Постанова 4855 № 640/25515/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/25515/19 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Сорочка Є.О., Безименної Н.В., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2020 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплітех» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплітех» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 листопада 2019 року № 001031504 про збільшення ТОВ «Комплітех» суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за грудень 2016 року на 23161,00 грн., за вересень 2017 року на 224670,00 грн., за жовтень 2017 року на 10221,00 грн., а всього на суму 348052,00 грн. та про застосування штрафних санкцій у розмірі 87013,00 грн., а також № 001032504 про зменшення ТОВ «Комплітех» розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2017 року на 55484,00 грн., за серпень 2017 року на 39707,00 грн., за жовтень 2017 року на 8496,00 грн., а всього на суму 103687,00 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2020 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 27 листопада 2019 року № 001031504 та № 001032504. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне дослідження обставин, що мають значення для розгляду справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі направлення № 225/26-15-05-04-04 від 10 жовтня 2019 року, виданого ГУ ДПС у м. Києві, згідно наказу № 1782 від 09 жовтня 2019 рок,у ГУ ДПС у м. Києві в період з 10 по 17 жовтня 2019 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Комплітех» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками ТОВ «Укрбізнеслюкс» за грудень 2016 року та з ТОВ «Латонік» за липень, серпень, вересень, жовтень 2017 року, за результатами якої складено акт № 193/26-15-05-04-04/21614048 від 24 жовтня 2019 року. За висновками акта перевірки від 24 жовтня 2019 року, позивачем порушено пункт 44.1 статті 44, пункт 185.1 статті 185, пункт 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункт 200.1 статті 200, пункт 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 348052, 00 грн., а саме: за грудень 2016 року - 23161,00 грн., за вересень 2017 року - 224670,00 грн., за жовтень 2017 року - 100221,00 грн.; завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 103687,00 грн., а саме: за липень 2017 року - 55484,00 грн., за серпень 2017 року - 39707,00 грн., за жовтень 2017 року - 8496,00 грн. Під час проведення перевірки, перевірялася реальність господарської операції ТОВ «Комплітех» із контрагентами-постачальниками: ТОВ «Укрбізнеслюкс» та ТОВ «Латонік». Згідно приписів законодавства, умовами реалізації права платника податків на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат, є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, зокрема, податкових накладних), оформлених відповідно до вимог чинного законодавства, також перевірялася наявність у контрагента-постачальника реальної можливості виконання своїх зобов`язань перед позивачем (наявність на підприємстві основних засобів, трудових ресурсів, товарно-матеріальних цінностей, транспортних засобів, тощо). Перевіркою встановлено, що легальні джерела походження товару не підтверджуються документально, наявна податкова документація свідчить про неможливість реальної поставки товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Укрбізнеслюкс» та ТОВ «Латонік», що свідчить про безоплатність їх отримання. Окрім того, до перевірки не було надано підтверджуючих документів щодо походження товару (технічні паспорти, сертифікати якості), а статутних фондів ТОВ «Укрбізнеслюкс» (5000,00 грн.), та ТОВ «Латонік» (500 грн.), які використовуються для закупівлі необоротних та оборотних активів - основних засобів та товарно-матеріальних цінностей з метою проведення фінансово-господарської діяльності, явно недостатньо для нормального та повноцінного функціонування вищезазначених суб`єктів господарювання. Також, контролюючий орган дійшов висновку, що зазначені товариства знаходяться поза зоною контролю формального (номінального) директора, а від імені контрагентів невідомі особи лише оформляли відповідні документи, а господарські операції таких підприємств, не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. На підставі висновків акта перевірки від 24 жовтня 2019 року, винесені оскаржувані у справі податкові повідомлення-рішення від 27 листопада 2019 року № 001031504 про збільшення товариству суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за грудень 2016 року на 23161,00 грн., за вересень 2017 року на 224670,00 грн., за жовтень 2017 року на 10221,00 грн., а всього на суму 348052,00 грн. та про застосування штрафних санкцій у розмірі 87013,00 грн., а також № 001032504 про зменшення товариству розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2017 року на 55484,00 грн., за серпень 2017 року на 39707,00 грн., за жовтень 2017 року на 8496,00 грн., а всього на суму 103687,00 грн. З урахуванням наведеного, ТОВ «Комплітех» вважає, що наведені вище податкові повідомлення рішення, в частині донарахування податку на додану прийняті ГУ ДФС у м. Києві безпідставно та незаконно, без врахування фактичних обставин та наданих товариством заперечень, на підставі хибних висновків акта перевірки та підлягають скасуванню, у зв`язку з чим, звернулося з позовом до суду. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного: - досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентом; - відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо спірних контрагентів, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді по відношенню саме до позивача; - чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань; - жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність трудових ресурсів, на які посилається відповідач, не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань; - інформація на стадії досудового слідства, а також пояснення від директора/засновника юридичної особи може бути визначена як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді, сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом. Крім того, про наявність кримінальних справ, чи тим більше наявність вироків, а ні щодо позивача ні щодо його контрагентів суду першої інстанції надано не було; - документи на перевезення товару не є визначальними та первинними для цілей бухгалтерського обліку. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, встановлює, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу. Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХIV, визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Відповідно до норм ст. 9 Закону № 996-ХIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно із положеннями ч. 3 ст. 9 Закону № 996-ХIV, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця. Так, первинний документ має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення, натомість сама собою наявність або відсутність окремих документів не свідчить про наявність факту порушення з боку платника податків, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства. Умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат, є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства. Зі змісту акта перевірки вбачається, що у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях донараховано грошове зобов`язання з податку на додану вартість за господарськими операціями позивача з ТОВ «Укрбізнеслюкс» та ТОВ «Латонік». Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено надані позивачем документи по взаємовідносинах з ТОВ «Укрбізнеслюкс», зокрема, видаткові накладні № РН-12-0901 від 09 грудня 2016 року та РН-12-2007 від 20 грудня 2016 року, оформлені на виконання договору поставки № 0912/1 від 09 грудня 2016 року, з яких встановлено, що усього за видатковими накладними, ТОВ «Укрбізнеслюкс» здійснено поставки товарів на адресу позивача на загальну суму 138966,00 грн., у тому числі ПДВ 23161,00 грн., за якими складено податкові накладні № 23 від 09 грудня 2016 року та № 70 від 20 грудня 2016 року. В акті перевірки від 24 жовтня 2019 року стосовно зазначених поставок вказано, що за перевіряємий період у рахунок оплати ТОВ «Комплітех» було здійснено перерахування грошових коштів ТОВ «Укрбізнеслюкс» в загальній сумі 27660,00 грн. Станом на 31 січня 2017 року, кредиторська заборгованість по рахунку бухгалтерського обліку № 631 по розрахунках з ТОВ «Укрбізнеслюкс» відсутня. До перевірки не надано інформації про транспортування до ТОВ «Комплітех». Протягом періоду, за який ТОВ «Укрбізнеслюкс» документально оформлено продаж товарів для ТОВ «Комплітех», ТОВ «Укрбізнеслюкс не звітували про наявність на підприємстві трудових ресурсів, основних засобів, виробничих потужностей, орендованих чи власних приміщень, а також, не встановлено залучення підприємством стороннього трудового ресурсу та основних засобів. По взаємовідносинах з ТОВ «Латонік», позивачем надано договір поставки № 1107/1 від 11 липня 2017 року та видаткові накладні: № РН-10-2705 від 27.10.2017 року; № РН-10-1705 від 17.10.2017 року; № РН-10-1308 від 13.10.2017 року; № РН-10-1307 від 13.10.2017 року; № РН-9-15001 від 15.09.2017 року; № РН-9-14001 від 14.09.2017 року; № РН-9-13002 від 13.09.2017 року; № РН-9-12001 від 12.09.2017 року; № РН-9-11006 від 11.09.2017 року; № РН-9-07005 від 07.09.2017 року; № РН-8-03002 від 03.08.2017 року; № РН-7-20012 від 20.07.2017 року; № РН-7-11004 від 11.07.2017 