Постанова 4855 № 823/9/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 823/9/17 Суддя (судді) першої інстанції: А.В. Руденко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Собківа Я.М., суддів: Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т., за участю секретаря: Вовк І.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" про зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр", у якому просила: - визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Банк Михайлівський" щодо визнання нікчемним переказу (транзакції) з перерахування 19.05.2016 коштів у сумі 285 грн. 79 коп. та 61 000 грн. з поточного рахунку № НОМЕР_1 товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" на рахунок № НОМЕР_2 в ПАТ "Банк Михайлівський", що належить ОСОБА_1 ; - визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Банк Михайлівський" щодо включення до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформації про ОСОБА_1 за вкладом у сумі 61 285 грн. 79 коп.; - зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Банк Михайлівський" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо включення до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_1 за рахунком № НОМЕР_2 в ПАТ "Банк Михайлівський" у сумі 61 285 грн. 79 коп. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Не погодившись із вказаним рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, 08 липня 2014 року між ОСОБА_1 (позивач у справі) та публічним акціонерним товариством "Банк Михайлівський" був укладений договір банківського рахунку "Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)" №980-021-000000232, згідно якого на ім`я позивача був відкритий рахунок № НОМЕР_2 . 11.05.2016 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" був укладений договір №980-021-000236867 "Капітал +" (Новий), згідно умов якого позивач передає ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" у власність грошові кошти у сумі 61 000 грн. (пункту 1.1, 1.2 договору). Позивач та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" підтвердили, що даний договір є договором позики та регулюється статтями 1046-1053 Цивільного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, що встановлюють правила та вимоги до договорів позики (пункт 8.3 договору). Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 договору №980-021-000236867 від 11.05.2016 ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" повертає грошові кошти та сплачує проценти на рахунок позивача № НОМЕР_2 у ПАТ "Банк Михайлівський". Згідно довідки №ЗГ-ЕП(К)/2481 від 19.08.2016 про стан рахунку № НОМЕР_2 ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" 19.05.2016 повернуло позивачу позику у сумі 61 000 грн. та проценти у сумі 285 грн. 79 коп., які були зараховані на рахунок позивача № НОМЕР_2 в ПАТ "Банк Михайлівський". Рішенням Національного банку України від 23.05.2016 за №14/БТ ПАТ "Банк Михайлівський" віднесений до категорії неплатоспроможних та запроваджено тимчасову адміністрацію. З 13.07.2016 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський". Комісія по перевірці правочинів (у тому числі договорів), на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, здійснила перевірку правочинів (у тому числі договорів), укладених ПАТ "Банк Михайлівський" протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку (з 23.05.2015), за результатами якої був складений акт №2 від 01.06.2016. Вказаним актом встановлено, що ПАТ "Банк Михайлівський" 19.05.2016 виконав платіжні документи ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" з перерахування коштів на рахунки 12160 фізичних осіб у сумі 1 298 015 973 грн. 74 коп., при цьому залишку коштів було недостатньо для проведення вищезазначених правочинів. Відтак, правочини (транзакції), зазначені в Додатку №1 до акта, за ознаками нікчемності підпадають під критерії, передбачені частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Додатком №1 до акта №2 від 01.06.2016 визначені ознаки нікчемності правочинів (транзакцій) з виконання ПАТ "Банк Михайлівський" платіжних документів ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" (код ЄДРПОУ 39140702) з перерахування коштів на рахунки 12160 фізичних осіб у сумі 1 298 015 973 грн. 74 коп., а саме: 11.11.2014 між ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" та ПАТ "Банк Михайлівський" було укладено договір доручення №1, на виконання якого Банк, в якості повіреного, від імені Товариства укладав з фізичними особами (клієнтами) договори позики за встановленою формою та залучались кошти на рахунок Товариства. 