Постанова 4851 № 520/2086/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 вересня 2020 р. Справа № 520/2086/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Чалого І.С., суддів: П`янової Я.В. , Григорова А.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2020, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., м. Харків, повний текст складено 23.03.2020 по справі № 520/2086/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області при проведенні перерахунку пенсії з 01.01.2018 щодо зменшення розміру пенсійних виплат з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення; зобов`язання провести з 01.01.2018 перерахунок пенсії на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 90 % грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зменшення ОСОБА_1 з 01.01.2018 року розміру пенсії з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії в розмірі 90% грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 року однією сумою. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок). Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що пенсійним органом при перерахунку пенсії позивачу застосовано ч. 2 ст. 13 Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції, що діяла на час перерахунку, яка визначає що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення, тому під час здійснення перерахунку пенсії позивачу, Головним управлінням були застосовані положення Закону № 2262-ХІІ у зазначеній редакції. Після перерахунку розмір пенсії позивача збільшився, отже умови пенсійного забезпечення позивача не погіршилися, позаяк відповідачем не було вчинено дій, спрямованих на зменшення розміру його пенсії. Вважає, що вимога щодо здійснення виплати суми недоплаченої частини основного розміру пенсії єдиним платежем не підлягає задоволенню, оскільки суд не може перебирати па себе функції суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта. Кількість платежів у межах однієї суми коштів не порушує прав особи на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення, адже метою судового захисту є спонукання владного суб`єкта до належного виконання адміністративних функцій у повному обсязі, що (у даному конкретному випадку ) полягає у проведенні розрахунку за усією належною до одержання сумою пенсії, а отже ця позовна вимога є необґрунтованою та безпідставною. Вважає, що судом першої інстанції невірно було застосовані норми матеріального права в частині задоволення позовних вимог, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування судового рішення. Відповідно до приписів ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі Закон № 2262-ХІІ), виплату якої здійснює Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Пенсія позивачу призначена за вислугою років з 16.01.2004 в розмірі 90% грошового забезпечення (а.с. 30). Здійснюючи перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2018 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших осіб" ГУПФУ в Харківській області обчислило її розмір виходячи із 70% від грошового забезпечення з посиланням на статтю 13 Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону, яка діяла на час перерахунку пенсії, і здійснює виплату пенсії виходячи із розміру 70% від відповідного грошового забезпечення позивача. У відповідь на звернення позивача листом від 07.02.2020 відповідач повідомив, що перерахунок його пенсії з 01.01.2018 відповідно до Постанови № 103 здійснено у відповідності до чинного законодавства. Позивач, вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні відсоткового розміру пенсії в залежності від розміру грошового забезпечення, звернувся до суду з вказаним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовцям повинні застосовуватися саме норми, що визначають розмір пенсії у відсотках, які діяли на момент призначення пенсії, а внесені зміни Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії у разі реалізації такого права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Спір у цій справі виник у зв`язку з тим, що відповідач зменшив відсоткове значення розміру пенсії позивача при здійсненні її перерахунку з 01.01.2018 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 з 90 % до 70 % сум грошового забезпечення. Пунктом 3 частини першої статті 244 КАС України встановлено, що під час ухвалення рішення суд вирішує, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин. Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Також відповідно до частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у зразковій справі № 240/5401/18 за позовом пенсіонера до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії зазначено, що висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в типових адміністративних справах за такими ознаками а) позивач є особою, якій призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; б) відповідачем є відповідне Головне управління Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває позивач; в) предметом спору є зміна відсоткового значення розміру пенсії при здійсненні її перерахунку з 01.01.2018 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 у зв`язку з підвищенням сум грошового забезпечення, що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704. Отже, беручи до уваги суб`єктний склад спірних правовідносин у справі, що розглядається, зміст позовних вимог та підстави позову, а також правове регулювання правовідносин, з яких виник цей спір, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №240/5401/18, а тому дану справу необхідно визнати типовою. Таким чином, в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС, частини третьої статті 291 КАС України колегія суддів ураховує такі правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №240/5401/18. Так, Велика Палата Верховного Суду прийшла до переконання, що відсотковий розмір при призначенні пенсії визначається статтею 13 Закону № 2262-XII на момент призначення пенсії, а розміри складових пенсії визначаються Кабінетом Міністрів України. Як убачається із наведених норм, такі складові пенсії, як і їх розміри, не є сталими і регулюються постановами Кабінету Міністрів України. Разом з тим відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону №2262-XII, уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії. В контексті розгляду цієї справи встановлено, що позивачу пенсія була призначена, виходячи з розміру 90 % від грошового забезпечення, що не заперечується учасниками справи та підтверджено матеріалами справи. Відповідно до частини другої статті 13 Закону № 2262-XII в редакції, чинній на час призначення, загальний розмір пенсії був обмежений 90% відповідних сум грошового забезпечення. У подальшому стаття 13 Закону №2262-XII неодноразово була змінена в частині граничного розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру грошового забезпечення. Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 №1166-VII були внесені зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-XII, а саме цифри "90" замінено цифрами "70". Тобто, за змістом цих змін загальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення. У постанові у справі №240/5401/18 Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80 відсотків, а потім 70 відсотків грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, отже при перерахунку пенсії відповідним категоріям осіб має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Застосування іншого показника (70%) до перерахунку пенсії стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, з огляду і на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України. На підставі викладеного вище та висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №240/5401/18, враховуючи, що позивачу була призначена пенсія у розмірі 90 % грошового забезпечення, колегія суддів дійшла висновку, що дії відповідача - органу Пенсійного фонду щодо зменшення розміру пенсії позивача до 70% грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку з 01.01.2018 є протиправними. Обставини, що виключали б типове застосування норм матеріального права до цього спору, в апеляційній скарзі відповідача не наведені. За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Посилання скаржника на те, що розмір пенсії позивача після проведених перерахунків збільшився, а тому умови його пенсійного забезпечення не погіршилися, а відповідачем не було вчинено дій, спрямованих на зменшення його розміру пенсії у порівнянні з попереднім розміром, колегія суддів вважає такими, що не впливають на наведені вище норми права та висновки суду. Щодо задоволених судом першої інстанції вимог позову в частині здійснення виплати суми недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою, колегія суддів зазначає таке. Згідно з ч. 3 ст. 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. Відповідно до ч.3 ст.52 Закону №2262-ХІІ виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія. Частиною 2 ст.55 Закону №2262-ХІІ визначено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу ПФУ, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що системний аналіз ст.ст. 51, 52, 55, 63 Закону №2262-ХІІ вказує на наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати "порядок перерахунку пенсії не є тотожним праву встановлювати строки перерахунку пенсії", "строки виплати пенсії". Отже, питання строків виплати доплат до пенсії за результатами проведеного перерахунку, тобто частини пенсії особи, а також розмірів такої доплати не охоплюються поняттям "порядок проведення перерахунку пенсії". Колегія суддів зауважує, що законодавством не передбачено виплати пенсії, належної позивачу, частинами, а отже належним виконанням судового рішення, в даному випадку, є виплата суми недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою. Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13). У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі Ганс-Адам ІІ проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини"). В даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання пенсійний виплат, передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними, а тому на них поширюється режим "існуючого майна". Колегія суддів зауважує, що відповідач в обґрунтування вимог скарги посилається на те, що суд не може перебирати на себе функції суб`єкта владних повноважень в реалізації владних управлінських функцій і вирішення питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта. Зазначає, що кількість платежів у межах однієї суми коштів не порушує прав особи на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення, адже метою судового захисту є спонукання владного суб`єкта до належного виконання адміністративних функцій у повному обсязі, що ( у даному конкретному випадку) полягає у проведенні розрахунку за усією належною до одержання сумою пенсії, а тому вважає цю вимогу позивача необґрунтованою та безпідставною. Нормами ст. 246 КАС України визначається зміст рішення суду. Частиною 6 наведеної статті визначено, що у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення. Колегія суддів зазначає, що в даному випадку виплата суми недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою є фактично способом захисту прав позивача, оскільки по - перше вказані суми повинні були вже виплачені позивачу і відповідно громадянин має право отримати одразу всю суму на виконання рішення суду, а по - друге це буде фактично порядком виконання рішення суду, відповідно до вказаної вище норми КАС України, з огляду на спір щодо порядку виконання судового рішення, а тому суд першої інстанції мав визначити спосіб виконання рішення суду. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позову в частині здійснення виплати суми недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою. Відповідно наведені вище доводи скаржника в цій частині вимог, а також посилання на те, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування судового рішення є помилковими та необґрунтованими. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 по справі № 520/2086/2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя І.С. Чалий Судді Я.В. П`янова А.М. Григоров