Постанова 4806 № 304/1932/19

Справа № 304/1932/19 П О С Т А Н О В А Іменем України 17 вересня 2020 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі: головуючого судді: Джуги С.Д. суддів : Куштана Б.П., Кожух О.А. імена (найменування) сторін: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 07 травня 2020 року у складі судді Чепурнова В.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, - встановив : У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син ОСОБА_3 . Заочним рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 06 квітня 2011 року шлюб між ними було розірвано, сина залишено на проживанні разом з позивачем та стягнуто з відповідача аліменти на його утримання. ІНФОРМАЦІЯ_2 їх спільному сину виповнилося 18 років та на момент повноліття він навчався на першому курсі денної форми навчання у Мукачівському державному університеті за напрямком підготовки «професійна освіта (економіка)», де і продовжує навчатися по сьогоднішній день. Так, за договором № 635 про надання освітніх послуг оплата навчання складає 40 400 грн. В той же час 01 вересня 2019 року син вступив на перший курс денної форми навчання до УжНУ за спеціальністю «правознавство», де плата за весь строк навчання (2 роки) складає 40 000 грн. Відтак, загальна вартість оплати освітніх послуг у зазначених навчальних закладах за рік становить 32 000 грн., які наразі вона сплачує самостійно. Також зазначає, що крім вказаних офіційних витрат, син також потребує кожного дня коштів на проїзд, харчування, придбання необхідної літератури, підручників. Постійного оновлення гардеробу, що є вкрай важким тягарем для неї. Оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 сину виповнилося 18 років, то відповідач припинив сплату аліментів і залишив їх спільну дитину на повному її утриманні, в той час як син сам не працює, так як навчається на денній формі навчання, а відповідач офіційно працевлаштований. З огляду на викладене, уточнивши позовні вимоги позивач просила стягувати з відповідача аліменти у розмірі 3 000 грн. на утримання повнолітнього сина з дня подання позову до суду і до досягнення ним двадцятитрирічного віку. Рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 07 травня 2020 року уточнений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 2 500 грн. щомісячно, починаючи з 05 грудня 2019 року і до закінчення сином навчання чи досягнення двадцятитрирічного віку. У задоволенні решти вимог відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати зазначене рішення та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що в матеріалах справи відсутні докази, що відповідач може надавати матеріальну допомогу на утримання свого повнолітнього сина, який продовжує навчання, позивач не навела жодного доказу на підтвердження цієї обставини, а суд не дав оцінку цій обставині. На даний час доходи відповідач не отримує, оскільки звільнений з роботи. Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 16 червня 2020 року відкрито апеляційне провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та надано учасникам справи строк десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для надання відзиву на апеляційну скаргу. Згідно ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З огляду на те, що зазначений спір є малозначний, дана справа є незначної складності і відноситься до категорії справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, а тому дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав. Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Матеріалами справи встановлено, що рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 06 квітня 2011 року шлюб зареєстрований між сторонами 08 серпня 1998 року було розірвано (а. с. 8, зворот). За час шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Перечинського районного управління юстиції Закарпатської області 01 березня 2011 року (а.с.9,5). Дитина сторін - ОСОБА_3 навчається за контрактом в Мукачівському державному університеті на 2 курсі факультету економіки, управління та інженерії за спеціальністю «Професійна освіта (Економіка)» на денній формі навчання; орієнтовний термін закінчення навчання червень 2022 року, що підтверджується довідкою вказаного навчального закладу № 204 від 18 листопада 2019 року та копією Договору № 635 про надання освітніх послуг між вищим навчальним закладом та фізичною (юридичною) особою від 30 серпня 2019 року. Загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить 40 400 грн. (а.с.10,12, зворот). Також встановлено, що ОСОБА_3 є студентом 1 курсу денної форми навчання, спеціальності 081 «Право», юридичного факультету Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет», що стверджується довідкою закладу освіти № 359 від 05 листопада 2019 року, а також копією Договору про навчання за кошти фізичних та юридичних осіб № 6.081-19/14-д від 05 серпня 2019 року, згідно якого загальна вартість освітньої послуги становить 40 000 грн. (а.с. 11,13, зворот). Витрати за оплату навчання сина ОСОБА_3 вже частково понесла позивач ОСОБА_1 , що підтверджується копіями квитанцій № 0 0 1427307836.1 від 05 серпня 2019 року на суму 10 000 грн. та № 6 від 30 липня 2019 року на суму 6 000 грн. (а. с. 14, зворот). Відповідно до ст. 8 Закону України від «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Положеннями ч. ч.1,3 ст.199 СК України визначено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Відповідно до ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 цього Кодексу, а саме: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Аналіз ст.ст. 199, 200 СК України вказує на те, що законодавець пов`язує обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу. СК України ґрунтується на принципі рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання у розмірі 2 500 грн. щомісячно до закінчення сином навчання чи досягнення двадцятитрирічного віку суд першої інстанції врахував вище зазначені вимоги закону та рівності обов`язку батьків утримувати дитину. Доводи апеляційної скарги про те, що ухвалюючи рішення про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина судом першої інстанції не враховано, що на даний момент відповідач не має можливості надавати матеріальну допомогу сину, так як звільнений з роботи та не отримує доходи не може бути взято до уваги, оскільки обов`язок утримувати свого повнолітнього сина, який продовжує навчатися після досягнення повноліття, незалежно від форми навчання, покладається на обох батьків. Відповідач є молодою працездатною особою та здатний забезпечити свої мінімальні потреби та потреби дитини у зв`язку з навчанням, доказів про існування у нього обмежень до праці за станом здоров`я, або з інших поважних причин немає. З матеріалів справи вбачається, що син сторін ОСОБА_3 навчається, про що зазначалося вище. У зв`язку з навчанням за денною формою син сторін позбавлений можливості працевлаштування. Обов`язок піклуватися та матеріально забезпечувати повнолітнього сина сторін, який навчається, не може бути перекладено винятково на матір - ОСОБА_1 , якою вже частково понесено витрати за навчання сина на суму 10 000 грн. та 6 000 грн. Тобто, весь тягар по утриманню дитини лежить на позивачу. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання. Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством. Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,- постановив : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 07 травня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 17 вересня 2020 року. Головуючий : Судді: