Ухвала КЦС ВС № 299/744/18

Ухвала 21 вересня 2020 року м. Київ справа № 299/744/18 провадження № 61-12923ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 20 червня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 28 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради, ОСОБА_2 , правонаступниками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання рішень та державних актів незаконними, скасування договору та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, ВСТАНОВИВ: У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним вище позовом та просила суд, а саме: визнати недійсним та скасувати рішення 20 сесії 5 скликання Виноградівської міської ради Закарпатської області від 12 грудня 2008 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку»; визнати недійсним та скасувати рішення 22 сесії 5 скликання Виноградівської міської ради Закарпатської області від 17 березня 2009 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку»; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ЯЕ № 433162 виданий ОСОБА_2 та серії ЯЕ №422160 виданий ОСОБА_3 , зареєстровані у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю від 30 квітня 2009 року за № 010970302132 та № 010970302131 відповідно; скасувати договір купівлі-продажу № 2084 посвідчений 08 серпня 2014 року приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу Лапчак Г. І.; витребувати від ОСОБА_5 , як добросовісного набувача земельну ділянку площею 0,0323 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 . Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 20 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 28 липня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості та недоведеності її позовних вимог. 26 серпня 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, що надійшла 31 серпня 2020 року, в якій заявник просить суд рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 20 червня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 28 липня 2020 року скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким її позов задовольнити. Касаційна скарга ОСОБА_1 не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки за її подання заявником сплачено судовий збір у меншому розмірі, ніж це встановлено законом. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір». Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції на час подачі позову) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Станом на 01 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був установлений у розмірі 1 762 грн. Згідно із підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції на момент подачі позову) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру (визнання рішень та державних актів незаконними, скасування договору та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння), яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у розмірі оспорюваної суми, таким чином (704 грн 80 коп.*3*200%=4 228 грн 80 коп.). Заявником сплачено судовий збір за подання даної касаційної скарги у розмірі 1 409 грн 60 коп. Ураховуючи характер спору заявнику необхідно доплатити судовий збір за подання цієї касаційної скарги у розмірі 2 819 грн 20 коп. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати оригінал квитанції про сплату судового збору або документи, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону. Крім того, частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У випадку подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Отже, касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону. Так, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює розгляд питання про відкриття касаційного провадження. Отже, заявнику необхідно надати до суду касаційної інстанції виправлену касаційну скаргу, яка за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 392 ЦПК України, із обов`язковим зазначенням у ній підстав (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбачених (передбаченої) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав); надати документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документ, що підтверджує підстави звільнення заявника від сплати судового збору відповідно до закону. Згідно з частиною другою статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 20 червня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 28 липня 2020 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги місячний строк, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя О. М. Осіян