Постанова 4854 № 420/1343/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 вересня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/1343/20 Головуючий в 1 інстанції: Марин П.П. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Шляхтицького О.І., суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 по справі № 420/1343/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання здійснити певні дії, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог. У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась з вищевказаним адміністративним позовом, у якому просила визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, стосовно визначення розміру пільгової пенсії та проведення розрахунків по ній - протиправними та зобов`язати відповідача визначити ОСОБА_1 розмір пільгової пенсії у зв`язку з втратою годувальника - чоловіка, інваліда 2 групи, у розмірі 3 416,91грн. В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що позивачка, як, вдова померлого, звернулася до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси із заявою про виділення частки пенсії з вже нарахованої пенсії іншій особі (дочці) у зв`язку з втратою годувальника. Проте, їй відмовлено у задоволенні вказаної заяви. Позивачка зазначає, що на неї розповсюджується дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме: «дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, після досягнення чоловіками 55 років, жінками 50 років, та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок, то мають право на пільгову пенсію». Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.05.2019 року у справі № 420/1506/19, позивачці виділено частку пенсії по втраті годувальника згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за чоловіка ОСОБА_3 . Листом управління № 3453/г-3 від 17.01.2020 позивачку повідомлено про неможливість здійснення такого розрахунку, оскільки згідно частини 1 статті 37 Закону, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника: на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками. Враховуючи те, що розмір пенсії у зв`язку з втратою годувальника чітко встановлений у відсотках чинним законодавством України, для визначення розміру пенсії позивача у зв`язку з втратою годувальника, інваліда 2 групи у розмірі 3 416,91 грн правові підстави відсутні. Стосовно розміру пенсії позивача у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 2 000,000 грн та стажу, представник відповідача зазначає, що станом на 01.01.2020 пенсію позивачу розраховано при страховому стажі годувальника 3 роки 6 місяців, додатковому стажі 35 років 11 місяців, та розмір її пенсії (з доплатою згідно Постанови Кабінета Міністрів України від 20.02.2019 №124) становить 2 000,00 грн на підставі норм чинного законодавства України. Борг по перерахунку пенсії з лютого по жовтень 2019 року в сумі 10 491,00 грн позивачці виплачено у листопаді 2019 разом з основним розміром пенсії. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 10 червня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовив. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити. Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення: - судом першої інстанції не враховано, що при розрахунку пенсії до апелянта має застосовуватись Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII від 09.04.1992, а не Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV; - судом першої інстанції не досліджено розрахунок суми 3 416,91 грн, не досліджено нарахування ОСОБА_1 пенсії у розмірі 2000 грн, тим більше, що Кабінет Міністрів України з липня 2019 року підвищив пенсії та кожному з утриманців нараховувалось по 1000 гривень. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення. Обставини справи. Суд першої інстанції встановив, що між позивачем та ОСОБА_4 укладено шлюб, про що у паспорті позивачки 01.08.1997 року наявна відмітка (а.с.47). Відповідно до свідоцтва про народження ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачки та ОСОБА_4 , народилась донька (а.с.50). Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26.03.2001 по справі № 2-1187/ 2001 чоловік ОСОБА_4 визнаний безвісти відсутнім (а.с.51). Рішенням Київського районного суду м. Одеси по справі № 2-2368/2003 від 16.04.2003 ОСОБА_4 оголошений померлим (а.с.52). Відділом реєстрації актів громадянського стану Київського районного управління юстиції м. Одеси 22.05.2003 позивачці видано свідоцтво про смерть ОСОБА_4 за № НОМЕР_1 з актовим записом № 8 від 22.05.2003, в якому зазначена дата смерті ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.53). Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.05.2019 року по справі № 420/1506/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано рішення Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі № 200092 від 05.02.2019 про відмову у призначенні пенсії та зобов`язано Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі призначити ОСОБА_1 пенсію, визначивши її розмір з урахуванням пенсії у зв`язку з втратою годувальника, яка вже нарахована та сплачується іншому утриманцю. Тобто, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.05.2019 року по справі № 420/1506/19 за ОСОБА_1 , визнано право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Як вбачається з перерахунку пенсії позивачки від 04.10.2019 у зв`язку зі зміною кількості утриманців позивачці з 01.07.2019 по 31.08.2019 призначено пенсію в розмірі 2 000 грн. (з/б а.с.143, 144). Відповідно до перерахунків пенсії від 09.10.2019 розмір пенсії позивачки, як першого утриманця, з 01.09.2019 року складає 2 000 грн. (з/б а.с.154). Як вбачається з відповіді Одеської національної академії харчових технологій від 24.10.2019 року № 263/Ф8 ОСОБА_2 наказом від 30.08.2019 року № 764-03 відрахована з 2 курсу ступеня вищої освіти «бакалавра» спеціальність 073 «Менеджер» за невиконання індивідуального навчального плану з 31.08.2019 року (а.с.157). Позивачка, 10.12.2019 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою, в якій просила переглянути розмір пенсії та призначити її в розмірі, яку отримував чоловік позивачки (з/б а.с.156). Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на звернення позивача 17.01.2020 надано відповідь, в якій повідомлено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.05.2019 по справі № 420/1506/19, яке набрало законної сили з 01.02.2019 року позивачу виділено частку пенсії по втраті годувальника згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за чоловіка ОСОБА_4 .. Станом на 01.01.2020 пенсію розраховано при страховому стажі годувальника 3 роки 6 місяців, додатковому стажі 35 років 11 місяців, та її розмір становить 2 000,00 грн. Борг по перерахунку пенсії з лютого по жовтень 2019 в сумі 10 491,00 грн позивачу виплачено в листопаді 2019 року разом з основним розміром пенсії (а.с.95). Позивачка вважає, що вона має право на пенсію по втраті годувальника саме у розмірі 100% (3 416,91 грн.,) у зв`язку з тим, що її донька, як другий утриманець, відмовилась від отримання пенсії по втраті годувальника на користь матері, а тому позивач звернулась до суду з даним позовом. Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими. Висновок суду першої інстанції. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно положень статті 37 Закону №1058-IV пенсія позивача у зв`язку з втратою годувальника повинна бути розрахована у розмірі 50% пенсії, яку отримував годувальник на момент смерті, а не 100% як вважає позивач, а тому відповідач відмовляючи позивачу у задоволенні заяви від 10.12.2019 діяв правомірно, відповідно до вимог законодавства та у межах наданих повноважень. Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV. Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України зазначає, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Згідно з частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1058-ІV). Згідно із частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Відповідно до статті 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Згідно з частинами 1, 3 статті 36 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Як вбачається з матеріалів справи, право позивачки на отримання пенсії по втраті годувальника за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», як такої, підтверджено постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.05.2019 по справі № 420/1506/19 (а.с.28-32). Згідно з частиною 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Статтею 37 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками. Тобто, базовою величиною для визначення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі правових норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника. Аналіз наведених норм свідчить про те, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається особі із розрахунку 50% пенсії померлого годувальника. Водночас за змістом статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію. Тобто, обов`язковими умовами для визнання за членами сім`ї померлого права на пенсію в разі втрати годувальника є не тільки наявність права померлого на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», а й те, що ці члени сім`ї мають бути непрацездатними та перебувати на утриманні померлого, або доходи померлого були для них єдиним джерелом засобів до існування. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Вищого адміністративного суду України від 18 травня 2017 року у справі К/800/23594/16 та у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року по справі № 635/4299/17. На підставі вищевикладеного апеляційний суд зазначає, що отримання пенсії на пільгових умовах не свідчить про непрацездатність особи. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі № 303/647/17 від 26.09.2019. Колегія суддів звертає увагу, що жодних доказів на підтвердження наявності у позивача права на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника саме у розмірі 3 416,91 грн - позивачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано та не наведено жодних обґрунтувань із зазначених підстав. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що таких доказів нею не надано, оскільки справа розглядалась за правилами спрощеного провадження без виклику сторін, але із таким твердженням погодитись не можна, оскільки розгляд справи за правилами спрощеного провадження не позбавляє особу права надавати докази у письмовій формі для обґрунтування своєї позиції, особиста участь при цьому не є обов`язковою. Позивачкою зазначено, що так, як зазначений розмір пенсії у зв`язку з втратою годувальника виплачувався пропорційно двом утриманцям - позивачу та її доньці, а, у зв`язку з відрахуванням з 30.08.2019 доньки з вищого учбового закладу позивач з вересня 2019 року має право на пенсію в розмірі 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника. Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що відповідно до положень статті 37 Закону № 1058-IV пенсія позивача у зв`язку з втратою годувальника повинна бути розрахована у розмірі 50% пенсії, яку отримував годувальник на момент смерті, а не 100% як вважає позивач, а тому відповідач відмовляючи позивачу у задоволенні заяви від 10.12.2019 діяв правомірно, відповідно до вимог законодавства та у межах наданих повноважень, у зв`язку з чим заявлені позивачем вимоги за даним позовом задоволенню не підлягають. Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову. Доводи апеляційної скарги. Посилання апелянта на те, що при розрахунку пенсії до неї мають застосовуватись положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII від 09.04.1992 суд відхиляє з огляду на таке. Відповідно до статті 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). Згідно з пунктом б) абзацу четвертого статті 30 Закону України № 2262-XII - непрацездатними членами сім`ї вважаються батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV або є інвалідами. Статтею 26 Закону № 1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком і встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року. Позивачка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією паспорта, яка міститься у матеріалах справи (а.с.5), тобто пенсійного віку відповідно до статті 26 Закону України № 1058-IV вона не досягла. На підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.05.2019 року по справі № 420/1506/19 за ОСОБА_1 , визнано право на призначення пенсії на пільгових умовах у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Аналіз наведених норм законодавства в контексті зазначених обставин справи дає підстави дійти такого правового висновку. Законодавством про пенсійне забезпечення визначено, що непрацездатними членами сім`ї, які мають право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, з-поміж інших категорій осіб, вважаються, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV. Отже, необхідною умовою для призначення зазначеним особам пенсії у зв`язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії є встановлення їм інвалідності або досягнення ними пенсійного віку, передбаченого зазначеною статтею. Отримання цими особами пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до законодавства, яке регулює призначення такої пенсії на пільгових умовах, не дає підстав для призначення їм до досягнення передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV віку пенсії у зв`язку з втратою годувальника чи переведення на цей вид пенсії. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 28 квітня 2020 року по справі № 635/4299/17. Відхиляє апеляційний суд і посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не досліджено розрахунок суми 3 416,91 грн, не досліджено нарахування ОСОБА_1 пенсії у розмірі 2 000 грн, оскільки станом на 01.01.2020 пенсію позивачці розраховано при страховому стажі годувальника 3 роки 6 місяців, додатковому стажі 35 років 11 місяців, та розмір її пенсії ( з доплатою згідно Постанови Кабінета Міністрів України від 20.02.2019 №124) на підставі вищевказаних норм чинного законодавства України. Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Отже, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 по справі № 420/1343/20 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя Шляхтицький О.І. Судді Домусчі С.Д. Семенюк Г.В.