Ухвала КЦС ВС № 1311/1040/12

Ухвала 17 березня 2020 року м. Київ справа № 1311/1040/12 провадження № 61-4343ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 27 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ житлового будинку в натурі між власниками, ВСТАНОВИВ: 04 березня 2020 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, направив на адресу Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Львівського апеляційного суду від 27 грудня 2019 року з пропуском строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 390 ЦПК України. Відповідно до частин першої, другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Згідно із частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. До касаційної скарги ОСОБА_1 додав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення з посиланням на те, що про оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції він дізнався 04 березня 2020 року з Єдиного державного реєстру судових рішень. Разом з тим, наведені заявником підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження не дають достатніх підстав для визнання їх поважними, оскільки відсутні докази на їх підтвердження. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень, особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі, спрямовані на підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону. Враховуючи зазначене, наведені у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження підстави пропуску такого строку є неповажними. У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі № 3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року). Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності. З інформації на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, вбачається, що оскаржувана ухвала Львівського апеляційного суду від 27 грудня 2019 року, зареєстрована в Єдиному державному реєстрі судових рішень 29 грудня 2019 року, а 02 січня 2020 року оприлюднена. Разом з тим, з ухвали Львівського апеляційного суду від 27 грудня 2019 року вбачається, що апеляційним судом було розглянуто апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на ухвалу Каммянка-Бузького районного суду Львівської області від 08 липня 2013 року. Відповідно до частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata. При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи. Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьев проти України, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року). У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі. Водночас Верховний Суд враховує, що відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. З урахуванням наведеного та відповідно до положень частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для подання заяви про поновлення пропущеного строку з наведенням інших підстав для його поновлення з наданням відповідних доказів на підтвердження наведених ним обставин, оскільки безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Визнати наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Львівського апеляційного суду від 27 грудня 2019 року неповажними. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 13 квітня 2020 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в частині подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із наведенням інших підстав для поновлення строку у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. В. Сердюк