Постанова 4816 № 591/2133/18

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 вересня 2020 року м.Суми Справа №591/2133/18 Номер провадження 22-ц/816/1572/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Хвостика С. Г. сторони справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Сумська обласна державна адміністрація, розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Семиволоса Володимира Владиславовича на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17 травня 2019 року в складі судді Сидоренко А.П., ухваленого в м. Суми, повний текст судового рішення виготовлено 24.05.2019 року. в с т а н о в и в: У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сумської обласної державної адміністрації, мотивуючи вимоги тим, що він перебував у трудових правовідносинах з відповідачем. 26.03.2018 року його було звільнено в зв`язку із скороченням штату працівників і неможливістю переведення на іншу посаду на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати, але повного розрахунку з ним проведено не було. Зокрема, в листопаді та грудні 2017 року йому без будь - яких на те підстав перестали виплачувати премії, передбачені колективним договором за підсумками роботи за місяць. Крім того, з 01.01.2018 року розмір посадових окладів було збільшено з 2275 грн. до 3200 грн. Також, в січні - березні 2018 року йому перестали нараховувати надбавку в розмірі 30 % посадового окладу. На підставі викладеного, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по кінцевому розрахунку 12760 грн., середній заробіток за час його затримки. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 17 травня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що питання виплати премій відноситься виключно до компетенції керівника апарату Сумської обласної державної адміністрації, який приймає таке рішення в залежності від персональних досягнень працівника. Оскільки позивач не в повній мірі виконував покладені на нього обов`язки, відповідач не вбачав підстав для виплати йому премій. Крім того, позивачем не було доведено заявленого ним розміру преміювання - 50 %, оскільки щомісячний розмір премії визначався на розсуд керівника апарату за пропозицією безпосередніх керівників працівників в межах фонду преміювання. Крім того, в 2018 році позивачу не встановлювалася надбавка за високі досягнення у праці, та з урахуванням дискреційних повноважень голови Сумської обласної державної адміністрації стосовно запровадження такої надбавки, вимоги щодо зобов`язання відповідача нарахувати таку надбавку в січні - березні 2018 року в розмірі 30 % не підтверджені належними та допустимими доказами. Оскільки з 01.01.2018 року посада, яку займав позивач, в штатному розписі апарату Сумської обласної державної адміністрації відсутня, підстав для застосування розміру посадового окладу, визначеного постановою КМУ від 25.01.2018 року № 24 «Про впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2018 році» немає. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Семиволос Володимир Владиславович, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що доказів щодо недобросовісної роботи позивача відповідач до суду не надав. Вказує, що він ефективно виконував свою роботу за весь час спірного періоду і зауважень щодо роботи сектору за вказаний період не було. Всі працівники сектору окрім нього отримували премії. Крім того, суд помилково прийняв до уваги покази свідків, які не приймали рішень, які б мали юридичні наслідки і ніяким чином не мали впливу на прийняття таких рішень уповноваженими на це особами. Відповідач не надав до суду не тільки узагальнених, але й будь - яких офіційних персональних пропозицій щодо преміювання працівників відділу. Вказує, що з 01.01.2018 року позивачу виплачувалася виключно мінімальна заробітна плата, а тому при звільненні позивача, відповідачем проведено всі виплати виходячи із мінімальної заробітної плати, що є порушенням його прав, оскільки відповідачем не виплачувалося йому щомісячних премій в листопаді - грудні 2017 року, не проводилося збільшення посадових окладів в січні - березні 2018 року та не сплачувалася надбавка. Від відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній не погоджується з доводами, що викладені в апеляційній скарзі та зазначає, що позивач у своїй апеляційній скарзі не зазначив порушених норм процесуального права та норм матеріального права, які були неправильно застосовані судом при прийнятті оскаржуваного рішення. Вказує, що колективний договір передбачає можливість матеріального стимулювання працівників шляхом встановлення надбавок та премій, але не передбачає обов`язковість їх постійної виплати та їх розміри. На підставі вищевикладеного, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується копією його трудової книжки (том. 1, а.с. 4). Наказом керівника апарату Сумської обласної державної адміністрації від 26.03.2018 року № 30-к позивача звільнено з посади завідувача господарства сектору господарського забезпечення апарату Сумської обласної державної адміністрації в зв`язку із скороченням штату працівників і неможливістю переведення його на іншу посаду на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (том. 1, а.с. 5). У відповідності до положень ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. За змістом ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. З матеріалів справи вбачається, та не заперечується сторонами, що в період з 01.01.2018 року по 26.03.2018 року позивачу нараховувався та виплачувався посадовий оклад в розмірі 2775 грн. 00 коп. (том. 1 а.с. 107). Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2018 року № 24 «Про впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2018 році» визначено схему посадових окладів працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, з урахуванням юрисдикції державних органів і працівників Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України, Управління адміністративними будинками Державного управління справами, Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України (далі - Схема). Відповідно до вказаної схеми, розмір посадового окладу завідувача господарства державного органу, юрисдикція якого поширюється на територію однієї або кількох областей, м. Києва або м. Севастополя складає 3200 грн. 00 коп. Пунктом 1 Примітки до вказаної Схеми, посадові оклади працівників, найменування посад (професій) яких не передбачені цією схемою, встановлюються у розмірах, визначених для працівників аналогічної кваліфікації, найменування посад (професій) яких передбачені у тому самому розділі класифікації професій Класифікатора професій ДК 003:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту від 28 липня 2010 р. №

327. При цьому, кваліфікаційні категорії визначаються відповідно до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.01.2018 року № 24 «Про впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2018 році», якою визначено схему, встановлено, що вона набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 1 січня 2018 року. Враховуючи, що позивач в період з 01.01.2018 року по 26.03.2018 року продовжував працювати на посаді завідувача господарства сектору господарського забезпечення апарату Сумської обласної державної адміністрації, колегія суддів приходить до висновку, що дії відповідача в частині не проведення перерахунку розміру посадового окладу позивача з розрахунку 3200 грн. починаючи з 01.01.2018 року є такими, що суперечать постанові Кабінету Міністрів України від 25.01.2018 року № 24 «Про впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2018 році». За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами викладеними в апеляційній скарзі в цій частині та вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для застосування при обрахунку посадового окладу позивача, розміру посадового окладу, визначеного постановою КМУ від 25.01.2018 року № 24 «Про впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2018 році», з огляду на відсутність в штатному розписі апарату Сумської обласної державної адміністрації з 01.01.2018 року посади, яку займав позивач. З матеріалів справи вбачається, що протягом січня - березня 2018 року відповідач отримував заробітну плату, що складалася з посадового окладу, надбавки за вислугу років в розмірі 20 % та доплати до мінімальної заробітної плати. Таким чином, розмір нарахованої позивачу заробітної плати в січні та лютому 2018 року повинен складати 3840 грн. щомісячно (посадовий оклад 3200 грн. + надбавка за вислугу років 640 грн.) З матеріалів справи вбачається, що фактично позивачу була нарахована заробітна плата (з урахуванням доплати до мінімальної заробітної плати) за січень, лютий 2018 року в розмірі по 3723 грн. 00 коп. за кожен місяць. З огляду на вказане, різниця між нарахованою та виплаченою позивачу заробітною платою за січень - лютий 2018 року складає 234 грн. (3840-3723х2), яка підлягає стягненню з відповідача. Крім того, через те, що позивач в березні 2018 року фактично пропрацював 4 дні, то за березень 2018 року йому не доплачено заробітну плату в розмірі 22 грн. 29 коп. Таким чином, за період з 01.01.2018 року по 26.03.2018 року з відповідача підлягає стягненню недоплачена сума заборгованості по заробітній платі в розмірі 256 грн. 29 коп. Частиною 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. За затримку розрахунку при звільненні передбачена відповідальність відповідно до ст. 117 КЗпП України, якою визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Крім того, у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Відповідно до пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. З розрахунку грошових коштів, що виплачувались позивачу за період з 01.01.2018 по 26.03.2018 року (том. 1 а.с.107), що наданий відповідачем, вбачається, що розмір заробітної плати, що враховується для розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за лютий 2018 року склав 3840 грн., а за березень 2018 року 731 грн. 43 коп. Позивач за лютий - березень 2018 року відпрацював 24 дні. Відповідно, середньоденна заробітна плата позивача складає 190 грн. 48 коп. (3840+731,43:24). Кількість днів затримки розрахунку при звільненні по день винесення судового рішення складає 621 робочий день. Відповідно середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає 118288 грн. 08 коп. (190,48 х 621). Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи свої права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У правовому висновку, що зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.06.2019 року по справі № 761/9584/15-ц, сформульовано критерії, за яких суд має право зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Так, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне з урахуванням обставин справи, та визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача та стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 2000 грн. 00 коп., відповідачем було не доплачено позивачу не значну суму заробітної плати, крім того, останнім було проведено позивачу виплату безспірної суми. Разом з цим, з матеріалів цивільної справи вбачається, що розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації від 27.01.2017 року № 17-к позивачу на 2017 рік було встановлено надбавку за високі досягнення у праці, яка встановлюється з урахуванням надбавки за вислугу років в державних органах в розмірі 25 %. (том. 1 а.с. 64-65). Вказане розпорядження поширювало свою дію на працівників протягом 2017 року і на 2018 рік надбавка за високі досягнення в праці позивачу не встановлювалася. Колегія суддів зазначає, що з суті встановленої позивачу в 2017 році надбавки, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 18 січня 2017 року вбачається, що її виплата запроваджується за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи. Крім того, встановлення розміру надбавки у праці здійснюється на розсуд керівника державного органу. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що оскільки дія розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації від 27.01.2017 року № 17-к позивачу було встановлено надбавку за високі досягнення у праці лише на 2017 рік, а на 2018 рік такої надбавки позивачу не встановлювалося і вказані дії ним не оскаржувалися, то підстави для її стягнення відсутні. Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем заявленого ним відсоткового розміру щомісячної премії, а саме 50 %, оскільки нормативні акти не містять положень, які б встановлювали обов`язковий відсоток, а з матеріалів цивільної справи вбачається, що розмір місячної премії визначався на розсуд керівника апарату за пропозицією безпосередніх керівників працівників в межах фонду преміювання. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність позивачем обставин, що вказують на наявність підстав для нарахування йому щомісячної премії за листопад - грудень 2017 року та протиправність дій керівника апарату щодо не встановлення премії позивачу у вказаний період. Відповідно до статей 374, 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Враховуючи вищевикладене, через неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості по заробітній платі в частині недоплачених позивачу сум посадового окладу та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та ухваленню в цій частині нового про їх часткове задоволення. Вирішуючи питання касаційного оскарження, апеляційний суд керувався висновками ЄСПЛ, який у справі «Азюковська проти України» (заява № 2693/18) який визнав неприйнятною заяву про оскарження відмови Верховного Суду переглянути рішення попередніх судів через малозначність справи, що виникла з трудових правовідносин. Суд не знайшов порушення процесуальних гарантій п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки спір стосується саме виплат у трудових правовідносинах, тому, відповідно до ч. 6 ст. 19 ЦПК України, апеляційний суд визнає дану справу малозначною через незначну її складність. Оскільки позивача звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України на користь держави з обласної адміністрації слід стягнути 840,40грн. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Семиволоса Володимира Владиславовича задовольнити частково. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17 травня 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості по заробітній платі в частині недоплачених ОСОБА_1 сум посадового окладу та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасувати та ухвалити в цій частині нову. Стягнути з Сумської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в частині недоплачених сум заробітної плати в розмірі 256 грн. 29 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 2000 грн. 00 коп. Стягнути з Сумської обласної державної адміністрації на користь держави судовий збір за апеляційний перегляд справи у розмірі 840 грн 40 коп. В іншій частині Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17 травня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий - С.С. Ткачук Судді: О.Ю. Кононенко С.Г.Хвостик