Постанова Харківський апеляційний суд № 643/20431/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2020 року м. Харків справа № 643/20431/19 провадження № 22-ц/818/2829/20 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого: Маміної О.В., суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П. учасники справи: позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач ОСОБА_1 розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2020 року у складі судді Букрєєвої І.А.,- в с т а н о в и в : 10 грудня 2019 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернулося у суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованість за кредитним договором б/н від 16.09.2016 у розмірі 13513,35 грн. станом на 20.11.2019 року, яка складається з: 4 648,41 грн. - заборгованість за кредитом; 1 948,83 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 0,00 грн. - заборгованість за комісією; 6 690,64 грн. - заборгованість за пенею; а також штраф відповідно до п.2.2 Генеральної угоди 1 225,47 грн. Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2020 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто суму заборгованості за Генеральною угодою від 16.09.2016 року в розмірі 4648 грн. 41 коп., а також судовий збір в розмірі 660 грн 82 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні відсотків, штрафу та ухвалити нове рішення, яким позов АТ КБ «ПриватБанк» в цій частині задовольнити у повному обсязі. В іншій частині рішення позивач просив залишити без змін; судові витрати покласти на відповідача. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи частково виконання сторонами. Саме пособі посилання на не ознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг не може бути підставою для визнання неукладеними кредитних договорів. До спірних правовідносин не може бути застосовані правові висновки Верховного Суду у справі №342/180/17, оскільки ці висновки стосуються іншої конкретної справи . Вважає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів та неустойки за їх недоведеністю, оскільки сторони в тексті Генеральної угоди погодили розмір відсотків та штрафу. Суд першої інстанції належним чином не дослідив даний доказ та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідачки процентів та штрафу. Оскаржуване рішення нехтує принципами платності кредитного договору. Відзиву на апеляційну скаргу не надано. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2020 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту, сторонами не оскаржується та судом апеляційної інстанції не переглядається. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, також відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови договору щодо сплати процентів, комісії та неустойки.. Такі висновки суду першої інстанції, в оскаржуваній частині, не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено, що 17 серпня 2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку.( а.с. 5). У анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_1 згодна з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. Відповідач ознайомилася і згодна з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення у письмову вигляді. Встановлено, що у анкеті-заяві містяться персональні дані ОСОБА_1 , контактна інформація про освіту, працевлаштування, дата та її підпис, а також дані про такі істотні умови кредитування як вид платіжної картки - «Кредитка Універсальна», визначено бажаний розмір кредитного ліміту за платіжною карткою 300,00 грн.. 16 вересня 2016 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до умов та правил надання банківських послуг № б/н (а.с. 5). Відповідно до розрахунку АТ КБ «Приватбанк» у ОСОБА_1 наявна заборгованість за договором б/н від 16.09.2016, яка станом на 20 листопада 2019 року становить 13513,35 грн., яка складається з наступного: 4648,41 грн. - заборгованість за кредитом; 1948,83 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 0,00 грн. - заборгованість за комісією; 6690,64 грн. - заборгованість за пенею; а також штраф відповідно до п.2.2 Генеральної угоди - 1225,47 грн.( а.с. 4). Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Саме таку правову позицію було висловлено у постанові КЦС Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 572/1169/17. Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 - АТ КБ «ПриватБанк» посилалося на положення Генеральної угоди від 16 вересня 2016 року про реструктуризацію заборгованості з метою створення сприятливих умов для виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором № SAMDN500000671046090 від 17 серпня 2012 року, яка була укладена з відповідачем. Відповідно до пп.. 1.1.1, 1.1.2., 1.1.3. вказаної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до умов та правил надання продукту кредитних карт сторонами було узгоджено зменшити за кредитним договором від 17 серпня 2012 року заборгованість, яка виникла у період з дати надання позичальнику кредиту, а саме: проценти на 730,2грн., комісію на 0,00 грн., штраф на 495,37 грн. Визначено, що заборгованість за кредитним договором від 17 серпня 2012 року становить 6648,41 грн., а останньою датою погашення заборгованості за кредитом є 31 березня 2017 року (а.с. 5). Пунктом 2.1. Генеральної угоди передбачено, що Банк надає позичальнику строковий кредит у розмірі 4648,41 грн. на строк 6 місяців з 16.09.2016 по 31.03. 2017, шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку на споживчі цілі в обмін на зобов`язання позичальника повернути кредит, сплатити проценти у розмірі 1,083 % на місяць на суму залишку заборгованості у вказаній заяві, Умовах і правилах строки. Погашення заборгованості здійснюється з 1 по 25 число кожного місяця. Позичальник надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) у розмірі 804,37грн. для погашення заборгованості, яка складається із заборгованості за кредитом, процентами, а також інших витрат відповідно до Умов і правил. Останнє погашення заборгованості повинно бути здійснено не пізніше 31 березня 2017 року. Згідно п. 2.2. Генеральної угоди при порушені позичальником строків погашення заборгованості позичальник сплачує штраф у розмірі 1 225,47 грн. Таким чином, сторонами погоджено умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та сплати штрафу за порушення виконання зобов`язань. Суд першої інстанції належним чином умови генеральної угоди не дослідив та помилково відмовив позивачу у задоволенні вимог про стягнення процентів за користування кредитом та штрафу, розмір та порядок нарахування яких погоджений сторонами в генеральній угоді. Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 належним чином не виконувала свої зобов`язання за укладеною з Банком генеральною угодою від 19 серпня 2016 року, у зв`язку з чим, у позичальника виникла перед позивачем заборгованість за тілом кредиту, процентами нарахованими до закінчення строку кредитування та штрафом передбаченим пунктом 2.2 генеральної угоди. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними зокрема у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц. Згідно з розрахунком заборгованості, який Банк надавав на підтвердження своїх доводів, заборгованість за процентами з 16.09.2016 по 31.03.2017, що є строком дії Генеральної угоди складає 332,35 грн. станом на 31.03.2017 року. Колегія суддів погоджується з розміром суми заборгованості за відсотками, які розраховані в межах строку дії Генеральної угоди, оскільки він відповідає умовам самої Генеральної угоди. Враховуючи викладене заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2020 року в частині відмови у стягненні процентів та штрафу підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про часткове задоволення позову АТ «КБ «Приватбанк». Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість по процентах за користування кредитом за користування кредитом у розмірі 332,35 грн. та штрафу у розмірі 1225,47 грн. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2020 року оскаржується позивачем лише в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення відсотків за користування кредитом та штрафу. В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржувалося та судом апеляційної інстанції не переглядалося. За таких обставин рішення суду першої інстанції відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 та п.п. 1,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню в частині стягнення процентів за користування кредитом та штрафів, а також розподілу судового збору. Судові витрати розподіляються між сторонами за правилами 1, ч. 13 ст. 141, п.п. б, в п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України. З матеріалів справи вбачається, що сума сплаченого позивачем судового збору за подання до суду позову становить 1921 грн, та сума сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги становить 2881,50грн. (а.с.39, 65). Враховуючи, що суд апеляційної інстанції задовольняє апеляційну скаргу частково і скасовує рішення суду першої інстанції у оскаржуваній частині, задовольняючи частково позовні вимоги, то перерозподіляє судові витрати, у відповідності до розміру задоволених позовних вимог, та стягує з відповідача на користь позивача судовий збір сплачений за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 303,32 грн. (15,79 % від задоволених вимог), а також - судовий збір у розмірі 454,99 грн. за перегляд справи у суді апеляційної інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.п. 1,4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382-384, 389 ЦПК України, суд , -- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Скасувати заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2020 року в частині вирішення позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення процентів, штрафу та в частині вирішення питання про розподіл судових витрат, та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 332 (триста тридцять дві) грн. 35 (тридцять п`ять) коп. та штрафу у розмірі 1225 (одна тисяча двісті двадцять п`ять) грн. 47 (сорок сім) коп. Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір, сплачений за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 303 (триста три) грн.. 32 (тридцять дві) коп. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір, сплачений за перегляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 99 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Головуючий: О.В. Маміна Судді: С.С. Кругова Н.П. Пилипчук