Постанова Тернопільський апеляційний суд № 600/121/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 600/121/19Головуючий у 1-й інстанції Гриновець О.Б. Провадження № 22-ц/817/652/20 Суддя - доповідач - Храпак Н.М. Категорія - 311000000 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 вересня 2020 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Храпак Н.М. суддів - Парандюк Т. С., Щавурська Н. Б., за участю секретаря - Костів Х.Ю. та сторін: позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Терлюка О.Я., представника відповідача ТзОВ "Радехівський цукор" - адвоката Фрея А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №600/121/19 за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" - адвоката Фрея Андріана Васильовича на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 28 квітня 2020 року, ухваленого суддею Гриновець О.Б., повний текст якого складений 28 квітня 2020 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" про витребування трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки при звільненні та відшкодування моральної шкоди, - В С Т А Н О В И В: у лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом, який неодноразово уточнювався (збільшувався), до Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" про зобов`язання відповідача видати йому належно оформлену трудову книжку; стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу (час затримки видачі трудової книжки за період з 02 грудня 2018 року по 23 січня 2020 року - у розмірі 201 393 гривні 64 копійки в подальшому до дня фактичної видачі трудової книжки; зобов`язання відповідача змінити дату його звільнення з 02 грудня 2018 року на фактичний день видачі трудової книжки; стягнення з відповідача в користь позивача 20 000 гривень моральної шкоди; стягнення з відповідача в користь позивача судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у справі №600/121/19, які позивач поніс в зв`язку із розглядом даної справи у розмірі - 6 018 гривень. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він працював на посаді слюсара-оператора газово-вапняної печі у ТзОВ "Радехівський цукор". 01 грудня 2018 року його звільнено із займаної посади, однак у день звільнення, незважаючи на те, що він перебував на роботі, йому не видано трудової книжки, наказу про звільнення та довідки про середньомісячну заробітну плату без будь-яких пояснень. В подальшому він неодноразово звертався до адміністрації підприємства, однак, йому було відмовлено у видачі трудової книжки, наказу про звільнення та довідки про середньомісячну зарплату. У зв`язку з цими обставинами, на підставі ч.4 ст.235 КЗпП України, просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки у видачі трудової книжки та моральну шкоду. Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 28 квітня 2020 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" про витребування трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки при звільненні та відшкодування моральної шкоди - задоволено частково. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" видати ОСОБА_1 належним чином оформлену трудову книжку. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки у видачі трудової книжки в сумі 256 049 (двісті п`ятдесят шість тисяч сорок дев`ять) гривень 50 копійок. В задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" змінити дату звільнення ОСОБА_1 з 02 грудня 2018 року на фактичний день видачі трудової книжки - відмовлено. Позовну вимогу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн. - задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 3 159 (три тисячі сто п`ятдесят дев`ять) гривень 45 копійок. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" на користь держави судовий збір у розмірі 3 405 (три тисячі чотириста п`ять) гривень 74 копійки до спеціального фонду Державного бюджету України отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106. В апеляційній скарзі представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" - адвокат Фрей Андріан Васильович просить скасувати рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 28 квітня 2020 року по справі №600/121/19 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" про витребування трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки при звільненні та відшкодування моральної шкоди та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що воно не відповідає дійсності, оскільки суд не виконав своїх повноважень в частині всебічності, повноти та об`єктивності дослідження наявності у справі доказів, а формально зазначив це в оскаржуваному рішенні, а також прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги представник ТзОВ "Радехівський цукор" - адвокат Фрей А.В. зазначив, що відповідач надав суду належні та допустимі докази на підтвердження факту дотриманням усіх вимог трудового законодавства, зокрема в частині видачі трудової книжки та ознайомлення із наказом про звільнення, а також наявність в діях ОСОБА_1 умислу на неотримання трудової книжки. Зокрема, з пояснень позивача та встановлених судом обставин вбачається, що відповідач вжив усіх законних та належних заходів для отримання позивачем в останній робочий день трудової книжки, однак, останній свідомо та умисно не бажав отримувати трудову книжку 01 грудня 2018 року. Тобто, позивач не проявляв ініціативи в отриманні трудової книжки, не намагався самостійно отримати у відповідача трудову книжку та ознайомитись з наказом про звільнення, а доводи ОСОБА_1 спростовуються доказами наданими відповідачем. Законність звільнення та факт перебування позивача 01 грудня 2018 року на роботі у суді підтверджено особисто ОСОБА_1 та ним не заперечується. Крім цього, факт перебування останнього на роботі цього дня підтверджується показами свідків, які були допитані в судовому засіданні 29 січня 2020 року і письмовими доказами у справі. Тому, враховуючи вимоги п.4.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників та фактичні обставини справи у відповідача не було обов`язку 01 грудня 2018 року додатково повідомляти поштою позивача про необхідність отримання трудової книжки, оскільки останній був присутній на робочому місці в день звільнення. ОСОБА_1 не надано доказів, що він надав відповідачу письмову згоду на пересилання трудової книжки. Як встановлено в судовому засіданні та зазначено в рішенні, останній вказав, що з 02 січня 2019 року офіційно працює на роботі в лікарні смт. Козова і отримує за це заробітну плату. Тому, ТзОВ "Радехівський цукор" вважає недоведеним позивачем факт вимушеного прогулу, пов`язаний із затримкою у видачі йому трудової книжки. До моменту розгляду справи по суті, 22 січня 2020 року ОСОБА_1 подано заяву про збільшення позовних вимог, які відповідач не отримував, а тому суд вийшов за межі позовних вимог. Як було встановлено при розгляді справи та підтверджується наявними доказами в справі, позивач був прийнятий на час сезонних робіт, а тому, відповідно до п.9 Указу Президії Верховної Ради СРСР №310-09 від 24 вересня 1974 року "Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах" виплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення до поновлення на роботі або закінчення строку роботи за договором, але не більш як за три місяці. Також, вказують, що позивачем і суддею умисно затягувався розгляд справи. Від представника ОСОБА_1 - адвоката Терлюка Олега Ярославовича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 28 квітня 2020 року в справі №600/121/19 залишити без змін, як постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" - відхилити, посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду цивільної справи суд не припустився порушень норм ні матеріального, ні процесуального права, а апеляційна скарга не відповідає дійсним обставинам, які стверджені доказами, дослідженими у порядку встановленому ЦПК України, КЗпП України та ЦК України, є неправомірною, безпідставною, надуманою і такою, що не підлягає задоволенню. Вказує, що невидача з вини власника або уповноваженого ним органу трудової книжки працівникові у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.235 КЗпП, тобто, виплати працівникові його середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Проте, як вбачається з матеріалів справи, пояснень позивача, при його звільненні трудову книжку не видали, що і не заперечує і представник апелянта. Обґрунтовуючи правомірність своїх дій, апелянт зазначив у апеляційній скарзі, що трудова книжка позивачу не вручена у зв`язку з його відсутністю на дату звільнення. Дане твердження є голослівним і нічим не підтверджується, навпаки, спростовується матеріалами справи, зокрема, показами самого позивача. Таким чином, ТзОВ "Радехівський цукор" не довів тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх заперечень на рішення суду та проти вимог позивача, не надавши жодного належного та допустимого доказу спростування, які б доводили відсутність вини апелянта у невидачі трудової книжки ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України слід зменшити суму виплаченого позивачу заробітку за час вимушеного прогулу на суму заробітної плати, отриманого ним за новим місцем роботи вважає безпідставними, так як виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, оскільки чинним законодавством, зокрема ст.235 КЗпП України не передбачено будь-яке зменшення середнього заробітку. Враховуючи характер та обсяг фізичних і душевних страждань, які зазнав ОСОБА_1 у зв`язку із діями відповідача, тривалості цих страждань, суд дійшов правильного висновку з урахуванням принципу розумності та справедливості щодо визначення розміру моральної шкоди в сумі 2 000 гривень. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права. Таким чином, апеляційна скарга подана по надуманих підставах, без додання жодних визначених чинним законодавством доказів, без наведених у скарзі обставин та фактів. Апелянтом не надано достатніх, належних та допустимих доказів, які б в сукупності свідчили про наявність правових підстав для відмови в позові. У судовому засіданні представник ТзОВ "Радехівський цукор" - адвокат Фрей А.В. апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на доводи, викладені в ній. Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Терлюк О.Я. апеляційної скарги не визнали, вважаючи рішення законним та обґрунтованим. Заслухавши пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів. Судом встановлено, що також визнається сторонами, що ОСОБА_1 був прийнятий на роботу у ТзОВ "Радехівський цукор" за строковим трудовим договором №КРР00000008 від 19 лютого 2018 року на строк виконання ремонтних робіт відповідно до п.п.1, 19.1 цього Договору (а.с. 58-59). Пунктом 19.1 такого договору визначено, що останній день ремонтних робіт у конкретному цехові (відділенні) Козівського підрозділу визначається на підставі наказу генерального директора ТзОВ "Радехівський цукор" (а.с. 59). Наказом генерального директора ТзОВ "Радехівський цукор" №252 від 27 листопада 2018 року, у зв`язку із закінченням виробничого сезону 2018 року визначено, що останнім днем такого є 01 грудня 2018 року (а.с. 66-67). Наказом (розпорядженням) відповідача №00000000871 від 30 листопада 2018 року ОСОБА_1 звільнено на підставі п.2 ст.36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку трудового договору (а.