Постанова 4824 № 372/618/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/10891/2020 Справа № 372/618/20 П О С Т А Н О В А Іменем України 17 вересня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А., розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Обухівського районного суду Київської області, ухвалене у складі судді Проць Т.В. в м. Обухів 11 червня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, - в с т а н о в и в : У лютому 2020 року позивач АТ «КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості, просив стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 74313,07 грн. та судові витрати. Заявлені вимоги мотивував тим, що відповідач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 08 червня 2017 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 19000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому вигляді, а також наказом банка про їх затвердження. Відносини між банком та клієнтом, які регулюються договором, можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього договору, так і шляхом погодження, тобто обміну інформацією по питанням банківського обслуговування з клієнтом через web-сайт банку www.privatbank.ua або інший інтернет/SMS-ресурс, зазначений банком. Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача, АТ КБ «ПриватБанк» публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та правила надання банківських послуг», які є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг банку. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п. 2.1.1.2.5, 2.1.1.2.6 договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Однак у порушення умов договору відповідач свої зобов`язання не виконав, внаслідок чого станом на 08 грудня 2019 року має заборгованість в розмірі 74313,07 грн., з яких 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 54109,71 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 3859,98 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 12328,47 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625, 0,00 грн. - нарахована пеня, 0,00 грн. - нарахована комісія, а також штрафи - 500 грн. фіксована частина та 3514,91 грн. процентна складова. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 11 червня 2020 року позов частково задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 54109,71 грн. та судові витрати в розмірі 1530,53 грн., а всього 55640,24 грн. В решті позову відмовлено. Позивач АТ КБ «ПриватБанк», не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 11 червня 2020 року в частині відмови у стягненні заборгованості за простроченими процентами, процентами, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК та штрафу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов, в іншій частині рішення залишити без змін. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначав, що 08 червня 2017 року відповідачем було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, з якої чітко вбачається, що позичальник висловив згоду на укладення договору та особистим підписом засвідчив, що підписанням цієї анкети-заяви відповідно до ст. 634 ЦК України у повному обсязі приєднується до Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ «КБ «ПриватБанк», які розміщені на офіційному сайті банку в мережі інтернет, які разом із Пам`яткою клієнта та тарифами становлять договір банківського обслуговування, примірник якого він отримав шляхом самостійного роздрукування, погоджується із збільшеним строком позовної давності, зазначеним в Умовах та правилах, та з тим, що зміни до Умов та правил вносяться банком щомісяця в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє його про внесені зміни шляхом використання визначених Умовами та правилами каналів зв`язку. Зі змінами Умов та правил надання банківських послуг зобов`язався ознайомлюватися самостійно на офіційному сайті банку. Підписанням анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг відповідач погодився з умовами та правилами надання банком послуг, які разом з цією заявою, зразками підписів складають змішаний договір банківського рахунку і кредитного договору. Приєднання до умов та правил надання банківських послуг є укладенням договору з банком. Вказував, що на підставі зазначеної анкети-заяви відповідачу відкрито картковий рахунок, видано кредитну картку № НОМЕР_1 строком дії до березня 2022 року із встановленим кредитним лімітом. 14 травня 2018 року відповідачем ОСОБА_1 було підписано довідку про умови кредитування. В кінці довідки зазначено «Підтверджую отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних мною умов кредитування». У вказаній довідці зазначена процентна ставка, розмір штрафів, тобто сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Після ознайомлення з умовами кредитування саме з 14 травня 2018 року відповідач почав користуватися кредитними коштами, про що зазначено в розрахунку заборгованості та виписці по картковому рахунку. Посилався на правові висновки Верховного Суду в постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 750/6058/17-ц, в якій суд вважав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення заборгованості за процентами, оскільки відповідач підписала довідку про ознайомлення з умовами кредитування. Також посилався на правові висновки Верховного Суду в постанові від 23 грудня 2019 року в справі № 572/1169/17, де суд встановив, що у заяві позичальника від 03 лютого 2010 року сторони узгодили базову процентну ставку. Вказував, що оскільки в даному випадку сторони узгодили розмір відсоткової ставки та штрафів в довідці про умови кредитування від 14 травня 2018 року, то позовні вимоги банку щодо стягнення прострочених відсотків в розмірі 3859,98 грн. підлягають до задоволенню повністю. Крім того, оскільки сторони узгодили розмір відсоткової ставки за невиконання зобов?язання щодо повернення кредиту в розмірі 84,0 % річних та штрафів в довідці про умови кредитування від 14 травня 2018 року, то в задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків, нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 12328,47 грн. із розрахунку 84 % річних та штрафу в розмірі 4014,91 грн. місцевим судом відмовлено всупереч вимогам закону. Зазначав, що Верховний Суд в постанові від 11 вересня 2019 року в справі № 153/1334/16 зазначив, що суд зобов`язаний встановити обставини, які підлягають доказуванню і зобов`язаний вжити всіх необхідних заходів з метою встановлення істини. Принцип змагальності не виключає необхідності всебічного та повного дослідження всіх обставин справи задля встановлення об`єктивної істини та об`єктивного вирішення справи. Вказував, що відповідач до суду не з`являвся, заперечень на позов не надав, тому і в наданні додаткових доказів не було необхідності. Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції задоволено позов в частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 54109,71 грн., виходячи з того, що 08 червня 2017 року відповідач звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» із анкетою-заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, згідно з якою він висловив бажання оформити на своє ім`я платіжну картку з кредитним лімітом у 19000 грн. та надав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту за рішенням та ініціативою банку. Апеляційний суд погоджується з даними висновками, оскільки законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України перевіряється апеляційним судом в межах доводів та вимог апеляційної скарги і відповідач рішення суду першої інстанції щодо обставин укладення договору також не оскаржував. Оскільки судове рішення оскаржується в апеляційному порядку лише в частині відмови у стягненні заборгованості за простроченими процентами, процентами, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК та штрафу, тому переглядається апеляційним судом тільки в цій частині. Рішення суду першої інстанції у цій частині відповідає вказаним вимогам закону. Відмовляючи в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за простроченими процентами, процентами, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК та штрафу, суд першої інстанції виходив із недоведеності обставин, що сторони обумовили письмово відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) та відсотків за порушення термінів виконання договірних зобов`язань та розмір відсотків. Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону. Із матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що в матеріалах справи на а. с. 11 міститься копія підписаної ОСОБА_1 анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Своїм підписом в заяві ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг згоден отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.privatbank.ua. Він зобов`язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua. На а. с. 12 наявний Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна». На а. с. 31 - 32 знаходиться копія паспорту відповідача. На а. с. 13 - 30 знаходиться примірник Умов та Правил надання банківських послуг. На а. с. 10 знаходиться розрахунок заборгованості за договором б/н від 08 червня 2017 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 08 грудня 2019 року. Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Оцінюючи висновки суду по суті позовних вимог та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується наступним. Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Звертаючись до суду з позовом, ПАТ КБ «Приватбанк» вказувало на те, що позичальник не виконує свої зобов`язання за договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ КБ «ПриватБанк» зазначав, що суть договору приєднання, який і було укладено сторонами, полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Однак, такі доводи позивача обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують факт погодження сторонами всіх істотних умов договору. Судом першої інстанції правильно встановлено, що у анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 08 червня 2017 року відсутні умови договору про розмір процентної ставки, встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Відсутність підпису відповідача на Умовах та Правилах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою фактично надає можливість банку надавати умови в будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем. Зазначення в заяві на видачу кредиту про ознайомлення відповідача з умовами надання кредиту, без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк. Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача. Позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника. Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 22 березня 2017 року (справа № 6-2320цс16). Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що зазначено у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року, провадження № 6-16цс15, яка належним чином враховано судом першої інстанції. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, що підписанням анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг відповідач погодився з умовами та правилами надання банком послуг. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 відступила від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року і прийшла до іншого правового висновку, в якому вважала, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах справи, не визнаються відповідачем та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Велика Палата Верховного Суду у даній постанові зробила висновок, що у даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України щодо договору приєднання, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-якій редакції, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. Також Велика Палата Верховного Суду зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Зазначені висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 належним чином враховані судом першої інстанції. Апеляційний суд не погоджується із доводами апеляційної скарги із посиланням на постанову Верховного Суду від 11 вересня 2019 року в справі № 153/1334/16, що відповідач до суду не з`являвся, заперечень на позов не надав, тому і в наданні додаткових доказів не було необхідності. Оскільки в матеріалах справи відсутня заява відповідача про визнання позовних вимог, і оскільки саме на позивача в силу вимог ст. 12, 13 ЦПК України покладається доведення обставин, на які він посилається на підтвердження своїх вимог, відтак неявка відповідача до суду, неподання позову про визнання договору або його окремих умов недійсним саме по собі не свідчить про визнання позичальником позову про стягнення заборгованості за кредитним договором або наявність підстав для його задоволення судом. Апеляційний суд враховує, що до апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» надано виписку з особового рахунку ОСОБА_1 за період з 14 травня 2018 року по 13 липня 2020 року, довідку про умови кредитування від 14 травня 2018 року, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ОСОБА_1 , довідку про видачу кредитних карток (а. с. 68 - 78). Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Оскільки позивачем не надано докази неможливості подання цих доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, вони не приймаються апеляційним судом і відповідно не підлягають оцінці доводи апеляційної скарги, пов`язані з новими доказами. Не можна погодитися із посиланням позивача в апеляційній скарзі на правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 23 грудня 2019 року у справі № 572/1169/17, оскільки в ній суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення заборгованості за тілом кредиту та заборгованості по процентам за користування кредитом, виходячи з того, що у заяві позичальника сторони узгодили базову процентну ставку по кредитному ліміту на момент підписання договору у розмірі 2,5 % на місяць з розрахунком 360 днів в році. У справі, що переглядається, сторони не погоджували в анкеті-заяві від 08 червня 2017 року базової процентної ставки за користування кредитом, як і будь-яких інших конкретних умов кредитного договору, а інші докази, які би підтверджували ці обставини, позивачем до суду першої інстанції не надавались. Аналогічно, не є релевантним посилання позивача на правові висновки Верховного Суду в постанові від 04 грудня 2019 року по справі № 750/6058/17-ц, оскільки в цій справі касаційний суд встановив, що відповідач підписала довідку про ознайомлення із умовами кредитування, тобто погодилась у письмовому вигляді з умовами кредитування. У даній справі позивачем довідка про ознайомлення відповідача із умовами кредитування не була надана до суду першої інстанції і не оцінювалася ним. За таких обставин апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, які в цій частині не спростовані доводами апеляційної скарги, що позивачем не доведено факту укладення із відповідачем договору від 08 червня 2017 року на умовах, зазначених позивачем, в тому числі щодо розміру відсотків за користування кредитом, а також щодо порядку їх зміни та порядок сплати, пені і штрафів за користування кредитними коштами, а отже вимоги банку про стягнення заборгованості в цій частині є безпідставними і задоволені бути не можуть. Крім того, апеляційний суд враховує, що згідно п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Постановою Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі №375/998/15-ц роз`яснено, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Таким чином, заявляючи вимоги про одночасне стягнення процентів в розмірі 3859,98 грн. відповідно до умов договору та в розмірі 12328,47 грн. відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач не визначився із належним способом захисту своїх прав, крім того, в матеріалах справи відсутні докази, що визначений договором строк кредитування є таким, що сплив, а отже що у позивача виникли передбачені законом підстави для застосування охоронної норми ч. 2 ст. 625 ЦК України. За таких обставин судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у стягненні заборгованості за відсотками в повному обсязі. Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 11 червня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді :