Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/20823/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20823/18 Головуючий у 1 інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 вересня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Собківа Я.М. Шурка О.І. За участю секретаря Горяінової Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішення, - ВСТАНОВИЛА: Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління ДФС у м. Києві щодо проведення планової перевірки з 07.09.2018 року по 27.09.2018 року Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за результатом якої складено Акт №3998/26-15-42-04-НОМЕР_1 від 04.10.2018 р.; - скасувати податкову вимогу про сплату боргу №335 від 01.11.2018 р. на суму 59232.88 грн.; - скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску № 0111794204 від 01.11.2018 р. на суму 4888.88 грн.; - скасувати рішення про застосування штрафу за порушення строків сплати єдиного внеску №0111814204 від 01.11.2018 р. на суму 11725,58 грн; - скасувати податкове повідомлення-рішення №0111714204 від 01.11.2018 р. на суму 5048,26 грн; - скасувати податкове повідомлення-рішення №0111684204 від 01.11.2018 року на суму 72694.88 грн відносно ПДФО та штрафу. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Не погодившись з рішенням суду, позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти в нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що висновок контролюючого органу про невідповідність валового доходу і витрат даним декларацій є безпідставним, оскільки, всі доходи і витрати підтверджуються реєстром банківських виписок. Також, апелянт зазначає про необґрунтованість висновку контролюючого органу про завишення витрат на суму 115 500,00 грн., так як, вказана господарська операція підтверджується всім необхідними первинними документами. 10 березня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від Головного управління ДПС у м. Києві надійшла заява про заміну сторони відповідача, в якій просить замінити сторону відповідача по даній справі з Головного управління ДФС у м. Києві на належного Головне управління ДПС у м. Києві. Згідно ст. 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Постановою Кабінету Міністрів України № 120 від 18 грудня 2018 року утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №682-р від 21 серпня 2019 року, Кабінет Міністрів України погоджується з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінетів Міністрів України від 6 березня 2019 року №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідне замінити відповідача Головне управління ДФС м. Києві на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві. 16 березня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Головного управління ДПС у м. Києві надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв`язку із запровадженням карантину. Розгляд справи було відкладено на 30 липня 2020 року. 27 липня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - Тонконог Володимира Вікторовича надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю бути в судовому засіданні та необхідністю у залученні додаткових пояснень, доводів. Розгляд справи було відкладено на 14 вересня 2020 року. 12 серпня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Головного управління ДПС у м. Києві надійшла заява про долучення додаткових матеріалів та пояснень. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 07 вересня 2018 року по 27 вересня 2018 року, на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями, ст. 13 розділу IV, ст. 25 розділу IV Закону України «Про збір тат облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. №2464-VІ зі змінами та доповненнями, наказу Головного управління ДФС у м. Києві №12880 від 28.08.2018 року та плану графіку проведення документальних перевірок платників податків на 2018 рік проведено документальну планову виїзну перевірку діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 30.10.2014 року по 31.12.2017 року. За результатом перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві складено Акт перевірки №3998/26-15-42-04-НОМЕР_1 від 04 жовтня 2018 року На підставі Акту перевірки контролюючим органом прийнято: - податкове повідомлення-рішення від 01 листопада 2018 року №0111684204, яким ФОП ОСОБА_1 нараховано грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 48 463,25 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 24 231,63 грн, що в загальному розмірі складають 72 694,88 грн.; - податкове повідомлення-рішення від 01 листопада 2018 року №0111714204, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в сумі 5 408,26 грн., в т.ч. за податковим зобов`язанням на суму 4038,61 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1 009,65 грн.; - вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-335, якою зобов`язано сплатити борг з єдиного внеску на загальнодержавне соціальне страхування в сумі 59 232,88 грн. - рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 01 листопада 2018 року № 0111794204, згідно якого, нараховано штраф в розмірі 10%, що складає 4736,18 грн. та 20%, що складає 152,70 грн. - рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску Головного управління ДФС у м. Києві від 01 листопада 2018 року №0111814204, яким нараховано штрафні санкції в розмірі 11 725,58 грн. Не погоджуючись із зазначеними рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Положеннями п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. За приписами п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Відповідно до п.п. 75.1-75.2 ст. 75 ПК України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік. Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування , обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 30.10.2014 року по 31.12.2017 року. Згідно приписів пункту 77.4 статті 77 ПК України, про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки. Разом з тим, як зазначає позивач, копію наказу Головного управління ДФС від 28 серпня 2018 року №12889 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 » та повідомлення від 28 серпня 21084 року №4535/В/26-15-42-04-27 ним отримано за 7 днів до початку проведення перевірки, що є порушенням положень 77 ПК України. Висновок суду першої інстанції про те, що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки, колегія суддів вважає помилковим, з огляду на наступне. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18 вказав наступне: «…незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства». За результатом проведення перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві складено Акт від 04 жовтня 2018 року №3998/26-15-42-04-НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки) (Т. 1 а.с. 25-51). У вищевказаному Акті перевірки зазначено про порушення позивачем податкового законодавства, зокрема: в частині заниження суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі - 48 463,25 грн., в т.ч. за 2016 рік - 47473,30 грн., за 2017 рік в сумі - 989,95 грн.; несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 1889,50 грн.; заниження військового збору, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 4038,61 гри., в т.ч.: за 2016р. - 3956,11 грн., за 2017 р. - 82,50 грн.; ненарахування та несплати єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу, у сумі 59232,88 грн,. в т.ч.: за 2016р. - 58 022,94 грн., за 2017 р.- 1209,94 грн.; несвоєчасної сплати єдиного внеску від провадження підприємницької діяльності за період з 10.02.2017 по 01.03.2018 р. в сумі 236 80,90 грн. На підставі Акту від 04 жовтня 2018 року №3998/26-15-42-04-НОМЕР_1, контролюючим органом прийняті оскаржувані рішення. Щодо прийняття Головним управлінням ДФС у м. Києві податкового повідомлення-рішення від 01 листопада 2018 року №0111684204, колегія суддів зазначає наступне. Так, вищевказаним податковим повідомленням-рішенням ФОП ОСОБА_1 нараховано грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 48 463,25 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 24 231,63 грн., що в загальному розмірі складають 72 694,88 грн. (Т. 1 а.с. 18-19). За приписами пункту 177.1 ст. 177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу Згідно п. 167.1 ст. 167 ПК України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами. У відповідності до пункту 167.2 статті 167 ПК України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Підпунктом 167.4.5 пункту 167.4 статті 167 ПК України визначено, не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати. За приписами п.п. 177.5.2 - 177.5.3 п. 177.5 ст. 177 ПК України, фізичні особи - підприємці, які зареєстровані протягом року в установленому законом порядку або перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування чи сплачували фіксований податок до набрання чинності цим Кодексом, подають податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на загальну систему оподаткування. Вперше зареєстровані підприємці в податковій декларації також зазначають інформацію про майновий стан та доходи за станом на дату державної реєстрації підприємцем. Платники податку розраховують та сплачують авансові платежі у строки, визначені підпунктом 177.5.1 пункту 177.5 цієї статті, що настануть у звітному податковому році. Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати. Підставою для прийняття Головним управлінням ДФС у м. Києві податкового повідомлення-рішення від 01 листопада 2018 року №0111684204 став висновок контролюючого органу про невідповідність загального оподатковуваного (валового) доходу позивача за 2016 рік на суму 53 033,33 грн. та за 2017 рік на суму 241 078,00 грн. даним поданих податкових декларацій. Матеріали справи свідчать, що ФОП ОСОБА_1 , згідно звітної податкової декларації про майновий стан і дохід за 2016 рік та розрахунку податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою, задекларовано суму одержаного доходу в розмірі 6 121 330,25 грн. (Т. 1 а.с. 78-80). Відповідно до звітної податкової декларації про майновий стан і дохід за 2017 рік та розрахунку податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою, у 2017 році позивачем задекларовано суму одержаного доходу в розмірі 871 233,34 грн. З метою підтвердження вищевказаних обставин апелянтом надано виписки за 2016 -2017 роки по рахунку № НОМЕР_2 в АТ "АСВІО БАНК" та по рахунку № НОМЕР_3 в АТ "УкрСиббанк" (Т. 2 а.с.19-87). Дослідивши вищевказані банківські виписки, колегія суддів встановила, що загальна сума валового доходу співпадає з валовим доходом вказаним позивачем у поданих податкових деклараціях за 2016 та 2017 роки. Щодо посилання суду першої інстанції на те, що дані з банківських виписок не співпадають з даними наданими позивачем до перевірки, а саме, щодо оплати ТОВ «БК» Альтор» на суму 93408,00 грн., ТОВ «Технобитон» на суму 333,33 грн. та ПАТ «Комбінат Будіндустрії» на суму 16952,00 грн., колегія суддів зазначає наступне. Так, зазначена судом першої інстанції банківська виписка за 22 квітня 2016 року щодо оплати ТОВ «БК Альтор» на суму 93 408,0 грн. вказується у наданих ФОП ОСОБА_1 відповідачу не доходах, а в таблиці витрат (Т. а.с. 167). Вказане, крім того, підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_3 в АТ "УкрСиббанк" за 22.04.2016 року (Т. 2 а.