Постанова Миколаївський апеляційний суд № 467/256/20

22.09.20 22-ц/812/1284/20 Справа №467/256/20 Провадження № 22-ц/812/1284/20 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 22 вересня 2020 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Яворської Ж.М., суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 22 червня 2020 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Кірімовою О.М., дата складання повного тексту не зазначена, у цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В У лютому 2020 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Обґрунтовуючи позовні вимоги вказувало, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписав анкету заяву № б/н від 04 липня 2018 року. Зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами банківських послуг, а також Тарифами становлять між ним та Банком договір про надання банківських послуг. У зв`язку з невиконанням умов договору станом на 20 січня 2020 року заборгованість складає 110989 грн. 48 коп., з яких: 78838 грн. 20 коп. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі: 20 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 78817 грн. 20 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 17149 грн. 89 коп. - заборгованість за простроченими відсотками; 9240 грн. 99 коп. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 500 грн. - штраф (фіксована частина), 5261 грн. 40 коп. - штраф (процентна складова). Враховуючи вищенаведене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 110 989 грн.48 коп. за кредитним договором № б/н від 04 липня 2018 року та 2102 грн. судових витрат. Заочним рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 22 червня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 78837 грн. 20 коп., з яких: 20 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 78817 грн. 20 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту та 1493 грн. 05 коп. судових витрат. В задоволенні інших частин позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк»», посилаючись на те, що рішення є незаконним, винесеним з порушенням норм процесуального та матеріального права, за недоведеністю обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду обставинам справи, просив його скасувати в частині відмови у стягненні заборгованості за простроченими відсотками, за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 УЦК України, штрафами та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В іншій частині рішення суду залишити без змін. В обґрунтування доводів апеляційної скарги АТ КБ «Приватбанку» вказував, що підписавши анкету- заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідач погодився з ними, на його ім`я відкрито картковий рахунок. Згідно з підписаною ним Довідкою про умови кредитування від 04 липня 2018 року він підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовану вартість кредиту. Отже, сторони досягли усіх істотних умов договору Правом на подачу відзиву відповідач не скористався. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (ч. 5 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Рішення суду вказаним положенням закону в повній мірі не відповідає. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_1 та публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк»( далі - АТ КБ «ПриватБанк»), уклали кредитний договір у вигляді анкети-заяви № б/н від 04 липня 2018 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, за умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с.8). В анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Факт отримання кредитних коштів відповідачем підтверджено випискою по рахунку (а.с.57-60). До позовної заяви, крім анкети-заяви (а.с.8,9), представник банку додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна Gold». (а.с.10) та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не підписані позичальником (а.с. 11-25). Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 станом на 20 січня 2020 року складає 110 989 грн. 48 коп., з яких: 78 838 грн. 20 коп. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі: 20 грн.- заборгованість за поточним тілом кредиту, 78 817 грн. 20 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 17 149 грн. 89 коп. заборгованість за простроченими відсотками; 9240 грн. 99 коп. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України; 500 грн. - штраф (фіксована частина), 5261 грн. 40 коп. - штраф (процентна складова). Відповідно до ч.1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України). Згідно з ч.1,2 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, то повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Положеннями ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами 1, 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 від 04 липня 2018 року розмір процентної ставки не встановлено. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Позивач, пред`являючи вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, просив крім тіла кредиту стягнути з відповідача заборгованість за процентами за користування кредитними коштами та за процентами, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, а також штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів. Обґрунтовуючи вимоги про стягнення процентів і неустойки, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором Банк посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, порядок та строк їх повернення, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років, та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи та Умови і правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено правовою позицією Верховного Суду України і Верховного Суду, викладеній у постановах від 11 березня 2015 року (справа № 6-16цс15), від 17 липня 2019 року (справа № 175/4576/14-ц) і не спростовано позивачем при розгляді даної справи. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, неустойки за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та Умови і правила надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису ОСОБА_1 , тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного сторонами 04 липня 2018 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Вказані обставини правильно встановлені судом першої інстанції під час вирішення питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ "ПРИВАТБАНК" заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом та неустойки, а тому суд обґрунтовано відмовив у задоволенні даних позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю в цій частині. Колегія суддів не вбачає підстав для заперечення такого висновку, тому що він ґрунтується на правильно встановлених на підставі повно та всебічно досліджених доказах, в їх сукупності та взаємозв`язку, обставинах справи та відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17). Посилання апеляційної скарги на те, що підписання відповідачем Довідки про умови кредитування є належним доказом ознайомлення із умовами кредитування не заслуговують на увагу, оскільки така довідка в матеріалах справи відсутня. В силу ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. А відтак посилання на необхідність застосування судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду у справах № 572/1169/17, № 750/6058/17-ц, №382/327/18, № 355/1091/17 є недоречним. Отже, апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального та процесуального права при вирішенні позовних вимог про стягнення договірних процентів та неустойки. Таким чином, суд в цій частині вирішив справу згідно з нормами матеріального права, які підлягали застосуванню за даними правовідносинами, дав належну правову оцінку доказам і дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні вказаних позовних вимог. Позивач також пред`явив вимогу про стягнення з відповідача процентів, нарахованих на прострочений кредит на підставі ст.625 ЦК України у розмірі 9240 грн.99 коп. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене ч.2 ст. 625 ЦК України нарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року у справі №6-49цс12 і постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 14-446цс18. АТ КБ "ПРИВАТБАНК", обґрунтовуючи вимоги щодо стягнення вищевказаних відсотків, у позовній заяві посилався на п. 2.1.1.2.12 Умов та правил надання банківських послуг (змінений з 01 квітня 2019), відповідно до якого в разі порушення зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, неустойки та виконання інших зобов`язань, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту Клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4 % - для картки «Універсальна», 84, 0% - для картки «Універсальна голд». Із розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, вбачається, що банк нараховує відсотки згідно ст. 625 ЦК України з 01 вересня 2019 року по 20 січня 2020 року за процентною ставкою 84 %. Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за відсотками згідно ст. 625 ЦК України, не у розмірі, встановленому законом (3% річних), а у розмірі, зазначеному в Умовах та правилах надання банківських послуг (84%). Проте, як вже зазначалось, Умови та правила надання банківських послуг, на які посилається позивач, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 04 липня 2018 року. Крім того, в апеляційній скарзі банк посилається на те, що у паспорті споживчого кредиту погоджено істотні умови договору. Проте, анкета-заява, підписана ОСОБА_1 не містить умов про те, що складовою невід`ємною частиною Договору банківського обслуговування є Паспорт споживчого кредиту. У вказаному паспорті споживчого кредиту не міститься посилань на те, що він є складовою частиною договору № б/н від 04.07.2018 року. Паспорт споживчого кредиту містить інформацію щодо типу кредитного продукту як «Універсальна», так і «Універсальна Голд», за якими вказані різні умови. Також зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо. При цьому, анкета-заява не містить даних , яку саме картку було видано відповідачу та відповідно умов кредитування. При цьому, слід зазначити, що використання наведених Тарифів є можливим лише за умови, що в анкеті-заяві позначено про те, яку конкретно картку отримав позичальник, інакше втрачається зв`язок між Тарифами та умовами кредитування, викладені в паспорті споживчого кредиту, які були обрані позичальником, та, виходячи з чого, має орієнтуватися суд під час розгляду справи. Ураховуючи викладене, посилання апеляційної скарги на те, що позичальником підписано паспорт споживчого кредиту, не можна вважати підтвердженням того, що сторони обумовили розмір відсотків відповідно до ч.2 ст. 625ЦК України та неустойку. За такого, аргументи банка в апеляційній скарзі на право кредитора вираховувати проценти на прострочене тіло кредиту у відповідності до ст.625 ЦК України, на рівні процентної ставки, визначеної в Умовах та правилах, також не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки їх розмір між позичальником та кредитором не узгоджено, а Умови та правила надання банківських послуг, які містять такі положення, відповідачем не підписані. Тому, на думку колегії суддів, судом вірно відмовлено у стягненні заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит у відповідності до ст. 625 ЦК України. Суд не може прийняти докази, які додані позивачем до апеляційної скарги, а саме паспорт споживчого кредиту, оскільки скаржником не надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч.3 ст.367 ЦПК України). Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Перешкод, у передбаченому ЦПК порядку, подати до суду першої інстанції докази у АТ КБ «ПриватБанк» не було, більше того позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду першої інстанції з клопотанням про розгляд справи в порядку спрощеного провадження та клопотанням про розгляд справи за відсутності позивача в якій зазначило про наявність всіх доказів в матеріалах справи та про те, що клопотання з боку позивача відсутні, у зв`язку з чим, має нести ризик настання негативних наслідків пов`язаних з вчасно неподаними доказами. Що ж стосується долучення до матеріалів справи виписки по рахунку, довідки про видані картки та розмір ліміту, то відсутні підстави у долучені їх до матеріалів справи, оскільки вказані документи наявні у матеріалах справи, направлені позивачем на виконання ухвали суду першої інстанції від 05 червня 2020 року, та були предметом дослідження суду. Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та обставини справи, вважає, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, законними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи. Вагомих, достовірних та достатніх доказів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 376 ЦПК України могли б бути підставами для його скасування, тому апеляційну скаргу у відповідності до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за тілом кредиту в розмірі 78 817 грн.20 коп. колегією суддів не переглядалось, оскільки в цій частині учасниками справи не оскаржується. Оскільки рішення суду першої інстанції залишається без змін, відсутні передбачені законом підстави для розподілу судових витрат. Керуючись ст. ст. 367,368, 374, 375, 381,382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» залишити без задоволення, заочне рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 22 червня 2020 року без змін Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Ж.М. Яворська Судді Т.М. Базовкіна Л.М. Царюк Повний текст постанови складено 22 вересня 2020 року.