Постанова 4855 № 826/5753/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/5753/18 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Кузьмишиної О.М., суддів: Бужак Н.П., Костюк Л.О. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2020 року та додаткове рішення від 10 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бреннтаг Україна» до Київської митниці Держмитслужби про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.03.2018 р. № 00001831902, В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю «Бреннтаг Україна» (далі - позивач, ТОВ «Бреннтаг Україна», Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської митниці ДФС (далі також - відповідач, Митниця) про скасування податкового повідомлення-рішення №00001831902 від 06.03.2018, яким на підставі підпунктів 54.3.1 та 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, абз.1,2 підпункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170,00 грн за порушення податкового законодавства. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач виніс податкове повідомлення рішення незаконно, на підставі акта про неподання митної декларації, який не передбачений ані Митним кодексом України, ані Податковим кодексом України, ані жодним іншим діючим нормативно-правовим актом. Крім того, акт про неподання митної декларації було надіслано відповідачем одночасно з податковим повідомленням-рішенням, про що зазначено у супровідному листі відповідача №1872/10/26-70-19-02 від 06.03.2018, що унеможливило ознайомлення позивача з таким актом про неподання митної декларації до винесення податкового повідомлення-рішення та подати заперечення та/або додаткові документи. На думку позивача, спірне рішення Митниці про визначення іншого коду товару, ніж той, що вказаний у додатковій митній декларації МД №UA100110/2018/338978 від 05.02.2018 є неправомірним та безпідставним. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2020 р. позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Київської міської митниці ДФС від 06.03.2018 №00001831902. Додатковим судовим рішенням від 10.06.2020 р. заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Бреннтаг Україна» задоволено. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бреннтаг Україна» понесені ним судові витрати на правову (правничу) допомогу в розмірі 19 596,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС. Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2020 р. та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. Також відповідач просить скасувати Додаткове судове рішення від 10.06.2020 р. та прийняти нове, яким в задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято рішення із порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що податкове повідомлення-рішення щодо нарахування позивачу штрафних санкцій в розмірі 170 грн було прийнято митницею правомірно, оскільки позивачем в порушення строків ч. 2 ст. 263 МК України митна декларація взагалі не була подана. Стверджує, що подання позову щодо правомірності зміни коду УКТЗЕД щодо товару не зупиняє дію рішення відповідача. Позивачем не було подано клопотання про забезпечення позову щодо зупинення дії рішення про визначення коду товару. Окрім того, судом першої інстанції було винесено додаткове судове рішення про задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення із відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 19 596,00 грн, що відповідач вважає необґрунтованим, оскільки ціна позову складає 170,00 грн, що є значно меншим ніж розмір стягнутих витрат. Позивачем відзиву на апеляційну скаргу подано не було, що не перешкоджає подальшому розгляду справи. Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України. У відповідності до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції та додаткове судове рішення слід залишити без змін, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Бреннтаг Україна» на підставі договору купівлі-продажу №7301190-9 від 26.10.2017, укладеного з ZNO KIMYA METAL NAKLIYE SAN. TIC. LTD. STI. (BOR ORG. SAN., BOL.1292 ADA 6-7-8-9 ARSEL BOR/NIGDE/TURKIYE) придбав та ввіз на митну територію України товар Оксид цинку «Zinc Oxide (min 75,0% Zn)» для його подальшої реалізації на території України. 22.11.2017 р. декларантом Товариства до Митниці подано електронну митну декларацію (внутрішній номер 1609) на товар оксид цинку «Zinc Oxide (min 75,0% Zn)» у вигляді порошку. Хімічна формула: ZnО. CAS №1314-13-2. Торговельна марка О, виробник ZNO KIMYA METAL NAKLIYE SAN. TIC. LTD. STI. Країна виробництва: Туреччина, за кодом УКТЗЕД 2817000000, ставка мита 0%. Декларацію зареєстровано за №UA100110/2017/149126. Відповідно до критеріїв ризиків встановлених з використанням модулю АСАУР (автоматизована система аналізу та управління ризиками), на підставі орієнтування Міжрегіональної митниці, згідно зі статтями 338, 356 Митного кодексу України в день подачі декларації, 22.11.2017, проведено митний огляд товару за МД №UA100110/2017/149126. Відібрано зразки для подальшого направлення до Департаменту податкових та митних експертиз ДФС (ДПМЕ ДФС) для прийняття остаточного рішення по коду товару згідно з УКТЗЕД. Того ж дня декларантом оформлено вантаж у вільний обіг за тимчасовою митною декларацією №UA100110/2017/149191. За результатами експертних досліджень згідно з висновком ДПМЕ ДФС від 22.12.2017 №142005702-0805 зазначена проба товару ідентифікована як дрібно-дисперсна порошкоподібна речовина коричневого кольору без запаху та сторонніх включень, не розчиняється у воді. До складу проби входять сполуки цинку (основа), алюмінію, кремнію, заліза, марганцю, сірки, міді, інші добавки/домішки. Визначений вміст цинку становить 75,3 мас.