Ухвала КЦС ВС № 452/1345/18

УХВАЛА 21 вересня 2020 року м. Київ справа № 452/1345/18 провадження № 61-9332ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 07 травня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області, треті особи: Самбірська районна державна адміністрація, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом та про скасування розпорядження голови Самбірської районної державної адміністрації від 22 травня 2009 року № 278 «Про затвердження проекту розподілу передачі земельних ділянок у власність в розмірі земельних часток (паїв) на території Гординянської сільської ради»,, ВСТАНОВИВ : У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області, треті особи: Самбірська районна державна адміністрація, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом та про скасування розпорядження голови Самбірської районної державної адміністрації від 22 травня 2009 року № 278 «Про затвердження проекту розподілу передачі земельних ділянок у власність в розмірі земельних часток (паїв) на території Гординянської сільської ради». Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 07 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 23 січня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. 16 червня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку, направила на адресу Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 07 травня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 січня 2020 року у вищевказаній справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд. Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, а саме: для надання оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України касаційної скарги. На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 22 липня 2020 року до суду надійшла копія квитанції від 29 серпня 2020 року №24. Однак, за таких умов недоліки касаційної скарги ОСОБА_1 не усунув, вимоги ухвали від 22 липня 2020 року не виконав. Залишаючи касаційну скаргу без руху, суд касаційної інстанції наголошував на тому, що скаржнику необхідно надати до суду оригінал платіжного документу на підтвердження сплати судового збору або документи на підтвердження наявності підстав для звільнення від сплати судового збору. Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 17 жовтня 2014 року №10 зазначив, що законодавством не встановлено спеціальних вимог до оформлення платіжних документів, на підставі яких перераховуються суми судового збору. Таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України. Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв`язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення (пункт 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (зі змінами)).Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, зокрема в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду. Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору. Вищевказаним вимогам надана копія платіжного документа не відповідає, відтак, скаржником недоліки не усунуті у повному обсязі, а тому, така касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду. За правилами статей 185, 393 ЦПК України якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною та повертається скаржнику. Оскільки станом на 21 вересня 2020 року недоліки касаційної скарги не були усунуті, то така касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду та підлягає поверненню заявнику. Суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не позбавляє особу права на повторне звернення до суду з касаційною скаргою. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, суд УХВАЛИВ : Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 07 травня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 січня 2020 року повернути скаржнику. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя А. А. Калараш