Постанова 4818 № 643/16739/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 вересня 2020 року м. Харків Справа № 643/16739/18 Провадження № 22-ц/818/4373/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Кругової С.С., Суддів Маміної О.В., Тичкової О.Ю., Учасники справи : Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», Відповідач: ОСОБА_1 , розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 на заочне рішення Московського районного суду міста Харкова від 06 березня 2019 року (суддя Ференчук О.В.), - в с т а н о в и в : У листопаді 2018 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 29 січня 2012 року у розмірі 117157,08 грн. та судові витрати у сумі 1 762 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 29 січня 2012 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 15000 грн., у вигляді встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач належним чином не виконав зобов`язання за договором, у зв`язку з чим станом на 31 серпня 2018 року за ним утворилась заборгованість у сумі 37241,28 грн., яка складається з наступного: -26500 грн. заборгованість за кредитом; - 342590,96 заборгованість по процентам за користування кредитом; - 3850 грн. заборгованість за пенею та комісією. Від цієї суми заборгованості віднімається сума, яка була стягнута рішенням Московського районного суду м.Харкова від 11.03.2016 року з відповідача на користь позивача, яка склала 29780,38 грн., з яких: - 21843,24 гривень заборгованість за кредитом; - 5692,84 заборгованість по процентам за користування кредитом; -500 гривень штраф( фіксована частина); 1394,30 грн. штраф ( процентна складова). Законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості. А кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, заборгованість до стягнення становить 117157,08 грн., яка складається з 4657,08 грн. - заборгованість за кредитом та 112500 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом. Також позивач просить стягнути на його користь суму судового збору в розмірі 1 762 грн. Заочним рішенням Московського районного суду міста Харкова від 06 березня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 29 жовтня 2012 року в сумі 117157, яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 4657,08 грн. та заборгованості по процентах в розмірі 112500 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762 грн. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що розмір процентів за користування кредитними коштами, інші штрафні санкції встановлено тільки Тарифами з обслуговування кредитних карток і Умовами та Правилами надання банківських послуг, які відповідачу ОСОБА_3 не були відомі, оскільки він їх не підписував. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Адвокат Бєлоус Л.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати. Апеляційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення відповідача про розгляд справи. Позивач після стягнення заборгованості за рішенням суду у 2015 році не мав права нараховувати відсотки за користування кредитом. Ще до звернення банку до суду у 2015 році кредитна картка, на яку було встановлено кредитний ліміт, була заблокована, відповідач нею не користувався. Крім того, сторонами не було погоджено у письмовому вигляді процентну ставку за користування кредитом, що свідчить про незаконність їх нарахування. Своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» не скористалось. Згідно зі ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 29.10.2012 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 17-18). У заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Заочним рішенням Московського районного суду міста Харкова від 11.03.2016 року задоволені позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором від 29.10.2012 та стягнуто з відповідача в рахунок її погашення 29780,38 грн.(а.с.11-12) Позивачем надано розрахунок заборгованості станом на 31 серпня 2018 року, відповідно до якого за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 37241,28 грн., яка складається з наступного:-26500 гривень заборгованість за кредитом; - 342590,96 заборгованість по процентам за користування кредитом;- 3850грн. заборгованість за пенею та комісією. За вирахуванням суми, яка була стягнута рішенням Московського районного суду м.Харкова від 11.03.2016 року позивач просив стягнути заборгованість за вказаним вище договором у сумі 117157,08 грн., яка складається з: 4657,08 грн. - заборгованість за кредитом та 112500 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Обґрунтовуючи наявність між сторонами кредитних правовідносин, АТ КБ «ПриватБанк» посилалося на наявність анкети-заяви відповідача від 29.10.2012 року про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, виписок за картковими рахунками, виданих на ім`я ОСОБА_1 , та наданий розрахунок заборгованості за кредитним договором від 29.10.2012 року станом на 31.08.2018 року. Дослідивши зазначені документи колегією суддів встановлено, що вони не підтверджують факт існування в ОСОБА_1 кредитної заборгованості саме на підставі укладеної з банком анкети-заяви відповідача від 29.10.2012 року. Як вбачається з анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, остання не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії. Розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві. У матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують факт видач та суму наданого відповідачу кредиту. Відповідач отримання ним суми кредитного ліміту, обумовленої у позові, заперечує. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Відповідно до статті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що відповідач після стягнення з нього на підставі рішення суду заборгованості за кредитним договором від 29.10.2012 року продовжував користуватися кредитним лімітом. Оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів користування відповідачем кредитним лімітом у розмірі обумовленому у позові, що є його процесуальним обов`язком, то відсутні правові підстави для покладання на відповідача обов`язку сплатити на користь банку тіло кредиту та нараховані відсотки за користування кредитом, розмір яких сторонами у письмовому вигляді не погоджено. Відповідно до ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням того, що апеляційна скарга адвоката Бєлоус Л.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , підлягає задоволенню, з АТ КБ «Приватбанк» на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 2643 грн. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю/або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст. 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити. Заочне рішення Московського районного суду міста Харкова від 06 березня 2019 року скасувати. Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення. Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. В силу п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий С.С. Кругова Судді О.В. Маміна О.Ю. Тичкова