Постанова 4811 № 459/2164/18

Справа № 459/2164/18 Головуючий у 1 інстанції: Новосад М.Д. Провадження № 22-ц/811/3556/19 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. Категорія:76 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 вересня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді - Шандри М.М. суддів: Левика Я.А., Приколоти Т.І. секретаря: Бадівської О.О. за участю: ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , представника відповідача - Бердара С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Червоноградський ринок» на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 16 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Червоноградський ринок», треті особи на стороні позивача: Сокальська районна профспілкова організація працівників державних установ, Первинна профспілкова організація КП «Червоноградський ринок», третя особа на стороні відповідача: директор КП «Червоноградський ринок» Воєвода Сергій Георгійович, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИЛА: 16.07.2018 позивачка звернулась у суд з зазначеним позовом, у якому з урахуванням заяви про збільшення (уточнення) позовних вимог, поданої до суду 06.08.2019, просила: 1) визнати незаконним та скасувати наказ КП «Червоноградський ринок» №208-к від 13.06.2018 року, яким її звільнено з роботи у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП; 2) поновити її на посаді контролера ринку в КП «Червоноградський ринок»; 3) стягнути з відповідача в її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також понесені судові витрати. В обґрунтування вимог послалась на те, що вона перебувала у трудових відносинах з КП «Червоноградський ринок», однак оскаржуваним наказом її було звільнено із займаної посади контролера ринку на підставі п.1 ст.40 КЗпП. Вважає, що звільнення з посади було здійснене з порушенням процедури, передбаченої трудовим законодавством, оскільки таке відбулося без згоди первинного профспілкого комітету КП «Червоноградський ринок», членом якого вона є. Стверджує, що в порушення вимог ст.ст.49,49-2 КЗпП роботодавцем станом на день її звільнення не надано інформації щодо наявності вільних вакантних посад. Також зазначила, що при звільненні відповідачем не було враховане її переважне право, передбачене статтею 42 КЗпП, на залишення на роботі. На її думку, вищенаведене свідчить про незаконне звільнення її із займаної посади та є підставою для поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 16 вересня 2019 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасувано наказ Комунального підприємства «Червоноградський ринок» №208-к від 13.06.2018 про звільнення ОСОБА_1 з роботи у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП. Поновлено ОСОБА_1 з 01.07.2018 на посаді контролера ринку в Комунального підприємства «Червоноградський ринок». Стягнуто з Комунального підприємства «Червоноградський ринок» (ЄДРПОУ 03337929, вул.Сокальська,5, м.Червоноград) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 182 154,06 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.07.2018 по 16.09.2019 (сума зазначена без податків та обов`язкових платежів). Стягнуто з Комунального підприємства «Червоноградський ринок» (ЄДРПОУ 03337929, вул.Сокальська,5, м.Червоноград) на користь Державної судової адміністрації України 704,80 грн судового збору. Рішення суду оскаржило Комунальне підприємство «Червоноградський ринок». В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що на засіданні Комісії з ліквідації відділу контролю на ринку від 25.04.2018 проведено порівняльний аналіз кваліфікації та продуктивності праці контролерів ринку та визначено працівників, що мають переважне право на залишення на роботі відповідно до ст. 43 КЗпП України, враховуючи наведені показники, комісія дійшла до висновку, що продуктивність праці ОСОБА_1 є нижчою ніж у інших працівників, однак цього не було взято до уваги судом першої інстанції. Вважає, що рішення профкому ППОП КП «Червоноградський ринок» та Сокальської районної профспілкової організації працівників державних установ про відмову у наданні згоди на звільнення контролера ринку ОСОБА_1 є необґрунтованими, оскільки такі рішення не відповідають нормам трудового законодавства, фактичним обставинам справи. Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. У судовому засіданні апеляційної інстанції представник КП «Червоноградський ринок» Бердар С.В. апеляційну скаргу підтримав, покликаючись на доводи, викладені у скарзі. ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 просили рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, викладених у відзиві на скаргу (а.с.207-211 т.2). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України). Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає. Судом установлено, що згідно записів трудової книжки позивачка з 18.11.1998 по 30.06.2018 працювала на посаді контролера ринку у відповідача (а.с.5,7-9 том 1). 13 березня 2018 року з метою удосконалення та оптимізації структури управління КП «Червоноградський ринок», скорочення витрат на утримання апарату управління, беручи до уваги рішення Червоноградської міської ради № 775 від 06.03.2018 директором КП «Червоноградський ринок» видано наказ № 95 «Про реорганізацію структури управління КП «Червоноградський ринок», згідно якого вирішено: «1. Ліквідувати відділ контролю на ринку, поклавши його функції та завдання на відділ бухгалтерського обліку та фінансової звітності та окремих працівників;

2. Створити у відділі бухгалтерського обліку та фінансової звітності сектор контролю ринку;

3. Провести скорочення чисельності та штату працівників відділу контрою на ринку у зв`язку зі змінами в організації виробництва та праці» (а.с.67 том 1). Наказом від 20 квітня 2018 року №141-к «Про скорочення чисельності та штату» виключено зі штатного розпису, затвердженого наказом № 81-к від 28.02.2018 посаду старшого контролера, а також скорочено п`ять штатних одиниць контролерів ринку (п.1,2) (а.с.83 том 1). Згідно з наказом по КП «Червоноградський ринок» №142-к від 21.04.2018 «Про внесення змін до штатного розпису» у зв`язку із звільненням ОСОБА_3 з посади контролера ринку, наказом №140 від 20.04.2018, беручи до уваги наказ № 95-к від 13.03.2018, скорочено 1 шт. одиницю контролера ринку; внесено зміни до штатного розпису, затвердженого наказом № 81-к від 28.02.2018, штатний розпис в новій редакції введено в дію 23.04.2018 року (а.с.84 том 1). Відповідно до наказу №145-к від 24.04.2018 «Про внесення змін до наказу №141-к від 20.04.2018» у зв`язку з скороченням 1 шт. одиниці контролера ринку наказом №142-к від 21.04.2018, внесено до наказу №141-к від 20.04.2018 наступні зміни: пункт 1 викласти в такій редакції «1.Виключити зі штатного розпису, затвердженого наказом №142-к від 21.04.2018 посаду старшого контролера»; пункт 2 викласти в такій редакції: «2.Скоротити чотири штатних одиниць контролерів ринку» (п.1) (а.с. 85 том 1). Із копії повідомлення № 2 від 25.04.2018, адресованого позивачці, вбачається, що останню повідомлено про майбутнє звільнення, а також запропоновано їй вакантну на підприємстві посаду прибиральника території. Від запропонованої посади позивачка відмовилась, про що свідчить її особистий підпис на даному документі (а.с.87 том 1). Судом установлено також, що у КП «Червоноградський ринок» створена Первинна профспілкова організація, яка забезпечує захист прав вивільнюваних працівників, членом якої була позивачка, і яка 20.04.2018 була обрана членом профкому даної організації. Як убачається з копії повідомлення від 13.03.2018, директор КП «Червоноградський ринок» повідомив Первинну профспілкову організацію працівників КП «Червоноградський ринок» про вивільнення працівників підприємства внаслідок скорочення (а.с.71 том 1). На підставі наказу КП «Червоноградський ринок» від 13 червня 2018 року №208-к позивача звільнено з посади контролера ринку у зв`язку з скороченням чисельності та штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України з 30.06.2018. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Частиною другою статті 40 КЗпП зазначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1,2 і 6 цієї статті допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу. Відповідно до ст.. 42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України. До кола працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, і працівники, які не мають таких переваг, а тому підлягають звільненню, входять всі працівники, що займають таку ж посаду і виконують таку ж роботу на підприємстві. З матеріалів справи убачається, що у відділі контролю КП «Червоноградський ринок» було 8 штатних одиниць контролерів, з урахуванням наказів від 20.04.2018 № 141к «Про скорочення чисельності та штату», № 142-к від 21.04.2018 «Про внесення змін до штатного розпису», № 145-к від 24.04.2018 «Про внесення змін до наказу № 141-к від 20.04.2018», виключено зі штатного розпису посаду старшого контролера та скорочено чотири штатних одиниці контроленорів ринку, відтак після скорочення чисельності у новому штатному розписі залишилося 3 посади контролерів у секторі контролю ринку, на яких залишились працівники ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . 22.05.2018 адміністрація КП «Червоноградський ринок» направила до Первинної профспілкової організації працівників КП «Червоноградський ринок» подання з проханням надати згоду на звільнення позивачки, на що отримала відмову від 07.06.2018 з тих підстав, що позивачка відповідно до положень ст. 42 КЗпП України користується переважним правом на залишення на роботі, оскільки має значний безперервний трудовий стаж на підприємстві більше 20 років, за роки трудової діяльності до дисциплінарної відповідальності не притягувалась, нагороджувалась грамотами та подяками, що свідчить про високу кваліфікацію та продуктивність праці. Також акцентує увагу на тому, що керівництвом ринку порушено процедуру гарантії діяльності профспілок щодо заходів запобігання звільненням чи зведенню їх до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень, передбачених ст.49-4 КЗпП та абз.3 ст.22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності. (а.с. 11-12 том 1). Сокальська районна профспілкова організація працівників державних установ листом від 08.06.2018 року також повідомила директора КП «Червоноградський ринок» про ухвалене рішення не дати згоду на звільнення позивача із посади контролера (а.с.90 том 1). Відповідно до частини третьої ст. 252 КЗпП України, частини третої статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» звільненя членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації ( в тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об`єднання профспілок). Ці норми встановлюють додаткові гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів, і застосовуються разом із загальними нормами. Відповідно до частини сьомої ст. 43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обгрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). Частиною шостою ст.39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначено, що рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки. За змістом вищезазначених норм права суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення епрацівникка власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення. Суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості, оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права. Власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів її відмови. Такий висновок викладено в Постанові Верховного Суду від 25.01.2018 у справі № 569/18201/14ц. Судом установлено, що Первинна профспілкова організація працівників КП «Червоноградський ринок» відмовила в наданні згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 з тих підстав, що позивачка користується переважним правом на залишення на роботі, оскільки має значний безперервний трудовий стаж роботи на підприємстві більше 20 років, за роки трудової діяльності до дисциплінарної відповідальності не притягувалась, нагороджувалась грамотами та подяками. Як установлено судом, таблиця порівняння продуктивності праці і кваліфікації контролерів КП «Червоноградський ринок» ППОП КП «Червоноградский ринок» не була надана. Тому, рішення первинної профспілкової організації про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 , ураховуючи безперервний стаж на даному підприємстві, те, що в її сім`ї немає інших працівників з самостійним заробітком, аргументоване, містить підстави відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору з позивачкою. Вирішуючи спір, суд першої інстанції установив, що ОСОБА_4 , який працює на посаді контролера, мав дисциплінарне стягнення на підприємстві у 2018 (а.с.212 том 2), що не було враховано відповідачем, тому прийшов до обгрутованого висновку, що показники кваліфікації і продуктивності праці належним чином роботодавцем не досліджувались, і всі працівники мають рівну кваліфікацію та продуктивність, а ОСОБА_1 з урахуванням зазначених вище обставин має переважне право на залишення на роботі перед іншими працівниками, зокрема ОСОБА_4 . Ураховуючи наведене, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, прийшов до правильного висновку про те, що відмова первинної профспілкової організації Комунального підприємства «Червоноградський ринок» в наданні згоди на звільнення позивача за ч.1 ст.40 КЗпП України, є обґрунтованою, що є підставою для поновлення ОСОБА_1 на роботі. У зв`язку з задоволенням позовних вимоги про поновлення на роботі, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Червоноградський ринок» залишити без задоволення. Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 16 вересня 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено:18.09.2020 Головуючий Судді