Постанова 4813 № 522/15347/19

Номер провадження: 22-ц/813/6386/20 Номер справи місцевого суду: 522/15347/19 Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09.09.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Драгомерецького М.М., суддів колегії: Громіка Р.Д., Дрішлюка А.І., при секретарі: Вороновій Є.Р., за участю: адвоката Тулупова В.М. - Спину О.І. та Держипільської Ю.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Спину Олега Івановича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2020 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною та визначення порядку участі у виховані дитини, - В С Т А Н О В И В: 06 вересня 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовними вимогами до ОСОБА_1 , третя особа Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною та визначення порядку участі у виховані дитини. В обґрунтування позовної заяви зазначено, що з 11 липня 2009 року по 29 травня 2018 року позивачка ОСОБА_2 перебувала з відповідачем ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на теперішній час мешкає з батьком. 15 лютого 2018 року позивачка звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, позивачка орендувала двокімнатну квартиру, яку облаштувала з урахування інтересів дитини, проте відповідач обіцяв не чинити перешкод у спілкуванні з дитиною, якщо визначать місця проживання дитини з відповідачем. Деякий час відповідач дотримувався домовленостей, проте не в повній мірі. Відповідач надав можливість матері проводити час з дитиною лише у вихідні дні, участь у вихованні дитини була обмежена. ОСОБА_2 зазначає, що у дитини є вади здоров`я, однак позивач не займається здоров`ям дитини. З 27.04.2019р. позивачка перебуває в новому зареєстрованому шлюбі , після того, як відповідач дізнався про це, брати та бачити дитину позивачці та її родичам стало неможливо. На підставі вищевикладеного, ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом та просила суд визначити наступний порядок спілкування: ОСОБА_4 з 19-00 по 21-00 (за межами квартири батька і без його присутності); Що п`ятниці з 13-00 (у випадку 5 уроків в школі) по неділю до 21-00 (за межами квартири батька і без його присутності); Якщо в п`ятницю припадає 6 уроків - Що п`ятниці з 13-00 по неділю до 21-00 (за межами квартири батька і без його присутності); На протязі 45 днів на літніх канікулах окремо від батька, з правом виїзда за територію країни, для чого зобов`язати відповідача оформляти всі необхідні документи; 20.01 - в день народження сина з 13-00 до 21-00; У випадку захворювання дитини - в межах квартири батька в будь-який час. В сина є окрема кімната і з батьком можливо не бачитись. Зобов`язати відповідача повідомляти позивачку в письмовому вигляді Укрпоштою, чи на ел. адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 у випадку зміни проживання. Зобов`язати відповідача вирішувати питання щодо навчання, здоров`я, виховання та інші аналогічні питання спільно з позивачкою. Крім того, представник позивача просив також стягнути витрати на правову допомогу відповідно до наданого розрахунку та сплати послуг у розмірі 10 000 гривень. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2020 року Позовну заяву ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 брати участь у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначено наступний спосіб участі ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення систематичних побачень матері з сином наступним чином: - щосереди із 19.00 год. по 21.00 год. за відсутності батька; - кожної першої та третьої п`ятниці місяця : у випадку 5 (п`яти) уроків в школі - з 13.00 год., у випадку 6 (шести) уроків у школі - з 13.55 год., по кожну першу та третю неділю місяця до 21.00 год. за відсутності батька; - протягом 45 днів на літніх канікулах окремо від батька; - у день народження дитини ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) за попередньою домовленістю між батьками; - у випадку захворювання дитини - у будь-який час, незалежно від місця знаходження дитини. Зобов`язано ОСОБА_1 вирішувати питання щодо навчання, здоров`я, виховання дитини та інші аналогічні питання спільно з ОСОБА_2 .. Зобов`язано ОСОБА_1 повідомляти ОСОБА_2 в письмовому вигляді Укрпоштою чи на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_2 у випадку зміни місця проживання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 536,80 гривень, витрати за правову допомогу у розмірі 7 000 гривень. В іншій частині позовних вимог відмовлено. 20 березня 2020 року адвокат Спину О.І. в інтересах ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2020 року, в якій просить частково скасувати рішення суду першої інстанції, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової суми у відшкодуванні витрат на правову допомогу в розмірі 7 000 гривень. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах позовної заяви та доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм процесуального та матеріального права. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У частинах 1 та 2 ст. 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. У ЦПК України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч. ч. 1-2 ст. 133 ЦПК України). Статтею 59 Конституції України гарантовано кожному право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 вищезгаданого закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Згідно вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до ч. ч. 3, 8 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Отже, цивільно-процесуальним кодексом України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог. Стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 7 000 гривень, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем документально підтверджено та доведено розмір її витрат на оплату правової допомоги саме в сумі 7 000 гривень. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду. Як вбачається з матеріалів справи, а саме з витягу з Договору №19/10/19ф про надання правової (правничої) допомоги від 19.10.2019р., що Адвокатське об`єднання «Франклін Сайрос» зобов`язується надати професійну правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбаченим цим Договором ОСОБА_2 , а остання зобов`язується оплатити надання такої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору. Виконання за вищезазначеним договором здійснюється адвокатами Слободяником О.І. та Рогаліною Г.В. (а. с. 114). Встановлено, що адвокат Рогаліна Г.В. на підставі ордера серії ОД №468055 надавала ОСОБА_2 правову допомогу в Приморському районному суді м. Одеси (а. с. 42, 79-80, 101). Встановлено, що адвокат Слободяник О.І. на підставі ордера серії ОД №468068 надавав ОСОБА_2 правову допомогу в Приморському районному суді м. Одеси (а. с. 102,116-118). Встановлено, що адвокат Рогаліна Г.В. в інтересах ОСОБА_2 подала заяву про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, для обґрунтування, якої надано: -копію рахунку №1-24/09/19ф на суму 1 000 грн., за надання професійної правничої допомоги 24.09.2019р., а саме усне консультування та роз`яснення правових питань щодо позовної заяви клієнта до ОСОБА_1 (справа №522/15347/19); -копію квитанції від 25.09.2019р. про сплату ОСОБА_2 за вищезазначеним рахунком в розмірі 1 000 грн.; -копію рахунку №2-24/10/19ф на суму 5 000 грн. та 2 000 грн., за надання професійної правничої допомоги 19.10.2019р., а саме повторну консультацію та роз`яснення правових питань щодо цивільної справи (№522/15347/19), вивчення позовної заяви клієнта та аналіз наявних доказів по справі, узгодження правової позиції, складання заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань, підготовка до судового засідання 28.10.2019р., участь адвоката Рогаліної Г.В. у підготовчому засіданні 28.10.2019р.; -копію квитанції від 19.11.2019р. про сплату ОСОБА_2 за вищезазначеним рахунком в розмірі 7 000 грн.; -акт від 28.10.2019р. здачі-приймання виконаних робіт за договором №19/10/19ф про надання правової (професійної) правничої допомоги від 19.10.2019р., згідно якого гонорар адвокатського об`єднання за надану клієнту правничу допомогу склав 8 000 грн.; -копію рахунку №3-24/02/20ф на суму 2 000 грн., за надання професійної правничої допомоги 24.09.2019р., а саме участь адвоката Слободяника О.І. в судовому засіданні 26.02.2020р. (справа №522/15347/19); -детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатами АО «Франклін Сайрос» за Договором №19/10/19ф про надання правничої допомоги укладеним з клієнтом ОСОБА_2 всього на суму 10 000 гривень (а. с. 76-78, 86-88, 113-115). Суд першої інстанції частково задовольнив вимоги по стягненню витрат на правову допомогу в розмірі 7 000 гривень, зазначивши, що не обґрунтована сума другої консультації у розмірі 5 000 грн., а саме не зрозуміла доцільність саме проведення консультації протягом чотирьох годин. Таким чином, дослідивши рахунки, договір про надання правової (правничої) допомоги, копії квитанцій, детальний опис робіт (наданих послуг), та враховуючи співмірність виконаної роботи та винагороду за таку роботу, а також положення чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви про розподіл судових витрат. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки судом безпідставно стягнуто витрати на правничу допомогу, та сума правової допомоги не є співрозмірною з фактичним обсягом наданої допомоги, не приймаються до уваги за таких підстав. Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України вбачається, що при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частиною 1 та 2 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду. У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Отже, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Однак, ОСОБА_1 не було надано жодного доказу на підтвердження неспівмірності суми правової допомоги, стягнутої судом першої інтснації, з обсягом наданої правничої допомоги. Апеляційній суд звертає увагу, що Конституцією України гарантовано кожному право на професійну правничу допомогу та кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Також, Верховний Суд в постанові від 19.02.2020р. по справі №755/9115/15-ц, роз`яснив, що адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту. Таким чином, на підставі вищевикладеного, висновок суду першої інстанції про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000 гривень є цілком обґрунтованим, прийнятим урахуванням принципу розумності та судова колегія погоджується із ним у повному обсязі, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. У відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Спину Олега Івановича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено: 18 вересня 2020 року. Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький Р.Д. Громік А.І. Дрішлюк