Постанова 4809 № 387/238/20

ПОСТАНОВА Іменем України 16 вересня 2020 року м. Кропивницький справа № 387/238/20 провадження № 22-ц/4809/1045/20 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючий - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач), судді - Карпенко О.Л., Мурашко С.І., учасники справи: позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»; відповідач - ОСОБА_1 , розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23 квітня 2020 року (суддя Майстер І.П.). В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до Добровеличківського районного суду Кіровоградської області із позовною заявою про стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором б/н від 19.10.2018 року у розмірі 14142,20 грн. В позові зазначений розрахунок боргу станом на 20.12.2019 року, так: 7193,19 грн. - заборгованість за тілом кредиту (заборгованість за простроченим тілом кредиту), 3381,12 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 2418,26 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України, а також штраф, відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг : 500 грн. - штраф (фіксована частина), 649, 63 грн. - штраф (процентна складова). В обґрунтування вимог вказано, що 19.10.2018 року з відповідачем укладено кредитний договір шляхом підписання заяви № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідно до умов цього договору Банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач стверджує, що свої зобов`язання виконав у повному обсязі, проте позичальник належним чином не виконує свої зобов`язання за договором, у результаті чого станом на 20 грудня 2019 року виникла заборгованість в сумі 14142,20 грн. Короткий зміст рішення суду Заочним рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23 квітня 2020 року позов задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором б/н від 19 жовтня 2018 року в сумі 7193, 19 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат. Частково задовольняючи позов, суд погодився з доводами позовної заяви в частині наявності підстав для стягнення з позичальника заборгованості за кредитом в сумі 7193, 19 грн. Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 2418, 26 грн., що нараховані на прострочений кредит, згідно зі ст. 625 ЦК України, суд виходив з того, що позивачем не доведено, що зазначена сума є боргом з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення або є сумою трьох процентів річних від простроченої суми. Також суд дійшов висновку, що укладений між сторонами кредитний договір у вигляді анкети - заяви не містить строку повернення кредиту (користування ним) та обов`язку щодо сплати штрафів. Банком не дотримано вимог про повідомлення споживача про умови кредитування та відсутнє відповідне погодження. Враховуючи, що фактично отримана та використана ОСОБА_1 позика не повернута, суд першої інстанції дійшов висновку, що позикодавець вправі вимагати захисту своїх прав шляхом стягнення непогашеного тіла кредиту. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, згідно якою просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками і штрафу, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити у повному обсязі, в іншій частині - залишити без змін. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що Банком надано належні докази на підтвердження зазначених у позові обставин, які підтверджують наявність договірних відносин між сторонами, належне повідомлення про умови кредитування, а також про невиконання відповідачем взятих за договором зобов`язань. Позичальник висловив згоду на укладення кредитного договору, що засвідчено особистим підписом, чим підтвердив ознайомлення та погодження з умовами кредитування. Зобов`язувався виконувати Умови та Правила надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами. Крім того, активував видану йому картку та користувався картковим рахунком, а отже визнавав укладення кредитного договору, а відтак погодився з його умовами. Вчиняв дії, спрямовані на його виконання, зокрема, погашення заборгованості, що підтверджується, крім наданим розрахунком заборгованості, випискою із рахунку відповідача. Відсутність підпису позичальника на відповідних Тарифах, Умовах та Правилах не свідчить про неукладеність договору, оскільки такий договір за своєю суттю є договором приєднання. Підписана відповідачем анкета-заява та паспорт споживчого кредиту засвідчують, що він повністю згоден з умовами кредитування та отримав кредит саме на таких умовах, у тому числі погоджувався на сплату процентів та штрафів у встановленому розмірі. Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 23 червня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк», встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Копію ухвали відповідач отримав 30 червня 2020 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 88). Станом на дату розгляду справи апеляційним судом відзив на апеляційну скаргу не подано, ОСОБА_1 не заявлено про свій намір подати відзив на апеляційну скаргу в межах строку, встановленого ч. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Ухвалою апеляційного суду від 07 серпня 2020 року закінчено підготовчі дії у справі; постановлено апеляційний розгляд справи здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за наступного. Судом встановлено такі обставини: 19.10.2018 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, на підставі чого отримано платіжну картку. Відповідно до нової редакції статуту позивача, затвердженого постановою КМУ від 05 червня 2019 року № 594 (в редакції постанови КМУ від 14 серпня 2019 року № 712), було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»; АТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником всіх прав та зобов`язань ПАТ КБ «ПриватБанк», яке, в свою чергу, є правонаступником прав та обов`язків ЗАТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 36-37). 19.10.2018 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку (а.