Постанова 4824 № 363/5092/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД _________________________ ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И справа № 363/5092/18 Головуючий у 1-й інстанції суддя: Баличева М.Б. 14 січня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : судді-доповідача - Саліхова В.В. суддів: Вербової І.М., Шахової О.В., секретаря судового засідання: Дячук І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 02 жовтня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Публічне акціонерне товариство «Національна Акціонерна Страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, ВСТАНОВИВ: У грудні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 та просила стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 93 241, 04 грн.; моральну шкоду у розмірі 35 000 грн.; витрати на правову допомогу у розмірі 5 260 грн. та судові витрати у розмірі 1 217, 36 грн. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 02 жовтня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 70 259,63 грн., 3 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 768,40 грн. на відшкодування судових витрат, а всього стягнути 74 028,03 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в позові. Посилається на неповне з`ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. В обґрунтування своїх доводів вказує, що рахунок-фактура №1800000342 від 26.03.2018, виданий ТОВ «Промавтотехсервіс» та акт виконаних робіт від 11.05.2018 не можуть бути визнаними належними та допустимими доказами. Зазначає, що ОСОБА_2 не надала суду жодного звіту суб`єкта оціночної діяльності про розмір завданого збитку, доказів недостовірності оцінки, виконаної страховою компанією, за яким позивач отримала страхове відшкодування страховиком. Звертає увагу на те, що позивач у встановленому законом порядку розмір страхового відшкодування не оскаржувала, тому фактично погодилась з розміром оціненої шкоди. № апеляційного провадження: 22-ц/824/2299/2020 Вказує, що покладення обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Зазначає, що висновок суду про одержання позивачем моральної шкоди від побутових незручностей, яких не існувало, є необґрунтованим. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що розмір шкоди завданої відповідачем у результаті пошкодження автомобіля, судом визначений за фактом понесених мною фактичних витрат на ремонт автомобіля, що ґрунтується на нормах закону та судовій практиці. Вказує на чітке визначення позивачем в чому полягає завдана моральна шкода, які душевні страждання відчувала остання в результаті пошкодження майна та порушення прав. У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі з підстав наведених в ній та просили останню задовольнити. ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 заперечувала проти апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Третя особа в судове засідання свого представника не направила, будучи належним чином повідомленою про час та місце слухання справи, про причини неявки суд не повідомили. На підставі викладеного, та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності третьої особи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що при оцінці шкоди в сумі 113 977 грн. і сумі страхового відшкодування 43 717,37 грн., стягненню з відповідача підлягає різниця в розмірі 70 259,63грн. Враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд розмір відшкодування моральної шкоди визначає в сумі 3000 грн., не вбачає підстав для відшкодування в більшому розмірі. Оскільки позивачем не доведено та не надано відповідні докази, які підтверджують здійснення нею витрат на правничу допомогу адвоката, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 260 грн. З таким висновком суду першої інстанції повністю не може погодитись колегія суддів, враховуючи наступне. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 14.03.2018 приблизно о 09 год. 50 хв. гр. ОСОБА_1 в порушення п. 13.1 ПДР України, в с. Демидів по вул. Київська, керуючи автомобілем RENAULT DUSTER д.н.з. НОМЕР_1 , не дотримався безпечної дистанції, не врахував дорожньої обстановки та допустив зіткнення з автомобілем марки CHERY TIGGO д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 13.04.2018 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП за фактом вищевказаної транспортної пригоди. Постанова набрала законної сили 24.04.2018 (а. с. 4). 14 березня 2018 року автомобіль марки CHERY TIGGO д.н.з. НОМЕР_3 був доставлений ОСОБА_2 на станцію технічного обслуговування, де була здійснена підготовка автомобіля до огляду, за послуги якого ОСОБА_2 сплатила 1 564, 92 грн. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована на підставі полісу АМ № 0754952 від 22.08.2017 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у ПАТ НАСК «ОРАНТА» з страховою сумою на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну в сто тисяч гривень та за шкоду заподіяну життю і здоров`ю в двісті тисяч гривень. Строк дії вказаного полісу з 00.00 год. 25.08.2017 до 24.08.2018. 15 березня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено договір передачі у тимчасове користування транспортного засобу Ssang Yong д.н.з. НОМЕР_4 та відповідно до актів приймання - передачі транспортного засобу у користування за договором передачі у тимчасове користування транспортного засобу від 15 березня 2019 року ОСОБА_2 прийняла від ОСОБА_5 у користування автомобіль марки Ssang Yong д.н.з. НОМЕР_4 (а. с. 12-13, 14). 26 березня 2018 року вартість відновлювального ремонту автомобіля марки CHERY TIGGO д.н.з. НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_2 була оцінена ТОВ «ПРОМАВТОТЕХСЕРВІС» в 114 101, 34 грн. (а. с. 8-11). 07 травня 2018 року ПАТ НАСК «ОРАНТА» визначило розмір страхового відшкодування автомобіля марки CHERY TIGGO д.н.з. НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_2 , у сумі 43 717, 37 грн. (а. с. 7). 11 червня 2018 року на підставі страхового акту № ОЦВ -18-32-3298/1 від 08.06.2018 та відповідно до поданої ОСОБА_2 заяви про страхове відшкодування, ПАТ НАСК «ОРАНТА» здійснило страхове відшкодування ОСОБА_2 на рахунок ОЩАДБАНК ВАТ в м. Києві у розмірі 39 679, 89 грн. ОСОБА_2 зазначила, що у зв`язку з тривалою неможливістю користування належним їй транспортним засобом, вона була вимушена орендувати транспортний засіб за експлуатацію якого нею було сплачено 18 290 грн. Вказала, що оскільки страховою компанією було сплачено лише частину від фактичного розміру шкоди пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу, а тому просить стягнути з відповідача на її користь різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою у сумі 70 259, 63 грн. матеріальної шкоди. Також позивач зазначила, що оскільки після ДТП на її організм збільшилося фізичне навантаження, її стан здоров`я погіршився, також у зв`язку з психологічним станом, було необхідно змінити встановлений уклад життя, вона постійно перебувала у стресовому стані, тому виникла необхідність звертатися до лікарів та проходити курс лікування, на придбання ліків, для відновлення здоров`я нею було витрачено кошти у розмірі 3 126, 49 грн. Вважає, що відповідач, як особа, що на відповідній правовій підставі володів транспортним засобом, порушив ПДР України та здійснив наїзд на належний їй транспортний засіб, що призвело до завдання матеріальної шкоди у розмірі 93 241, 04 грн. З урахуванням тривалості її душевних страждань викликаних порушенням її майнових прав, погіршенням стану здоров`я, яке має прямий причинний зв`язок з втратою автомобіля, стану постійної тривоги, емоційних переживань, які вплинули на її стосунки з рідними та друзями, а тому позивач оцінює завдану їй моральну шкоду в 35 000 грн. Враховуючи вищевикладене, позивач звернулася до суду із відповідним позовом. У відповідності до ч. 1, 2ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно із ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Відповідно до частини першої ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу. Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. За змістом статей 9, 22-31, 35, 36 даного Закону настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи іншій особі, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Таким чином, покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. пункт 35 цієї постанови). А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого особа, що завдала шкоду застрахувала свою цивільно-правову відповідальність. Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України). Відповідно до статті 511 ЦК України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора. Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору. З огляду на вищенаведене, потерпіла особа має право на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоду. Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов`язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином. Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Матеріали справи свідчать, що цивільно-правова відповідальність винної особи - ОСОБА_1 була застрахована на підставі полісу АМ № 0754952 від 22.08.2017 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у ПАТ НАСК «ОРАНТА» з страховою сумою 100 000, 00 грн. 26 березня 2018 року вартість відновлювального ремонту автомобіля марки CHERY TIGGO д.н.з. НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_2 була оцінена ТОВ «ПРОМАВТОТЕХСЕРВІС» відповідно до рахунку-фактури № 18000003142 в 114 101, 34 грн. (а. с. 8-11). Відповідно до Акту виконаних робіт від 05.05.2018 вартість відновлювального ремонту автомобіля потерпілої становить 113 977,00 грн. (а. с. 22-23), що визнається позивачем. Таким чином, 113 977,00 грн. (реально понесені витрати) - 100 000,00 (ліміт відповідальності страхової компанії винної особи) = 13 977 грн., сума яка підлягає стягненню безпосередньо із винної особи, що не покривається лімітом страхового відшкодування. ОСОБА_2 не позбавлена можливості звернення до страхової компанії про виплату іншої невиплаченої суми, у межах страхового відшкодування страхувальника. На вищевикладене, суд першої інстанції уваги не звернув, не в повному обсязі з`ясував обставини справи, не звернув увагу на те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована у ПАТ НАСК «ОРАНТА» з страховою сумою 100 000, 00 грн. та дійшов невірних висновків щодо необхідного розміру стягнення матеріальної шкоди. Таким чином, вимоги апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції. Отже, рішення суду першої інстанції в частині стягнення матеріальної шкоди підлягає зміні. Що стосується стягнення судом першої інстанції моральної шкоди, то колегія суддів вважає наступне. Згідно з вимогами ст. 23 ЦК України потерпіла особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини. Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 №4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості,можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності та справедливості. Враховуючи, що у зв`язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди, позивачу заподіяно суттєві побутові незручності і необхідності додаткових зусиль, пов`язаних з неможливістю використовувати автомобіль за призначенням (захворювання ніг), колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про стягнення моральної шкоди в розмірі 3 000 грн. правильними. Посилання в апеляційній скарзі на безпідставне стягнення такої шкоди колегія суддів вважає таким, що не спростовує висновків суду, враховуючи неправомірну поведінку відповідача по справі, внаслідок чого і сталася вищезгадана пригода. Посилання в апеляційній скарзі на незгоду відповідача з розрахунком шкоди, яка заподіяна його автомобілем автомобілю позивача, колегія суддів вважає такими, що не спростовують доводи позивача щодо визначення розміру понесених матеріальних витрат, враховуючи наявність рахунку-фактури про проведення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, тобто доказ реально понесених витрат позивачем по справі. Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач не оскаржувала відмову страхової компанії виплатити їй вартість заподіяної шкоди в межах страхового ліміту в сумі 100 000 грн., внаслідок чого фактично добровільно погодився на відшкодовувань суму, на думку колегії суддів є безпідставною, а тому не спростовує висновку суду щодо розміру реальних збитків, які були понесені позивачем при відповідному ремонті. Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Враховуючи вищевикладене та відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України, рішення суду першої інстанції в частині стягнення матеріальної шкоди підлягає зміні, а саме стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів в розмірі 13 977 грн., замість 70 259,63 грн. Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374-375, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 02 жовтня 2019 року в частині стягнення матеріальної шкоди змінити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 13 977 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 15.01.2020. Головуючий: В.В. Саліхов Судді: І.М. Вербова О.В. Шахова