року, оформлені на виконання зазначеного договору поставки. Всього за цими видатковими накладними вбачається здійснення поставки ТОВ «Латонік» на адресу позивача товарно-матеріальних цінностей на загальну вартість 2571468, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 428578,00 грн.). На адресу позивача, ТОВ «Латонік» складено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні: № 40 від 11.07.2017 року, № 72 від 20.07.2017 року, № 4 від 03.08.2017 року, № 34 від 07.09.2017 року, № 24 від 11.09.2017 року, № 25 від 12.09.2017 року, № 26 від 13.09.2017 року, № 27 від 14.09.2017 року, № 28 від 15.09.2017 року, № 68 від 13.10.2017 року, № 19 від 13.10.2017 року, № 73 від 17.10.2017 року, № 144 від 27.10.2017 року. Так, в акті перевірки міститься інформація про те, що «за перевіряємий період у рахунок оплати ТОВ «Комплітех» було здійснено перерахування грошових коштів ТОВ «Латонік» в загальній сумі 1283786,00 грн. Додатково зазначається, що станом на 31 жовтня 2017 року, кредиторська заборгованість по рахунку бухгалтерського обліку № 631 по розрахункам із ТОВ «Латонік» становила 1287 682,00 грн. Стан заборгованості у наступних періодах не перевірявся. При цьому, щодо кожної з видаткових накладних міститься твердження про те, що «до перевірки не надано інформації про транспортування до ТОВ «Комплітех»», а також підтверджуючих документів щодо походження товару, а саме, технічний паспорт, сертифікат якості. Водночас, в акті перевірки від 27 листопада 2019 року зазначається, що як на користь ТОВ «Укрбізнеслюкс», так і на користь ТОВ «Латонік» позивачем здійснені реальні перерахування грошових коштів за договорами поставки, та позивач не має перед товариствами кредиторської заборгованості. При цьому, контролюючим органом одразу ж зазначилось про неможливість встановлення легального походження товарів, придбаних позивачем через не підтвердження їх документами. Відповідно до положень п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату послуг/товарів; дата отримання платником податку товарів/послуг. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказав на те, що навіть з обставин, встановлених під час перевірки самим відповідачем - податковим органом, можна зробити обґрунтований висновок, що товарно-матеріальні цінності поставлені позивачу, який здійснив їх оплату, тобто, мають місце і поставка, і здійснення оплати за товар, що свідчить про передчасність висновків відповідача та підтвердженість поставки товарно-матеріальних цінностей видатковими накладними, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства. У частині доводів податкового органу про те, що до перевірки товариством позивача не було надано документального підтвердження транспортування товарів, колегія суддів звертає увагу на те, що відсутність документів щодо транспортування товарно-матеріальних цінностей від постачальника до покупця не може свідчити про нереальність (безтоварність, безоплатність) господарської операції. Слід врахувати, що не є беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій відсутності документів на транспортування товару, адже товарно-транспортна накладна/подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, натомість, останні призначені саме для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. При цьому, позивач звертав увагу на те, що процесі здійснення поставок товару від ТОВ «Укрбізнеслюкс» та ТОВ «Латонік», жодна транспортна компанія участі не брала, доставка здійснювалася засобами постачальника, зважаючи на негабаритність поставлених товарів, а тому, відповідні товарно-транспортні накладні не оформлювалися. Відповідно до норм п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Також, у частині доводів про ненадання до перевірки технічних паспортів та сертифікатів якості на товар, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні врахував пояснення позивача щодо того, що такі документи видаються виробником товару та передаються кінцевим споживачам разом з обладнанням, а також, такі документи не підлягають бухгалтерському обліку та не потребують зберігання у виробників та постачальників. Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що документи щодо якості товарів (сертифікати якості/технічні паспорти) не є документами, безпосередньо пов`язаними з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, обчисленням і сплатою ПДВ, оскільки не містять жодної інформації про рух активів, а для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Крім того, на час існування спірних правовідносин, контрагенти позивача, про фіктивність яких стверджує податковий орган, були належним чином зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, а відтак, мали належний обсяг правосуб`єктності для здійснення господарських операцій. В той же час, колегія суддів враховує, залучені до матеріалів справи первинні документи підтверджують, що отримання товарів від контрагентів відповідає меті та видам господарської діяльності позивача, а також, до матеріалів справи залучено докази подальшої поставки позивачем придбаних у названих вище контрагентів товарів, зокрема, ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» (а.