Постанова 4822 № 713/248/20

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 вересня 2020 року м. Чернівці справа № 713/248/20 провадження №22-ц/822/687/20 Чернівецький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Височанської Н.К., суддів: Литвинюк І.М., Половінкіної Н.Ю. секретар Чубрей І.І. за участю: представника позивача Венерського О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завдано внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Венерський Олександр Сергійович, на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 11 червня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Кириляк А.Ю., В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (далі - ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»), ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП). Позовна заява обґрунтована тим, що 23 серпня 2019 року, приблизно о 18:00 год. в м. Чернівці по вул. Заводській,7, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Iveco Magirus», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час перестроювання транспортного засобу в русі з однієї смуги на іншу, не надав дорогу транспортному засобу, що рухався в попутному напрямку, не врахував дорожню обстановку та безпечний інтервал, в результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «Gelly MR-7151A», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керування ОСОБА_1 . Постановою Садгірського районного суду м.Чернівці від 17 вересня 2019 року водія транспортного засобу «Iveco Magirus», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , - ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст..124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент настання ДТП була застрахована в ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», поліс №АО/0598454, тому ОСОБА_1 звернувся до страховика для отримання страхового відшкодування, надавши всі необхідні документи для здійснення страхового відшкодування, які були прийняті представником ПАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп», що підтверджується знімком з електронного кабінету останнього. Після огляду транспортного засобу представниками ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», йому було запропоновано регламентну виплату в розмірі 14 000 грн. Вказана сума страхового відшкодування є неспівмірною із завданою ОСОБА_1 майновою шкодою, тому останній звернувся в усному порядку до представників страхувальника для надання можливості ознайомитись з протоколом огляду транспортного засобу, калькуляцією суми завданої шкоди та іншими документами, на підставі яких визначено розмір страхового відшкодування, в чому йому було відмовлено. Не погоджують із сумою регламентної виплати та з метою визначення вартості матеріального збитку завданого автомобілю марки «Gelly MR-7151A», ОСОБА_1 звернувся із клопотанням до судового експерта Павлишина Я.Д., суб`єкта оціночної діяльності, з проханням провести авто-товарознавчу експертизу. Про дату, час та місце проведення огляду транспортного засобу Gelly MR- 7151 А» було повідомлено страховика, шляхом направлення повідомлення на його офіційну поштову адресу. Згідно висновку №91-11-19 від 11 листопада 2019 року, наданого експертом ОСОБА_4 , вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Gelly MR-7151A», в результаті його пошкодження внаслідок ДТП, станом на момент виконання експертизи, становить 71 716 грн. 49 коп. 27 серпня 2019 року представником позивача направлено заяву про страхове відшкодування у формі претензії з вимогою про виплату страхового відшкодування. Отримавши претензію про страхове відшкодування та повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду зі всіма додатками, страхова компанія повідомила про те, що законом не передбачено подання потерпілою особою претензії Страховику, в страховика відсутній обов`язок приймати до уваги висновок експерта №91-11-19 від 11 листопада 2019 року, а також те, що копії додані до претензії посвідчені неправомочною особою. Відповідь надана страховиком розцінена позивачем як відмова у здійснені страхового відшкодування. Крім того вказував, що ДТП сталось з вини водія транспортного засобу «Iveco Magirus» - ОСОБА_2 , наслідки вказаного правопорушення завдали позивачу моральної шкоди, яка виражається в емоційному дискомфорті та постійних душевних переживаннях пов`язаних з ушкодженням транспортного засобу. У зв`язку з пошкодженням автомобіля, позивач змушений користуватися громадським транспортом, що викликає суттєві незручності у пересуванні, а також позивач змушений витрачати свій власний час для вирішення питань, що стосуються відновлення автомобіля, відшкодування завданої шкоди та інше. Посилаючись на вказані обставини, просив суд стягнути з ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на його користь вартість матеріального збитку в розмірі 71 716,49 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на його користь 3000 грн. в якості моральної шкоди. Вирішити питання про розподіл судових витрат (судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи). Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 11 червня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3000 грн. в якості моральної шкоди; 500 грн. - витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 300 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено. Задовольняючи позовні вимоги до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що ДТП сталася з вини ОСОБА_2 , тому відповідно до положень статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана позивачу, має бути відшкодована винною особою. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», суд першої інстанції виходив з того, що позивач не звертався до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування та не отримав відмову у виплаті такого відшкодування, тому позов в цій частині є передчасним і задоволенню не підлягає. Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги та позиції інших учасників В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_5 , просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду. У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що відповідь на претензію від 15 січня 2020 року не є відмовою у виплаті страхового відшкодування, ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на даний час рішення про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування не приймало, а тому відсутні підстави для звернення позивача до суду. Вказує на те, що потерпілий не мав права самостійно обирати експерта для визначення розміру шкоди та покладати на страховика обов`язок визначати розмір страхового відшкодування на підставі цієї експертизи та відшкодування витрат на її проведення. Крім того, згідно полісу страхування розмір франшизи становить 2000 грн., на яку обов`язково зменшується розмір страхового відшкодування, однак заявлені позовні вимоги цього не враховують. Позиція апеляційного суду Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасуванню з наступних підстав. Рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог до ОСОБА_2 не оскаржено, тому апеляційний суд в цій частині рішення не переглядає. Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, застосовані норми права та встановлені обставини Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог до ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» наведеним нормам не відповідає. Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961 IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату). До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1). За вимогами статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. У Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» детально регламентовано дії водія,транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, тобто потерпілого, так і страховика. У пункті 33.1.4 статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, ? МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально. Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35). Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Відповідно до пунктів 37.1.1, 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: - навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров`я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону; - не подання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. При цьому зазначений у пункті 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV строк є присічним і поновленню не підлягає. Із аналізу наведених норм спеціального Закону № 1961-IV можна зробити висновок, що підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені у статті 37 Закону № 1961-IV, їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає. Тому саме річний строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування є припинювальним і з його спливом у страховика настає право на відмову у виплаті страхового відшкодування. Разом з тим у Законі № 1961-IV прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов`язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов`язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування. Тому у контексті вказаних обставин справи можна зробити висновок, що у Законі № 1961-IV не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду. У будь-якому разі строк звернення обмежується щодо стягнення майнової шкоди річним строком. Інших обмежень щодо порядку звернення із заявою про виплату страхового відшкодування норми Закону № 1961-IV не містять. У разі звернення із заявою безпосередньо до суду, страховик з цього моменту має діяти відповідно до статті 36 Закону № 1961-IV, та не позбавлений можливості, у разі відсутності заперечень проти позову, його визнати та сплатити страхове відшкодування. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року, справа №465/4287/15. У справі, що розглядається, встановлено, що страховий випадок (ДТП) стався 23 серпня 2019 року, а позов до суду подано в лютому 2020 року, тобто в межах установленого законом річного строку. Таким чином, висновок суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення страхового відшкодування з тих підстав, що позивач не звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування є помилковим, оскільки жодним законодавчим актом не передбачено обов`язку потерпілого звернутися попередньо до страховика, а не звернення до страховика не позбавляє права позивача звернутися до суду для стягнення страхового відшкодування. У Законі N 1961-IV не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду. Колегія суддів дослідивши подані позивачем докази на підтвердження розміру завданих в результаті ДТП збитків, вважає їх належними та допустимим. Колегією суддів досліджено висновок експерта Павлишина Я.Д. №91-11-19 від 11 листопада 2019 року про вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу позивача в результаті ДТП, який складає 71716,49 грн. (а.с.35-43). Як вбачається з полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 100 000 грн., розмір франшизи 2000 грн. (а.с.101). Отже, розмір страхового відшкодування, який підлягає сплаті позивачу становить 69716,49 грн.(71716,49-2000). За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню в оскаржуваній частині про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення матеріальних збитків, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову в цій частині. Щодо розподілу судових витрат Пунктом 13 ст.141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З мотивувальної частини постанови вбачається, що апеляційний суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на суму 69716,49 грн, що становить 97,20% . Відповідно до ст.4 Закону України ,,Про судовий збір" ставка судового збору із апеляційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року - 2102 грн. Отже, з ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 2043,15 грн. (840,80х97,20%+(1261,20х97,20%) в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду позовної заяви та апеляційної скарги. Водночас з ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 3500 грн. витрат з оплати вартості проведення автотоварознавчої експертизи. Окрім того, на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката у суді першої інстанції. Так, апеляційний суд враховує наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Факт надання правової допомоги та сума гонорару за її надання підтверджується витягом з договору про надання правової допомоги від 27 серпня 2019 року (а.с.131-132), звітом (актом) про надані послуги від 26 травня 2020 року та квитанцією №26/20/5 від 26 травня 2020 року (а.с.136), згідно яких вбачається, що ОСОБА_1 сплатив Адвокатському об`єднаню «Поляк і партнери» грошові кошти в сумі 14731,80 грн за надання правничої допомоги, а саме: 27.08.2019р. консультація клієнта в офісі, укладення договору та визначення правової позиції (30хв.); 27.11.2019р. підготовка претензії до ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (2:40 год.); 10.02.2020р. підготовка позовної заяви (03:30 год.); підготовка відповіді на відзив на позовну заяву (01:30 год.). Загальний розмір витрат на правовому допомогу становить 11898 грн. Заперечуючи щодо розміру витрат на правову допомогу ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» зазначало, що адвокатом до розрахунку витрат на правову допомогу включено послуги надані у 2019 році на суму 5285,80 грн., вартість години адвоката становить 40% розміру місячної заробітної плати, є явно завищеною. Заявило клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Апеляційний суд приймає доводи ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» направлені на зменшення розміру витрат на правову допомогу. Як вбачається із звіту про надані послуги, адвокатом включено до загального розрахунку витрат, витрати на послуги надані позивачу до звернення до суду з даним позовом, що не є витратами пов`язаними з розглядом справи в розумінні ст.133 ЦПК України, а тому їх розмір не підлягає стягненню. Інші витрати на професійну правничу допомогу, понесені ОСОБА_1 , є документально підтверджені, співмірні із заявленим позовом, тому підлягають йому відшкодуванню за рахунок іншої сторони. Враховуючи те, що судом першої інстанції частину витрат на правову допомогу стягнуто з ОСОБА_2 -500 грн., тому з ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 8946 грн. в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату правової допомоги в суді першої інстанції. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно із п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід скасувати. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Венерський Олександр Сергійович, задовольнити. Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 11 червня 2020 року в оскаржуваній частині скасувати. Позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування матеріальної шкоди, завдано внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» ( Код ЄДРПОУ 24175269) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 69716,49 гривень. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» ( Код ЄДРПОУ 24175269) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) судові витрати в розмірі 14489,15 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складений 18 вересня 2020 року. Головуючий Н.К. Височанська Судді: І.М. Литвинюк Н.Ю. Половінкіна