%. Розрахунковий вміст оксиду цинку становить 93,8 мас.%. В зв`язку з тим, що інформації в висновку було недостатньо для прийняття остаточного рішення щодо визначення коду товару, керуючись статтею 69 Митного кодексу України декларанту було направлено електронне повідомлення щодо надання додаткових документів про сферу застосування товару. 30.12.2017 декларантом надано від виробника паспорт безпеки, в якому в пункті 1.2. зазначено одну із сфер застосування оксиду цинку "харчові добавки". Крім того у пункті 9.1. (загальна інформація про фізичні та хімічні властивості) зазначено: фізичний стан - порошкоподібний; колір - від білого до жовтувато-білого; запах - без запаху; смак - гіркий; розчинність - розчиний у розведеній оцтовій кислоті або мінеральних кислотах, аміаку, карбонат амонію, лужному розчині гідроксиду. 05.01.2018 надійшов від декларанта лист, в якому директор Товариства підтвердив інформацію, яка міститься в паспорті безпеки від виробника та зазначив, що ця сировина супроводжується відповідними сертифікатами та має відповідне маркування. Згідно з маркуванням на упаковці вказана інформація про сайт виробника, на якому виробник позиціонує свій товар "Zinc Oxide feed grade (min 75,0% Zn)", як оксид цинку харчовий. Склад речовини у сертифікаті аналізу наданий декларантом на товар цинку "Zinc Oxide (min 75,0% Zn)" співпадає зі складом товару, який вказано на сайті виробника, як оксид цинку "Zinc Oxide feed grade (min 75,0% Zn)". За результатами перевірки правильності класифікації було винесено класифікаційне рішення від 05.01.2018 №KT-UA100110-0004-2018 щодо зміни коду УКТЗЕД на 2309909690 зі ставкою мита 10%. 05.01.2018 позивачем було подано додаткову МД №UA100110/2018/337604, - тобто у строк, передбачений частиною першою 1 статті 260 Митного кодексу України (45 днів з дати оформлення тимчасової МД). У вказаній додатковій МД позивачем було задекларовано код УКТЗЕД 2309909690, вказаний у рішенні про визначенні коду товару та яке в подальшому було оскаржене в судовому порядку. Відповідачем було відмовлено в оформленні товару за поданою додатковою МД за кодом УКТЗЕД 2309909690 у зв`язку з необхідністю подання документів, що підтверджують проходження державного ветеринарно-санітарного контролю товарів. Відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України №1031 від 05.10.2011 "Деякі питання здійснення державного контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України" товари, що класифікуються, в т.ч., за кодом УКТЗЕД 2309909690, підлягають обов`язковому ветеринарно-санітарному контролю під час їх ввезення на територію України. Таким чином, для завершення митного оформлення товару за кодом УКТЗЕД 230990 9690 подаються документи, що підтверджують проходження державного ветеринарно-санітарного контролю товарів. У подальшому, в зв`язку з отриманою відмовою на виконання вимог частини другої статті 263 Митного кодексу України позивач тричі подавав додаткові МД №UA 100110/2018/337885 від 15.01.2018, МД №UA 100110/2018/338455 від 25.01.2018 та МД №UA 100110/2018/338978 від 05.02.2018. Проте, позивачу було відмовлено в оформленні товару за вищезазначеними додатковими митними деклараціями, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100110/2018/00022 від 15.01.2018, №UA100110/2018/00032 від 25.01.2018 та №UA100110/2018/00038 від 05.02.2018. Підставою для відмови у митному оформлення (випуску) товарів слугував висновок про недостатність документів на підтвердження проходження державного ветеринарно-санітарного контролю товарів, а на письмову вимогу надати документи які свідчать про завершення даних видів контролю, декларант не надав відповідні документи. 28.01.2018 митним органом складено акт №UA100110/2018/004 про неподання митної декларації у визначені законодавством строки у зв`язку зі встановленням та підтвердженням факту неподання митної декларації у 10 денний строк після оформлення картки відмови від 05.01.2018 №UA 100110/2018/00038 та рішення про визнання коду товару від 05.01.2018 №KT-UA100110-0004-2018, що є порушенням вимог законодавства України в галузі митної справи: частина друга статті 263 Митного кодексу України строки декларування. На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 00001831902 від 06.03.2018, яким за встановлене порушення частини другої статті 263 Митного кодексу України та на підставі підпунктів 54.3.1 та 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, абз.1,2 підпункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170,00 грн за порушення податкового законодавства. Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що підставою для притягнення до відповідальності та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугувало рішення №KT-UA100110-0004-2018 від 05.01.2018 р., яке скасовано в судовому порядку, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №00001831902 від 06.03.2018. Окрім того, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог щодо відшкодування позивачу понесених ним витрат на правничу допомогу. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного. Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються положеннями Митного кодексу України та інших актів законодавства, прийнятих у відповідності до вимог цього Кодексу. За приписами ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України (далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Митне оформлення розпочинається з моменту подання органові доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України). Відповідно до ч. 1 ст. 257 МК України декларування товарів здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Митне оформлення товарів здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування країни походження товарів (за наявності) та відомості, що підтверджують дотримання встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України (ч. 8 ст. 257 МК України). Відповідно до ст. 36 МК України країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Документами, які підтверджують країну походження товару, є: сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. У разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості (ч. 1 ст. 43 МК України). Згідно з приписами ч. 11 ст. 264 МК України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 11 ст. 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів. Судом першої інстанції встановлено, що підставою для відмови у митному оформлення (випуску) товарів, зокрема картки відмови від 05.01.2018 №UA 100110/2018/00038, слугувало рішення про визнання коду товару від 05.01.2018 №KT-UA100110-0004-2018. Відповідно до ч. 1 ст. 67 МК України встановлено, що Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. Згідно ч. 1 ст. 68 МК України ведення УКТЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно ч. 1, ч. 2 ст. 69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТЗЕД. Статтями 248, 257, 266 МК України визначено порядок митного оформлення товарів, обов`язки декларанта при декларуванні товарів. Отже, товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД, в той же час, законодавством регламентовано повноваження митних органів здійснювати контроль правильності визначенням декларантом коду УКТ ЗЕД імпортованого товару з урахуванням нормативно-правових актів, якими визначені відповідні характеристики груп товарів і роз`яснені особливості їх інтерпретації. Проте, рішення про визнання коду товару від 05.01.2018 №KT-UA100110-0004-2018 було оскаржено в судовому порядку. Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2019 у справі №826/1981/18 за позовом ТОВ «Бреннтаг Україна» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення №KT-UA100110-0004-2018 від 05.01.2018 про визначення коду товару, яким задекларований товар Оксид цинку "Zinc Oxide (min 75,0% Zn)" віднесено до 23 групи УКТЗЕД "Залишки і відходи харчової промисловості; готові корма для тварин" та кваліфіковано за іншим кодом, а саме: Оксид цинку "Zinc Oxide (min 75,0% Zn)" віднесено до товарної підкатегорії - 2309909690 - в задоволені позову відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2019 у справі №826/1981/18 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2019, позовні вимоги задоволені, визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської митниці ДФС №KT-UA100110-0004-2018 від 05.01.2018. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.01.2020 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Київської міської митниці ДФС на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2019 у справі №826/1981/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бреннтаг Україна» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення. Таким чином, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2019 про скасування Київської міської митниці ДФС №KT-UA100110-0004-2018 від 05.01.2018, яким ввезений позивачем товар кваліфіковано за іншим кодом, а саме: Оксид цинку "Zinc Oxide (min 75,0% Zn)" віднесено до товарної підкатегорії - 2309909690, набрало законної сили. Рішення апеляційного суду обґрунтовано тим, що можливість використання імпортованого позивачем товару "оксид цинку" при виробництві кормів для тварин жодним чином не впливає на правильність класифікації ввезеного товару за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2817000000, оскільки наведений код найбільш повно відповідає характеристикам товару, в той же час, застосування до імпортованого позивачем "оксиду цинку" коду згідно з УКТ ЗЕД 2309909690 є неможливим, оскільки товар у своєму складі не містить рослинної або тваринної сировини. Отже, оскільки підставою для винесення Київською міською митницею ДФС рішення від 06.03.2018 р. № 00001831902 про застосування до ТОВ «Бреннтаг Україна» штрафних санкцій у сумі 170,00 грн слугувало рішення №KT-UA100110-0004-2018 від 05.01.2018, яке скасовано в судовому порядку, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення №00001831902 від 06.03.2018. Посилання відповідача на те, що оскарження рішення №KT-UA100110-0004-2018 від 05.01.2018 р. не звільняє позивача від обов`язку подавати митну декларацію у встановлені ч. 4 ст. 263 МК України строки, колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на його необґрунтованість. Щодо задоволених вимог позивача про стягнення за рахунок відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 19 596,00 грн, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 цієї статті). Частиною другою цієї ж норми Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Згідно ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 цієї статті). Частиною 5 ст. 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Судом першої інстанції встановлено, що за заявою представника позивача стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС підлягають втрати на правничу допомогу у розмірі 19 596,00 грн, що, згідно наведеного у заяві розрахунку складається з витрат на підготовку позовної заяви у цій справі в сумі 15 336,00 грн (кількість витраченого часу - 3,6; ставка учасника - 4 260,00 грн) та витрат на підготовку клопотання про зупинення провадження у справі (кількість витраченого часу - 1,0; ставка учасника - 4 260,00 грн). На підтвердження понесених витрат в сумі 19 596,00 грн представником позивача надані наступні документи: копія договору про надання правової (правничої) допомоги №2-1/15-2018 від 12.02.2018, додаткову угоду №6 від 30.12.2019, укладені між ТОВ «Бреннтаг Україна» та АО «КМ Партнери»; копію Акта про надання послуг б/н від 22.05.2018; копію рахунку-фактури №18 від 22.05.2018; копію платіжного доручення №3329 від 24.05.2018 29 про оплату послуг AO "КМ Партнери"; банківську виписку від 24.05.2018; копію довіреності б/н від 16.10.2019; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Козленко М.С. ; копію Ордеру серія KB № 370549 від 21.02.2018. Так, Актом про надання послуг б/н від 22.05.2018 підтверджено надання представником ТОВ «Бреннтаг Україна» у адміністративній справі №826/5753/18 - Козленко М.С. з підготовки позовної заяви (кількість витраченого часу - 3,6; ставка учасника - 4 260,00 грн) всього на суму сумі 15 336,00 грн та з підготовки клопотання про зупинення провадження у справі на суму 4 260,00 грн (кількість витраченого часу - 1,0; ставка учасника - 4 260,00 грн). Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Пунктами 4, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Окрім зазначеного вище суд звертає увагу на положення частини шостої та частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких, визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З матеріалів справи вбачається, що відповідач, якому копія заяви представника позивача направлена засобами поштового зв`язку 29.05.2020, своїм правом висловити заперечення проти заявленої суми судових витрат не скористався, доказів на спростування понесених позивачем витрат на правничу допомогу станом на час розгляду цього питання не надав. Як зазначено Європейським судом з прав людини у пункті 268 Рішення по справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (Заява №19336/04): "Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п.30, ECHR 1999-V)". Аналогічну практику вирішення питання судових витрат застосовано Європейським судом з прав людини і у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пункти 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункт 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункт 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004. Оцінивши витрати з урахуванням всіх аспектів суд, дослідивши докази на підтвердження їх понесення позивачем, а також відсутність заперечення щодо заявленої суми з боку позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення цієї вимоги. Колегія суддів відхиляє посилання апелянта про те, що розмір понесених витрат не є співмірним з обсягом наданих послуг, оскільки вказані доводи спростовуються матеріалами справи. Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченні на позовну заяву, з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Судові витрати відшкодуванню не підлягають. Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2020 року та Додаткове рішення від 10 червня 2020 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина Судді: Н.П. Бужак Л.О. Костюк