнобудинкового лічильника газу в буд. АДРЕСА_2 не укладався. КП БМР ЖЕК №7 не являється дозвільною організацією, тому не має підстав для надання будь-яких дозволів, в тому числі на встановлення загальнобудинкового лічильника газу (а.с.16). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із їх доведеності та обґрунтованості. Колегія суддів в повній мірі погоджується із висновком суду першої інстанції з урахуванням наступного. Відповідно до повідомлення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 2 червня 2016 року № 5524/16.1.1/7-16, особливості встановлення лічильників газу споживачам визначаються Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу». Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу та здійснення контролю за використанням ресурсів імпортованого природного газу і природного газу власного видобутку. Відповідно до частини першої статті 6 Закону суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується, зокрема, тільки для приготування їжі - до 1 січня 2021 року. При цьому, у разі невстановлення населенню у строки, зазначені у цьому підпункті, лічильників газу з вини суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населенню здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством. На сьогодні фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населенню здійснюється за рахунок коштів газорозподільних підприємств, що передбачені в структурі тарифу на послуги розподілу природного газу, а не за рахунок виділених бюджетних коштів на встановлення індивідуальних лічильників газу. У зв`язку з необхідністю опрацювання проблемних питань газорозподільних підприємств, зокрема запровадження заходів щодо зниження обсягів виробничо-технологічних витрат і втрат газу, а також з метою забезпечення виконання вимог Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» при НКРЕКП було створено робочу групу з опрацювання проблемних питань газорозподільних підприємств (наказ НКРЕКП від 15 липня 2015 року № 200). Заходи із встановлення будинкових лічильників газу (із зазначенням адрес будинків) та встановлення індивідуальних лічильників газу там, де не будуть встановлюватись будинкові лічильники газу, передбачено у відповідних планах розвитку газорозподільної системи ліцензіатів на 2016 -2025 роки. При цьому, НКРЕКП передбачено відповідне фінансування на становлення таких лічильників газу для населення у тарифах газорозподільних підприємств. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до постанови НКРЕКП № 395 від 24 березня 2016 року «Про затвердження Плану розвитку газорозподільної системи» ПАТ «Київоблгаз» встановлено 30 вересня 2016 року будинковий вузол обліку газу шафового типу «ВОГ - КВУ - G -40-50-02» на будинок за адресою: АДРЕСА_2 , що вбачається з копії акту приймання закінчення будівництвом об`єкта системи газопостачання, копії будівельного паспорта будинкового вузла обліку газу на ввідному газопроводі, копії паспорта РТЕХ.301442.001 ПС, копії робочого проекту встановлення будинкового вузла обліку газу 160-квартирного вказаного житлового будинку. Після введення в експлуатацію комерційного вузла обліку газу, згідно акту від 30 листопада 2016 року за адресою: АДРЕСА_2 з 1 грудня 2017 року по 19 червня 2019 року здійснювалося нарахування за спожитий природний газ за загальнобудинковим лічильником. 31 січня 2018 року мешканці зазначеного багатоквартирного будинку звернулись до голови правління ПАТ «Київоблгаз» з проханням втрутитися у ситуацію, що склалася із протиправним встановленням загальнобудинкового лічильника газу. Просили встановити індивідуальні лічильники газу мешканцям вищезазначеного багатоквартирного будинку та до моменту їх встановлення його облік здійснювати за нормами споживання природного газу населенню у разі відсутності газових лічильників, а саме 5,4 куб.м. на людину на місяць. 10 грудня 2018 року ТОВ «Київоблгаз» надано відповідь про те, що нарахування вартості витрат природного газу по особовому рахунку здійснювалось з урахуванням показників загальнобудинкового лічильника газу. Відповідно до постанови КМУ № 620 від 16 травня 2002 року «Про затвердження Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку», власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків) (далі - експлуатаційна організація), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов`язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі - квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. У разі неврегулювання зазначених питань газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства. Обсяги спожитого мешканцями будинку (будинків) природного газу, обладнаного будинковим вузлом обліку, визначаються: 1) у будинках, де не встановлено квартирних лічильників газу, - за показаннями будинкового вузла обліку з подальшим розподілом обсягів спожитого газу між споживачами пропорційно кількості осіб, зареєстрованих у квартирі або іншому ізольованому житловому приміщенні; 2) у будинках, де крім будинкового вузла обліку частково встановлено квартирні лічильники газу: для споживачів, що мають квартирні лічильники газу, - за показаннями таких лічильників; для споживачів, що не мають квартирних лічильників газу, - за показаннями будинкового вузла обліку, з яких виключаються сумарні показання квартирних лічильників газу, встановлених у цієї групи споживачів, з подальшим розподілом такої різниці оператором газорозподільної системи між споживачами, які не мають квартирних лічильників газу, пропорційно кількості осіб, зареєстрованих у квартирі або іншому ізольованому житловому приміщенні. За даними, наданими ПАТ «Київоблгаз», 19 березня 2018 року за вищезазначеною адресою працівниками ПАТ «Київоблгаз» знято загальнобудинковий лічильник газу. Тому, з 20 червня 2018 року за вищезазначеною адресою нарахування вартості витрат природного газу здійснюється згідно норм споживання природного газу за відсутності лічильника газу. Стосовно перерахунку обсягів споживання природного газу по загальнобудинковому лічильнику газу запропоновано звернутися безпосередньо до ПАТ «Київоблгаз». Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на звернення мешканців багатоквартирного будинку від 26 березня 2018 року надала відповідь про те, що особливості встановлення лічильників газу споживачам визначаються Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу». Відповідно до вказаного Закону, суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані були в терміни до 1 лютого 2018 року для зазначеної групи населення забезпечити встановлення лічильників газу (індивідуальних або загально будинкових), що мало забезпечити 100 % облік спожитого природного газу населенням. Тому, ПАТ «Київоблгаз» було розроблено та подано на затвердження НКРЕКП План розвитку газорозподільної системи ПАТ «Київоблгаз» на 2016-2025 роки. Постановою НКРЕКП від 24 березня 2016 року № 395 затверджено план розвитку газорозподільної системи ПАТ «Київоблгаз» на 2016-2025 роки та джерела його фінансування по розділах. У І розділі плану розвитку на 2016-2025 роки, було передбачено, з урахуванням технічних та економічних чинників, встановлення єдиного будинкового вузла обліку природного газу за адресою: АДРЕСА_1 . Порядок проведення розрахунків між постачальниками, операторами газорозподільних систем та споживачами природного газу визначається Тимчасовим положенням про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загально будинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 №

620. Крім того, 19 січня 2018 року набрали чинності зміни до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу». Так, відповідно до ч. 2 вказаного Закону, з метою забезпечення комерційного обліку природного газу для населення суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, оснащують споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) індивідуальними лічильниками газу. Загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Враховуючи зазначене, за адресою: АДРЕСА_2 забезпечено облік природного газу відповідно до вимог Закону. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населенню здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету, крім коштів місцевих бюджетів; інших джерел, не заборонених законодавством. Отже, зважаючи на наведене, наявна можливість забезпечити індивідуальний облік природного газу у квартирі з джерел не заборонених законодавством. Щодо компенсації витрат на встановлення лічильників газу. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону побутові споживачі природного газу - фізичні особи (населення) можуть самостійно забезпечити встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу (індивідуальних лічильників) з подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів, які ними сплачуються за тарифом на розподіл природного газу. Порядок і розміри компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу для споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) встановлюються Кабінетом Міністрів України. Для споживачів природного газу - фізичних осіб (населення), які встановлять лічильники протягом 2018 року, відповідна компенсація здійснюється протягом 12 місяців. На сьогодні порядок і розміри компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуальних приладів природного газу - фізичних осіб (населення) Кабінетом Міністрів України не встановлені. 24 травня 2019 року КП БМР ЖЕК № 7 у повідомленні № 761 вказано, що КП БМР ЖЕК № 7 не надавав дозвіл (згоду) на встановлення Білоцерківською філією ПАТ «Київоблгаз» загальнобудинкового лічильника, оскільки не являється власником даного житлового будинку та оператором газорозподільної системи. Із матеріалів справи вбачається, що 13 травня 2019 року позивач звернулась до Білоцерківської філії ПАТ «Київоблгаз» із заявою, в якій просила на виконання вимог Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» встановити індивідуальний лічильник природного газу за адресою: АДРЕСА_2 та зробити перерахунок за спожитий газ з грудня 2017 року по травень 2019 року, що використовується виключно на приготування їжі згідно постанови Кабінету Міністрів України № 203-2016-п від 23 березня 2016 року «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників», а саме у період відсутності централізованого гарячого водопостачання населення норма споживання природного газу на плиту газову встановлюється 5,4 куб. метра на людину на місяць. Відповідно до повідомлення ПАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» від 30 травня 2019 року, згідно роз`яснень НКРЕКП № 2475/16.1.17-18 від 13 березня 2018 року, у разі встановлення будинкового лічильника природного газу комерційного обліку природного газу, споживач вважається забезпеченим згідно із Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу». Згідно повідомлення НКРЕКП від 2 червня 2016 року № 5524/16.1.1/7-16, фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок коштів газорозподільних підприємств, що передбачені в структурі тарифу на послуги розподілу природного газу, а не за рахунок виділених бюджетних коштів на встановлення індивідуальних лічильників газу. Відповідно до повідомлення НКРЕКП від 13 березня 2018 року № 2475/16.1.1/7-18, щодо внесення змін 21 грудня 2017 року у Закон України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», була відсутня деталізація про те, що вузол обліку природного газу чи лічильник газу не міг бути загальнобудинковим, адже зазначено, що за допомогою лічильника газу мало бути визначено обсяг спожитого газу населенням, яке проживало у квартирах та приватних будинках, у яких газ використовується тільки для приготування їжі. Таким чином, забезпечення комерційного обліку природного газу в період до 19 січня 2018 року шляхом встановлення загальнобудинкових лічильників газу не суперечило редакції Закону, що діяла на момент встановлення загальнобудинкових лічильників газу. З метою забезпечення комерційного обліку природного газу для населення суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, оснащують споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) індивідуальними лічильниками газу. Загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Таким чином, у разі встановлення будинкового лічильника природного газу комерційний облік природного газу споживачам вважається забезпеченим згідно із Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», тому необхідність встановлення індивідуальних лічильників природного газу за рахунок ПАТ «Київоблгаз» за адресами, де встановлені будинкові лічильники природного газу, відсутня. Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності. Відповідно до пунктів 2, 3, 4, 7 частини 1 статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» права споживача вважаються порушеними якщо: при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином. Закон України «Про житлово-комунальні послуги» регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг. Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; засіб обліку - прилад, технічний пристрій для обліку кількісних та/або якісних показників житлово-комунальної послуги, який має нормовані метрологічні характеристики; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; норми споживання - кількісні показники споживання житлово-комунальних послуг, затверджені згідно із законодавством відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Згідно ч. 1 статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. Виконавцями комунальних послуг з постачання та розподілу природного газу - постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об`єкти газоспоживання споживача (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону). Відповідно до п. 17, 23 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників); побутовий споживач природного газу - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність. Згідно переліку суб`єктів господарської діяльності, які мають ліцензії постачання природного газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом, та відповідно до листа Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 9 липня 2015 року № 6697/16/61-15 на території Київської області єдиним постачальником природного газу за регульованим тарифом є ТОВ «Київоблгаз Збут». Так, судом першої інстанції правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач є споживачем природного газу, ПАТ «Київоблгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз», є оператором ГРМ, тобто виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням. Суб`єктом господарської діяльності, який постачає природний газ за регульованими тарифами є ТОВ «Київоблгаз Збут». Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Відповідно до пунктів 1.1-1.3 типового договору постачання природного газу побутовим споживачам (постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2500) цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України. Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу. Також судом першої інстанції було правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач приєдналась до умов вказаного типового договору, оскільки щомісячно споживала природний газ та сплачувала рахунки за спожитий природний газ, тобто є споживачем. Згідно пункту 2.1. типового договору постачальник (АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз») взяв на себе зобов`язання постачати природний газ споживачу в необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором. Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу». Відповідно до ч. 1 ст.3 Закону фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території. Із матеріалів справи вбачається, що національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на звернення мешканців багатоквартирного будинку від 26 березня 2018 року надала відповідь про те, що особливості встановлення лічильників газу споживачам визначаються Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу». Відповідно до вказаного Закону суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані були в терміни до 1 січня 2018 року для зазначеної групи населення забезпечити встановлення лічильників газу (індивідуальних або загально будинкових), що мало забезпечити 100% облік спожитого природного газу населенням. Тому ПАТ «Київоблгаз» було розроблено та подано на затвердження НКРЕКП план розвитку газорозподільної системи ПАТ «Київоблгаз» на 2016-2025 роки. Постановою НКРЕКП від 24 березня 2016 року № 395 затверджено план розвитку газорозподільної системи ПАТ «Київоблгаз» на 2016-2025 роки та джерела його фінансування по розділах. Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що саме на АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» покладено обов`язок щодо забезпечення споживачів лічильниками (індивідуальними або загальнобудинковими), а тому, АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» має обов`язок за свій рахунок здійснити встановлення в квартирі позивача індивідуальний газовий лічильник в строк до 1 січня 2021 року. Колегія суддів звертає увагу, що відмова відповідача встановити індивідуальний лічильник позивачу суперечить вимогам законодавства та порушує права позивача. З урахуванням вимог статті 5 Закону № 1023-XII, статті 2 Закону № 1875-IV волевиявлення позивача на встановлення індивідуального лічильника газу не може бути порушеним. Задоволення вимог позивача буде відповідати державній політиці у сфері житлово-комунальних послуг, забезпечить раціональне використання ресурсів та рівні можливості для позивача з отримання послуги по газопостачанню; встановлення позивачу індивідуального лічильника забезпечить оплату кожним з них саме того об`єму газу, який ним спожитий, що буде відповідати такому завданню цивільного законодавства, як справедливість. Вирішуючи питання про те, за чий рахунок повинно проводитися фінансування робіт з оснащення лічильниками газу, суд керується частиною першою статті 3 Закону №3533-VI, згідно з якою фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством. Саме на ПАТ «Київоблгаз» покладений обов`язок встановлення лічильників газу, лише він повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт і покладання такого обов`язку на споживачів є неправомірним. Обраний позивачами спосіб захисту суд вважає таким, що відповідає вимогам статті 16 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (пункт 39 рішення у справі «C.G. та інші проти Болгарії» («C.G. and Others v. Bulgaria»), заява №1365/07; пункт 170 рішення у справі «Олександр Волков проти України», заява № 21722/11). У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (пункти 31-32 рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції» («Cantoni v. France»), заява №17862/91; пункт 65 рішення від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява «№20372/11). Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Поняття «майно» в першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. У справі «Сєрков проти України» (заява № 39766/05, рішення від 07 липня 2011 року, яке набуло статусу остаточного 07 жовтня 2011 року) ЄСПЛ зазначив, що пункт 2 статті 1 Першого протоколу до Конвенції визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, притаманне всім статтям Конвенції (пункт 33 рішення). Ведучи мову про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (пункт 54 рішення від 09 листопада 1999 року у справі «Шпачек s.r.o. проти Чеської Республіки» (Spacek s.r.o. v. the Czech Republic), заява № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого законодавства, вимагаючи, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні (пункт 109 рішення у справі «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96). Коло застосування концепції передбачуваності значною мірою залежить від змісту відповідного документа, сфери призначення, кількості та статусу тих, до кого він застосовується. Сам факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що вона не відповідає вимозі «передбачуваності» у контексті Конвенції. Завдання здійснення правосуддя, що є повноваженням судів, полягає саме у розсіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які залишаються, враховуючи зміни у повсякденній практиці (пункт 65 рішення від 17 лютого 2004 року у справі «Горжелік та інші проти Польщі» (Gorzelik and Others v. Poland), заява №44158/98). У цьому зв`язку не можна недооцінювати завдання вищих судів у забезпеченні уніфікованого та єдиного застосування права (пункти 29-30 рішення від 24 березня 2009 року у справі «Тудор Тудор проти Румунії» (Tudor Tudor v. Romania), заява №21911/03; пункти 34-37 рішення від 02 листопада 2010 року у справі «Стефаніка та інші проти Румунії» (Stefanica and Others v. Romania), заява №38155/02). Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом роз`яснень, що містяться у листах НКРЕКП оцінюються колегією суддів критично, оскільки вимоги статті 6 Закону №3533-VI мають вищу юридичну силу, ніж рішення НКРЕКП. Ці вимоги зобов`язують відповідача забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, в яких газ використовується тільки для приготування їжі. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності фінансів на встановлення індивідуальних лічильників та непередбаченість їх Планом розвитку газорозподільної системи АТ «Київоблагаз» на 2016-2025 року, оскільки вказані обставини не звільняють АТ «Київоблагаз» від обов`язку встановити індивідуальний лічильник позивачу, зважаючи, що тарифи формуються уповноваженим органом і споживачі природного газу позбавлені можливості впливати на прийняте рішення щодо визначення тарифу та його складових. Взагалі є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу апеляційного суду доводи апеляційної скарги зазначені в пунктах 4, 5, 7,

8. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції порушив матеріальне право, вказавши у рішенні неіснуючі документи, а саме відповідь від 5 квітня 2021 року та від 6 квітня 2021 року директора ТОВ «Київоблгаз Збуд» Писанко Р.В., також не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи, у якій містяться вказані документи (а.с. 14, 18-19). Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення. У відповідності до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як передбачено вимогами ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову. Викладені в апеляційній скарзі доводи є непереконливими, такими що не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2021 року слід залишити без змін. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.268, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» залишити без задоволення. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. ГоловуючийТ.О. Писана Судді К. П. Приходько С.О. Журба