Постанова КЦС ВС № 712/5579/15-ц

Постанова Іменем України 16 вересня 2020 року м. Київ справа № 712/5579/15-ц провадження № 61-3508св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 які діють у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: Служба у справах дітей міста Черкаси, Управління Державної міграційної служби в Черкаській області, розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову апеляційного суду Черкаської області від 17 січня 2019 року у складі суддів: Бондаренка С. І., Храпка В. Д., Новікова О. М., ВСТАНОВИВ: Історія справи Короткий зміст позовних вимог У травні 2015 року ОСОБА_8 звернувся до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які діють у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_6 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: Служба у справах дітей міста Черкаси, Управління Державної міграційної служби в Черкаській області, про вселення, виселення з квартири, зняття з реєстрації місця проживання. Позов мотивований тим, що ОСОБА_8 як учасник бойових дій у 1989 році отримував двокімнатну квартиру на підставі ордера № 089254 серія А, за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому, відповідачі незаконно заволоділи даною квартирою у зв`язку з чим, рішенням апеляційного суду Черкаської області від 21 квітня 2015 року вирішено витребувати вказану квартиру на користь ОСОБА_9 від добросовісного набувача за договором купівлі-продажу квартири від 16 серпня 2006 року від ОСОБА_3 та скасовано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_3 . Але відповідачі відмовляються залишати квартиру. Крім того, позивач був позбавлений можливості користуватися житлом, в якому він зареєстрований, що стало причиною погіршення стану його здоров`я. Позивач зазначав, що на його утриманні знаходиться малолітня дитина. З наведених підстав позивач просив суд вселити його та сина ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_2 . Виселити ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_6 з квартири без надання іншого житлового приміщення. Зобов`язати Соснівський РВ УМВС України в Черкаській області поставити на реєстраційний облік його та сина ОСОБА_1 за вказаною адресою та зняти з реєстраційного обліку відповідачів. Зобов`язати відповідачів не чинити перешкод у користуванні квартирою, визнати договір найму житла за ОСОБА_3 недійсним. Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 квітня 2016 року залучено в якості третьої особи службу у справах дітей м. Черкаси. Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 травня 2016 року до участі в розгляді даної цивільної справи в якості третьої особи залучено Управління державної міграційної служби в Черкаській області. Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 жовтня 2016 року провадження у справі зупинено у зв`язку зі смертю позивача ОСОБА_9 15 лютого 2017 року адвокат Ліннік М. С. діючи в інтересах матері неповнолітнього ОСОБА_2 та самого неповнолітнього ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про залучення до участі в розгляді справи правонаступника померлого ОСОБА_9 його неповнолітнього сина ОСОБА_1 в якості позивача та відновлення провадження у справі. Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 лютого 2017 року провадження у справі відновлено. 20 вересня 2017 року ОСОБА_1 в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 подав до суду уточнену позовну заяву до відповідачів про вселення, виселення з квартири, постановки та зняття з реєстрації громадян з даного місця проживання. Уточнений позов мотивований тим, що за життя ОСОБА_9 був визнаний титульним володільцем квартири АДРЕСА_3 на підставі ордеру № 089254 серія А, яку отримав на склад сім`ї з двох осіб (він та його дружина ОСОБА_10 ). Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 24 грудня 2015 року вирішено витребувати квартиру АДРЕСА_4 на користь ОСОБА_9 з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 . Судом було встановлено, що спірна квартира вибула з володіння ОСОБА_9 не з його волі, а тому він в порядку статей 387, 388 ЦК України має право витребувати це майно від набувача. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер. ОСОБА_1 , як правонаступник і спадкоємець ОСОБА_9 має право на вселення у дану квартиру. Проте, відповідачі чинять перешкоди у вселенні, не дивлячись на існування рішень судів про право батька на це житло, яким порушують право власності. На підставі викладеного просив суд вселити ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_2 . Виселити відповідачів з даного житлового приміщення без надання іншого житлового приміщення. Зобов`язати управління державної міграційної служби в Черкаській області поставити ОСОБА_1 на реєстраційний облік за вказаною адресою як за місцем проживання та зобов`язати зняти з реєстраційного обліку відповідачів. Усунути з боку відповідачів перешкоди по користуванню спірною квартирою. Короткий зміст судових рішення суду першої інстанції Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 31 серпня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_9 не був власником даної квартири, а лише бувзаселений в неї на підставі ордеру в 1989 році. В подальшому він в цій квартирі не проживав і був визнаний таким, що втратив право користування даною квартирою. Також, судом зазначено, що 16 серпня 2006 року укладений договір купівлі - продажу даної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук В. Я., згідно якого відповідачі є власниками спірної квартири. Вказаний договір не визнавався недійсним та є чинним на даний час. Неповнолітній ОСОБА_1 не був членом сім`ї ОСОБА_9 проживав з матір`ю за іншою адресою де і був зареєстрований, ордер на спірну квартиру видавався на інших членів сім`ї. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції Постановою апеляційного суду Черкаської області від 17 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_11 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 , задоволено частково, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 серпня 2018 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 задоволено частково. Усунуто перешкоди ОСОБА_1 у користуванні квартирою шляхом його вселення у квартиру АДРЕСА_2 та виселення з цієї квартири ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , без надання іншого жилого приміщення. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судового збору. Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що неповнолітній ОСОБА_1 від спадщини після смерті ОСОБА_9 не відмовлявся, навпаки звернувся із заявою про прийняття спадщини, а тому вважається таким, що прийняв спадщину. Судовим рішенням відновлено право ОСОБА_9 , яке виникло в нього на підставі ордеру на жиле приміщення, в тому числі повернення йому статусу наймача та втрачено право власності на спірну квартиру ОСОБА_3 і в цьому випадку визнання недійсним договору - купівлі продажу, на підставі якого остання набула право власності на квартиру, не вимагається. Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі У грудні 2019 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду Черкаської області від 17 січня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову про виселення із даної квартири відповідачів, зобов`язання взяти його на реєстрацію проживання, зняття з реєстрації проживання відповідачів та усунення перешкод у користуванні майном. Касаційна скарга обґрунтована тим, що при розгляді судом справи про виселення неповнолітніх дітей із житлових приміщень обов`язковою є наявність висновку органу у справах дітей щодо розв`язання спору. До участі у даній справі було залучено Службу у справах дітей міста Черкаси. Проте, у матеріалах справи відсутній висновок щодо розв`язання даного спору в частині захисту прав неповнолітніх відповідачів ОСОБА_6 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . При цьому, у Служби у справах дітей міста Черкаси наявний висновок щодо неможливості виселення неповнолітніх відповідачів зі спірної квартири. Задоволення позову щодо вселення до спірної квартири позивача ОСОБА_1 та виселення відповідачів грубо порушує норми матеріального права України, якими захищається право власності ОСОБА_3 на спірне житло. Суду необхідно було з`ясувати чи існують інші спадкоємці ОСОБА_1 , що успадкували права ОСОБА_9 . Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують або спростовують вказані обставини. Позиція інших учасників справи У квітні 2019 року ОСОБА_1 та його представник Ліннік М. С. подали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 , в якому просять постанову апеляційного суду Черкаської області від 17 січня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення. Відзив мотивований тим, що виселення ОСОБА_3 з сім`єю пов`язане з відсутністю у них будь-яких підстав для зайняття квартири АДРЕСА_5 , оскільки вони самочинно зайняли жиле приміщення, вселилися до нього самовільно без будь-яких підстав, а саме без відповідного рішення про надання їм цього приміщення та відповідного ордера на житлове приміщення. У травні 2019 року ОСОБА_3 подала до Верховного суду заперечення на відзив позивача, посилаючись на те, що відсутнє рішення про скасування права власності відповідача ОСОБА_3 на спірну квартиру, постає питання про порушення конституційних прав не позивача, а навпаки відповідачів. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції. Зупинено виконання постанови апеляційного суду Черкаської області від 17 січня 2019 року до закінчення касаційного провадження. У квітні 2020 року матеріали цивільної справи № 712/5579/15 надійшли до Верховного Суду та 23 квітня 2020 року передані судді-доповідачу Дундар І. О. Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів. Судами встановлено, що 14 грудня 1989 року ОСОБА_13 , на склад сім`ї 2 особи - ОСОБА_14 івна, був виданий ордер №089254 серії А на жиле приміщення, а саме квартиру АДРЕСА_2 , в зв`язку з чим у ОСОБА_13 виникло право вселення та право користування зазначеною квартирою. ОСОБА_15 змінював прізвище, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу та копією паспорта. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 березня 2004 року яким визнано ОСОБА_15 таким, що втратив право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_2 та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 01 листопада 2005 року, якою залишено без змін зазначене рішення суду першої інстанції, скасовано ухвалою касаційної інстанції від 8 листопада 2007 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В подальшому ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 8 лютого 2008 року позов ОСОБА_10 до ОСОБА_15 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщення - залишено без розгляду. За період оскарження рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 березня 2004 року та ухвали апеляційного суду Черкаської області від 01 листопада 2005 року, ОСОБА_10 приватизувала квартиру АДРЕСА_2 , на підставі рішення виконавчого комітету Соснівської районної ради м. Черкаси від 19 липня 2006 року №

470. Вказане рішення виконавчого комітету Соснівської районної ради м. Черкаси від 19 липня 2006 року в частині приватизації ОСОБА_10 квартири АДРЕСА_2 , рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 лютого 2012 року визнано недійсним. Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 24 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_3 , третя особа: реєстраційна служба Черкаського управління юстиції про витребування майна та зняття з державної реєстрації встановлено, що ОСОБА_9 є титульним володільцем квартири АДРЕСА_2 на підставі ордеру №089254 серія А від 19 грудня 1989 року. Вказаним рішенням апеляційного суду Черкаської області, витребувано квартиру АДРЕСА_2 із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 . Із свідоцтва про народження ОСОБА_1 вбачається, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батько ОСОБА_9 , мати ОСОБА_16 . ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть. Частиною 4 статті 1268 ЦК України встановлено, що малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Неповнолітній ОСОБА_1 від спадщини після смерті ОСОБА_9 не відмовлявся, навпаки звернувся із заявою про прийняття спадщини, а тому вважається таким, що прийняв спадщину. Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, виходив з того, що звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_9 стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_1 діяв і як наймач квартири і як законний представник неповнолітнього, а тому в такий спосіб здійснив своє право на вселення в квартиру своєї дитини, в зв`язку з чим, поданий позов стосується інтересів (права користування) неповнолітньої дитини.Оскільки спірне майно є житлом, рішення суду про витребування квартири не виконується, вселялись відповідачі в спірну квартиру без згоди наймача, суд зробив висновок, що іншим шляхом усунути порушення права позивача, як виселити відповідачів з квартири не можливо. Однак, колегія суддів Верховного суду з таким висновком не погоджується, оскільки суд апеляційної інстанції не звернув уваги на наступне. Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав». У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19). Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За змістом частини першої статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця. Наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно (частина перша статті 65 ЖК). У справі, що переглядається, з урахуванням встановлених судами обставин та правового режиму спірного житлового приміщення, право вселяти в нього належало наймачу, яким, був ОСОБА_9 до моменту його смерті. ОСОБА_1 - спадкоємець ОСОБА_9 , право користування спірним приміщенням за життя батька не набув, а тому будь-які його права з боку відповідачів не порушені. За таких обставин, висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову не ґрунтуються на законі. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Оскільки оскаржена постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, то підстави для поновлення її виконання відсутні. Керуючись статтями 400, 412 (в редакцій, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 141, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Постанову апеляційного суду Черкаської області від 17 січня 2019 року скасувати. Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 31 серпня 2018 рокузмінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова апеляційного суду Черкаської області від 17 січня 2019 року втрачає законну силу. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. І. Крат Судді: Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук