Ухвала КЦС ВС № 758/4664/16

Ухвала 23 вересня 2020 року м. Київ справа № 758/4664/16 провадження № 61-13298ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чучковської Анни Вячеславівни на постанову Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 , правонаступниками якого є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , до ОСОБА_5 , треті особи: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, Реєстраційна служба Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Третя Київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_13 , про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на нерухоме майно, ВСТАНОВИВ: Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 09 серпня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_2 , правонаступниками якого є ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , до ОСОБА_5 , треті особи: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві (далі - ГТУЮ у м. Києві), Реєстраційна служба Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - Реєстраційна служба ГТУЮ у м. Києві), Третя Київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_13 , про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на нерухоме майно відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_12 , ОСОБА_4 задоволено. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 09 серпня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_2 , правонаступниками якого є ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , задоволено. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 02 жовтня 2004 року, видане ОСОБА_5 державним нотаріусом Третьої Київської державної нотаріальної контори Марущак С. В. Визнано за ОСОБА_4 , ОСОБА_12 право власності на 1/2 частину за кожною домоволодіння АДРЕСА_1 , яка складається з наступних приміщень: 2-1 коридор площею 5,7 кв. м, 2-2 коридор площею 5,7 кв. м, 2-3 житлова кімната площею 11,00 кв. м, 2-4 житлова кімната площею 19,4 кв. м, 2-5 житлова кімната площею 9,6 кв. м, 2-6 кухня площею 9,2 кв. м, 2-7 санвузол площею 4,1 кв. м та мансарди, яка складається з: приміщень 3-1 кухня площею 6,7 кв. м, 3-2 житлова кімната площею 19,6 кв. м, 3-3 житлова кімната площею 16,3 кв. м, 3-4 ванною кімнати площею 4.1 кв. м, 3-5 прихожа площею 8.9 кв. м, 3-6 житлова кімната площею 5.2 кв. м, сараю під літерою «Б» з погребом під ним, сараю під літерою «Г» з погребом під ним, вбиральнею під літерою «В», парканом, воротами, хвірткою у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_5 право власності на квартиру АДРЕСА_2 , яка складається з наступних приміщень: 1-1 коридор площею 4,1 кв. м, 1-2 кухня площею 8,1 кв. м, 1-3 житлова кімната площею 16,4 кв. м, 1-4 житлова кімната площею 7,8 кв. м, 1-5 ванна кімната площею 4,3 кв.м. У вересні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Чучковської А. В. на постанову Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року. Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі. Касаційна скарга містить квитанцію про часткову сплату ОСОБА_1 судового збору у розмірі 1 410 грн. У грудні 2005 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача та просив суд: 1) визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_14 , видане 02 жовтня 2004 року державним нотаріусом Третьої Київської державної нотаріальної контори на ім`я ОСОБА_5. ; 2) визнати за ним право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , з приміщеннями житлового будинку під літерою «А», що зазначені у технічному паспорті 1984 року згідно з актом прийняття будинку в експлуатацію: квартири № 2 (2-1 коридор площею 5,7 кв. м, 2-2 коридор площею 5,7 кв. м, 2-3 житлова кімната площею 11,00 кв. м, 2-4 житлова кімната площею 19,4 кв. м, 2-5 житлова кімната площею 9,6 кв. м, 2-6 кухня площею 9,2 кв. м, 2-7 санвузол площею 4,1 кв. м, житловою площею 40,0 кв. м, загальною площею 64,7 кв. м, та квартири № 3 (мансарда) (3-1 кухня площею 6,7 кв. м, 3-2 житлова кімната площею 19,6 кв. м, 3-3 житлова кімната площею 16,3 кв. м, 3-4 ванна кімната 4,1 кв. м, 3-5 прихожа площею 8,9 кв. м, 3-6 житлова кімната площею 5,2 кв. м, житловою площею 41,1 кв. м, загальною 125 кв. м, сарай під літерою «Б», погріб під літерою «Б», сарай під літерою «Г», погріб під літерою «Г», споруди 1-3, паркан, ворота, вбиральня під літерою «В»; 3) виділити ОСОБА_5. приміщення квартири АДРЕСА_2 : 1-1 площею 4,1 кв. м, 1-2 площею 8,1 кв. м, 1-2 площею 16,4 кв. м, 1-4 площею 7,8 кв. м, 1-5 площею 4,3 кв. м, житловою 24,2 кв. м, загальною площею 40,7 кв. м. У серпні 2014 року ОСОБА_2 уточнив позовні вимоги та просив суд: 1) визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 02 жовтня 2004 року, видане ОСОБА_5. державним нотаріусом Третьої Київської державної нотаріальної контори Марущак С. В.; 2) визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину, яка належала ОСОБА_2 у домоволодінні АДРЕСА_1 , яка складається з наступних приміщень: 2-1 коридор площею 5,7 кв. м, 2-2 коридор площею 5,7 кв. м, 2-3 житлова кімната площею 11,00 кв. м, 2-4 житлова кімната площею 19,4 кв. м, 2-5 житлова кімната площею 9,6 кв. м, 2-6 кухня площею 9,2 кв. м, 2-7 санвузол площею 4,1 кв. м та мансарди, яка складається з приміщень 3-1 кухня площею 6,7 кв. м, 3-2 житлова кімната площею 19,6 кв. м, 3-3 житлова кімната площею 5,2 кв. м, а також сарай під літерою «Б» з погребом під ним, сарай під літерою «Г» з погребом під ним, вбиральня під літерою «В», паркан, ворота, хвіртка; 3) визнати за ОСОБА_12 право власності на 1/2 частину, яка належала ОСОБА_2 у домоволодінні АДРЕСА_1 , яка складається з наступних приміщень: 2-1 коридор площею 5,7 кв. м, 2-2 коридор площею 5,7 кв. м, 2-3 житлова кімната площею 11,00 кв. м, 2-4 житлова кімната площею 19,4 кв. м, 2-5 житлова кімната площею 9,6 кв. м, 2-6 кухня площею 9,2 кв. м, 2-7 санвузол площею 4,1 кв. м та мансарди, яка складається з приміщень 3-1 кухня площею 6,7 кв. м, 3-2 житлова кімната площею 19,6 кв. м, 3-3 житлова кімната площею 5,2 кв. м, а також сарай під літерою «Б» з погребом під ним, сарай під літерою «Г» з погребом під ним, вбиральня під літерою «В», паркан, ворота, хвіртка; 4) визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 , яка складається з наступних приміщень: 1-1 коридор площею 4,1 кв. м, 1-2 кухня площею 8,1 кв. м, 1-3 житлова кімната площею 16,4 кв. м, 1-4 житлова кімната площею 7,8 кв. м, 1-5 ванна кімната площею 4,3 кв. м. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з уточненим позовом) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Станом на 01 січня 2014 року мінімальна заробітна плата була встановлена у розмірі 1 218 грн. Відповідно до підпункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна. Згідно з підпунктом 9 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості. Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з уточненим позовом) визначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати. Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з уточненим позовом) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 0,2 розміру мінімальної заробітної плати. Пунктом 1 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. Судові рішення, які оскаржує заявник свідчать про існування однієї вимоги немайнового характеру щодо визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та двох вимог майнового характеру щодо визнання за ОСОБА_4 права власності на 1/2 частину спірного домоволодіння, визнання за ОСОБА_12 права власності на 1/2 частину спірного домоволодіння. Отже, при поданні за вимогу немайнового характеру судовий збір повинен був бути сплачений у розмірі 243,60 грн (1 218 грн * 0,2 = 243,60 грн). Враховуючи, що зі змісту поданої касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення неможливо встановити ціну позову станом на день звернення до судуіз вимогами майнового характеру (визнання права власності), заявник зобов`язаний самостійно встановити й обґрунтувати розмір судового збору щодо вимог майнового характеру з наданням відповідних доказів. Оскільки ОСОБА_1 сплатила судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 410 грн, то їй необхідно самостійно визначити і доплатити судовий збір за подання касаційної скарги з урахуванням вимог майнового та немайнового характеру. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102, найменування податку, збору, платежу «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату. Також подана касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Чучковської А. В. не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Чучковська А. В. узагальнено посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження. Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. Отже, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків. Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чучковської Анни Вячеславівни на постанову Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя Р. А. Лідовець