Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/10598/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2020 р.Справа № 520/10598/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Сіренко О.І., Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., повний текст складено 16.12.19 року по справі № 520/10598/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "САН ОЙЛ" до Харківської міської ради про визнання протиправним та скасування припису, ВСТАНОВИВ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "САН ОЙЛ", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської міської ради , в якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати припис 6/146 про усунення порушень порядку розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові від 24.09.2019, підписаний старшим інспектором сектору діловодства та контролю за виконанням документів відділу реклами Департаменту контролю Харківської міської ради Христоєвим Олегом Олександровичем; - стягнути з Харківської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ САН ОЙЛ всі судові витрати по справі. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що не порушував вимог чинного законодавства, тому припис 6/146 про усунення порушень порядку розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові від 24.09.2019 року є протиправним та підлягає скасуванню. 16 грудня 2019 року рішенням Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "САН ОЙЛ" до Харківської міської ради про визнання протиправним та скасування припису задоволено. Визнано протиправним та скасовано припис 6/146 про усунення порушень порядку розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові від 24.09.2019 року, що виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "САН ОЙЛ". Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Харківської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "САН ОЙЛ" суму сплаченого судового збору у розмірі 1921,0 грн. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити повністю в задоволенні позову ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "САН ОЙЛ". В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права. Вказав на те, що за результатом перевірки складено припис 6/146 про усунення порушень порядку розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові, яким встановлено відсутність дозволу на розміщення зовнішньої реклами та запропоновано у п`ятиденний строк усунути порушення шляхом демонтажу рекламних конструкції. Посилаючись на викладені доводи вважає правомірним оскаржуваний припис та таким, що скасуванню не підлягає. Позивач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу в казав на те, що у конструкціях позивача відсутня будь-яка реклама (в розумінні ЗУ «Про рекламу»), а тому апелянт не мав права видавати обов`язкові для виконання приписи в межах ЗУ «Про рекламу». Отже, з викладених підстав вважає апеляційну скаргу безпідставною, просить відмовити у її задоволенні, рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ «САН ОЙЛ" (код ЄДРПОУ 39197130) зареєстроване як юридична особа 28.04.2014 р., про що в Єдиному державному реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців міститься запис 1 266 102 0000 053661. До видів діяльності товариства віднесено: код КВЕД 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; код КВЕД 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; код КВЕД 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; код КВЕД 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; код КВЕД 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; код КВЕД 47.30 Роздрібна торгівля пальним (основний); код КВЕД 55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування; код КВЕД 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування. З матеріалів справи встановлено, що на автозаправні станції позивача, що розташовані за адресами: м. Харків, вул. Ньютона, 130 та м. Харків, просп. Льва Ландау, 22 прибув представник Харківської міської ради, а саме: старший інспектор сектору діловодства та контролю за виконанням документів відділу реклами Департаменту контролю Харківської міської ради Христоєв Олег Олександрович та здійснив перевірку дотримання порядку розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові. За результатом перевірки складено припис 6/146 про усунення порушень порядку розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові від 24.09.2019, яким встановлено відсутність дозволу на розміщення зовнішньої реклами (частина 1 статті 16 Закону України «Про рекламу») та запропоновано у п`ятиденний строк усунути порушення шляхом демонтажу рекламних конструкції. Вказаний припис отриманий позивачем 30 вересня 2019 року. Не погоджуючись з вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "САН ОЙЛ" звернулось до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на конструкції, зазначені у приписі, не розповсюджується дія Закону України «Про рекламу», тому позивач не міг порушити ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», а отже відсутні підстави для усунення позивачем таких порушень. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. За змістом ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповіді територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноважені місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Як вбачається з припису, відповідач здійснював перевірку дотримання порядку розміщення зовнішньої реклами та встановив порушення Закону України «Про рекламу». Засади рекламної діяльності в Україні, відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами встановлює Закон України «Про рекламу». Статтею 1 Закону України "Про рекламу" визначено наступні терміни: реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг. Контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами; Антимонопольний комітет України - щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції; Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення - щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику - щодо реклами державних цінних паперів; Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку - щодо реклами на фондовому ринку; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах будівництва, архітектури - щодо спорудження житлового будинку; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення, - щодо реклами про вакансії (прийом на роботу). Таким чином, Законом визначено вичерпний перелік органів, яким надано право здійснювати контроль за дотриманням законодавства про рекламу. У відповідності до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється. Пунктом 13 (а) ст. 30 Закону України «Про рекламу» визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами. Вказаною нормою Закону передбачено повноваження органу місцевого самоврядування на надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами, однак надання дозволу не є тотожним поняттю контроль чи перевірка. Виданий відповідачем припис не містить відомостей про те, на підставі якого Закону України був здійснений контроль/перевірка. При цьому за змістом Правил розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові, що затверджені рішенням Харківської міської ради, з урахуванням внесених змін, за додержанням цих Правил здійснюють відділ реклами Департаменту контролю Харківської міської ради (робочий орган), спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань захисту прав споживачів та інші органи відповідно до чинного законодавства України. Контроль за додержанням зазначених у дозволі умов на право виконання робіт зі встановлення фундаменту, монтажу, експлуатації та демонтажу спеціальних конструкцій, якості виконання робіт із відновлення порушеного покриття (асфальтового покриття, тротуарної плитки, трав`яного покриття тощо) та приведенням місця проведення робіт у відповідність до правил благоустрою здійснює відповідний уповноважений орган Харківської міської ради. Відповідальність за технічний стан та зовнішній вигляд спеціальних конструкцій, розміщені на них інформаційні та рекламні сюжети, порушення вимог техніки безпеки під час розташування (монтажу), експлуатації та демонтажу рекламних засобів, стан благоустрою місць їх розміщення несе розповсюджувач зовнішньої реклами згідно з чинним законодавством України. Розповсюджувач зовнішньої реклами повинен за свій рахунок усувати всі дефекти та недоліки, що виникають у процесі експлуатації спеціальних конструкцій. На вимогу органів, наведених у пп.11.1 цих Правил, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі зовнішньої реклами зобов`язані надавати документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю. Особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону. Розповсюджувач зовнішньої реклами повинен здійснити демонтаж спеціальної конструкції у таких випадках: - анулювання дозволу; - закінчення строку дії дозволу; - розміщення спеціальної конструкції без отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами; - отримання припису робочого органу з вимогою усунення порушень цих Правил шляхом демонтажу спеціальної конструкції; - у разі коли стан спеціальної конструкції створює загрозу життю або здоров`ю людей та/або заподіяння шкоди; - встановлення під час перевірки технічного стану спеціальної конструкції неможливості її подальшої експлуатації. У разі порушення порядку розміщення зовнішньої реклами, робочий орган звертається до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою про усунення порушень у визначений строк. Згідно ст. 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. З огляду на те, що прийняте відповідачем рішення впливає на права та обов`язки, в даному випадку товариства, вказане рішення має бути прийняте з посиланням на норми законодавства, якими керувався орган влади при здійсненні відповідних дій. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про рекламу» дія цього Закону не поширюється на відносини, пов`язані з розповсюдженням інформації, обов`язковість розміщення та оприлюднення якої визначено іншими законами України. Таким чином, якщо обов`язок розміщення інформації передбачений будь-яким іншим законом, то така інформація не є рекламою. Відповідно до п. 1.3 Правил розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові дія Правил поширюється на всі підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, а також фізичних осіб - підприємців, які здійснюють діяльність у сфері зовнішньої реклами у місті Харкові. Таким чином Правила розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові можуть бути застосовані виключно у випадках, якщо на такі конструкції поширюються вимоги Закону України «Про рекламу». Відповідно до ч.8 ст. 8 Закону України "Про рекламу" розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою. Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про рекламу" визначено, що реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу. У відповідності до ч.6 вказаної статті вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою. З аналізу наведених правових норм слідує, що реклама - це інформація, а вивіска (табличка) - спосіб розміщення інформації. Вивіска (табличка) може мати як рекламний характер, так і інформаційний. Різниця полягає у змісті інформації, а не способі її представлення. При цьому приписи Закону України "Про рекламу" визначають, що вивіска чи табличка, які не відносяться до рекламних, мають відповідати таким умовам: місце розміщення (на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення); зміст (інформація про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи). Визначальним в межах даного адміністративного спору є встановлення того, чи належить розміщена позивачем конструкція до зовнішньої реклами. Так, ч.2 ст. 2 Закону України "По рекламу" визначено, що дія цього Закону не поширюється на відносини, пов`язані з розповсюдженням інформації, обов`язковість розміщення та оприлюднення якої визначено іншими законами України. Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до припису на території позивача знаходиться наступна реклама: щит стаціонарний (1,20x8,00x2) - SANOIL щит об`ємні літери на фасаді (6,00x0.7x1) - SANOIL щит (банер) на фасаді (7x3,80x1) - SANOIL бензин щит стаціонарний (1,20x5,00x1) - SANOIL щит об`ємні літери на фасаді (3.5x0,6x1) - SANOIL- 2 одиниці. При цьому, жодних додатків до припису, які є носієм інформації, не надано. Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів", споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою. Інформація про продукцію повинна містити, зокрема, дані про ціну. Частиною 2 цієї статті встановлено, що інформація, передбачена ч.1 цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), визначеним відповідними нормативно-правовими актами, у тому числі технічними регламентами, або прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування. Таким чином, Закон України «Про захист прав споживачів» зобов`язує продавця дотримуватись технічних регламентів або, нормативно-правових актів, прийнятих для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року №1442 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами. Згідно п.8 вказаних Правил, відомості про роздрібні ціни, марки та види нафтопродуктів, що продаються на АЗС, повинні бути зазначені на інформаційному табло, яке встановлюється на в`їзді та біля оператора АЗС. Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» Продавець (виконавець) зобов`язаний надати споживачеві достовірну і доступну інформацію про найменування, належність та режим роботи свого підприємства. Відповідно до ч. 7 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами на фасаді АЗС і торгівельного приміщення повинна бути вивіска із зазначенням найменування суб`єкта господарювання та власника або уповноваженого ним органу. На видному місці розміщуються інформація про режим роботи і копія свідоцтва про державну реєстрацію, а також табличка із зазначенням прізвища, імені та по батькові чергового оператора, що відпускає нафтопродукти, і інформація про місце розташування найближчих АЗС. Колегія суддів вказує на те, що відомості, розміщені на табло, є необхідною для споживача інформацією та необхідною умовою для власника АЗС в силу вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Як зазначено в приписі, саме на фасадах АЗС містяться найменування суб`єкта господарювання, а саме позивача. Крім того, інформація, розміщена на інформаційній табличці не містить закликів до придбання товарів чи отримання послуг та не підтримує обізнаність споживачів та їх інтересу щодо юридичної особи чи конкретного товару (послуг), що поставляється/надається підприємством. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що спірний інформаційний щит не є рекламною конструкцією в розумінні Закону України "Про рекламу" та на його розміщення не потрібно отримувати дозвіл згідно Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Харкові, що спростовує доводи апелянта про незаконне розміщення позивачем вказаної реклами. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що всі спеціальні конструкції, про які зазначив відповідач у приписі - розміщені на виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, тому в силу вимог ст. 2 Закону України «Про рекламу», всі положення вказаного закону на них не поширюються, так само як і вимоги, що встановлені Правилами розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові. З огляду на те, що на конструкції, зазначені у приписі, не розповсюджується дія Закону України «Про рекламу», тому позивач не міг порушити ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», а отже відсутні підстави для усунення позивачем таких порушень. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного припису 6/146 про усунення порушень порядку розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові від 24.09.2019 року, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством, з порушенням вимог ч.3 ст.2 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано належних доказів на обґрунтування правомірності винесення відносно ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "САН ОЙЛ" оскаржуваного припису. Так, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. За змістом п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "RuizTorija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість та безпідставність винесення припису 6/146 про усунення порушень порядку розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові від 24.09.2019 року, який підлягає скасуванню. Згідно з ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 року по справі № 520/10598/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.І. Сіренко Судді В.А. Калиновський З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 21.09.2020 року