19.05.2016 ПАТ "Банк Михайлівський було отримано від ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий цент" 16286 платіжних документів з призначенням платежу "повернення коштів згідно з договором №…" та отримувачем платежу зазначена фізична особа-клієнт банку, тобто, 19.05.2016 ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" ініціювало повернення коштів по договорах позики, що були укладені банком в межах дії договору доручення. За результатами аналізу укладених договорів позики та руху коштів по рахунках фізичних осіб (клієнтів) встановлено, що по більшості з них строк дії договорів позики не закінчився, тому їх дострокове повернення здійснене ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" з порушенням вимог статей 526, 651 Цивільного кодексу України та договорів позики. При цьому саме банк здійснював представництво та укладав правочини від імені ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр". Як наслідок, проведення банком таких операцій є штучним збільшенням сум відшкодування з боку Фонду гарантування вкладів. Також згідно пункту 1.9 глави 1 та пункту 3.6 глави 3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, платіжне доручення від платника банк приймає до виконання за умови, якщо його сума не перевищує суму, яка є на рахунку платника; договором між банком та платником може бути передбачено інший порядок приймання та виконання платіжних доручень. Всупереч вказаним вимогам Банк виконав платіжні доручення ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" на перерахування коштів фізичним особам не маючи достатнього залишку на рахунках останнього. За висновком перевірки Банк здійснив операції з порушенням вимог законодавства, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням Банку з ринку та є ознакою нікчемності правочину згідно положень пункту 9 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Додатком №2 до акта №2 від 01.06.2016 визначений перелік фізичних осіб, на рахунки яких 19.05.2016 здійснено перерахування коштів з поточного рахунку № НОМЕР_1 ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр". Згідно з витягом від 24.01.2017 у вказаному переліку зазначена позивач ОСОБА_1 та загальна сума перерахування 61 285 грн. 79 коп. Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" від 01.06.2016 №42/2 затверджено результати проведення перевірки правочинів (в тому числі договорів) на предмет встановлення правочинів (в тому числі договорів), викладені в акті №2 від 01.06.2016 та на виконання вимог частини першої статті 216 Цивільного кодексу України прийнято рішення про застосування наслідків нікчемності правочинів (транзакції) з виконання 19.05.2016 платіжних документів ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" (код за ЄДРПОУ 39140702) по перерахуванню коштів на рахунки 12 160 фізичних осіб у сумі 1 298 015 973 грн. 74 коп. Згідно повідомлення ПАТ "Банк Михайлівський" №ЗГ-ЕП/2481/1 від 19.08.2016 позивача було повідомлено, що переказ грошових коштів у сумі 61 000 та у сумі 285 грн. 79 коп. є нікчемним правочином згідно статті 215 Цивільного кодексу України та пунктів 7-9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Оскільки внаслідок цього інформацію щодо рахунку позивача не було подано до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, що суперечить приписам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, метою якого є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків та який визначає правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Пунктом 4 ч. 1 ст. 2 наведеного закону визначено, що вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом. Частиною 2 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті. Фонд має право не включати до розрахунку гарантованої суми відшкодування коштів за договорами банківського рахунка до отримання в повному обсязі інформації про операції, здійснені платіжною системою (внутрішньодержавною та міжнародною). Виплата гарантованої суми відшкодування за договорами банківського рахунка здійснюється тільки після отримання Фондом у повному обсязі інформації про операції, здійснені платіжною системою (внутрішньодержавною та міжнародною). Згідно з ч. 4 ст. 26 зазначеного Закону Фонд не відшкодовує кошти:1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов`язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття НБУ рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття НБУ рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених ч. 2 ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом року до дня прийняття такого рішення); 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття НБУ рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік (у разі прийняття НБУ рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених ч. 2 ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - один рік до дня прийняття такого рішення); 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до ст. 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов`язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах; 11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду. З аналізу наведених норм чинного законодавства України вбачається, що під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах 200000,00 грн., за винятком вичерпного переліку підстав, передбачених ч. 4 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». В силу вимог ч.ч.1-3 ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку. Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до п.п. 4-6 ч. 4 ст. 26 цього Закону; 3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до ст. 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, що не виконане; 4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; 5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені ст. 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених ст. 38 цього Закону, у тому числі, шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак. Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду. Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті «Урядовий кур`єр» або «Голос України». Пунктом 5 р.ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14, встановлено, що Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку такі переліки: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до п.п. 4-6 ч. 4 ст. 26 Закону, згідно з додатком 3 до цього Положення; 3) переліки: рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до ст. 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку; осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, що не виконане; рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені ст. 38 Закону. Перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, формується за структурою, визначеною додатком 4 до цього Положення, та не включає інформацію про вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону. Протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків. Таким чином, протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку уповноважена особа Фонду формує та надає до Фонду перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, та перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до п.п. 4-6 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», проте, протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду зміни та доповнення до переліків. Частинами 2, 4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 цієї статті. Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій ст. 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. Згідно з ч.3 ст.38 вказаного Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства. Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду. В силу вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно з ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не отримані з незалежних від нього причин. Як вбачається з матеріалів справи, підставою для не включення позивача до Переліку вкладників слугувало те, що наказом Уповноваженої особи ПАТ «Банк Михайлівський» від 01 червня 2016 року № 42/2 затверджено результати проведеної перевірки правочинів (у тому числі і договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі і договорів), що є нікчемними, викладені в Акті № 2 Комісії про проведення перевірки правочинів (у тому числі і договорів), які відповідають критеріям нікчемності, за якими встановлено нікчемність правочинів (транзакцій) з виконання платіжних документів ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» по перерахуванню коштів. Між тим, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що договір між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» є двостороннім та по своїй суті не є вкладом згідно Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а відтак, на думку відповідача, гарантії даного Закону не поширюються на ситуацію з позивачем. Як вбачається з матеріалів справи, договір № 980-021-000236867 від 11 травня 2016 року укладений позивачем не з банком, а з третьою особою - ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», кошти в загальній сумі 61000,00 грн. перераховані позивачем на користь ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» відповідно до платіжного доручення від 19 травня 2016 року №18386. Крім того, на дату укладення цих договорів, а також на дату зарахування коштів на рахунок позивача відносно банку діяла постанова Правління НБУ від 22 грудня 2015 року №917/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку», у відповідності до якої встановлено факт здійснення ПАТ «Банк Михайлівський» ризикової діяльності, віднесено ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії проблемних, встановлені для ПАТ «Банк Михайлівський» обмеження в діяльності, із змінами, внесеними постановою Правління НБУ № 295/БТ від 27 квітня 2016 року «Про окремі питання діяльності ПАТ «Банк Михайлівський» та внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 22 грудня 2015 року № 917/БТ», згідно з якими, з огляду на те, що банк виконує заходи, передбачені Планом фінансового оздоровлення, спрямовані на зменшення кредитного ризику та підтримку ліквідності банку, пом`якшено обмеження у діяльності банку, встановлені постановою від 22 грудня 2015 року № 917/БТ, зокрема, виключено таке обмеження, як не допускати проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Згідно з наявною в матеріалах справи копією витягу з додатку № 1 до акту № 2 Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, під час перевірки Уповноваженою особою Фонду виявлено, що 11 листопада 2014 року між ТОВ «Інформаційно-розрахунковий центр» та ПАТ «Банк Михайлівський» укладено Договір доручення № 1, згідно з умовами якого банк, в якості повіреного, мав здійснювати пошук, залучення та надання фізичним особам консультацій про умови та можливість передачі останніми у позику грошових коштів на користь Товариства, як Довірителя, на умовах строковості та платності. Відповідно до предмету договору доручення банк мав укладати договори, що передбачають отримання/залучення товариством грошових коштів у позику від фізичних осіб, за формою, передбаченою відповідним додатком до даного договору доручення. На виконання вищезазначеного договору доручення банком від імені товариства укладались з фізичними особами договори позики за встановленою формою та залучались кошти на рахунок товариства. При цьому, фізичні особи були обізнані в тому, що правовідносини за таким договором позики регулюються положеннями ст.ст. 1046-1053 ЦК України та іншими нормативно-правовими актами, що встановлюють правила та вимоги до договорів позики, і, відповідно, не підпадають під гарантування вкладів з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. З урахуванням викладених у актах та висновках перевірки обставин, комісія дійшла до висновку, що укладення договорів позивачем здійснено з порушенням норм чинного законодавства, вимог НБУ та внутрішніх процедур банку, а тому вказані правочини є нікчемними відповідно до положень п.п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». За рахунок коштів, що були зараховані на рахунки ТОВ «Інформаційно-розрахунковий центр» на підставі нікчемних правочинів, тобто, в день перерахування коштів, Товариство ініціювало повернення коштів по договорах позики фізичним особам. Внаслідок вчинення ряду нікчемних правочинів, які відповідно до положень ЦК України, не створюють жодних юридичних наслідків, на рахунки позивача та на рахунки ще 12159 фізичних осіб, всупереч вимогам закону, зараховано 1 298 015 973,74 грн. 15 листопада 2016 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» (набрав чинності 19 листопада 2016 року), яким, зокрема, розділ X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» доповнено п.15 такого змісту: «До вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної ч. 1 ст. 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв`язку з їх прирівнянням до вкладників. Доказів повідомлення позивача під розпис про непоширення на кошти, що були залучені на виконання умов договору № 980-021-000236867 від 11 травня 2016 року у розмірі 61000,00 грн. гарантій, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», матеріали справи не містять. Таким чином, у зв`язку з законодавчими змінами позивач може бути прирівняним до вкладника та мати право на відшкодування за вкладом з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг». Отже, віднесення операцій з перерахування коштів на рахунок позивача до нікчемних не вплинуло на обов`язок Уповноваженої особи включити позивача до переліку рахунків вкладників, передбаченого ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки позивач може бути прирівняний до вкладників ПАТ «Банк Михайлівський». Враховуючи, що на рахунок позивача, відкритий в ПАТ «Банк Михайлівський», ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 19 травня 2016 року перерахувало кошти в загальному розмірі 61285,79 позивач є вкладником у розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», як особа, яка уклала договір банківського рахунку, та кошти на рахунок якої надійшли на умовах договору банківського рахунку, яким передбачено обов`язок банку здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунку. Крім того, ст.202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ч.1 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Пунктами 1.24, 1.30 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачу йому у готівковій формі; платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача. Таким чином, ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 19 травня 2016 року зі свого поточного рахунку здійснило переказ коштів на рахунок позивача на підставі відповідного договору, укладеного між ними. В той же час, перевірка правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення таких, що є нікчемними, здійснюється Фондом відносно правочинів (у тому числі договорів), укладених саме з банком, як стороною відповідного правочину. Разом з тим, наведений вище договір був укладений між ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та позивачем і відповідні транзакції вчинені 19 травня 2016 року саме на умовах цього договору. ПАТ «Банк Михайлівський», виконуючи розрахунковий документ ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на переказ коштів на користь позивача, не набув прав на кошти, які переказувались, а тому ПАТ «Банк Михайлівський» не є стороною переказу коштів, а є лише виконувачем своїх зобов`язань за договорами банківського рахунку перед клієнтами, в даному випадку перед ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», забезпечуючи рух коштів від ініціатора до отримувача переказу. Списання та зарахування коштів за банківськими рахунками здійснюється відповідно до договорів обслуговування банківських рахунків та Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21 січня 2004 року, згідно п.1.4 гл.1 якої розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача. Договір про обслуговування банком банківського рахунку передбачає право банка відмовити у проведенні розрахункових та касових операцій при наявності фактів, що свідчать про порушення клієнтом норм чинного законодавства України, умов цього договору та банківських правил оформлення