Постанова 4855 № 620/1727/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1727/20 Суддя (судді) першої інстанції: Тихоненко О.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 вересня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Федотова І.В., суддів: Коротких А.Ю., Сорочка Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (надалі також - ГУ ПФУ в Чернігівській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугу років від 30.03.2020 № 2500-0346-8/10366 та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 26.02.2020 про призначення пенсії за вислугу років. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що звернувшись до відповідача із відповідною заявою, позивачу відмовлено у призначенні пенсії з посиланням на норми законодавства, які визнані неконституційними. Таким чином, застосуванню при призначенні пенсії за вислугу років підлягає стаття 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції, чинній до внесення змін законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VІІІ, як наслідок у відповідача відсутні будь-які законні підстави відмовляти позивачу в призначенні пенсії за вислугу років, оскільки на момент звернення останній мав стаж більше 25 років та виконав всі вимоги передбачені Законом. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення від 30 червня 2020 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 26.02.2020 звернувся до ГУ ПФУ в Чернігівській області з заявою про призначення пенсії за вислугу років, в якій просив призначити її, як майстру спорту та члену збірної команди та призначити надбавку за особливі заслуги перед Батьківщиною (а.с.9). Листом від 30.03.2020 № 2500-0346-8/10366 ГУ ПФУ в Чернігівській області відмовило позивачу в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «є» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи не менше 25 років на 11.10.2017. При цьому, у даному листі також зазначено, що згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, загальний страховий стаж позивача на дату подачі заяви становить 25 років 1 місяць (а.с.8). Не погоджуючись із зазначеною відмовою, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до внесення змін Законом №213 та Законом №911 та враховуючи, що загальний стаж позивача, на момент звернення до відповідача, становить 25 років 1 місяць, це дає право останньому на отримання пенсії за вислугу років. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом від 05.11.1991 № 1788-XII та Законом від 09.07.2003 № 1058-IV. Відповідно до ст. 2 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Згідно ст. 7 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. Статтею 51 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII передбачено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Пунктом "є" ст. 55 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають спортсмени - заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд при загальному стажі роботи не менше 20 років - у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. Однак, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII (далі - Закон від 02.03.2015 № 213-VIII), який набув чинності з 01.04.2015 пункт "є" статті 55 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII було викладено в іншій редакції, згідно якої право на пенсію за вислугу років мають спортсмени - заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд при загальному стажі роботи не менше 25 років - у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, ст. 55 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом від 02.03.2015 № 213-VIII, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII. Конституційний Суд України зазначив, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист. Відповідно до ст. 51 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Тобто, у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров`я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров`я і безпеки оточуючих. З наведеного слідує, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років. Конституційний Суд України у своєму рішенні виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у п. "а" ст. 54 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах "е", "ж" ст. 55 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII, нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням ст. ст. 1, 3, ч. 3 ст. 22, ст. 46 Основного Закону України. Крім того, на думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом від 02.03.2015 № 213-VIII до оспорюваних положень Закону від 05.11.1991 № 1788-XII щодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної ст. 51 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII. А саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія ст. 51 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у ст. ст. 54, 55 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII. Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону від 05.11.1991 № 1788-XII встановлено, що стан здоров`я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених п. "а" ст. 54, пунктами "а", "б", "в", "г", "д", "е", "є", "ж" ст. 55 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII, через певний проміжок часу погіршується, у зв`язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком. З огляду на наведене, Конституційний Суд України визнав оспорювані положення п. "а" ст. 54, ст. 55 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом від 02.03.2015 № 213-VIII та Законом від 24.12.2015 № 911-VIII такими, що суперечать положенням ст. ст. 1, 3, 46 Основного Закону України та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Згідно ч. 3 ст. 22 Конституції України - при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Враховуючи вищевикладене, до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до внесення змін Законом №213 та Законом №911. Таким чином особа, яка станом на момент звернення до Пенсійного органу має не менше 25 років загального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, така особа має право на призначення пенсії за вислугу років, незалежно від її віку. Положенням статті 62 Закону № 1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Факт наявності у позивача, станом на 26.02.2020 загального страхового стажу - 25 років 1 місяць відповідачем не заперечується. Таким чином загальний стаж позивача, на момент звернення до відповідача, становить 25 років 1 місяць, що дає право останньому на отримання пенсії за вислугу років. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги відповідача є неприйнятними, а висновок суду першої інстанції є правильним. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Керуючись ст.ст.242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст.329-331 КАС України. Головуючий суддя: Судді: