Постанова Київський апеляційний суд № 753/2933/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 вересня 2020 року місто Київ Єдиний унікальний номер справи 753/2933/20 Номер провадження № 22-ц/824/10589/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Вербової І.М., суддів: Саліхова В.В., Шахової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 19 травня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Заставенко М. О. у справі за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : У лютому 2020 року Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з останньої заборгованості за кредитним договором № б/н від 13 листопада 2014 року у розмірі 76 579 грн. 36 коп. та судових витрат у розмірі 2 102 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернулась до АТ «КБ «Приватбанк» та підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг № б/н від 13 листопада 2014 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 2 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 34,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила, що підписана нею Заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складають між нею та банком Договір про надання банківських послуг. Крім того, підписуючи вищевказану заяву, ОСОБА_1 підтвердила факт її ознайомлення з умовами кредитування в АТ «КБ «Приватбанк». Банк свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредиту у розмірі встановленому договором. Натомість ОСОБА_1 , не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що призвело до утворення заборгованості, яка станом на 31 грудня 2019 року складає 76 579 грн. 36 коп., з яких 1 896 грн. 90 коп. - заборгованість за кредитом, 68 659 грн. 63 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1 900 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, а також штрафи: 500 грн. - фіксована частина та 3 622 грн. 83 коп. - процентна складова. Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 19 травня 2020 року (а.с. 53-57) позовні вимоги Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за тілом кредиту - 1 896 грн. 90 коп. по кредитному договору б/н від 13 листопада 2014 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» витрати по сплаті судового збору в сумі 840 грн. 80 коп. У решті позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, 09 липня 2020 року АТ «КБ «Приватбанк» направило апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на його незаконність, порушення норм матеріального та процесуального права, просило скасувати заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 19 травня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги в цій частині, задовольнити, судові витрати покласти на відповідача. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що 13 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та банком укладено кредитний договір № б/н від 13 листопада 2014 року згідно умов якого, останній отримав кредит у розмірі 2 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 34,80 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Крім того, в матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості, в тому числі й за відсотками та пенею, які відповідачем, не спростовані. Скаржник зазначає, що підписана відповідачем Анкета-заява підтверджує, що вказана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. На думку скаржника, відповідач підписуючи Анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості висловив свою згоду на укладення договору саме у вказаній формі та з вказаними умовами. Скаржник зазначає, що до позовної заяви останнім додано саме ті Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи, які діяли на момент укладення договору та з якими було ознайомлено відповідача. Доказів того, що відповідача не було ознайомлено з Умовами та Правилами, Тарифами банку або ж було ознайомлено з іншими Умовами та Правилами, матеріали справи не містять. На думку скаржника, у разі незгоди суду з розрахунком заборгованості наданим банком, суд повинен був надати свій розрахунок, що зроблено не було. Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 липня 2020 року поновлено процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення суду, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву. Відзиву подано не було. Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 липня 2020 року закінчено проведення підготовчих дій, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення осіб, які брали участь у справі. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного. Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь банку тіла кредиту суд першої інстанції виходив з наявних в матеріалах справи доказів, зокрема, розрахунку заборгованості за кредитним договором. Колегія суддів в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Судом встановлено, що 13 листопада 2014 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с. 06). При підписанні вказаної Анкети-заяви відповідач надала свою згоду на те, що підписана заява, разом Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 підтвердила ознайомлення її з договором про надання банківських послуг до його підписання та погодилась з його умовами. Крім того, остання зобов`язалась виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись з їх змінами на сайті позивача. До Анкети-заяви банк додав, зокрема, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг затверджених наказом від 06 березня 2010 року № СП-2010-256 (а.с. 08-31) та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 07). Згідно з наданим банком розрахунком, у ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 31 грудня 2019 рік наявна заборгованість у розмірі 76 579 грн. 36 коп., яка складається із заборгованості за кредитом - 1 896 грн. 90 коп., заборгованості за процентами - 68 659 грн. 63 коп., простроченої комісії - 1 900 грн. та заборгованості по судовим штрафам у розмірі 4 122 грн. 83 коп. (а.с. 04-05). Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Частиною 1 статті 638 ЦК України визначені умови за яких договір вважається укладеним, а саме договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Пунктом 3, 4, 6, 8 та 9 частини 3 вищевказаної статті встановлено, що інформація, яка надається кредитодавцем споживачу, зазначена у частині другій цієї статті, має містити відомості про: суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту; тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки. Індекс, що застосовується для розрахунку змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим Цивільним кодексом України; реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування. Якщо кредитодавець пропонує різні способи надання кредиту, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що використання інших способів надання кредиту може мати наслідком застосування іншої реальної річної процентної ставки. Якщо платежі за послуги кредитодавця, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, є періодичними, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що витрати на такі послуги можуть змінюватися протягом строку дії договору про споживчий кредит; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); попередження про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит. Відповідно до п. 2.1.1 Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ці Умови використання кредитних карт ПАТ «КБ «Приватбанк», Пам`ятка Клієнта/Довідка про умови кредитування, Тарифи на випуск та обслуговування кредитних карт, а також Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, встановлюють правила випуску, обслуговування та використання кредитних карток Банку. Дані Умови регулюють відносини між банком та клієнтом з випуску та обслуговування карт. Банк випускає клієнту картку на підставі заяви, належним чином заповненої та підписаної клієнтом. Випуск карти та відкриття рахунку карти здійснюється в разі прийняття банком позитивного рішення про можливість випуску клієнту картки. Клієнт зобов`язується виконувати правила випуску, обслуговування та використання карт банку та при наявності додаткових карт забезпечити виконання правил власниками додаткових карт. Пунктом 2.1.1.2.1 вищевказаних Правил встановлено, що для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у Пам`ятці клієнта/Довідці про умови кредитування і Заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання карти, зазначена в заяві. Як вбачається з приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, кредитору надано право вимагати виконання зобов`язання у будь-який час, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги. Так, оскільки, фактично отримані відповідачем кошти у добровільному порядку банку повернуті не були, наявні підстави вважати, що права кредитора порушені, а тому, згідно приписів п. 2 ст. 530 ЦК України, останній має право вимагати виконання обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1 896 грн. 90 коп., оскільки фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку АТ «КБ «Приватбанк» повернуті не були. За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами 1,2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Під час апеляційного перегляду колегією суддів встановлено, що в Анкеті-заяві, доданій до позовної заяви, містяться лише анкетні дані відповідача та волевиявлення останньої на отримання картки. Відповідно до Витягу з Умов та правил надання банківських послуг банк у разі прийняття позитивного рішення випускає клієнту картку на підставі Заяви. Разом з тим, з копії Анкети-заяви неможливо встановити, яке саме рішення було прийнято банком та тип банківської картки, яку отримав відповідач: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD», у разі її отримання, а, отже, і відсоткову ставку за користування кредитом, яка безпосередньо залежить від типу банківської картки. Крім того, у підписаній сторонами Анкеті-заяві, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, строки повернення кредитних коштів. Витяг з Тарифів Банку та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 13 листопада 2014 року шляхом підписання Анкети-заяви. Таким чином, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, в зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за нарахованою пенею за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором та штрафів. Крім того, до позовної заяви позивачем не додано виписку по рахунку відповідача за договором № б/н від 13 листопада 2014 року, а відтак, у суду відсутні підстави вважати, що вказана у позовній заяві заборгованість по процентам, є вірною, а відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь банку заборгованості по процентам. Крім того, у даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Позивачем до апеляційної скарги додано виписку за договором № б/н станом на 07 липня 2020 рік та довідку про карти видані ОСОБА_1 за договором № б/н, разом з тим, вказані докази було подано з порушенням приписів процесуального законодавства без підтвердження неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від позивача, а тому, керуючись ч. 3 ст. 367 ЦПК України, колегія суддів не враховує їх під час перегляду оскаржуваного рішення. Доводи апеляційної скарги стосовно того, що підписана Анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку складають договір про надання банківських послугта належним підтвердженням ознайомлення відповідача з умовами кредитування, не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки скаржником не надано Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку підписаних ОСОБА_1 . З Анкети-заяви, долученої до позовної заяви, вбачається, що відповідач підтвердив ознайомлення з вищевказаними Умовами, однак не відомо в якій саме редакції. Крім того, шляхом дослідження електронних доказів, до яких скаржник відносить Умови та правила надання банківських послуг, розміщені на сайті банку, неможливо встановити факт ознайомлення відповідача з Умовами саме у тій редакції, на якій наполягає позивач. Посилання скаржника на те, що відповідач підписуючи Анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості висловила свою згоду на укладення договору саме у вказаній формі та з вказаними умовами, не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки, матеріали справи не містять доказів того, що під час укладення договору сторони обумовили у письмовому вигляді строк його виконання, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів). Колегія суддів ставиться критично до посилання скаржника на те, що до позовної заяви останнім додано саме ті Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи, які діяли на момент укладення договору та з якими було ознайомлено відповідача, оскільки у вищевказані Умови та Правила не містять підпису відповідача. Колегія суддів ставиться критично до посилання скаржника на те, що у разі незгоди суду з розрахунком заборгованості наданим банком, суд повинен був надати свій розрахунок, що зроблено не було, оскільки чинним законодавством України не передбачено обов`язок суду самостійно проводити розрахунок щодо заборгованості по кредитному договору. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду, як і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, як таке, що ухвалене з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,- постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» - залишити без задоволення. Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 19 травня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Повне судове рішення складено 18 вересня 2020 року. Суддя-доповідач: І.М. Вербова Судді: В.В. Саліхов О.В. Шахова