Постанова Донецький апеляційний суд № 233/4476/18

Єдиний унікальний номер 233/4476/18 Номер провадження 22-ц/804/2778/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 вересня 2020 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Космачевської Т.В., суддів: Агєєва О.В., Корчистої О.І., за участю секретаря судового засідання Гуляєва М.В., представника стягувача - адвоката Бовгирі О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 16 квітня 2020 року про відмову у видачі тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, постановлену судом у складі головуючого судді Малінова О.С. в місті Костянтинівці Донецької області, у справі номер 233/4476/18 за поданням приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Горелика Євгена Борисовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа, заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», В С Т А Н О В И В: 14 квітня 2020 року до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Горелика Є.Б. про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон, без вилучення паспортного документа, громадянина України боржника ОСОБА_1 . Подання обґрунтоване тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Горелика Є.Б. перебуває виконавче провадження №61009711 з виконання виконавчого листа, виданого 21 березня 2019 року, у справі №233/4476/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Родовід Банк» боргу в сумі 4239,24 доларів США. Рішення боржником до теперішнього часу не виконано. Приватний виконавець просив суд тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон, без вилучення паспортного документа громадянина України для виїзду за кордон, боржника ОСОБА_1 до виконання зобов`язань, покладених на нього виконавчим листом, виданим 21 березня 2019 року, у справі №233/4476/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Родовід Банк» боргу в сумі 4239,24 доларів США. Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 16 квітня 2020 року в задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Горелика Євгена Борисовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа, заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» - відмовлено. Із вказаною ухвалою не погодилось ТОВ «Вердикт Капітал», подало апеляційну скаргу, просило суд скасувати ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 16 квітня 2020 року та прийняти нове судове рішення про задоволення подання приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Горелика Євгена Борисовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа. Доводами апеляційної скарги наведено, що станом на дату подання апеляційної скарги боржник не сплатив суму боргу на користь стягувача, жодних дій на виконання рішення суду не вчиняє, що вказує на наявність факту ухилення божника від виконання рішення суду. Законом встановлена можливість тимчасового обмеження у праві виїзду за наявності факту невиконання зобов`язань та при ухиленні боржника від їх виконання. Право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань. Оскільки, згідно з відповіддю ІС ДП «НАІС» ОСОБА_1 виїжджав за межі України 22.02.2020 року, тому ТОВ «Вердикт Капітал» вважає, що боржник має фінансову можливість виїжджати за кордон. При цьому рішення суду не виконує, у зв`язку з чим існує ймовірність невиконання рішення взагалі у разі неповернення останнього до України. Відзиви в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшли. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Представник ТОВ «Вердикт Капітал» адвокат Бовгиря О.П. в судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Горелик Є.Б. судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до статей 128, 130 ЦПК України, про що свідчить отримання ним 14 вересня 2020 року рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 249, том 1). Боржник ОСОБА_1 судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений шляхом розміщення повідомлення про дату, час та місце розгляду справи на офіційному вебпорталі судової влади з посиланням на вебадресу ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (а.с. 240, том 1). Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю нез`явившихся учасників справи. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника стягувача - адвоката Бовгирі О.П., дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що заочним рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 8 лютого 2019 року з ОСОБА_1 на користь АТ «Родовід Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором №Д013/АК-00027.08.2 від 17.09.2008 року, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3725,97 доларів США, 3% річних від суми простроченого кредиту за період з 08.07.2014 до 08.02.2019 в розмірі 513,27 доларів США, а всього 4239,24 доларів США (а.с. 112-117, том 1). Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 21 листопада 2019 року задоволено заяву ТОВ «Вердикт Капітал» про заміну сторони у виконавчих листах у цивільній справі за позовом ПАТ «Родовід Банк», в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Родовід Банк» Шевченка Андрія Миколайовича, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; замінено стягувача ПАТ «Родовід Банк» на стягувача ТОВ «Вердикт Капітал» у виконавчих листах, виданих на підставі заочного рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 08 лютого 2019 року у цивільній справі за позовом ПАТ «Родовід Банк», в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Родовід Банк» Шевченка Андрія Миколайовича, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 168, том 1). 20 січня 2020 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника ОСОБА_1 зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та його попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (а.с. 170, том 1). Відмовляючи в задоволенні подання приватного виконавця, суд першої інстанції виходив з недоведеності факту ухилення боржника від виконання судового рішення про стягнення заборгованості, зокрема, відсутні докази на підтвердження факту отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження з зобов`язанням подати декларацію про доходи та майно, копії постанови про накладення арешту на майно, тощо. Такий висновок суду першої інстанції є правильним та таким, що відповідає обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Згідно зі статтею 2 Протоколу номер чотири до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані права не можуть бути об`єктом жодних обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому пакті. У справі «Гочев проти Болгарії» (рішення від 26 листопада 2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості. У законодавстві України зазначені правовідносини регулюються статтею 313 ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом. Це право віднесено у ЦК України до особистих немайнових прав фізичної особи, а саме до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи. Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюються Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» №3857-XII. Відповідно до вимог ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 19 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виконавець зобов`язаний звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. Звертаючись до суду з відповідним поданням приватний виконавець зазначав, що ОСОБА_1 свідомо ухиляється від виконання судового рішення, зокрема добровільно не виконує судове рішення про стягнення заборгованості. Відповідно до ст. 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду за кордон і в`їзду в Україну громадян України» громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, в разі якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов`язань. Оскільки, відповідно до ст. 441 ЦПК України подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного (приватного) виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування факту ухилення боржника від виконання судового рішення. На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити, зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; ненадання у строк, встановлений виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; несвоєчасна явка за викликом виконавця; неповідомлення виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб. Однак, будь-яких доказів ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення суду приватний виконавець не надав та суд їх не встановив. З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що, оскільки, матеріали справи не містять достатніх та допустимих доказів ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, тому відсутні підстави для задоволення подання приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Горелика Є.Б. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні подання. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального та процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що були предметом дослідження в суді першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Підстав для скасування судового рішення не вбачається. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати стягувача по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» залишити без задоволення, ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 16 квітня 2020 року про відмову у видачі тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Судді: Повне судове рішення складено 22 вересня 2020 року. Суддя: