Постанова Запорізький апеляційний суд № 336/1275/19

Дата документу 16.09.2020 Справа № 336/1275/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 336/1275/19 Головуючий у 1 інстанції: Щаслива О.В. Провадження № 22-ц/807/2232/20 Суддя-доповідач: Маловічко С.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Маловічко С.В. суддів: Гончар М.С. Подліянової Г.С. при секретарі: Путій Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, про усунення перешкод у спілкуванні та здійсненні виховання малолітніх дітей, В С Т А Н О В И В: У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні та здійсненні виховання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 14 лютого 2013 року перебував з відповідачкою у шлюбі, який розірваний рішенням суду від 04.09.2017р., що набрало законної сили. Сторони є батьками малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які мешкають разом з матір`ю. З того часу як позивач розстався з дружиною між сторонами постійно виникають непорозуміння з приводу його участі у вихованні дітей та спілкуванні з ними; мати дітей створює штучні перешкоди для нього в його намаганні реалізувати свої батьківські права. Такі дії відповідачки зумовили численні звернення до правоохоронних органів, проте намагання вирішити проблему у позасудовому порядку результатів не принесли. Вказує, що він є люблячим батьком, має встановлене законом право на рівну з матір`юучасть у спілкуванні з сином та донькою, у їхньому вихованні, духовному та фізичному розвитку, прагне цього, а діти відповідають йому взаємністю, тому перешкоджання матері вражають його, прирікають його право лише на формальне існування. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_2 просив: визнати заборону відповідачки на його спілкування з дітьми протиправною та зобов`язати її не перешкоджати йому у вихованні дітей і вільному спілкуванні з ними; визначити спосіб його спілкування з дітьми і участі в їхньому вихованні шляхом надання права на побачення протягом вихідних в другому та четвертому тижнях кожного місяця з 10-00 години суботи до 18-00 години неділі, при цьому він зобов`язується забирати дітей за місцем їх постійного проживання та повертати додому у вказаний час; надання права на спільний відпочинок влітку протягом одного тижня кожного літнього місяця, а також надання права на спільний відпочинок з дітьми протягом тижня під час його щорічної відпустки з покладенням на нього обов`язку забрати дітей не пізніше 10-00 години узгодженої дати з місця їх постійного проживання та повернути не пізніше 18-00 години узгодженої дати додому; зобов`язати відповідачку за два дні до його зустрічі з дітьми за допомогою телефонного, поштового, електронного зв`язку надати йому точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання, перебування дітей, а у разі настання змін повідомити його особисто за допомогою означених засобів зв`язку не пізніше наступного за такими змінами дня; не обмежувати його у спілкуванні з дітьми за допомогою телефонного, поштового, електронного, відео- зв`язку, в тому числі за допомогою Skype, Viber, Telegram, WhatsApp, FaceTime, та інших засобів без безпосереднього контактування осіб; не обмежувати його у спілкуванні з дітьми у навчальних та виховних закладах, установах охорони здоров`я. Витрати зі сплати судового збору, а також з отримання професійної правничої допомоги в сумі 6668 грн. 40 коп. просив покласти на відповідачку. Рішенням Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 березня 2020 року позов задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні з неповнолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та здійсненні їхнього виховання. Визначено способи участі ОСОБА_2 у спілкуванні з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у їхньому вихованні шляхом здійснення побачення кожного другого та четвертого тижня місяця в спосіб, встановлений за домовленістю батьків: з 10-00 години до 18-00 години в суботу та НОМЕР_1 години до 18-00 години в неділю, або безперервно з 10-00 години суботи до 18-00 години неділі - без присутності відповідачки, а також шляхом проведення з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (після досягнення нею шестирічного віку) одного періоду спільного відпочинку влітку та одного періоду спільного відпочинку в іншу пору року у вільний від занять дітей час протягом визначеної за домовленістю з матір`ю кількості календарних днів, за умови добровільного волевиявлення дітей на таке спілкування. Зобов`язано ОСОБА_1 інформувати ОСОБА_2 про зміни в місці проживання, навчання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500 грн. В задоволенні інших вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необгрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. У скарзі відповідач, насамперед, зазначає, що суд неправильно встановив той факт, що вона перешкоджає позивачу у спілкуванні з дітьми, в той час як ці обставини не підтверджені, тому підстав для усунення перешкод у спілкуванні батька з сином та донькою у суду не було, у зв`язку з чим просить скасувати рішення суду та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 . Вважає, що у разі необхідності визначення побачень батьку з дітьми, такі побачення мають проходити за її присутності та за графіком, встановленим органом опіки та піклування. Зазначає також про процесуальні порушення, допущені судом під час розгляду справи: прийняття уточнених позовних вимог після закриття підготовчого засідання, незалучення у справу органу опіки та піклування Оріхівського району, що здійснює свою діяльність за місцем мешкання позивача. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вказує, що всі доводи апеляційної скарги є неспроможними, оскільки процесуальних порушень, на яких наголошує відповідач, судом допущено не було, та, усуваючи йому перешкоди у спілкуванні з дітьми з боку матері та встановлюючи графік побачень з ними, суд базував свої висновки на зібраних у справі доказах, які підтверджують його позовні вимоги. Отже, за змістом апеляційної скарги рішення оскаржується відповідачем саме в частині задоволених позовних вимог. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, які підтримали свої позиції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що сторони з 14 лютого 2013 року перебували у шлюбі, який розірваний 4 вересня 2017 року, та є батьками дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (а.с. 29, 23, 24), що проживають з відповідачкою за адресою: АДРЕСА_1 . Батько ОСОБА_2 проживає окремо від дітей за адресою: АДРЕСА_2 , що знаходиться на відстані 60 км від м. Запоріжжя. Суд зазначав, що за наданими у матеріали справи документами ОСОБА_2 позитивно характеризується, а тому його спілкування з дітьми буде повною мірою відповідати інтересам гармонійного розвитку дітей, які бажають спілкуватись з батьком. З урахуванням цих встановлених даних, суд не вбачав підстав для обмежень батька у спілкуванні з дітьми, зокрема, і присутністю матері на побаченнях з ними. Суд вказував, що враховує ті обставини, що батько декілька разів звертався до органу опіки та піклування з заявами про встановлення графіку побачень з дітьми, про розширення цього графіку, що свідчить про його небайдужість щодо реалізації свого права. Також суд врахував численні звернення позивача до органів Національної поліції з заявами про застосування до матері дітей заходів впливу з метою припинення її протиправного ухилення від виконання обов`язку перед батьком дітей та дітьми щодо їх безперешкодних побачень. Визначаючи графік зустрічей батька з дітьми, суд врахував, зокрема, і вік дітей, обмеживши виїзд доньки з батьком у відпустку до досягнення нею шести років. З урахуванням всіх встановлених обставин, суд дійшов висновки, що батьку слід усунути перешкоди з боку матері у спілкуванні з дітьми та участі у їх вихованні, та визначив наступний графік побачень із ними: кожного другого та четвертого тижня місяця в спосіб, встановлений за домовленістю батьків: або з 10-00 години до 18-00 години в суботу та НОМЕР_1 години до 18-00 години в неділю, або безперервно з 10-00 години суботи до 18-00 години неділі - без присутності відповідачки, а також шляхом проведення з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (після досягнення нею шестирічного віку) одного періоду спільного відпочинку влітку та одного періоду спільного відпочинку в іншу пору року у вільний від занять дітей час протягом визначеної за домовленістю з матір`ю кількості календарних днів, за умови добровільного волевиявлення дітей на таке спілкування. В апеляційній скарзі відповідач вказує, що нею не порушувався графік побачень, визначений розпорядженням № 664 районної адміністрації ЗМР по Шевченківському району, а тому суд безпідставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 . Таке звернення відбулось, коли дітям виповнилось: сину ОСОБА_4 - 4 роки, донці ОСОБА_5 1 рік, та з урахуваннях такого віку та інших обставин орган опіки та піклування визначив певний графік побачень, який в подальшому залишив без змін попри прохання позивача про його зміну. Вважає, що як звернення позивача до органу опіки та піклування, так і чисельні звернення до поліції з приводу створення нею перешкод у спілкуванні з дітьми мають штучний характер, та не можуть бути враховані при вирішенні цієї справи. Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування. Відповідно до статті 15 Закону України «Про охоронудитинства»дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Згідно із статтею 141 Сімейного кодексу Українимати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статті 153 СК Українимати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Відповідно до статті 157 СК Українипитання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Згідно з положеннямистатті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. Колегія наголошує на тому, що сімейні спори, не дивлячись на те, що з першого погляду, останні є простими, насправді є одними із самих важких спорів із психологічної точки зору. При їх вирішенні чітко спостерігається деградація відносин між колишнім подружжям, зокрема, у цій справі сторони весь час знаходяться у стані конфлікту, який позивач намагається вирішити шляхом зверненьдо правоохоронних органів, органу опіки та піклування. Такі відносини додатково вбачались і під час апеляційного розгляду, де сторони замість конструктивного вирішення питання щодо інтересів дітей вдались до обвинувачень один одного щодо упущень у взаєминах із дітьми кожним з них. У даній справі судом розглядалося питання про усунення перешкод у спілкуванні батька з сином, якому на час прийняття судом оскаржуваного рішення виповнилось 6,5 років, та донькою, яка досягла майже чотирьох років. За матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 до подання цього позову до суду неодноразово протягом періоду з кінця 2016р. по жовтень 2018р. звертався до Національної поліції з приводу відносин з ОСОБА_1 щодо створення нею перешкод у його участі у вихованні дітей та у спілкуванні з ними. Згідно з листами поліції, з ОСОБА_1 проведено комплексну профілактично-превентивну роботу, зокрема, з роз`яснення чинного законодавства стосовно прав та обов`язків батьків ( а.с. 32, 33). Розпорядженням РД ЗМР по Шевченківському району № 664р від 27.10.2017р. визначено ОСОБА_2 наступний спосіб участі у вихованні малолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та спілкуванні з ними: щотижня кожної суботи або неділі протягом чотирьох годин в межах м. Запоріжжя, за попередньою домовленістю з їх матір`ю ОСОБА_1 , в її присутності, з правом відвідування розважальних закладів і закладів культури ( а.с. 48). Але і під час дії цього розпорядження відбувались звернення позивача до поліції з приводу його невиконання відповідачем. Тому суд обґрунтовано вважав, що відповідач має право на усунення йому перешкод у спілкування з дітьми шляхом визначення часу побачень, незалежно від наявності розпорядження органу опіки та піклування. З моменту прийняття вказаного розпорядження до ухвалення рішення судом по суті спору пройшло 2,5 роки, та діти за цей час подорослішали, а тому встановлений розпорядженням графік побачень вже міг бути додатково відкоригований судом з урахуванням встановлених у справі обставин та віку дітей. Отже, з огляду на конфліктні відносини сторін залишити позовні вимоги без задоволення не можна, оскільки в такому разі залишається графік побачень батька з дітьми, встановлений органом опіки та піклування, коли дітям виповнилось лише 4 та 1рік. Крім того, фактично суд повторив ті дні побачень у суботу та неділю, які визначались органом опіки та піклування, та з якими погоджувалась відповідач, але збільшив їх тривалість за часом, одночасно зазначивши два варіанти зустрічей: з 10.00 год. по 18.00 год. суботи та з 10.00 год. по 18.00 год. неділі або безперервно з 10.00 год. суботи до 18.00 год. неділі без присутності матері, тобто з ночівлею дітей у батька, але при цьому слід враховувати домовленість з матір`ю. Отже, суд надав для вибору формату зустрічі з ночівлею або без неї фактично на розсуд батьків за їх домовленістю. Проведення двох спільних відпочинків за рік батька з дітьми суд обумовив вільним від занять часом, домовленістю між батьками, а також добровільним волевиявленням самих дітей на такий відпочинок. Отже, інтереси дітей в будь-якому випадку порушені не будуть, оскільки такий відпочинок залежатиме від їх бажання. Крім того, для доньки ОСОБА_5 судом такий відпочинок визначено після досягнення нею шестирічного віку. Таким чином, суд дуже виважено і з врахуванням інтересів дітей підійшов до вирішення спору, який таки є наявним з огляду на зібрані матеріали справи, з яких вбачається непорозуміння, які до сих пір виникають між сторонами з приводу побачень батька з дітьми. ОСОБА_1 вказує також, що орган опіки та піклування визначив побачення батька з дітьми у її присутності, але суд визначив побачення без її присутності. Але колегія в цій частині погоджується з судом, який визначив побачення без присутності матері, оскільки її присутність не буде впливати позитивно на спілкування батька с дітьми з огляду на конфліктні відносини сторін, які можуть негативно впливати і на самих дітей, і на відношення дітей до батька. Відповідач наголосила про те, що без дослідження житлово-побутових умов житлового приміщення позивача діти не можуть залишались у батька з ночівлею. Але у матеріалах справи наявний акт обстеження умов проживання позивача за адресою: АДРЕСА_2 , складений головними спеціалістами служби у справах дітей Оріхівської райадміністрації, згідно з яким будинок складається з 4-х кімнат, має окреме водо-, газопостачання, електроопалення. В ньому наявні необхідні м`які та корпусні меблі, сучасна побутова техніка; є можливість для організації окремих спальних місць для двох дітей, достатньо місця для начальної та ігрової діяльності ( а.с.125). Отже, у житлі позивача створені належні умови, тому колегія не вбачає перешкод для відвідування дітьми його будинку. До того ж, колегія наразі повторно наголошує на тому, що суд надав на розсуд сторін альтернативу у визначенні побачень, які за домовленістю між батьками можуть бути як з ночівлею дітей у батька, та і без ночівлі. Крім того, суд не визначав місця проведення побачень, які батьки та діти можуть визначати самостійно, і це не означає, що кожні другі та четверті вихідні діти будуть виїздити із м. Запоріжжя до м. Оріхова, оскільки зустрічні батька з дітьми можуть проводитись у різноманітному форматі, зокрема, можуть обратись будь-які розваги в м. Запоріжжі. Що стосується доводів апеляційної скарги на допущені судом процесуальні порушення, то колегія зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Частиною 3 цієї статті передбачені обов`язкові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, але про такі підстави доводів апеляційна скарга не містить. Так, відповідач вказує у скарзі, що судом не було залучено за її клопотанням орган опіки та піклування Оріхівської районного державної адміністрації, який розташований за місцем мешкання позивача. Але суд правильно відмовив у задоволенні її клопотання, оскільки позовна заява щодо спору батьків відносно дітей подається за місцем мешкання дітей, та саме цей орган опіки та піклування, який розташований за місцем мешкання дітей, і залучається до участі у справі. Тобто у цій справі обґрунтовано приймала участь в якості третьої особи районна адміністрація ЗМР по Шевченківському району, в межах якого проживають діти сторін. Відповідач також зазначає, що позивач уточнив позов після закриття підготовчого провадження, що суперечить вимогам п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, але суд прийняв і роз- глянув подані з порушенням уточнення позову. Відповідно до п. 2 ч. 2 статті 49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Як вбачається з матеріалів справи, суд ухвалою від 19.06.2019р. закрив підготовче засідання ( а.с. 97). Але будь-яка письмова заява позивача про уточнення позову шляхом збільшення або зменшення розміру позовних вимог після закриття підготовчого засідання у справі відсутня. Те, що позивач зазначив в ході надання пояснень, що він не проти встановити графік зустрічей з урахуванням думки та волевиявлення матері дітей замість визначення побачень незалежно від згоди чи незгоди з цим відповідача, не є вчиненням процесуальної дії зі збільшення чи зменшення позовних вимог у розумінні п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України. Беручи до уваги все вище наведене, колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, тому у відповідності до вимог статті 375 ЦПК України колегія залишає без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції. З огляду на залишення апеляційної скарги без задоволення, судові витрати відповідача як апелянта покладаються на неї. У прохальній частині відзиву адвокат позивача Тивоненко Д.Р. просить стягнути з відповідача судові витрати за надання професійної правничої допомоги, надавши перелік та вартість послуг за договором, згідно з яким вартість послуг адвоката під час апеляційного провадження становить 11 000 грн.; акт № 2 надання послуг до договору № 17/01 від 17.01.2019р. про надання професійної правничої допомоги, згідно з яким загальний розмір вартості цих послуг у апеляційному суді становить 11 000 грн.; квитанцію до прибуткового касового ордеру № 22/07 від 22.07.2020р. про прийняття від ОСОБА_2 оплати за надані послуги у сумі 11 000 грн. ( а.с. 220-222). Вивчивши ретельно зміст вказаних документів, колегія визнає частково обґрунтованими витрати на професійну правничу допомогу з огляду на таке. Так, у справі в ході апеляційного провадження проведено лише одне судове засідання, у якому прийняв участь адвокат Тивоненко Д.Р. У справі міститься відзив на апеляційну скаргу, складений адвокатом Тивоненком Д.Р. Але решта витрат, як вважає колегія, є необґрунтованими. Консультація щодо можливості та доцільності вирішення справи у судовому порядку, попереднє вивчення наданих клієнтом документів та зустрічі з ним, добірка та аналіз практики Верховного Суду є тими діями, які адвокат проводив до подання позову, та таких дій, на думку колегії, на стадії апеляційного провадження вже не потребується, тому їх вартість у розмірі 3000 грн. за рахунок відповідача компенсації не підлягає. Безпідставними, оскільки не є такими, що становлять суто правничу допомогу адвоката, а можуть бути виконані самим позивачем, є роздруківка скарги, добірка та сканування письмових доказів, завіряння їх копій та їх подача через систему «Електронний суд», оплата за що визначена у розмірі 1000 грн. Вартість же одно судового засідання і складання відзиву на апеляційну скаргу колегія вважає за можливе, з урахуванням їх обсягу та часу, визначити у розмірі 2500 грн., які підлягає компенсації позивачу за рахунок відповідача. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 березня 2020 року у цій справі в оскаржуваній частині залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу адвоката, надану у суді апеляційної інстанції, у сумі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 21 вересня 2020 року. Головуючий: Маловічко С.В. Судді: Гончар М.С. Подліянова Г.С.