Постанова Київський апеляційний суд № 753/2312/18

справа № 753/2312/18 головуючий у суді І інстанції Даниленко В.В. провадження № 22-ц/824/5022/2020 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І. ПОСТАНОВА Іменем України 07 вересня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Мостової Г.І. суддів: Слюсар Т.А., Кирилюк Г.М., за участю секретаря судового засідання Сердюк К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Наїдка Любомира Володимировича на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції, - в с т а н о в и в : У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції, посилаючись на те, що відповідно до укладеної між сторонами угоди про поставку товарів під замовлення № б/н від 26 вересня 2011 року відповідач зобов`язалась поставити товар, вказаний у рахунку-специфікації № 19 від 26 вересня 2011 року протягом 120 днів. Позивач виконав свої зобов`язання щодо передплати та відповідно до пункту 1 угоди сплатив 100 % вартості замовлення, що становило еквівалент 129 500 євро. Також, позивач посилався на те, що відповідач не виконала взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної поставки товару та не передала позивачу товар впродовж 120-ти днів з моменту підписання угоди. 05 вересня 2014 року відповідач частково поставила товар на загальну суму 32 750,93 євро, а також частково відповідачем було повернуто позивачу 27 800 євро. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 18 грудня 2015 року у справі № 753/4830/15 за позовом ФОП ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання договору поставки та встановлення юридичного факту та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за недопоставлений товар первісний позов задоволено частково. Договір про поставку товару під замовлення від 26 вересня 2011 року розірвано, в іншій частині первісного позову відмовлено. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 318 942 грн 98 коп. основної заборгованості, 320 147 грн 28 коп. пені та 257 313 грн 22 коп. 3% річних. Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 21 березня 2016 року, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 грудня 2015 року в частині стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 пені та 3% річних змінено, а саме зменшено розмір пені з 320 147 грн 28 коп. на 152 423 грн 35 коп. та 3% річних з 257 313 грн 22 коп. на 122 509 грн 42 коп., а всього 597 529 грн 75 коп. В іншій частині рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 грудня 2015 року залишено без змін. 22 листопада 2017 року відповідачем, під час виконавчого провадження, було виконано рішення Апеляційного суду міста Києва щодо сплати заборгованості у повному обсязі та сплачено на користь позивача 597 529 грн 75 коп. У зв`язку з цим, позивач керуючись статтями 11, 509, 525, 526, 610, 612 ЦК України, вважаючи, що зобов`язання сторін не припинилось прийняттям рішення суду заявив вимогу на підставі статті 625 ЦК України про стягнення 3% річних за період з 21 березня 2016 року по 23 листопада 2017 року у сумі 16 069 грн 48 коп. та інфляційних збитків за період з 03 лютого 2015 року по 22 листопада 2017 року в сумі 236 246 грн 61 коп., а всього: 252 343 грн 09 коп. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 . Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що судове рішення, яким задоволено вимогу про повернення попередньої оплати, не породжує, а підтверджує підставу виникнення приватноправового зобов`язання, у тому числі грошового характеру, яке виникло до, а не внаслідок прийняття такого судового рішення. А також, суд першої інстанції вважав, що право на повернення грошових коштів виникло у позивача ще до звернення до суду внаслідок порушення відповідачем обов`язку передати позивачу відповідний товар, це право не становить зміст основного зобов`язання. Грошовим є зобов`язання, що передбачає передачу грошей як предмета договору або їх сплату як ціни договору. Зобов`язання поставити товар, передати річ, здійснити будівництво тощо не набуває характеру грошового внаслідок ухвалення судового рішення про повернення/стягнення коштів за його невиконання. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Наїдко Л.В. подав апеляційну скаргу, у якій просить, скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 грудня 2015 року у справі № 753/4830/15, з урахуванням змін внесених рішенням Апеляційного суду міста Києва від 21 березня 2016 року, відповідачем було виконано неналежним чином. Судом першої інстанції було помилково визначено підстави позову, оскільки підставою для звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат та 3% річних стало саме неналежне виконання відповідачем рішення Апеляційного суду міста Києва від 21 березня 2016 року, яким було визначено грошове зобов`язання відповідача щодо сплати позивачу грошових коштів у сумі 597 529 грн 75 коп., а не стягнення інфляційних втрат та 3% річних на суму попередньої оплати за договором. Судом першої інстанції не враховано правові позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15?ц та у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17, у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 331/5054/15-ц. Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. З матеріалів справи вбачається, що 26 вересня 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № б/н про поставку товарів під замовлення. Відповідно до умов якого, відповідач зобов`язався поставити позивачу товар, вказаний у рахунку-специфікації № 19 від 26 вересня 2011 року, протягом 120 днів. Згідно з пунктом 1 договору сума переплати по договору склала 100 % -1 424 500 грн., що становило еквівалент 129 500 євро. Позивачем свої зобов`язання щодо оплати виконано в повному обсязі та 26 вересня 2011 року сплачено вартість товару у розмірі 129 500 євро. Відповідачем свої зобов`язання за договором від 26 вересня 2011 року щодо поставки товару впродовж 120 днів з моменту підписання договору не виконано. Частково 05 вересня 2014 року відповідачем було поставлено позивачу товар під замовлення на суму 32 750 євро, а також відповідачем було повернуто позивачу 27 800 євро, у зв`язку з неможливістю відповідачем виконати зобов`язання щодо поставки товару. Зазначені обставини встановлені судом при розгляді справи № 753/4830/15 за позовом ФОП ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання договору поставки та встановлення юридичного факту та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за недопоставлений товар. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 18 грудня 2015 року по справі № 753/4830/15 за позовом ФОП ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання договору поставки та встановлення юридичного факту та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за недопоставлений товар первісний позов задоволено частково. Договір про поставку товару під замовлення від 26 вересня 2011 року розірвано, в іншій частині первісного позову відмовлено. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 318 942 грн 98 коп. основної заборгованості, 320 147 грн 28 коп. пені та 257 313 грн 22 коп. 3% річних. Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 21 березня 2016 року, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 грудня 2015 року в частині стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 пені та 3% річних змінено, а саме зменшено розмір пені з 320 147 грн 28 коп. на 152 423 грн 35 коп. та 3% річних з 257 313 грн 22 коп. на 122 509 грн 42 коп., а всього 597 529 грн 75 коп. В іншій частині рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 грудня 2015 року залишено без змін. 22 листопада 2017 року відповідачем, під час виконавчого провадження № 54571073, було виконано рішення Апеляційного суду міста Києва щодо сплати заборгованості у повному обсязі та сплачено на користь позивача 597 529 грн 75 коп., із Постанови державного виконавця від 27 листопада 2017 року про закінчення виконавчого провадження. Колегія апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції було помилково визначено підстави позову, оскільки підставою для звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат та 3% річних стало саме неналежне виконання відповідачем рішення Апеляційного суду міста Києва від 21 березня 2016 року, яким було визначено грошове зобов`язання відповідача щодо сплати позивачу грошових коштів у сумі 597 529 грн 75 коп., а не стягнення інфляційних втрат та 3% річних на суму попередньої оплати за договором. Те, що правовими підставами позову у цій справі є неналежне виконання відповідачем рішення Апеляційного суду міста Києва від 21 березня 2016 року також визнавалося відповідачем у відзиві на позовну заяву (вх.33448 від 27 червня 2018 року) (а.с. 47). Захист цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Відповідно до рішення Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року справа № 686/21962/15-ц встановлено, що згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. З наведених норм процесуального та матеріального права, обставин справи та правової позиції Верховного Суду колегія апеляційного суду встановивши, що відповідач порушив зобов`язання, визначене у рішенні Апеляційного суду міста Києва від 21 березня 2016 року у справі № 753/4830/15, дійшла висновку про наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої статті 625 ЦК України, шляхом стягнення з останнього 3% річних та втрат від інфляції за весь період прострочення. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Наїдка Любомира Володимировича слід задовольнити частково, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року скасувати з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Колегія апеляційного суду враховує, що основна заборгованість визначена рішенням суду у розмірі 318 942 грн 98 коп., та визначивши період розрахунку з 21 березня 2016 року по 22 листопада 2017 року, здійснила розрахунок: 3 % річних за користування грошовими коштами за формулою: [3%] = [сума боргу]*[процентна ставка]/100%/ 365 днів [кількість днів] дата початку - 21 березня 2016 року; дата закінчення - 22 листопада 2017 року; кількість днів - 612; відсоткова ставка - 3%; сума боргу - 318 942 грн 98 коп.; відсотки - 16 022 грн 74 коп. інфляційних збитків за формулою: [індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період [збитки від інфляції] = [сума боргу] [індекс інфляції] / 100% - [сума боргу] індекси інфляції за період квітень 2016 року по листопад 2017 року -103,5; 100,1; 99,8; 99,9; 99,7; 101,8; 102,8; 101,8; 101,1; 101; 101,8; 100,9; 101,3; 101,6; 100,2; 99,9; 102; 101,2; 100,9; сукупний індекс інфляції за період квітень 2016 року по листопад 2017 року - 123,47%; сума боргу - 318 942 грн 98 коп.; сума боргу з урахуванням інфляції - 393 797 грн 69 коп.; збитки від інфляції - 74 855 грн 69 коп. Отже, підсумовуючи колегія апеляційного суду встановила, що за період з 21 березня 2016 року по 22 листопада 2017 року підлягає стягненню на користь позивача - 3 % річних у розмірі 16 022 грн 74 коп. та інфляційні збитки у розмірі 74 855 грн 69 коп. В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити. Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково (90 878 грн 43 коп./ 252 343 грн 09 коп. = 36%), то розподіл судових витрат здійснюється пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції 908 грн 44 коп. (2 523 грн 43 коп. *36%), судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 1 362 грн 65 коп. (3 785 грн 15 коп. *36%). Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, ­- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Наїдка Любомира Володимировича задовольнити частково. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року скасувати з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3% річних у розмірі 16 022 грн 74 коп. та інфляційні втрати у розмірі 74 855 грн 69 коп. за період з 21 березня 2016 року по 22 листопада 2017 року, судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 908 грн 44 коп. та за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 1 362 грн 65 коп. В іншій частині позовних вимог відмовити. Стягувач: ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) Боржник: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ). Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 17 вересня 2020 року. Головуючий Г.І. Мостова Судді Т.А. Слюсар Г.М. Кирилюк