Постанова 4824 № 755/3307/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 755/3307/20 Головуючий у першій інстанції - Чех Н.А. Номер провадження № 22-ц/824/8438/2020 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс», подану представником Ключник Анастасією Вадимівною, на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 16 березня 2020 року у справі за заявою Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу, - ВСТАНОВИВ: У лютому 2020 року Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» звернулось до суду першої інстанції із заявою про видачу судового наказу, яким просило стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» заборгованість за житлово-комунальні послуги у сумі 9012,87 грн, збитки від інфляції у сумі 323,01 грн, три проценти річних у сумі239,98 грн, пеню у сумі 50,46 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 210,20 грн, а всього 9836,52 грн. Вказана заява мотивована тим, що розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації №213 від 22 травня 2014 року Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» визначено балансоутримувачем житлового будинку АДРЕСА_1 . Вказано, що між підприємством та ОСОБА_1 , який є власником квартири АДРЕСА_1 , 06 жовтня 2014 року було укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, предметом якого є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у будинку АДРЕСА_1 , а споживачем - забезпечення своєчасної оплати цих послуг за встановленим тарифом у строки та на умовах, передбачених цим договором. Також зазначено, що у зв`язку із неналежним виконанням боржником зобов`язань за договором про надання послуг, у останнього утворилась заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг за період з 01 серпня 2018 року по 01 грудня 2019 року у розмірі 9012,87 грн. Окрім того, заявник вважає, що відповідно до положень ст.625 ЦК України до стягнення також підлягають збитки від інфляції у розмірі 323,01 грн та три проценти річних у розмірі 239,98 грн. Також наголошено, що договір про надання послуг передбачає, що споживач несе відповідальність згідно із законодавством і цим договором за несвоєчасне внесення платежів за послуги - шляхом сплати пені, а тому до стягнення підлягає пеня у розмірі 50,46 грн за період з 01 червня 2019 року по 01 лютого 2020 року. Враховуючи вищевикладене, Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» просило задовольнити подану заяву. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 16 березня 2020 року у видачі судового наказу відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» - Ключник А.В. подала апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, що заявником було додано до заяви всі необхідні документи, що відповідає вимогам статті 163 ЦПК України. Також вказано, що договір про надання послуг, на підставі якого здійснюється стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, є чинним, у зв`язку з його пролонгацією. Окрім того, боржник по справі є власником квартири АДРЕСА_1 й заявником було надано відповідні документи на підтвердження вказаного. Враховуючи вищевикладене, апелянт просив скасувати ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 16 березня 2020 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвала суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного. Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у видачі судового наказу мотивував своє рішення тим, що заявником не було надано належних та допустимих доказів щодо належності боржника, оскільки всі документи, які додані до заяви датовані 2014 роком, тоді як борг нараховано за 2018-2019 роки. Вказано, що відсутність документів, які підтверджують, що на час виникнення боргу ОСОБА_1 є належним боржником, позбавляє можливості винести обґрунтоване судове рішення у наказному провадженні. Апеляційний суд не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Згідно із ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Стаття 161 передбачає перелік вимог, за якими може бути видано судовий наказ. Так, зокрема, п.3 ч.1 вказаної статті передбачено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості. Статтею 163 ЦПК України визначено форму і зміст заяви про видачу судового наказу. Відповідно до положень вказаної статті заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником. У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Матеріалами справи підтверджено, що заявником було надано копію договору №б/н про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 06 жовтня 2014 року, укладеного між Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» та ОСОБА_1 , предметом якого є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у будинку АДРЕСА_1 , а споживачем - забезпечення своєчасної оплати цих послуг за встановленим тарифом у строки та на умовах, передбачених цим договором (а.с.26-27). Окрім того, заявником також було надано документи, які підтверджують, що саме ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , зокрема свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 23 липня 2014 року, а також витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23 липня 2014 року (а.с.28-29). Враховуючи надані заявником докази апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про неналежного боржника, оскільки матеріалами справи було підтверджено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . Інших доказів, які б спростовували зазначені заявником обставини в матеріалах справи відсутні. Крім того, ч.1 ст. 170 ЦПК України передбачено, що боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Таким чином, з вищенаведених підстав колегія суддів не погоджується з постановленою ухвалою та вважає, що відповідно до вимог статті 379 ЦПК України остання підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд , -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс», подану представником Ключник Анастасією Вадимівною, задовольнити. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 16 березня 2020 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає. Судді: ________________ _______________ _____________ М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв