Постанова 4824 № 361/8411/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 361/8411/18 Головуючий 1 інстанція -Сердинський В.С. Провадження № 22-ц/824/4933/2020 Доповідач 2 інстанція - Суханова Є.М. П О С Т А Н О В А іменем України 16 вересня 2020 року м.Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді: Суханової Є.М., суддів: Лівінського С.В., Березовенко Р.В. за участю секретаря: Линок В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення збитків, - ВСТАНОВИЛА: В серпні 2019 року ОСОБА_2 звернувся доБроварського міськрайонного суду Київської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення збитків. Свої вимоги обгрунтовував тим, що відповідно до умов договору №04-2107 від 15 червня 2017 року, він доручив, а виконавець - ФОП ОСОБА_1 зобов`язався виготовити обладнання для відливання свинцевих пломб, згідно завдання замовника, а саме: машину для відливання свинцевих пломб (пломба свинцева 7x10 ДСТУ 2803-94) МЛП-2, згідно креслень МЛП-2.00.00.000 СБ, а замовник повинен прийняти й оплатити його в терміни, зазначені в договорі. Строк виконання всього комплексу обладнання 90 днів з моменту отримання передплати. Позивач виконав свої зобов`язання по оплаті відповідно до п.5 договору в повному обсязі 19.06.2017 р., що підтверджується відповідною розпискою виконавця про отримання коштів. Укладаючи договір, виконавець був освідомлений про властивості обладнання, яким вона повинна відповідати, а саме про те, що вона повинна серійно відливати свинцеві пломби 7x10 ДСТУ 2803-94. В процесі виконання договору відповідачем було заявлено (в електронному листі від 07 березня 2018 року), що для серійного відливання свинцевих пломб (пломба свинцева 7x10 ДСТУ 2803-94) необхідно провести додаткові роботи по доопрацюванню обладнання, а саме: креслення та виготовлення нового тигеля. Для виконання вищезазначених доопрацювань замовником сплачено виконавцю 20 700 грн., також придбано тигель за 4200 грн., сплачено додатково за доопрацювання тигля - 4200 грн., за нові тени - 1000 грн. та за креслення заливального пристрою - 6000 грн. Інші зміни до креслень МЛП-2.00.00.000 СБ виконавцем з замовником не погоджувались. Зазначив, що в ході проведення випробувань машини для відливки свинцевих пломб (пломба свинцева 7x10 ДСТУ 2803-94) МЛП-2 у присутності відповідача позивачем виявлено, що машина нагрівається, після чого відбулася деформація форми, вона почала гальмувати й деякі штовхані перестали виштовхувати пломби. Таким чином, в результаті випробувань виконавцем не вдалося отримати дослідницьку партію виливок (пломба свинцева 7x10 ДСТУ 2803-94), а ті пломби, які були отримані були з браком й не відповідали вимогам ДСТУ 2803-94, а тому не могли бути в подальшому використані за призначенням. У зв`язку із виявленням під час приймання виконаної роботи недоліків у роботі машини для відливки свинцевих пломб (пломба свинцева 7x10 ДСТУ 2803-94) МЛП-2, які зазначені вище, позивач 09.10.2018 року звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагав усунення недоліків у виконаній роботі у розумний строк, який не повинен перевищувати 30 календарних днів. У відповідь на претензію відповідач 23.10.2018 р. надав відповідь, що вказані позивачем недоліки недоліками не є, а є результатом дослідно-конструкторських робіт (ДКР) і наголошував на необхідності замовнику підписати акт здачі-приймання виконаних робіт, в якому зазначено, зокрема, що: машина для відливання свинцевих пломб (пломба свинцева 7x10 ДСТУ 2803-94) МЛП-2, виготовлена у відповідності із договором №04-2107 від 15 червня 2017 року та згідно креслень МЛП-2.00.00.000 СБ; тестове включення установки показало працездатність її складових частин; після виходу на робочий режим, установка протягом 1-2 годин здійснює відливку свинцевих пломб (пломба свинцева 7x10 ДСТУ 2803-94), які відповідають ДСТУ 2803-94.; роботи згідно з договором №04-2107 від 15 червня 2017 року виконані в повному обсязі. Враховуючи вищевикладене, відповідачем належним чином та в установлений договором строк не були виконані взяті на себе зобов`язання по договору. Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 334062,41 грн. збитків, з яких: 197 500,00 грн. - витати на обладнання для відливання свинцевих пломб, 8 851,70 грн. - витрати на розміщення обладнання та 39 603,50 грн. - інфляційних втрат, 10 162,35 грн. - 3% річних, та пеню за прострочення виконання зобов`язань в сумі 77 944,86 грн., а також 20000 грн. судових витрат. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2019 року позов ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення збитків задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , завдані збитки у розмірі 313207 грн. 17 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави витрати по сплаті судового збору в розмірі 2842 грн. 96 коп. В решті позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 , 21 січня 2020 року подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим і незаконним, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з неповним з`ясуванням судом обставин справи, що мають значення для справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач ОСОБА_1 , посилається на те, що судом першої інстанціїне надано оцінки наявним у справі доказам, а саме те, що у серпні 2018 року позивач був повідомлений про готовність виконавця відвантажити машину для відливки свинцевих пломб виготовлену у відповідності до креслень МЛП-2.00.00.000СБ, яка відливає пломби свинцеві 7х10 ДСТУ 2803-94. З огляду на зазначене, направивши дане повідомлення виконавець підтвердив, що виконав повністю свої зобов`язання за укладене ним договором і готовий передати обладнання. Зазначає, що нарахування пені з серпня 2018 року по липень 2019 року не ґрунтується на вимогах закону, оскільки виконавець свої зобов`язання виконав, а позивач безпідставно відмовляється приймати обладнання без поважних причин. Вважає, що до даних правовідносин, судом першої інстанції безпідставно не було застосовано строки позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу поза межами річного строку. Крім того, вважає, що не було встановленоя вини виконавця за порушення зобов`язань з виконання науково- дослідних, дослідно- конструкторських та технологічних робіт згідно договору виготовлення та постачання продукції, оскільки виконавець пропонував забрати виготовлене обладнання, що виготовляє пломби згідно ДСТУ або виконати комплекс робіт щодо доопрацювання обладнання для підвищення продуктивності обладання від яких позивач відмовився. Просив, скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2019 року в частині задоволених позовних вимог у розмірі 313 207, 17 грн., у сумі судового збору у розмірі 2 842, 96 грн. та ухвалити нове в цій частині рішення про відмову задоволених вимог, в іншій же частині рішення залишити без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Так, судом першої та апеляційної інстанції було встановлено, що відповідно до умов договору №04-2107 від 15 червня 2017 року, позивач ОСОБА_2 доручив, а виконавець ФОП ОСОБА_3 зобов`язався виготовити обладнання для відливання свинцевих пломб згідно завдання замовника, а саме: машину для відливання свинцевих пломб (пломба свинцева 7x10 ДСТУ 2803-94) МЛП-2, згідно креслень МЛП- 2.00.00.000 СБ, а замовник повинен прийняти й оплатити його в терміни, зазначені в договорі. Строк виконання всього комплексу обладнання 90 днів з моменту отримання передплати (а.с.12). Відповідно до п.8.1.3. договору, протягом гарантійного строку замовнику забороняється проводити доопрацювання обладнання. У випадку порушення цих умов, замовник втрачає право на гарантійне обслуговування (п.8.1.4. Договору). Таким чином, суд дійшов висновку, що роботи по доопрацюванню та доводці обладнання протягом гарантійного строку не порушуючи зобов`язання по договору може виконати виключно відповідач. Також, було встановлено, що сторони в процесі виготовлення та доопрацювання обладнання для відливання свинцевих пломб узгодили, що воно виготовляється з метою серійного відливання свинцевих пломб (розміром 7x10 відповідно до ДСТУ 2803-94) протягом робочої зміни. 13.03.2018 року виконавець на електронну адресу замовника направив ескізи установки з новим тигелем й повідомив, що для виконання вищезазначених доопрацювань замовнику необхідно компенсувати витрати по доопрацюванню та доводці обладнання. Для виконання вищезазначених доопрацювань позивачем сплачено виконавцю 20 700 грн., також придбано тигель за 4200 грн., сплачено додатково за доопрацювання тигля - 4200 грн., за нові тени - 1000 грн. та за Креслення заливального пристрою - 6000 грн. Встановлено, що в ході проведення випробувань машини для відливки свинцевих пломб (пломба свинцева 7x10 ДСТУ 2803-94) МЛП-2 31.08.2018 року, у присутності відповідача та позивача виявлено, що машина нагрівається, після чого відбулася деформація форми, вона почала гальмувати й деякі штовхані перестали виштовхувати пломби. Таким чином, в результаті випробувань не вдалося отримати дослідницьку партію виливок (пломба свинцева 7x10 ДСТУ 2803-94), а ті пломби, які були отримані були з браком й не відповідали вимогам ДСТУ 2803-94, а тому не могли бути в подальшому використані за призначенням. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення збитків, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не надано належних в розумінні ч. 1 ст. 77 ЦПК України, та достовірних доказів на підтвердження обставин, на які він посилався. З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства виходячи з наступного. Відповідно до положень ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Стаття 2 ЦПК України передбачає, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч.ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до вимог ст. 509 ЦК України, зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У відповідності до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно статті 892 ЦК України, за договором на виконання дослідно- конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов`язується за завданням замовника розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, а замовник зобов`язується прийняти виконану роботу та оплатити її. Відповідно до статті 893 ЦК України, виконавець зобов`язаний провести наукові дослідження особисто, якщо інше не встановлено договором на виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт. Згідно статті 897 ЦК України, виконавець за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов`язаний: виконати роботи відповідно до погодженої із замовником програми (техніко-економічних показників) або тематики і передати замовникові результат у строк, встановлений договором; своїми силами та за свій рахунок усувати допущені з його вини недоліки у технічній документації, які можуть спричинити відступи від техніко-економічних показників, передбачених у технічному завданні замовника або в договорі; негайно інформувати замовника про виявлену неможливість одержати очікувані результати або недоцільність продовжувати роботу. Як вбачається з матеріалів справи, що відповідно до договору №04-2107 від 15 червня 2017 року, позивач доручив, а виконавець зобов`язався виготовити обладнання для відливання свинцевих пломб згідно завдання замовника, а саме: машину для відливання свинцевих пломб (пломба свинцева 7x10 ДСТУ 2803-94) МЛП-2, згідно креслень МЛП- 2.00.00.000 СБ, а замовник повинен прийняти й оплатити його в терміни, зазначені в договорі. Згідно п.2.2. договору, виконавець зобов`язаний на продукцію, що постачається, видати робочу документацію (паспорт), що регламентує порядок дій при роботі та обслуговуванню обладнання. Згідно п.8.1.2. договору, гарантійні зобов`язання мають сили при умові додержання замовником правил технічного обслуговування, викладених у паспорті на обладнання. Колегія суддів, бере до уваги те, що зобов`язання видати на продукцію, що постачається, робочу документацію (паспорт) відповідачем належним чином не виконане. Також, колегія суддів ставиться критичного до доводів відповідача, що позивач відмовився нести витрати по доопрацюванню та доводці обладнання, чим унеможливив виконання зобов`язань. Так, судом першої інстанції було встановлено, що 06.09.2018 року відповідачем, відповідно до п.6.1.1 договору, направлено замовнику - ОСОБА_2 повідомлення про готовність відвантажити обладнання. Однак, 09.10.2018 року позивач ОСОБА_2 звернувся до відповідача ОСОБА_4 з претензією, в якій вимагав усунення недоліків у виконаній роботі у розумний строк, який не повинен перевищувати 30 календарних днів (а.с.17). У відповідь на претензію, відповідач 23.10.2018 року надав відповідь, що вказані позивачем недоліки недоліками не є, а є результатом дослідно- конструкторських робіт (ДКР) і наголошував на необхідності замовнику підписати акт здачі-приймання виконаних робіт. Стверджував, що роботи згідно з договором №04-2107 від 15 червня 2017 року виконані в повному обсязі. Договір вважається виконаним. Обладнання переходить у власність замовника (а.с.22). Відповідно до статті 900 ЦК України, виконавець відповідає перед замовником за порушення договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини. Виконавець зобов`язаний відшкодувати замовнику реальні збитки у межах ціни робіт, в яких виявлено недоліки, якщо договором встановлено, що вони підлягають відшкодуванню в межах загальної ціни робіт за договором. Згідно зі ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі. Згідно з ч.2 ст.1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). При цьому ч.3 вказаної статті передбачено, що збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Колегія суддів, не бере до уваги, доводи апелянта, що до того, що машину для відливки свинцевих плоб виготовлено виключно до креслень МЛП- -2.00.00.000 СБ, оскільки матеріали справи не містять креслення підписані й узгодженні позивачем, а з листування сторін вбачається, що протягом строку виготовлення обладнання доопрацьовувалось і в креслення вносилися зміни, а саме додавалися системи заливаня свинцю. Крім того, колегія суддів бере до уваги ту обставину що апелянт, будув обізнаним про дефекти в роботі машини по виготовленню свинцевих пломб, та вважає безпідставним твердження відповідача про відмову позивача від приймання обладнання, так, як дане твердження спростовується висновками зробленими судом першої інстанції. Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджуючись з обґрунтованим висновком суду першої інстанції, щодо наявних підстав для часткового задоволення позовних вимог на користь позивача. Відповідно до положень ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Таким чином, суд першої інстанції, вірно встановив фактичні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог. Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Тому, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції. Головуючий: Є.М. Суханова Судді: С.В. Лівінський Р.В. Березовенко