Постанова 4824 № 756/5749/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/6646/2020 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 серпня 2020 року м. Київ Справа № 756/5749/19 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді-доповідача Ящук Т.І., суддів Немировської О.В., Чобіток А.О., за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 лютого 2020 року, ухвалене у складі судді Луценка О.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», треті особи: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, встановив: У квітні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ПрАТ АК «Київводоканал», третя особа: ПАТ СК «Саламандра», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 16 січня 2018 року о 12 год. 30 хв. в м. Києві на вул. Полярній 8-Е (Оболонський район) сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «ГАЗ-5312», номерний знак « НОМЕР_1 », під керуванням ОСОБА_2 , власник транспортного засобу - ПрАТ АК «Київводоканал» та транспортного засобу «Рeugeot», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням власника ОСОБА_1 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди обидва транспортні засоби отримали пошкодження. Відповідно до постанови Оболонського районного суду м. Києва №756/1685/18 від 22 лютого 2018 року, винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_2 , який на той момент перебував у трудових відносинах з відповідачем та керував транспортним засобом, що належить відповідачу. Сума завданих збитків транспортного засобу на момент дорожньо-транспортної пригоди складала 75466 грн. Крім того, позивач звернувся до страхової компанії про виплату страхового відшкодування, та йому було здійснену страхову виплату в розмірі 38465,87 грн. Таким чином відповідач повинен відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою в розмірі 37000,13 грн. Крім матеріальної шкоди, позивач просив стягнути з відповідача 10 000 грн. моральної шкоди, яка полягає в тому, що він зазнав значних душевних хвилювань. Так, в результаті дорожньо-транспортної пригоди позивач поніс втрати майнового характеру у вигляді пошкодження власного транспортного засобу, який постійно знаходився у його користуванні для особистих цілей, що створило для позивача значні незручності і зумовило порушення стосунків з оточуючими його людьми, які потребували від позивача допомоги у перевезенні, яку він міг надати їм, маючи у своєму розпорядженні справний транспортний засіб. Зазначені факти негативно вплинули на душевний стан позивача та заподіяли йому моральних страждань, які він оцінив у 10000 грн. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 12 лютого 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ АК «Київводоканал» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 37000 грн. 13 коп. та моральну шкоду в розмірі 1000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПрАТ АК «Київводоканал» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768,40 грн. Не погоджуючись з рішенням, в.о. голови правління ПрАТ АК «Київводоканал» - Крушановський С.І. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Звертає увагу на те, що ПрАТ «АК «Київводоканал» є неналежним відповідачем, оскільки транспортному засобу позивача в ДТП були завдані збитки в загальному розмірі на 75 466 грн. (з яких залишилася непогашеною сума, пред`явлена в позові у розмірі 37 000,13 грн.) транспортним засобом ПрАТ «АК «Київводоканал», що був застрахований на момент ДТП в ПрАТ «СК «Саламандра» з сумою страхового відшкодування в 100 000 грн. Таким чином, сума завданих збитків не перевищує ліміту страхового відшкодування (100 000 грн.) та відповідно до Законів України «Про страхування», «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 980, 993, 1191, 1194 ЦК України, правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.07.2018 по справі № 755/18006/15-ц, підлягають пред`явленню для відшкодування до ПрАТ «СК «Саламандра». Вказує, що судом першої інстанції було проігноровано зазначену правову позицію Великої Палати Верховного Суду з приводу відшкодування шкоди при ДТП застрахованою особою, яка не перевищує суми страхового відшкодування. Вказує, що незважаючи на фактичні обставини справи № 756/5749/19, норми чинного законодавства, суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення, проігнорував та невмотивовано відступив від позиції Верховного Суду, чим грубо порушив ст. 89 ЦПК України. Отже, норми чинного законодавства у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та правова

позиція Верховного Суду підтверджують відсутність правових підстав для стягнення з ПрАТ «АК «Київводоканал» суми страхового відшкодування, оскільки сума завданої шкоди не перевищує ліміту страхового відшкодування. Крім того, судом за відсутності будь-якого документального підтвердження, неправомірно було задоволено і похідну вимогу увигляді стягнення моральної шкоди у розмірі 1000 грн. з відповідача. Позивачем не надано жодних доказів щодо завдання йому моральної шкоди. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення. Вважає рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та таким, що не суперечить висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року по справі № 755/18006/15-ц. В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 підтримала доводи апеляційної скарги, просила рішення суду скасувати. Представник позивача ОСОБА_3 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, про причини своєї неявки суд не повідомили, тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за їх відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, вислухавши думку представників учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що підтвердженням розміру завданої шкоди (реальної вартості втраченого майна) позивачу на момент настання дорожньо-транспортної пригоди є фактичні витрати понесені позивачем, а саме: 27398,23 грн. - вартість відновлювальних робіт та запчастин проведених ТОВ «Автопассаж»; 1420 грн. - вартість запчастин придбаних у ФОП ОСОБА_5 ; 42259,77 грн. - вартість запчастин придбаних у ФОП ОСОБА_6 ; 4388,00 грн. - вартість запчастин придбаних у ПП «Рік». Враховуючи те, що представником позивача в судовому засіданні надано докази, що підтверджують факт завдання шкоди з вини працівника відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції посилався на те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред`явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, врахувавши правову позицію ВСУ у справі № 6-2808цс15 від 20 січня 2016 року. Однак, колегія суддів не погоджується з правовими підставами, з яких суд виходив, задовольняючи позов. З матеріалів справи встановлено, що 16 січня 2018 року о 12 год. 30 хв. в м. Києві на вул. Полярній 8-Е (Оболонський район) сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «ГАЗ-5312», номерний знак « НОМЕР_1 », під керуванням ОСОБА_2 , власником транспортного засобу є ПрАТ АК «Київводоканал», та транспортного засобу «Рeugeot», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням власника ОСОБА_1 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди обидва транспортні засоби отримали пошкодження. Згідно з постановою Оболонського районного суду м. Києва №756/1685/18 від 22 лютого 2018 року винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_2 , який на той момент перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Акціонерна компанія» «Київводоканал» та керував транспортним засобом, що належить останньому. Відповідно до наряду-замовлення, який є актом виконаних робіт, від 20.02.2018 року фактичні витрати по ремонту транспортного засобу «Рeugeot», номерний знак НОМЕР_2 склали 75 466 грн. , з яких: - 27 398 грн. 23 коп. - вартість ремонтних робіт та запчастин проведених ТОВ «Автопассаж», що підтверджується нарядом замовлення № П ЗН0027457 від 20.02.2018 року, квитанцією № 118 від 20.02.2018 року, квитанцією № 116 від 20.02.2018 року, квитанцією № 117 від 20.02.2018 року; - 1420 грн. - вартість запчастин придбаних у ФОП ОСОБА_5 , що підтверджується товарним чеком № 48 від 06.02.2018 року; - 42 259 грн. 77 коп. - вартість запчастин придбаних у ФОП ОСОБА_6 , що підтверджується рахунком на оплату № 8 від 08.02.2018 року, видатковою накладною № 7 від 08.02.2018 року, квитанцією до прибуткового касового ордеру № 3 від 08.02.2018 року; - 4388 грн. - вартість запчастин придбаних у ПП «Рік», що підтверджується фіскальним чеком від 06.02.2018 року. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу«ГАЗ-5312», номерний знак « НОМЕР_1 », - відповідача ПрАТ «Акціонерна компанія» «Київводоканал» застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра» (попереднє найменування «ПрАТ «Страхова компанія «Дім страхування») на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/5325904 від 13 квітня 2017 року (а.с. 42). Згідно зі звітом № 76-2018 про оцінку колісного транспортного засобу, здійсненого на замовлення ОСОБА_1 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Рeugeot», номерний знак НОМЕР_2 в результаті його пошкодження в ДТП складає 38 692 грн. 15 коп. 29.08.2018 року «ПрАТ «Страхова компанія «Дім страхування» перерахувала на рахунок позивача в якості страхового відшкодування суму у розмірі 38 465 грн. 87 коп., що не заперечувалось сторонами під час розгляду справи. Таким чином різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) становить 37 000 грн. 13 коп. Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст. 1187 ЦК України). Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України). Відповідно до ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно зі ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Відповідно до п. 2.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу. Згідно з п. 2.4 указаної Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Частиною 1 статті 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик. Зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування. Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Установивши, що сума страхового відшкодування у розмірі 38 465 грн. 87 коп., виплаченого потерпілому ОСОБА_1 , є недостатньою для покриття реальної вартості ремонтних робіт, необхідних для відновлення пошкодженого в ДТП автомобіля, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу різниці між фактичним розміром понесених ним витрат на відновлення пошкодженого транспортного засобу та отриманим страховим відшкодуванням. Доводи апеляційної скарги про те, що сума завданих збитків не перевищує ліміту суми страхового відшкодування (100 000 грн.), а тому позовні вимоги підлягають пред`явленню для відшкодування до страховика є безпідставними, оскільки страховик, здійснюючи виплату страхового відшкодування зобов`язаний дотримуватись положень ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Отже, розмір страхового відшкодування було визначено страховою компанією відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових транспортного засобу. Однак зазначена сума відшкодування не відповідає реальним витратам позивача, необхідним для відновлення пошкодженого автомобіля. У пункті 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК України. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків). При визначенні розміру майнової шкоди, що підлягає відшкодуванню потерпілому, суд правильно виходив з фактичної вартості виконаних робіт відновлювального ремонту та необхідних запчастин, сплачених ОСОБА_1 відповідно до наряду замовлення № П ЗН0027457 від 20.02.2018 року, квитанції № 118 від 20.02.2018 року, квитанції № 116 від 20.02.2018 року, квитанції № 117 від 20.02.2018 року, товарного чеку № 48 від 06.02.2018 року, рахунку на оплату № 8 від 08.02.2018 року, видаткової накладної № 7 від 08.02.2018 року, квитанції до прибуткового касового ордеру № 3 від 08.02.2018 року та фіскального чеку від 06.02.2018 року. За змістом ст. 81 ЦПК України, обов`язок доказування обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень покладається на кожну із сторін. На підтвердження понесених витрат на ремонт автомобіля «Рeugeot», номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_1 надав вищезазначені докази, натомість відповідач не спростував вартість реально понесених позивачем витрат на ремонт пошкодженого транспортного засобу, що становить 75 466 грн., а тому доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів відхиляє. Посилання суду першої інстанції на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, про абсолютне право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є помилковим, оскільки Велика Палата Верховного Суду відступила від зазначеного висновку у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 14-176цс18, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими. Разом з тим, вказані доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з ПрАТ АК «Київводоканал», як власника забезпеченого транспортного засобу, різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням. В абзаці 3 пункту 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Аналогічні правові висновки було викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі №337/1673/16-ц та постанові від 20 червня 2019 року у справі № 362/5422/15. Враховуючи, що сума страхового відшкодування, виплаченого ОСОБА_1 , є недостатньою для покриття реальної вартості ремонтних робіт, необхідних для відновлення пошкодженого в ДТП автомобіля, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу різниці між фактичним розміром понесених ним витрат на відновлення пошкодженого транспортного засобу та отриманим страховим відшкодуванням, та стягнення зазначеної різниці з відповідача ПрАТ АК «Київводоканал», проте помилково не застосував до спірних правовідносин положення ст. 1192 ЦК України. Таким чином, до спірних правовідносин слід застосувати приписи статті 1192 ЦК України, змінивши оскаржуване рішення суду в мотивувальній частині. Доводи апеляційної скарги відповідача щодо необґрунтованості рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки факт заподіяння такої шкоди відповідач вважає недоведеним, колегія суддів відхиляє, адже суд першої інстанції, правильно встановивши, що пошкодження майна позивача, належного йому на праві власності, призвели до моральних страждань позивача і вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя, вжиття заходів до відновлювального ремонту автомобіля, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відшкодування завданої позивачу моральної шкоди. Відповідно до п.3 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна. Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Розмір такого відшкодування суд обґрунтовано визначив з урахуванням принципів розумності та справедливості в сумі 1000 грн., при цьому належним чином врахував і характер правопорушення, і ступінь вини особи, що завдала шкоди, а також інші обставини, що мають істотне значення. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне змінити оскаржуване рішення суду в його мотивувальній частині щодо правових підстав для задоволення позову, в іншій частині оскаржуване рішення слід залишити без змін. Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати у доповненні або зміні його мотивувальної частини. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381-383 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» - задовольнити частково. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 лютого 2020 року - змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 лютого 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя - доповідач: Ящук Т.І. Судді: Немировська О.В. Чобіток А.О.