Постанова 4822 № 725/7312/19

______ ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 вересня 2020 року м. Чернівці справа № 725/7312/19 провадження 822/774/20 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кулянди М.І. суддів: Височанської Н.К., Половінкіної Н.Ю, учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 26 березня 2020 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Галичанський О.І. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг. Посилалася на те, що 01 листопада 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір про надання послуг. Однак, виконавець взяті на себе умовами договору зобов`язання не виконала та починаючи з 25 вересня 2011 року припинила надання визначених договором послуг. У зв`язку із зазначеним ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг. 30 серпня 2013 року Першотравневий районний суд м. Чернівці ухвалив рішення у справі №725/1198/13-ц, яким позов було задоволено частково, а саме, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 50569 гривень 69 коп. Рішення суду на даний час не виконано. Просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 82 249 гривень 77 коп. - інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання та 9 123 гривень 33 коп. - 3 % річних. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 26 березня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 82 249 грн. 77 коп. - інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання та 9 123 грн. 33 коп. - 3 % річних. Вирішено питання про судові витрати. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка не виконала належним чином взяте на себе грошове зобов`язання, а тому підлягають застосуванню правові наслідки, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, щодо стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних від прострочених сум. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позову про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт посилається, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі, належним чином не перевірив розрахунки позивача та не навів їх у своєму рішення, відповідно до ст. 625 ЦК України, а також не застосував до спірних правовідносин строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав відзив на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а аргументи апеляційної скарги є безпідставними.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 30 серпня 2013 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 50569 гривень 69 коп. На даний час рішення суду першої інстанції не виконано. Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Наведеним вимогам рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 26 березня 2020 року не відповідає, оскільки суд зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, допустив порушення норм матеріального права. Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Підстави припинення зобов`язання визначені главою 50 ЦК України. Зокрема, за змістом ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. За загальним правилом зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання. Таким чином, факт ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Звертаючись до суду з позовом, позивач виходив із положень ст.625 ЦК України та вважає, що має право на нарахування та одержання сум, передбачених статтею. Так, відповідно до положень статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. Боржник зобов`язаний відшкодувати інфляційні витрати від знецінення неповернутих коштів за час виконання рішення суду про стягнення суми. Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження 254цс 19)).Позивач має право на компенсацію знецінення неповернутих коштів за час невиконання рішення суду про стягнення суми, яке викликане недобросовісною поведінкою боржника та недосконалістю системи виконання судових рішень у державі. Як вбачається з матеріалів справи рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 30 серпня 2013 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти в сумі 50 569 гривень 69 коп., яке наданий час не виконано (а.с.7,8). Таким чином, з ухваленням рішення про стягнення боргу зобов`язання відповідачки сплатити заборгованість за договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання (дати останнього платежу з погашення боргу). Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання. Отже, враховуючи вищенаведені правові позиції Верховного Суду суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних. Разом з тим, суд не врахував, що період за який заборгованість підлягає до стягнення обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Так, главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність. Ураховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року в справі 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України). Як вбачається з матеріалів справи відповідач ОСОБА_2 просила застосувати до вказаних правовідносин строк позовної давності. А тому апеляційний суд дійшов висновку, що до періоду з 28 листопада 2013 року по 23 грудня 2016 року, за який заборгованість підлягає до стягнення слід застосувати строк позовної давності. Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати та три проценти річних, нараховані на суму боргу, стягнутих судовим рішенням, починаючи з 24 грудня 2016 року до 02 грудня 2019 року, тобто за три роки до подачі позову до суду. Вирішуючи питання про суми, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, апеляційний суд виходить з наступних розрахунків. Підраховуючи суми стягнень, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК, суди повинні враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції має розраховуватися на підставі індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був у певний період індекс інфляції менший одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Індекси інфляції розраховуються на підставі інформації, опублікованої центральним органом виконавчої влади з питань статистики в газеті «Урядовий кур`єр». При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з урахуванням цього місяця. Із офіційного сайту газети «Урядовий кур`єр» вбачається, що в період з січня року до листопада 2019 року встановлено наступні індекси інфляцій: січень 2017 - 101.1; лютий 2017 - 101; березень 2017 - 101.8; квітень 2017 - 100.9; травень 2017 - 101.3; червень 2017 - 101.6; липень 2017 - 100.2; серпень 2017 - 99.9; вересень 2017 - 102; жовтень 2017 - 101.2; листопад 2017 - 100.9; грудень 2017 - 101; січень 2018 - 101.5; лютий 2018 - 100.9; березень 2018 - 101.1; квітень 2018 - 100.8; травень 2018 - 100; червень 2018 100; липень 2018 99.3; серпень 2018 100; вересень 2018 101.9; жовтень 2018 - 101.7; листопад 2018 101.4; грудень 2018 100.8; січень 2019 - 101; лютий 2019 - 100.5; березень 2019 100.9; квітень 2019 101; травень 2019 100.7; червень 2019 99.5; липень 2019 99.4; серпень 2019 99,7; вересень 2019 100.7; жовтень 2019 - 100.7; листопад 2019 100.1; Враховуючи вищенаведене сукупний індекс інфляції, за період з січня 2017 року по листопад 2019 року, становить 127,79%. Так, за період, 24 грудня 2016 року до 02 грудня 2019 року, інфляційні виплати на прострочену суму боргу в розмірі 50569,69 гривень з урахуванням індексу інфляції складають: 50569,69 гривень (сума боргу) х 127,79 (загальний індекс інфляції) : 100 = 64 622 гривень 13 коп. (сума боргу з урахуванням інфляції) - 50 569 гривень (сума боргу) = 14 053 гривні 13 копійок. Отже, загальна сума інфляційних нарахувань на суму основного боргу, за період з 24 грудня 2016 року до 02 грудня 2019 року, складає 14 053 гривні 13 копійок і саме ця сума підлягає стягненню з відповідача. Розрахунок 3% річних здійснюється за наступною формулою (3% Х суму боргу Х кількість прострочених днів) / 365 (кількість днів у році). З урахуванням того, що кількість днів прострочення становить 1074 (24 грудня 2016 року до 02 грудня 2019 року), то сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 4463 гривень 84 коп. Таким чином, 3% річних, відповідно до заявлених позовних вимог, за період з 24 грудня 2016 року до 02 грудня 2019 року, за 1074 днів становить 4463 гривні 84 коп. (50569,69*3/100%/365*1074), й саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову. Щодо судових витрат Згідно вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З мотивувальної частини постанови вбачається, що апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову. Суд задовольнив позовні вимоги в розмірі 18516 гривень 97 копійок, що становить 20,26 % від ціни позову (18516,97*100/91373,1). З квитанції № 93248 від 24 грудня 2019 року вбачається, що позивач за подання до суду позову сплатив судовий збір в розмірі 913 гривень 73 коп. (а. с.13). А тому, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути 185 гривень 12 коп. (913,73*20,26/100) в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду позовної заяви. З квитанції № 12ЕD101DD2 від 17 серпня 2020 року вбачається, що відповідач за подання до суду апеляційної скарги сплатив судовий збір в розмірі 1371 гривню (а. с.54). В зв`язку з тим, що суд апеляційної інстанції задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_2 на 72856 гривень 13 коп.(91373,1-18516,97), що становить 79,73 відсотки ціни позову (72856,13*100/91373,1), а тому, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 слід стягнути 1093 гривні 10 коп. в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги (1371*79,73/100). Відповідно до ч.10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. З урахуванням положень ч.10 ст.141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 слід компенсувати 907 гривень 98 копійок (1093,10-185,12) судових витрат понесених на оплату судового збору, за подання до суду апеляційної скарги. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Першотравневого районного суду Чернівецької області від 26 березня 2020 року скасувати. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати в розмірі 14 053 гривні 13 копійок та три проценти річних у розмірі 4463 гривні 84 копійки, а всього 18516 гривень 97 копійок. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 907 гривень 98 копійок в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий М.І. Кулянда Судді : Н.К. Височанська Н.Ю. Половінкіна