Ухвала КЦС ВС № 461/3132/19

У х в а л а 22 вересня 2020 року м. Київ справа № 461/3132/19-ц провадження № 61-13775 ск 20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулька Б. І. розглянув касаційну скаргуОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 травня 2020 року за скаргою ОСОБА_2 на дії та рішення державного виконавця Галицького відділу Державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, ВСТАНОВИВ: Ухвалою Львівського апеляційного суду від 18 травня 2020 року внесено виправлення в ухвалу Львівського апеляційного суду від 06 грудня 2019 року про залишення апеляційної скарги Галицького відділу Державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області на ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 09 жовтня 2019 року без руху; ухвалу Львівського апеляційного суду від 02 січня 2020 року про відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою Галицького відділу Державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області на ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 09 жовтня 2019 року; ухвалу Львівського апеляційного суду від 13 січня 2020 року про призначення справи до розгляду за апеляційною скаргою Галицького відділу Державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області на ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 09 жовтня 2019 року у частині номера справи. Визначено вірним номер справи 461/3132/19, замість первинно вказаного у зазначених ухвалах № 461/3232/19. 12 вересня 2020 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку ОСОБА_1 подано касаційну скаргу (надійшла 17 вересня 2020 року), в якій заявник просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, справу закрити. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Верховного Суду з пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення. У касаційній скарзі заявником порушено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення. На обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження заявник посилається на те, що текст ухвали суду апеляційної інстанції він отримав 19 червня 2020 року. Також просив врахувати запровадження на території України карантину. Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. 17 липня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (COVID-19)» від 18 червня 2020 року № 731-IX, яким внесено зміни до пункту 3 розділу XII «Прикінцевих положень» Цивільного процесуального кодексу України та викладено в новій редакції, а саме: «Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом». Доводи заявника щодо поважності причин пропуску процесуального строку на касаційне оскарження не можна визнати поважними, так як відповідно до вищезазначених змін, останнім днем строку на касаційне оскарження судового рішення є 06 серпня 2020 року. Проте ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 травня 2020 року у справі № 461/3132/19-ц до суду касаційної інстанції 12 вересня 2020 року. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України). Отже, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність. Згідно частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу. У порушення вимог пункту 3 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), зокрема: ОСОБА_2 та його місце проживання чи перебування, а також Галицький відділ Державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, їх місцезнаходження. До касаційної скарги не додано копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, зокрема, для ОСОБА_2 та Галицький відділ Державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області (частина четверта статті 392 ЦПК України). Таким чином, особі, яка звернулась із касаційною скаргою, необхідно направити на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги та копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, УХВАЛИВ : Визнати наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Львівського апеляційного суду від 18 травня 2020 рокунеповажними. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 травня 2020 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 21 жовтня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Б. І. Гулько