с. 42). Вищевказаною випискою, також, підтверджується здійснення оплати ТОВ «Техногбитон» на суму 2000,00 грн. Оплата ПАТ «Комбінат Будіндустрії» на загальну суму 101 712,00 грн. підтверджується банківською випискою по рахунку № НОМЕР_2 в АТ "АСВІО БАНК" за 22 квітня 2016 року (Т. 2 а.с. 19 звор.). Аналогічно, банківська виписка за 25 квітня 2016 року в АТ "УкрСиббанк" щодо оплати ТОВ «Архіпласт» на суму 66 000,00 грн., позивачем правомірно вказується в таблиці витрат, а не в таблиці доходів. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про невідповідність загального оподатковуваного доходу позивача, а тому, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 01 листопада 2018 року №0111684204 є протиправним та підлягає скасуванню. З приводу господарських взаємовідносинах між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 , колегія суддів зазначає наступне. Між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 укладено Договір про перевезення вантажів №200116-01 від 20 січня 2016 року (Т. 1 а.с. 61-62). Відповідно до п. 1.1 вищевказаного Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, перевізник зобов`язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому замовником (відправником) вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві вантажу), а замовник (відправник) зобов`язується сплачувати за перевезення вантажу плату. За приписами п. 1.2 Договору №200116-01, найменування, кількість вантажу або маса (вага) та інші умови перевезення вантажу за цим Договором узгоджуються сторонами в замовленні на перевезення. Матеріали справи свідчать, що, на підтвердження виконання умов Договору №200116-01, позивачем надано наступні документи: посвідчення якості: №12 від 18 лютого 2016 року, №75 від 10 серпня 2016 року, №90 від 21 вересня 2016 року; Товарно-транспортні накладні: №91275767 від 10.08.2016 р. на загальну суму з ПДВ 6890,40 грн, №91284963 від 21 вересня 2016 року, №91238762 від 18 лютого 2016, №349 від 17 лютого 2016 року, №545 від 21 вересня 2016 року; Акти здачі-приймання робіт (надання послуг): №ОУ-0000066 від 20 вересня 2016 року, №ОУ-0000055 від 08 серпня 2016 року, №ОУ-0000008 від 17 лютого 2016 року (Т. 1 а.с. 63-77). Щодо посилання суду першої інстанції на те, що товарно-транспортні накладні виписані пізніше, ніж надані послуги, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 березня 2020 року у справі №814/617/16 вказав: «…Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством». Наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися). Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 25 вересня 2019 року у справі №826/4361/15. Таким чином, колегія суддів вважає, що ФОП ОСОБА_1 на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, надав належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку. Щодо визначення ФОП ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, колегія суддів зазначає наступне. За приписами пп. 1-2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), єдиний внесок нараховується: 1) для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства. Нарахування та сплата єдиного внеску за платників, зазначених у абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу; 2) для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Відповідно до абз. 3 п. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Єдиний внесок формується за результатами оподаткованого доходу, який становить різницю між валовим доходом та сумою витрат. Оскільки, як було вищезазначено, контролюючим органом зроблено помилковий висновок про невідповідність загального оподатковуваного доходу позивача даним податкових декларацій, колегія суддів вважає, що Головним управлінням ДФС у м. Києві неправомірно здійснено донарахування ФОП ОСОБА_1 єдиного внеску та застосовано штрафні санкції. Таким чином, вимога про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у м. Києві від 01 листопада 2018 року №335, а також, рішення про застосування штрафних санкцій від 01 листопада 2018 року № 0111794204 та №0111814204 є протиправними та підлягають скасуванню. Згідно п.п. 1.1-1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Отже, об`єктом оподаткування військовим збором є отримані доходи фізичної особи. З огляду на те, що колегією суддів встановлено відповідність загального оподатковуваного доходу позивача даним податкової звітності, безпідставним є донарахування Головним управлінням ДФС в м. Києві ОСОБА_1 грошового зобов`язання з військового збору на суму 5 408,26 грн., а тому, податкове повідомлення-рішення від 01 листопада 2018 року №0111714204 підлягає скасуванню. Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , а тому, рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення адміністративного позову. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції. За приписами ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2019 року скасувати та прийняти нове рішення. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у м. Києві щодо проведення документальної планової виїзної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за результатом якої складено Акт від 04 жовтня 2018 року №3998/26-15-42-04-НОМЕР_1. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у м. Києві від 01 листопада 2018 року №335. Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску Головного управління ДФС у м. Києві від 01 листопада 2018 року № 0111794204. Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску Головного управління ДФС у м. Києві від 01 листопада 2018 року №0111814204. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 01 листопада 2018 року №0111714204 та №0111684204. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Собків Я.М. Шурко О.І. Повний текст постанови виготовлено 21.09.2020 року.