Постанова 4805 № 295/6291/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/6291/20 Головуючий у 1-й інст. Кузнєцов Д. В. Категорія 68 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 вересня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Коломієць О.С. суддів Талько О.Б., Шевчук А.М. з участю секретаря судового засідання Драч Т.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №295/6291/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне підприємство «Українська дистрибуційна система», Приватне підприємство «Салікс», Товариство з обмеженою відповідальністю «СП САН ДЕКОР» про поділ майна подружжя за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Приватного підприємства «Українська дистрибуційна система» на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 04 червня 2020 року, яка постановлена суддею Кузнєцовим Д.В. в м. Житомирі встановив: У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила забезпечити позов шляхом накладення арешту на ряд транспортних засобів належних Приватному підприємству «Українська дистрибуційна система» (надалі ПП «УДС»), комплекс оптово-роздрібної торгівлі (загальна площа 2 232,6 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 ), на корпоративні права третіх осіб із забороною відповідачу, посадовим/службовим особам зазначених підприємств та товариства, чи особам, що діють за дорученням, вчиняти будь-які дії щодо внесення змін до відомостей про розмір статутного капіталу ПП «Українська дистрибуційна система», ПП «Салікс», ТОВ «СП САН ДЕКОР», а також заборонити державним реєстраторам органів державної влади та органів місцевого самоврядування, будь-яким іншим суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вчиняти та здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо державної реєстрації змін до установчих документів ПП «Українська дистрибуційна система», ПП «Салікс», ТОВ «СП САН ДЕКОР» та дії щодо внесення змін до відомостей про ПП «Українська дистрибуційна система», ПП «Салікс», ТОВ «СП САН ДЕКОР», які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що не пов`язані зі змінами в установчих документах. В обґрунтування поданої заяви зазначено, що в провадженні Богунського районного суду м.Житомира знаходиться цивільна справа №295/6291/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ПП «УДС», Приватне підприємство «Салікс» (надалі ПП «Салікс»), Товариство з обмеженою відповідальністю «СП САН ДЕКОР» (надалі ТОВ «СП САН ДЕКОР»), про поділ майна подружжя. Під час перебування сторін у шлюбі відповідачем було зареєстровано ПП «УДС». ОСОБА_2 є засновником даного підприємства та кінцевим бенефеціарним власником. Крім того, статутний капітал даного підприємства в розмірі 16 000 000 грн було сформовано за кошти, які були об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. На даний час у власності ПП «УДС» зареєстровано ряд транспортних засобів, на які заявник просить накласти арешт. Крім того, ПП «УДС» придбано комплекс оптово-роздрібної торгівлі загальною площею 2232,6 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Під час перебування у шлюбі відповідачем було зареєстровано ПП «Салікс», засновником та кінцевим бенефеціарним власником якого є ОСОБА_2 . Крім того, відповідачем було закінчено формування статутного капіталу даного ПП в розмірі 379 700 грн. за кошти, що були об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Також, під час перебування у шлюбі відповідачем було зареєстровано ТОВ «СП САН ДЕКОР». ОСОБА_2 є засновником даного підприємства та кінцевим бенефеціарним власником. Відповідачем було закінчено формування статутного капіталу даного ТОВ в розмірі 1500 000 грн. за кошти, що були об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. У власності ПП «УДС», ПП «Салікс», ТОВ «СП САН ДЕКОР» також наявне інше майно, однак на адвокатський запит з приводу отримання переліку даного майна відповіді не надійшло. Заявник вважає, що оскільки відповідач є засновником даних підприємств, керівником та підписантом, він має можливість за власним бажанням зменшити статутні капітали підприємств, реалізувати майно, що знаходиться у власності підприємств, внести зміни до установчих документів підприємств. В той же час, такі можливі дії відповідача звужують права позивача та порушують її інтереси, оскільки зменшується частка, яка належить ОСОБА_1 за законом на праві власності при здійсненні поділу майна подружжя, так-як всі підприємства, їхні статутні капітали та все майно, що знаходиться у власності цих підприємств, сформовано та придбано в період шлюбу за спільні кошти подружжя. А тому, з метою забезпечення позову про поділ майна подружжя, ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаною заявою. Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 04 червня 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено ОСОБА_2 , уповноваженим особам Головного сервісного центру МВС України та/або його структурних підрозділів, іншим суб`єктам державної реєстрації вчиняти дії щодо реєстрації, перереєстрації, зняття з обліку та інші дії, направлені на відчуження належних ПП «УДС» транспортних засобів: - Фургон Renault Premium (р/н НОМЕР_1 ; номер шасі НОМЕР_2 ) із причіпом-фургоном Samro (р/н НОМЕР_3 ; номер шасі НОМЕР_4 ); - Фургон Renault Premium (р/н НОМЕР_5 ; номер шасі НОМЕР_6 ) із причіпом-фургоном Samro (р/н НОМЕР_7 : номер шасі НОМЕР_8 ); -Фургон RenaultPremium(р/н НОМЕР_9 ;номер шасі НОМЕР_10 )із причіпом-фургоном Samro (р/н НОМЕР_11 ; номер шасі НОМЕР_12 ); - Фургон Renault Premium (р/н НОМЕР_13 ; номер шасі НОМЕР_14 ) із Причтом бортовим Samro (р/н НОМЕР_15 ; номер шасі НОМЕР_16 ); - Фургон Renault Premium (р/н НОМЕР_17 ; номер шасі НОМЕР_18 ) із причтом бортовим Samro (р/н НОМЕР_19 ; номер шасі НОМЕР_20 ); - Фургон Renault Premium (р/н НОМЕР_21 ; номер шасі НОМЕР_22 ) із причіпом-фургоном Samro (р/н НОМЕР_23 ; номер шасі НОМЕР_24 ); - Спеціалізований вантажний фургон Mercedes-Веnz Sprinter (р/н НОМЕР_25 ; номер шасі НОМЕР_26 ); - Автомобіль бортовий малотоннажний ГАЗ (р/н НОМЕР_27 ; номер шасі НОМЕР_28 ); - Автомобіль Toyota Camry (р/н НОМЕР_29 ; номер кузова НОМЕР_30 ); - Автомобіль Mercedes-Benz GL 500 4 Matic (р/н НОМЕР_31 ; номер кузова НОМЕР_32 ); - Автомобіль бортовий малотоннажний ГАЗ (р/н НОМЕР_33 ; номер шасі НОМЕР_34 ); - Автомобіль бортовий малотоннажний ГАЗ (р/н НОМЕР_35 ; номер шасі НОМЕР_36 ); - Фургон ізотермічний DAF (р/н НОМЕР_37 ; номер шасі НОМЕР_38 ); - Фургон ізотермічний DAF (р/н НОМЕР_39 ; номер шасі НОМЕР_40 ). Також, накладено арешт на комплекс оптово-роздрібної торгівлі загальною площею 2232,6 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , до якого належать: адмінбудівля зі складами літера А (матеріали стін будівель та споруд - цегла, метал) загальною площею 2224,90 кв.м; котельня літера Б (матеріали стін будівель та споруд піноблок) загальною площею 7,7 кв.м., власником якого є ПП «УДС». У задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову відмовлено. Позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на вказану ухвалу суду, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог заяви та задовольнити її заяву про застосування заходів забезпечення позову в повному обсязі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що приватне підприємство (або його частина), засноване одним із подружжя, - це окремий об`єкт права спільної сумісної власності подружжя, до якого входять усі види майна, у тому числі і вклад до статутного капіталу та майно, виділене з їх спільної сумісної власності. При цьому вважає, що судом безпідставно не вжито заходів забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти дії щодо суб`єктів господарювання, оскільки дані дії не пов`язані із здійсненням господарської діяльності підприємства. Разом з тим, вони на пряму пов`язані з правами позивача, котрі можуть бути порушені відповідачем через те, що останній, як засновник зазначених підприємств, має можливість на власний розсуд розпоряджатись їхнім майном, в тому числі і статутними капіталами. Відповідно, невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду ПП «Українська дистрибуційна система» також звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в повному обсязі. В обґрунтування скарги зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не лише фактом придбання майна під час шлюбу, але і спільною участю подружжя коштами або працею в набутті цього майна. Проте судом не було встановлено джерело набуття відповідачем вказаного майна, а також не було враховано, що у разі передання подружжям свого спільного сумісного майна до статутного фонду приватного підприємства, учасником якого є один з подружжя, майно переходить у приватну власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимагати виплатити половину вартості внесеного майна. В судовому засіданні позивач та її представник доводи своєї апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити. У задоволенні апеляційної скарги третьої особи просили відмовити. Представник ПП «Українська дистрибуційна система» доводи апеляційної скарги підтримав, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, з невідомих суду причин, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав. Так, частково задовольняючи подану позивачем заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи предмет спору, а саме належне ПП «УДС» майно, доцільно задовольнити вимоги заяви, наклавши арешт на комплекс оптово-роздрібної торгівлі, розташований по АДРЕСА_1 . Крім того, зважаючи на роз`яснення Пленуму Верховного Суду України щодо заборони вживати тих заходів забезпечення позову, які перешкоджатимуть господарській діяльності юридичної особи, суд першої інстанції вважав за доцільне забезпечити позов шляхом заборони вчиняти дії щодо реєстрації, перереєстрації, зняття з обліку та інші дії, спрямовані на відчуження перелічених у прохальній частині заяви про забезпечення позову транспортних засобів, належних ПП «УДС». Також суд першої інстанції не вбачав правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам органів державної влади та органів місцевого самоврядування, будь-яким іншим суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вчиняти та здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо державної реєстрації змін до установчих документів ПП «УДС», ПП «Салікс», ТОВ «СП САН ДЕКОР», а також дій щодо внесення змін до відомостей про вказані підприємства, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та які не пов`язані зі змінами в установчих документах, з огляду на те, що зазначені дії перешкоджатимуть господарській діяльності згаданих юридичних осіб. Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі. Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. За змістом частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Суд першої інстанції, врахувавши положення ЦПК України, здійснюючи співвідношення від настання правових наслідків вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права та законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, а також майнових наслідків заборони здійснювати певні дії, дійшов правильного висновку про наявність обґрунтованих підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на належний ПП «УДС» комплекс оптово-роздрібної торгівлі загальною площею 2232,6 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також шляхом заборони відповідачу та уповноваженим особам Головного сервісного центру МВС України та/або його структурних підрозділів, іншим суб`єктам державної реєстрації вчиняти дії щодо реєстрації, перереєстрації, зняття з обліку та інші дії, направлені на відчуження належних ПП «УДС» транспортних засобів. Разом з тим, з підстав необґрунтованості, недоведеності та невмотивованості суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову в іншій частині, оскільки вказані заходи не можуть вважатися необхідними, доцільними та співмірними з огляду на фактичні обставини справи та предмет заявлених позовних вимог, зокрема, перешкоджати господарський діяльності приватних підприємств, товариства і не порушувати інтереси інших осіб, що спростовує доводи апеляційної скарги позивача. Цивільний процесуальний кодекс не зобов`язує суд при розгляді питання про забезпечення позову, перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову. Крім того заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. При цьому заявниками не надано до суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на спростування висновків суду першої інстанції про співмірність вжитих заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і на законність оскаржуваного судового рішення не впливають. У частині четвертій статті 10 ЦПК Україниі статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. ЄСПЛ зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвала постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Приватного підприємства «Українська дистрибуційна система» залишити без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 04 червня 2020 року- без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 17 вересня 2020 року. Головуючий: Судді: