Постанова 4811 № 463/9691/19

Справа № 463/9691/19 Головуючий у 1 інстанції: Нор Н.В. Провадження № 22-ц/811/1884/20 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 вересня 2020 року м.Львів Справа № 463/9691/19 Провадження № 22ц/811/1884/20 Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Приколоти Т.І., суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В., секретар Іванова О.О. з участю ОСОБА_1 розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова, постановлену у м. Львові 20 травня 2020 року в складі судді Нора Н.В., у справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Білд Дрім» про стягнення коштів,- встановив: ОСОБА_2 звернулася з заявою про забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам будь-яких органів, а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, проводити реєстраційні дії відносно ТзОВ «Компанія Білд Дрім». В обґрунтування заяви посилається на те, що предметом позову є стягнення з відповідача пені за прострочення надання дизайнерських послуг. Зазначає, що з відомостей ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань їй стало відомо, що відповідач знаходиться в стані припинення з 28 лютого 2020 року за рішенням засновників. Це може унеможливити виконання рішення суду. Просить задовольнити заяву. Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 20 травня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви. Ухвалу суду оскаржує ОСОБА_2 . Проситьскасувати ухвалу суду та та постановити нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову, посилаючись на її доводи. Заслухавши суддю-доповідача, представОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з такого. Забезпечення позову - це заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову, які направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду. Згідно із ч .2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до постанови Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення. Метою забезпечення позову є вжиття негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику. Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що у заяві позивач просить застосувати забезпечення позову у виді, який не передбачений законом. Відповідно до ст. ст.104 ЦК України та 59 ГК України юридична особа припиняється також в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа ліквідовується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами; за рішенням суду. Юридична особа може бути ліквідованою як у добровільному, так і примусовому порядку. Підставою для ліквідації юридичної особи є: закінчення строку, на який було створено юридичну особу, або після досягнення мети, поставленої при її створенні; у зв`язку з визнанням судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; інші підстави, передбачені законодавчими актами України. Ліквідація повинна забезпечувати захист інтересів як кредиторів, так і учасників юридичної особи. Забезпечення позову у виді заборони проводити реєстраційні дії щодо суб`єкта підприємницької діяльності може впливати на господарську діяльність цього підприємства. Вид забезпечення позову, який просить застосувати позивач, не відповідає її позовним вимогам і не спів мірний з ним. З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову у задоволення заяви про забезпечення позову. Це не позбавляє позивача можливості звернення до суду із заявою про забезпечення позову. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, які не спростовані доводами апеляційної скарги. Ухвала суду прийнята з додержанням вимог закону. Керуючись: ст. ст. 149, 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 20 травня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з часу її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 15 вересня 2020 року. Головуючий Судді