Постанова 4855 № 640/17191/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/17191/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач Шурко О.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Шурка О.І., суддів Василенка Я.М., Ганечко О.М., при секретарі Коцюбі Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м.Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Державної фіскальної служби України, в якому (з урахуванням заяви про уточнення вимог) просила: - визнати протиправною та скасувати вимогу від 10 травня 2019 року №Ф-85302-17, прийняту Головним управління ДФС у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на обов`язкове державне соціальне страхування в сумі 20 112,84 грн.; - визнати протиправним та скасувати рішення в.о. директора Департаменту адміністративного оскарження та судового супроводження Державної фіскальної служби України Галини Кулик №35734/6/99-99-11-05-02-25 від 26 липня 2019 року; - зобов`язати Головне управління ДФС у місті Києві здійснити коригування відомостей в облікових даних, зокрема в інтегрованій картці платника єдиного внеску - ФОП з ознакою провадження незалежної професійної діяльності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом виключення з облікових даних суми боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в розмірі 20 112,84 грн.; - здійснити розподіл понесених судових витрат. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу від 10 травня 2019 року №Ф-85302-17, прийняту Головним управління ДФС у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на обов`язкове державне соціальне страхування в сумі 20 112,84 грн. Зобов`язано Головне управління ДФС у місті Києві здійснити коригування відомостей в облікових даних, зокрема в інтегрованій картці платника єдиного внеску - ФОП з ознакою провадження незалежної професійної діяльності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом виключення з облікових даних суми боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в розмірі 20 112,84 грн. В іншій частині адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясував фактичні обставини справи та не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам. Апелянт вказує, що вимога про сплату боргу (недоїмки) є правомірною, оскільки особа, яка проводить незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичною особою-підприємцем, зобов`язана сплачувати та подавати звітність з єдиного внеску окремо за кожним видом діяльності. Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що апеляційна скарга є безпідставною та необ`єктивною, оскільки її доводи не спростовують законність, обґрунтованість та об`єктивність судового рішення. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого. Судом першої інстанції встановлено, що 10 травня 2019 року Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-85302-17, відповідно до якої за ОСОБА_1 станом на 30 квітня 2019 року обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 20 112,84 грн. 24 червня 2019 року позивач подала до Державної фіскальної служби України скаргу на вимогу Головного управління ДФС у місті Києві, в якій просила скасувати її повністю. Як стверджує позивач, вказана скарга залишена рішенням в.о. директора Департаменту адміністративного оскарження та судового супроводження ДФС України №35734/6/99-99-11-05-02-25 від 26 липня 2019 року без задоволення. Незгода позивача із вказаною вимогою та рішенням ДФС України зумовила її звернення до суду з даним адміністративним позовом. Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги частково та зазначив, що законодавець розмежовує фізичних осіб-підприємців, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, при цьому порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не передбачений. Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб. Відповідно до пункту 65.1, 65.2 статті 65 ПК України, взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". Облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів. Контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа - підпункт 65.4.4 пункту 65.4 статті 65 ПК України. Отже, податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа. Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено Законом України №2464-VІ від 08.07.2010 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VІ). Пунктом другим частини першої статті 1 Закону № 2464-VI передбачено, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до п.4, 5 ч.1 ст.4 Закону №2464-VІ, платниками єдиного внеску є : фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Тобто, законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. За змістом п.3 ч.1 ст.7 Закону №2464-VІ, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Згідно ч.5 ст.8 Закону №2464, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, тобто для осіб, що провадять незалежну професійну діяльність встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. Згідно ч.8 ст.9 Закону №2464-VІ, платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Отже, законодавством розмежовується поняття "фізична особа-підприємець" та "особи, які провадять незалежну професійну діяльність". При цьому, положеннями Закону № 2464, який є спеціальним у сфері забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не визначеного такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, а тому порядок обліку та сплати єдиного внеску таким платником положеннями Закону №2464 не передбачений. Відтак, твердження податкового органу про наявність у позивача обов`язку окремо сплачувати єдиний соціальний внесок, як самозайнята особа та як фізична особа-підприємець є безпідставними та таке нарахування призводить до повторної сплати єдиного внеску позивачу. Наявними матеріалами справи підтверджується факт сплати позивачем сум єдиного внеску за 2018-2019 роки як фізичною особою, яка провадить незалежну діяльність. Оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) прийнята у зв`язку з наявністю у базах даних Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві інформації про перебування позивача на обліку як фізичної особи-підприємця та як фізичної особи, що здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат). Відтак, відповідач безпідставно здійснив подвійне нарахування позивачу єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із такого виду діяльності позивача як здійснення незалежної професійної діяльності. Зазначені вище висновки відповідають правовій позиції викладеній у рішенні від 02.09.2019 Верховного Суду у справі № 520/3939/19, що було прийнято за результатами розгляду зразкової справи. А тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 №Ф-85302-17. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог. Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а обставини справи повністю відповідають висновкам суду. Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Керуючись ст.ст. 195, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: Шурко О.І. Судді: Василенко Я.М. Ганечко О.М. Повний текст постанови виготовлено 21.09.2020.