с. 57-98 т.1), ПАТ «Київенерго» (а.с. 99-122 т. 1), ПАТ «ДТЕК Західенерго» (а.с. 123-142 т. 1), ДП «НАЕК «Енергоатом» (а.с. 143-196 т. 1) Наведене підтверджується: договорами поставки №603/ДМТЗ-17 від 15 травня 2017 року; №525/ДМТЗ-17 від 16 травня 2017 року; №987/ДМТЗ-17 від 04 вересня 2017 року, №1114-ЗЄ-ДоТЕС від 25 лютого 2017 року, №1587-ЗЕ-ЛаТЕС від 12 червня 2017 року, а також договорами з ВП «Хмельницька АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» №12927/53-124-01-17-06858 від 24 липня 2017 року; з ВП «Южно-Українська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» №53-123-01-17-03498 від 21 липня 2017 року та №53-123-01-16-03002 від 20 грудня 2016 року; з ВП «Рівненська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» №53-122-01-17-05168 від 20 липня 2017 року та №53-122-01-16-04503 від 26 грудня 2016 року. Так, на виконання наведених договорів, позивач поставив вказаним контрагентам у тому числі саме ті товарно-матеріальні цінності, які були придбані ним у ТОВ «Укрбізнеслюкс» та ТОВ «Латонік». Крім того, позивачем надано податкові накладні по кожній операції, складених та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 ПК України. Варто зазначити, що під час оформлення результатів перевірки, контролюючим органом в акті перевірки не було наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням видів діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Відтак, колегія суддів, за наслідком розгляду апеляційної скарги погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що доводи, викладені в акті перевірки спростовуються доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочину між позивачем та контрагентами недійсним та не можуть одночасно бути достатніми доказами «безтоварності»/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами, за умови, що податковим органом під час розгляду спору не буде доведено протилежного, не лише на основі змісту акта перевірки, а й іншими доказами. Колегія суддів бере до уваги те, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, а сам по собі факт недекларування контрагентом позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, не впливає на платника податків, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету. Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні вимог процесуального законодавства. Дана податкова інформація з бази «АІС Податковий Блок» вказує тільки на можливе ухилення від сплати податків контрагентами позивача. Щодо посилань апелянта на досудове розслідування в рамках кримінального провадження, а також наявність пояснень від засновника ТОВ «Латонік», ТОВ «Укрбізнеслюкс» - ОСОБА_1 про непричетність до господарської діяльності, колегія суддів враховує, що відповідно до приписів ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Отже, колегія суддів бере до уваги те, що протоколи допиту, пояснення, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді та встановленні у вироку суду обставин нереальності/фіктивності господарської діяльності, у обов`язковому розрізі з аналізом господарських операцій. При цьому, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Крім того, про наявність кримінальних справ, чи тим більше наявність вироків, за фактом фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку, щодо діяльності господарюючих суб`єктів, а ні щодо позивача ні щодо його контрагентів суду першої інстанції надано не було. Апеляційна скарга також не містить інформації про наявність вироків, що набрали законної сили, які б підлягали врахуванню в даних правовідносинах. Тобто, в матеріалах даної адміністративної справи відсутні вироки суду, які набрали законної сили, та якими встановлено здійснення господарських операцій між позивачем та названими контрагентами з метою, яка порушує публічний порядок, вчинення господарських операцій з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, так само і ухилення від сплати податків за наслідками виконання господарських зобов`язань з боку позивача. Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування/зміни оскаржуваного рішення. Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2020 - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді Є.О. Сорочко Н.В. Безименна