с. 74). Останнім робочим днем позивача за згаданим трудовим договором є 01 грудня 2018 року, що визнається сторонами та підтверджується табелем обліку використання робочого часу (а.с. 63) та копією обхідного листка при припиненні трудового договору (контракту) ОСОБА_1 (а.с. 88-89). Факт перебування позивача 01 грудня 2018 року на роботі підтверджується і показами свідків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які були допитані у судовому засіданні 29 січня 2020 року (а.с. 114-117). Однак, копія наказу про звільнення та копія трудової книжки позивачу у день звільнення вручена не була, що підтверджується копією наказу про звільнення, де у графі "з наказом ознайомлені: 1 ОСОБА_1 " відсутній будь-який підпис (а.с. 74) та копією частини книги обліку руху трудових книжок і вкладишів до них, у записі №285 від 19 лютого 2018 року значиться ОСОБА_1 , а в графі 13 "Підпис про отримання трудової книжки" також відсутній будь-який підпис (а.с. 68-73). Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем при звільненні ОСОБА_1 допущено порушення вимог ч.1 ст.47 КЗпП України в частині, що стосується видачі трудової книжки, а відтак, позовна вимога позивача про стягнення з ТзОВ "Радехівський цукор" на його користь середнього заробітку за увесь час затримки у видачі трудової книжки є підставною та обґрунтованою. Також суд врахував, що позивач відстоював своє право протягом тривалого часу з причин, які не залежали від його волі. Безумовно, на переконання суду, факт звільнення позивача з допущеними порушеннями та невидача йому трудової книжки негативно вплинула на психоемоційний стан позивача і так чи інакше порушила нормальні життєві зв`язки, що вимагало у позивача додаткових зусиль для організації свого життя та відновлення його порушеного права, а тому суд вважав обґрунтованою позовну вимогу про стягнення моральної шкоди в розмірі 2000 грн. Колегія суддів, з даним висновком суду першої інстанції погодитись не може, оскільки він не відповідає обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права. Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Статтею 48 КЗпП України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуть на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Відповідно до положень статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника. Частиною 5 статті 235 КЗпП України визначено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. За змістом зазначеної норми закону середній заробіток у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки виплачується працівникові, якщо така затримка призвела до вимушеного прогулу працівника, тобто затримка видачі трудової книжки перешкодила його працевлаштуванню. Отже, для застосування цієї норми права необхідно наявність таких умов: затримка у видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Як пояснив у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 , що йому було відомо про видачу трудової книжки в день звільнення, проте у зв`язку із господарськими справами в селі він не захотів очікувати в черзі, щоб забрати трудову книжку. Не заперечив той факт, що йому неодноразово, зокрема ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , говорили про те, щоб забрати трудову книжку, однак коли він заходив у товариство, нікого не було. Працевлаштувався відразу ж з нового 2019 року, міг зразу ж після звільнення, однак вирішив відпочити. Відсутність трудової книжки не заважала йому працевлаштуватися, оскільки за новим місцем роботи йому видали нову трудову книжку Серія НОМЕР_1 . Допитані у судовому засіданні першої інстанції в якості свідків інженер з охорони праці ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтвердили, що неодноразово повідомляли ОСОБА_1 , щоб він забрав трудову книжку. З пред`явленої ОСОБА_1 в судовому засіданні трудової книжки Серія НОМЕР_1 видно, що 03 січня 2019 року позивача було прийнято на посаду прибиральника території в Козівську центральну районну комунальну лікарню, яку 27 грудня 2019 року реорганізовано шляхом перетворення у Комунальне некомерційне підприємство "Козівська центральна районна лікарня Козівської районної ради" згідно рішення сесії Козівської районної ради 7 скликання №512 від 24.12.2019р. Крім цього, як пояснив у судовому засіданні представник відповідача, що позивачу неодноразово намагалися вручити трудову книжку, однак він відмовляється і вказує лише, що після рішення суду отримує трудову книжку. Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що позивач не виявляв ініціативи в отриманні трудової книжки з моменту звільнення до сьогоднішнього часу, не довів факт вимушеного прогулу, викликаного затримкою видачі трудової книжки. Тому, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" - адвоката Фрея Андріана Васильовича слід задовольнити, а рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 28 квітня 2020 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" про витребування трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки при звільненні та відшкодування моральної шкоди - відмовити. Судові витрати віднести на рахунок держави. Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" - адвоката Фрея Андріана Васильовича - задовольнити. Рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 28 квітня 2020 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" про витребування трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки при звільненні та відшкодування моральної шкоди - відмовити. Судові витрати віднести на рахунок держави. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення виготовлений 18 вересня 2020 року. Головуючий Судді