с. 10). Позивач стверджує, що на підставі вищезазначеної анкети-заяви ОСОБА_1 отримано кредит у розмірі 5000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. До позовної заяви долучено витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», який не містить підпису відповідача про ознайомлення з ним (а.с. 13). Крім того, позивачем наданий Паспорт споживчого кредиту, де міститься інформація про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту від 19.10.2018 року, з підписом позичальника, в якій зазначено, що викладена інформація зберігає чинність та є актуальною до 03.11.2018 року (а.с. 11-12). За доводами Банку, відповідач отримав та користувався кредитними коштами, проте, взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав у зв`язку з чим утворилася заборгованість, розрахунок в позові визначає складові: 7193,19 грн. - заборгованість за тілом кредиту (заборгованість за простроченим тілом кредиту), 3381,12 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 2418,26 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України, а також штраф, відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг : 500 грн. - штраф (фіксована частина), 649, 63 грн. - штраф (процентна складова) (а.с. 1-5). До вимоги заявлено 14142, 20 грн. Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив умови кредитного договору, належним чином не виконав своє зобов`язання щодо своєчасного повернення у повному обсязі отриманих кредитних коштів в сумі 7193, 19 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено за необґрунтованістю. ОСОБА_1 судове рішення не оскаржувалося, пояснення до заявлених вимог в порядку передбаченому процесуальним законодавством, не подавалося. Позивач оскаржив судове рішення, в частині відмови в задоволенні стягнення відсотків за ст. 625 ЦК та штрафів. З доводами викладеними в обґрунтування оскарження, колегія суддів не погоджується, враховуючи наступне. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Анкета-заява позичальника не містить відомостей про укладення відповідачем кредитного договору саме на суму 5000 грн., а також в ній не зазначена процентна ставка (а.с. 10). Проте, у витязі з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», зазначена базова відсоткова ставка за користування кредитом - 3 %, розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним (а.с. 13). Зазначений витяг не містить підпису відповідача. На підтвердження своїх позовних вимог, Банком було надано до суду розрахунок заборгованості за договором б/н від 19.10.2018 року станом на 20.12.2019 року (а.с. 31-32). Вищевказаний розрахунок заборгованості відповідача містить графу про нараховані відсотки згідно статті 625 ЦК України, розмір яких складає 2418,26 грн., а також в ньому зазначено, що заборгованість по судовим штрафам становить 1149, 63 грн.(а.с.31-32). Інших доказів існування заборгованості у зазначеному розмірі не було надано до суду першої інстанції, виходячи з чого перевірити розмір нарахованих відповідачу процентів та штрафних санкцій не було змоги. Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до статті 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Як передбачено ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія судді дійшла наступних висновків. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Розрахунок заборгованості, доданий до позовної заяви, не може підтверджувати існування боргу, оскільки він не є первинним обліковим бухгалтерським документом, не відповідає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та, відповідно, не може підтверджувати існування тих чи інших операцій. Крім того, зазначений розрахунок заборгованості, наданий Банком, не можна вважати підписаним представником банку, оскільки у графі, відведеній для підпису, фактично стоїть підпис невідомої особи без зазначення посади, прізвища, ініціалів. Таким чином, наданий розрахунок заборгованості є доповненням до позовної заяви із зазначенням обрахунку позивачем позовних вимог майнового характеру та має інформаційний характер. Подаючи апеляційну скаргу, на обґрунтування своїх вимог, Банком додано до неї виписку по картці, виданій ОСОБА_1 , № 99926259636781531, за період з 01.01.1999 по 23.05.2020 року (а.с. 72). Частиною 3 статті 367 ЦПК України, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте, суд апеляційної інстанції не приймає додані до апеляційної скарги нові докази, оскільки вони до суду першої інстанції позивачем не подавалися та не були предметом дослідження. Крім того, в матеріалах справи відсутні заяви Банку про долучення вищевказаних доказів, а також відсутнє мотивування та не надано підтвердження неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Доведення умов кредитування і наявності заборгованості у відповідача є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України. Враховуючи наведене, з висновком суду першої інстанції в частині вимоги про стягнення процентів за користування кредитом, штрафів (межі оскарження) погоджується колегія суддів, інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства. Доводи апеляційної скарги, що судами не взято до уваги постанови Верховного суду від 04 грудня 2019 року по справі № 750/6058/17-ц, від 12.02.2020 року по справі № 382/327/18-ц є необґрунтованими, оскільки у вказаних справах встановлені інші фактичні обставини правовідносин між сторонами. Отже, судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення в частині відмови в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів, штрафів за користування кредитом. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги. Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються як в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цих межах. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За викладених обставин, апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» на заочне рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23 квітня 2020 року не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення, а заочне рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23 квітня 2020 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. М. Дьомич Судді О.Л. Карпенко С. І. Мурашко