Постанова Харківський апеляційний суд № 644/8970/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2020 року м. Харків справа № 644/8970/19 провадження № 22-ц/818/3641/20 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П., учасники справи: позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач: ОСОБА_1 розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Валківського районного суду Харківської області від 27 лютого 2020 року у складі судді Товстолужського О.В.,- в с т а н о в и в: 05.11.2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі за текстом - АТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернулося у суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 14.07.2008 р. у загальному розмірі 12894,52 грн. Заочним рішенням Валківського районного суду Харківської області від 27 лютого 2020 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 14.07.2008 року в сумі 12 894 грн. 52 коп. та судовий збір у розмірі 1921 грн. Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 07 травня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити частково та стягнути на корись АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 594, 17 грн. Зазначає, що судове рішення ухвалено за його відсутності, а тому він був позбавлений можливості довести ті обставини, проти яких він заперечував. Направлений ним відзив на позовну заяву, який було зареєстровано 27.02.2020 року, не було враховано судом першої інстанції Вказує, шо підписана ним анкета-заява від 14.07.2008 року не містить розміру процентної ставки за користування кредитним коштами, Умови та Правила надання банківських послуг, а також Витяг з «Тарифів Банку», які містяться в матеріалах справи не місять його підпису, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети та застосування до спірних правовідносин положень ст. ст. 633, 634 ЦК України щодо договору приєднання у разі відсутності узгодження умов договору, які встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах. У відзиві на апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, з урахуванням розрахунків, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. З апеляційної скарги вбачається, що фактично заочне рішення Валківського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2020 року оскаржується відповідачем лише в частині стягнення відсотків за користування кредитом та неустойки (пеня, штрафи). В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржується та судом апеляційної інстанції не переглядається. Задовольняючи позов в частині стягнення відсотків та штрафів, суд першої інстанції виходив з того, що уклавши кредитний договір, сторони погодили його істотні умови, які визначені Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку. Оскільки відповідач не повернув своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та не сплатив платежі по відсоткам, а також іншим витратам відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за відсутності заперечень з боку відповідача, стягненню підлягає 10448,23 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 250,00 грн - штраф (фіксована частина); 602,12 грн - штраф (процентна складова). Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції, в оскаржуваній частині, зазначеним вимогам закону та фактичним обставинам справи відповідає не в повній мірі. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 14.07.2008 р. між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н у формі анкети-заяви, відповідно до умов якого останньому надано в розпорядження кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 1600,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. З анкети-заяви вбачається, що ОСОБА_1 висловив свою згоду на те, що дана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Відповідачем інформація про особисті дані заповнена власноручно. Звертаючись з позовом АТ КБ «ПриватБанк» обґрунтовувало позовні вимоги тим, що станом на 30.09.2019 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість за кредитом в розмірі 12894,52 грн, а саме: 1594,17 грн - заборгованість за кредитом; 10448,23 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 250,00 грн - штраф (фіксована частина); 602,12 грн - штраф (процентна складова). Статтями 3, 11 ЦК України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно ч.1 ст. 626 та ч.1 ст. 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до абз. 2 ч.1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч.1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до ч.1 та 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Частиною 1 статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Згідно ч.1 та 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такий самій сумі або речі, визначені родинними ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч.1 та 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. З правового аналізу зазначених норм вбачається, що у разі укладення кредитного договору, він підлягає підпису сторонами, всі істотні умови договору повинні бути узгоджені позичальником та позикодавцем, проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Суд першої інстанції, оцінюючи докази в їх сукупності, дійшов помилкового висновку щодо задоволення позову в частині стягнення процентів за користування кредитом та штрафів,з тих підстав, що в анкеті-заяві, яку не було підписано відповідачем, зазначені умови щодо процентів та штрафів. Так, 14.10.2008 року ОСОБА_1 власноруч було підписано анкету-заяву, з якої вбачається, що сторонами досягнуто згоди про розмір бажаного кредитного ліміту у розмірі 1600 грн., оскільки саме ця інформація , скріплена підписом клієнта ОСОБА_1 (а.с.7). В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 не заперечує проти того, що ним отримано кредит в сумі 1600,00 грн. Інформація щодо базової процентної ставки 3% за місяць скріплена тільки підписом уповноваженої особи Банку (а.с. 7), а тому з урахуванням положень 1055 ЦК України щодо письмової форми кредитного договору, не є узгодженим положенням кредитного договору. Також текстом анкети-заяви від 14.07.2008 спростовуються доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу стосовно того, що анкета-заява містить інформацію щодо умови стягнення та розмір штрафів. Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 77, ч ч. 1. 6ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Матеріали справи не містять даних, з яких убачається, що сторони досягли письмової згоди щодо розміру процентів за користування кредитними коштами та відповідальності у вигляді штрафів за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Належних та допустимих доказів, які б доводили обставини на які, в цій частині, посилається Банк позивачем не надано. Заочне рішення Валківського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2020 року оскаржується позивачем лише в частині вирішення питання про задоволення позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом та штрафів. В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржувалося та судом апеляційної інстанції не переглядалося. Що стосується посилання відповідача на ті обставини, що суд порушив його права, у зв`язку з тим, що розглянув справу за його відсутності та ухвалив заочне рішення, колегія суддів вважає, що вони спростовуються матеріалами справи, з огляду на таке. Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 27 грудня 2019 року відкрито провадження у цій справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, оскільки справу визначено малозначною, запропоновано відповідачу надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали ( а.с. 37-38), копія якої, з копіями позовної заяви та доданими до неї документами надіслана на адресу відповідача 03.12.2019, та повернулася до суду 08.02.2020 з позначкою «за закінченням терміну зберігання» ( а.с. 42). Ухвалою суду першої інстанції від 11 лютого 2020 року суд перейшов до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін та призначив розгляд справи на 27.02.2020 о 8.30 год. ( а.с.43), про що відповідач повідомлявся через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади ( а.с. 45). Копію позовної заяви з додатками ОСОБА_1 отримав 24.02.2020 року та ознайомившись з матеріалами справи був обізнаний про дату, час та місце судового засідання, призначене на 27 лютого 2020 року о 8-30 год,, що підтверджується відповідною розпискою, яка міститься в матеріалах справи ( а.с. 46), однак в судове засідання не з`явився, про поважність причин неявки суд не сповістив. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи зокрема у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Оскільки ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами справи та був повідомлений судом про дату, час та місце судового засідання, суд першої інстанції розглянув справу за його відсутності та ухвалив заочне рішення (а.с.51-53). Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача суми заборгованості за кредитом у розмірі 1594, 17 грн. За таких обставин рішення суду першої інстанції відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 та п.п. 1,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню в частині стягнення процентів за користування кредитом та штрафів, а також розподілу судового збору. Судові витрати розподіляються між сторонами за правилами 1, ч. 13 ст. 141, п.п. б, в п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України. З матеріалів справи убачається, що сума сплаченого позивачем судового збору за подання до суду позову становить 1 921 грн.( а.с. 1). Сума сплаченого відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги становить 2 881,50 грн. (а.с.143). Оскільки суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції у оскаржуваній частині, відмовляючи частково у задоволенні позовних вимог, то перерозподіляє судові витрати, у відповідності до розміру задоволених позовних вимог, та стягує з відповідача на користь позивача судовий збір, сплачений за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 237,44 грн. (12,36 % від задоволених вимог), а з позивача на користь відповідача судовий збір у розмірі 2 525,35 грн. за перегляд справи у суді апеляційної інстанції. Враховуючи вимоги ч. 10 ст. 141 ЦПК України, колегія суддів вважає, що стягненню з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 підлягає різниця між сумами , що підлягають стягненню, на користь кожної із сторін, а саме: 2 287,91 грн. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.п. 1,4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382-384, 389 ЦПК України, суд , -- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Валківського районного суду Харківської області від 27 лютого 2020 року скасувати в частині в частині стягнення процентів за користування кредитом, штрафів та розподілу судового збору. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитом № б/н від 14.07.2008 року у розмірі 1594 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто чотири) грн..17 (сімнадцять) коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2 287 (дві тисячі двісті вісімдесят сім) грн.. 91 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Головуючий: О.В. Маміна Судді: С.С. Кругова Н.П. Пилипчук