Постанова 4854 № 420/930/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/930/20 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н.В. Дата і місце ухвалення 27.02.2020р., м. Одесса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Бойка А.В., суддів: Федусика А.Г, Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: 06.02.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 88% до 70% сум грошового забезпечення при перерахунку та виплаті пенсії (пенсії за вислугу 31 років) ОСОБА_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01 січня 2016 року перерахування і виплату ОСОБА_1 пенсії (пенсії за вислугу років 31) у розмірі 88% відповідних сум грошового забезпечення відповідно до Закону України від 23.12.2015 року № 900 «Про внесення змін до деяких Законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 85% до 70% сум грошового забезпечення при перерахунку та виплаті пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01.01.2016 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01 січня 2016 року перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років у розмірі 85% відповідних сум грошового забезпечення відповідно до Закону України від 23.12.20115 року № 900 «Про внесення змін до деяких Законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». В іншій частині позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин по справі. Апелянт зазначив, що при вирішенні спору суд першої інстанції не надав належного обґрунтування тому, чому справа № 420/930/20 не відповідає ознакам типової відповідно до постанови Верховного Суду по справі № 240/5401/18. На думку апелянта, виниклий у даному випадку між сторонами спір відповідає ознакам типової справи, визначеним у постанові Верховного Суду по справі № 240/5401/18. Апелянт вказував на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що перерахунок та виплата пенсії позивачу повинні здійснюватись у розмірі 85 % відповідних сум грошового забезпечення. Так, позивач посилався на те, що предметом спору у даній справі є не розмір призначеної позивачу пенсії, а зміна відсоткового значення розміру пенсії при здійсненні її перерахунку з 01.01.2016 року на підставі постанови КМУ від 21.02.2018 року №

103. Апелянт вважає, що суду були надані належні та достатні докази того, що станом на момент перерахунку відсоткове значення розміру пенсії позивача складало 88 %, іншої інформації відповідачем не зазначалось, та вказана обставина відповідачем не оспорювалась. При вирішенні спору, на думку позивача, судом не було враховано вимоги Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" від 04.07.2002 року № 51-IV, відповідно до якого у статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ". Саме на підставі норм зазначеного закону ОСОБА_1 і було призначено пенсію у розмірі 88 %. Апелянт вважає, що суд першої інстанції порушив вимоги ч. 2 ст. 9 КАС України та безпідставно вийшов за межі позовних вимог. З огляду на викладене апелянт вважає, що в даному випадку наявні правові підстави для зміни мотивувальної та резолютивної частини рішення суду першої інстанції, а саме: виключити з мотивувальної частини Оскаржуваного рішення мотив суду, що «розмір пенсії позивача має бути перерахований з урахуванням 85 % відповідних сум грошового забезпечення, оскільки саме в такому розмірі пенсія позивачу була призначена у 2002 році, а право на отримання пенсії у розмірі 88% відповідних сум грошового забезпечення, позивач набув за результатами відповідних перерахунків» та зазначити, що «розмір пенсії позивача має бути перерахованим з урахуванням 88% відповідних сум грошового забезпечення позивача, оскільки це відсоткове значення розміру пенсії діяло до моменту проведення відповідачем оспорюваного перерахунку»; виключити з мотивувальної частини Оскаржуваного рішення мотив суду, що «Справа № 420/930/20 не є типовою з огляду на зміст постанови від 16.10.2019 року у справі № 240/5401/18» та викласти цю частину в наступній редакції «Справа № 420/930/20 є типовою з огляду на зміст постанови від 16.10.2019 року у справі № 240/5401/18». викласти другий абзац резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 (справа №420/930/20, номер судового провадження П/420/946/20) в наступній редакції: "Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 88% до 70% сум грошового забезпечення при перерахунку та виплаті пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01.01.2016 року". викласти третій абзац резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 (справа №420/930/20, номер судового провадження П/420/946/20) в наступній редакції: "Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01 січня 2016 року перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років у розмірі 88% відповідних сум грошового забезпечення відповідно до Закону України від 23.12.20115 року № 900 «Про внесення змін до деяких Законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», постанови Кабінету Міністрів України від 21,02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». 23.04.2020 року представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач виклав доводи про обґрунтованість рішення суду першої інстанції та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення. 04.06.2020 року позивачем було подано доповнення до апеляційної скарги, в яких останній виклав додаткові доводи з приводу незаконності та необґрунтованості рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 року та навів судову практику по розгляду аналогічних спорів. Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне: Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років (МВС) згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 01.06.2002 року. З 01.06.2002 року позивачу була призначена пенсія за вислугу років з урахуванням 85 % грошового забезпечення. З 01.01.2005 року позивачу була призначена пенсія у розмірі 88 % грошового забезпечення. 10.04.2018 року, згідно з Постановами КМУ від 11.11.2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських національної поліції" та від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», Головне управління ПФУ в Одеській області здійснило перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016 року з урахуванням основного розміру пенсії 70 % грошового забезпечення. 17.01.2020 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із запитом про проведення перерахунку пенсії. Листом від 31.01.2020 року № 324-219/Л-02/8-1500/20 позивачу надана відповідь, з огляду на яку, пенсія позивачу перерахована з 01.01.2016 року на умовах та розмірах, передбачених Постановою КМУ № 103 від 21.02.2018 року «Про перерахунок пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Після набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 року, яким визнано протиправними та не чинними п. 3 Постанови № 103 КМУ, з метою збереження соціального захисту військовослужбовців, перераховані пенсії виплачуються в розмірах, що склались на день набрання законної сили судовим рішенням. Також відповідач повідомив, що з огляду на те, що інших рішень про умови та розміри проведення перерахунку пенсій Урядом не приймалось, до законодавчого врегулювання вказаного питання, підстави для перерахунку пенсії відсутні. Не погоджуючись з діями відповідача по зменшенню відсоткового розміру пенсії з 88 % до 70 %, позивач оскаржив їх до суду першої інстанції. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням 70% грошового забезпечення є протиправними та відповідач має здійснити перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016 року, однак, при цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір пенсії позивача має бути перерахований з урахуванням 85% відповідних сум грошового забезпечення, а не 88%, як просив позивач, з огляду на те, що саме в такому розмірі пенсія позивачу була призначена у 2002 році, а право на отримання пенсії у розмірі 88% відповідних сум грошового забезпечення, позивач набув за результатами відповідних перерахунків. Крім того, суд першої інстанції, враховуючи при вирішенні справи висновки Великої Палати Верховного Суду, що наведені у постанові від 16.10.2019 року, дійшов висновку, що справа № 420/930/20 не є типовою з огляду на зміст постанови від 16.10.2019 року у справі № 240/5401/18. Колегія суддів суду апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне: Відповідно до положень статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу), пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт "б" статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43). Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 95 процентів, до категорій 2 і 3, - 90 процентів. Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" від 04.07.2002 року внесено зміни до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно з якими у ч. 2 ст. 13 цифри "85", "95" і "90" замінити відповідно цифрами "90", "100" і "95". Згідно перерахунку № 85/N 18447 від 17.11.2004 року, з 01.01.2005 року пенсія позивачу призначена у розмірі 88 % грошового забезпечення, оскільки його вислуга років складає 31 рік. У подальшому стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» неодноразово була змінена в частині граничного розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру грошового забезпечення. Приписами п. 23 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» № 1166-VII від 27.03.2014 року передбачено заміну у частині другій статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" цифри "80" цифрами "70". Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин було установлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення. Судом встановлено, що у зв`язку із прийняттям Кабінетом Міністрів постанови від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», позивачу було здійснено перерахунок пенсії з 01.01.2016 року із застосуванням показника основного розміру пенсії 70%, замість 88%, який застосовувався до цього перерахунку, з чим і не погодився позивач. Таким чином, предметом спору у даній справі є зменшення відсоткового розміру основної пенсії, призначеної за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», при здійсненні перерахунку пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». В свою чергу, 04 лютого 2019 року Верховний Суд прийняв рішення у зразковій справі №240/5401/18, яке було залишено без змін постановою Великої Палати верховного Суду від 16.10.2019 року, за позовом особи до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій Головного УПФ щодо зменшення основного розміру призначеної пенсії з 83% до 70% сум грошового забезпечення починаючи з 1 січня 2018 року, зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату призначеної пенсії в основному розмірі 83% сум грошового забезпечення починаючи з 1 січня 2018 року відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ), постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704 (далі - Постанова КМУ №704), з урахуванням проведених виплат. У вказаному рішенні Верховний суд визначив ознаки типових справ та вказав, що це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є зменшення відсоткового розміру основної пенсії, призначеної за Законом №2262-ХІІ, при здійсненні перерахунку пенсії у зв`язку із прийняттям Постанови КМУ № 704 відповідно до ст.63 Закону №2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ №103. Також Верховним Судом вказано обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права: а) позивач є особою, якій призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ; б) відповідачем є відповідне Головне управління Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває позивач; в) предметом спору є зміна відсоткового значення розміру пенсії при здійсненні її перерахунку з 1 січня 2018 року на підставі Постанови КМУ №103 у зв`язку з підвищенням сум грошового забезпечення, що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до Постанови КМУ №704. Також Верховний Суд вказав, що на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі, може впливати подальша зміна законодавства, що регулює ці правовідносини, та інший предмет спору у подібних правовідносинах. Згідно п. 21 ч. 1 ст. 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; Частиною 3 статті 291 КАС України визначено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. Вирішуючи справу суд першої інстанції врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 року по справі № 240/5401/18, прийнятої за наслідками апеляційного перегляду зразкової справи, однак при цьому вказав, що дана адміністративна справа № 420/930/20 не є типовою з огляду на зміст постанови від 16.10.2019 року. Вказану позицію суд першої інстанції не обґрунтував. Колегія суддів вважає помилковим даний висновок суду першої інстанції, оскільки предметом спору як у зразковій справі, так і у даній адміністративній справі є зменшення відсоткового розміру основної пенсії, призначеної за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», при здійсненні перерахунку пенсії відповідно до статті 63 указаного Закону на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». З огляду на викладене, при вирішенні даної справи колегія суддів враховує висновки, викладені Верховним судом у зразковому рішенні від 04.02.2019 року по справі № 240/5401/18 та висновки Великої Палати верховного Суду, викладені у постанові від 16.10.2019 року, за наслідком апеляційного перегляду справи № 240/5401/18. Так, згідно ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України (редакція, чинна на час проведення перерахунку пенсії). Відповідно до частини другої статті 63 цього Закону у разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідно до пункту 4 цього Порядку перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Пунктом 5 згаданого Порядку визначено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням. 21.02.2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», пунктом 3 якої постановлено перерахувати з 1 січня 2016 р. пенсії, призначені згідно із Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (Офіційний вісник України, 2015 р., № 96, ст. 3281). Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року. Виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 1 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 р. та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету. Як вже зазначалось вище, при здійсненні перерахунку пенсії позивачу Головне управління ПФУ в Одеській області визначило основний розмір пенсії позивачу - 70 % грошового забезпечення. Вказане обґрунтовано відповідачем тим, що 27 березня 2014 року прийнято Закон №1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (далі - Закон №1166-VII), який набрав чинності з 1 квітня 2014 року, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу ІІ якого внесено зміни до Закону №2262-ХІІ: у частині другій статті 13 цифри « 80» замінено цифрами « 70». Ці зміни набрали чинності з 1 травня 2014 року. Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. У своїх рішеннях Конституційний Суд України неодноразово зазначав про необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності певної категорії громадян, в тому числі тих, які перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури тощо. Суд першої інстанції вірно зазначив, що виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України, розуміння сутності соціальних гарантій, існуюче право позивача не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства. У зразковій справі № 240/5401/18 Верховний Суд зазначив, що підстави, умови і порядок перерахунку пенсії визначає саме стаття 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зміни до якої ні Законом №3668-VI, ні Законом №1166-VII у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносилися. При цьому, постанова КМУ від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і Постанова КМУ від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» також не містять жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку. Таким чином, системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом №3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка змін у зв`язку з прийняттям Закону №3668-VІ та Закону №1166-VII не зазнала. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що при перерахунку пенсії позивача з 1 січня 2016 року відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. Застосування при перерахунку пенсії позивача нового показника відсоткового значення розміру основної пенсії є протиправним, тому що він стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених. З огляду на викладене, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області по зменшенню відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні ОСОБА_1 перерахунку пенсії до 70% є протиправними. В свою чергу, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016 року, виходячи з відсоткового значення розміру основної пенсії 85%, а не 88%, як просив позивач. З матеріалів справи встановлено, що вислуга позивача на час призначення пенсії (01.06.2002 року) складала 31 рік. З розрахунку вислуги років позивача розмір його пенсії склав 88 % грошового забезпечення, однак, на час призначення пенсії позивачу нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» була передбачена максимальна межа розміру пенсії за вислугу років, а саме 85 процентів. Визначені правила обчислення розміру пенсії позивача із врахуванням його вислуги років гарантували отримання позивачем пенсії лише в максимальному (граничному) розмірі. Починаючи з 2003 року граничний розмір пенсії за вислугу років зріс до 90 процентів, у зв`язку із прийняттям Закону України № 51-IV від 04.07.2002р. «Про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», у зв`язку з чим позивачу з 01.01.2005 року була призначена пенсія у розмірі 88 % грошового забезпечення, що підтверджується матеріалами пенсійної справи. Таким чином, з 2005 року відсоткове значення розміру основної пенсії позивача складало 88 %. В даному випадку предметом спору є правомірність дій відповідача по зменшенню основного розміру пенсії з 88% до 70%. В свою чергу, правомірність дій відповідача по призначенню позивачеві пенсії у розмірі 88 % грошового забезпечення не є предметом розгляду даної адміністративної справи. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. В даному випадку, суд першої інстанції, виходячи за межі позовних вимог не обґрунтував в чому полягає така необхідність, не навів мотивів, яким чином такий вихід сприяє ефективному захисту прав, свобод, інтересів позивача. В свою чергу, колегія суддів вважає, що висновки щодо застосування норми, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках (процентах), яка діяла на момент призначення пенсії, слід розуміти в ширшому розумінні, що не позбавляє суд можливості віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства з метою належного захисту прав та інтересів особи, що відповідає дотриманню принципу верховенства права. Право позивача на отримання пенсії у розмірі 88 % сум грошового забезпечення позивач набув ще з 01.01.2005 року і при перерахунку пенсії позивачу має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла як на момент призначення пенсії, так і на момент проведення перерахунків, що сприяло розширенню прав позивача. З огляду на викладене, враховуючи висновку суду щодо протиправності дій відповідача по зменшенню відсоткового розміру пенсії ОСОБА_1 до 70%, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01 січня 2016 року перерахування і виплату йому пенсії у розмірі 88% відповідних сум грошового забезпечення відповідно до Закону України від 23.12.2015 року № 900 «Про внесення змін до деяких Законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» підлягають задоволенню у повному обсязі. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. В даному випадку рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, оскільки судом першої інстанції не надано належної правової оцінки обставинам справи, доводам сторін по справі, неправильно застосовано норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В апеляційній скарзі апелянт просив суд апеляційної інстанції змінити рішення суду першої інстанції та викласти певну частину мотивувальної та резолютивної частини рішення в іншій редакції Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно ч. 2 ст. 317 КАС України, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. З огляду на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що постановлене Одеським окружним адміністративним судом рішення від 27.02.2020 року підлягає саме скасуванню на підставі ст. 317 КАС України, з ухваленням нового рішення, про задоволення позовних вимог. З матеріалів справи встановлено, що позивач є інвалідом другої групи, у зв`язку з чим в силу положень ст. 5 Закону України "Про судовий збір" при поданні позовної заяви та апеляційної скарги судовий збір не сплачував. З огляду на зазначене, розподіл судових витрат не проводиться. Частиною статті 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Згідно пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 327, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року скасувати. Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 88% до 70% сум грошового забезпечення при перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, ЄДРПОУ 20987385) здійснити з 01 січня 2016 року перерахування і виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії у розмірі 88% відповідних сум грошового забезпечення відповідно до Закону України від 23.12.2015 року № 900 «Про внесення змін до деяких Законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку, відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України, не підлягає. Суддя-доповідач: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик Суддя: О.А. Шевчук