розрахункових, касових документів, заяв, доручень і строків їх подання до банку. ПАТ «Банк Михайлівський» при проведенні розрахункових операцій зазначених фактів не було встановлено, а отже операції по перерахунку коштів є правомірними та відповідали діючому законодавству України. За умовами договору №980-021-000236867 від 11 травня 2016 року, укладеного між ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та позивачем, ним передбачено можливість дострокового повернення коштів. Твердження апелянта про те, що позивач не є вкладником ПАТ «Банк Михайлівський» у розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та про те, що на кошти, які надійшли поточний рахунок, відкритий в ПАТ «Банк Михайлівський» не розповсюджуються гарантії, передбачені наведеним Законом, так як договір позики №980-021-000236867 від 11 травня 2016 року є двостороннім, укладеним з ТОВ «ІРЦ» та по своїй природі не є вкладом, є безпідставними, оскільки вкладом є саме кошти, що перераховані та перебувають на рахунках позивача відкритих в ПАТ «Банк Михайлівський». При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», в якому Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на концепцію, яка вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. В розумінні ст.177 ЦК України грошові кошти позивача є об`єктом її майнових прав, а тому ці права відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини та ст.41 Конституції України є непорушними до тих пір, поки не буде досягнуто справедливого балансу між порушенням таких прав та суспільним інтересом. Натомість, відповідачем всупереч ч.2 ст.77 КАС України не доведено існування вказаного балансу та відсутність майнових прав позивачів на кошти, що розміщені на банківському рахунку. Посилання апелянта на порушення банком обмежень, накладених постановою правління Національного банку України від 22 грудня 2015 року №917 зі змінами, внесеними постановою правління Національного банку України від 27 квітня 2016 року №295, в частині проведення кредитних операцій з юридичними особами не може бути підставою для визнання нікчемними правочинів (транзакцій) з перерахування коштів від ТОВ «ІРЦ» на рахунок позивача та позбавлення його права на отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, оскільки вказані постанови становлять банківську таємницю, адресуються посадовим особам банку, а не вкладникам (клієнтам банку), вкладники не могли знати про її зміст та встановлені обмеження, а тому невиконання посадовими особами банку постанови Національного банку України, навіть якщо таке і мало місце, не є саме по собі підставою для висновку про нікчемність відповідних правочинів та операцій. Негативні наслідки при невиконанні банком рішень Національного банку України щодо обмеження чи припинення операцій настають саме для такого банку, а не для його клієнтів (вкладників), а тому позивач не може нести відповідальність за дії (бездіяльність) фінансової установи та зазнавати на підставі цього негативних наслідків. Крім того, на дату зарахування коштів на рахунок позивача відносно банку діяла постанова Правління Національного банку України від 22 грудня 2015 року №917/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» із змінами, внесеними постановою Правління Національного банку України №295/БТ від 27 квітня 2016 року «Про окремі питання діяльності ПАТ «Банк Михайлівський» та внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 22 грудня 2015 року №917/БТ», згідно з якими, з огляду на те, що банк виконує заходи, передбачені Планом фінансового оздоровлення, спрямовані на зменшення кредитного ризику та підтримку ліквідності банку, пом`якшено обмеження у діяльності банку, встановлені постановою від 22 грудня 2015 року №917/БТ, зокрема, виключено таке обмеження, як не допускати проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Таким чином, на час здійснення зарахування коштів на банківський рахунок позивача - 19 травня 2016 року - відсутні обмеження щодо проведення операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, а тому визнання договору нікчемним на цій підставі є необґрунтованим. Отже, відповідачем не доведено наявності правових підстав вважати переказ коштів (транзакцію), здійснений ТОВ «ІРЦ» на рахунок позивача у ПАТ «Банк Михайлівський», нікчемним, так само, як не доведено наявність інших правових підстав, визначених Законом № 4452-VI, для невключення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО, тобто Уповноважена особа Фонду, як суб`єкт владних повноважень та сторона у справі, всупереч вимогам частини другоїстатті 77 КАС України не довела правомірності своїх дій (рішень) у спірних правовідносинах з позивачем. Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 822/1083/17, від 12 лютого 2019 року у справах №808/4065/17 та №826/12452/17, від 22 квітня 2020 року у справі №826/13179/16, які мають бути враховані судом при виборі та застосуванні норм права. З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності визначених законодавством підстав для зобов`язання відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач Собків Я.М. Суддя Глущенко Я.Б. Суддя Черпіцька Л.Т. Повний текст постанови виготовлено - 21 вересня 2020 року.