Постанова 4852 № 340/2601/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 16 вересня 2020 року м. Дніпросправа № 340/2601/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач), суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області в особі заступника начальника управління начальника відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Новоукраїнського управління Головного управління ДПС у Кіровоградській області Яровенка Ігоря Михайловича на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року (головуючий суддя І інстанції Казанчук Г.П.) в адміністративній справі №340/2601/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області в особі заступника начальника управління начальника відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Новоукраїнського управління Головного управління ДПС у Кіровоградській області Яровенка Ігоря Михайловича про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області в особі заступника начальника управління начальника відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Новоукраїнського управління Головного управління ДФС у Кіровоградській області Яровенка Ігоря Михайловича, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 03.06.2019 року №0039605106 щодо застосування за період з 20.04.2019 р. по 17.05.2019 р. штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску відносно ОСОБА_1 на загальну суму 209,32 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що після отримання свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю від 11.02.2019 р. звернулась до податкового органу для реєстрації як платника податків та зборів. За наслідком реєстраційних дій вона була зареєстрована як платник податків та зборів 18.03.2019 р. як самозайнята особа. З дати реєстрації, як самозайнятої особи, почала сплачувати ЄСП, що підтверджується квитанціями про сплату ЄСВ від 16.04.2019 р., 17.05.2019 р. та від 18.06.2019 р. Проте, 03.06.2019 року податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення, яким застосовано до позивача штраф та пеню через не своєчасну сплату ЄСВ. Вважає, що податковий орган порушив процедуру прийняття рішення, оскільки перед винесенням рішення не винесено податкову вимогу про сплату недоїмки, та нею не було взагалі допущено порушення порядку сплати ЄСВ. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 03.06.2019 №0039605106 щодо застосування штрафу та нарахування пені за період з 20.04.2019 р. по 17.05.2019 р. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 209,32 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначене рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що згідно з даними інтегрованої картки платника єдиного внеску ОСОБА_1 19.04.2019 року відбувається нарахування єдиного внеску в сумі 1836,12 грн. (здати державної реєстрації за лютий та березень 2019 року), при цьому сплата внеску здійснена в сумі 918,06 грн. 16.04.2019 року. станом на 19.04.2019 року у платника виникла заборгованість в розмірі 918.06 грн. після чергової сплати ЄСВ 17.05.2019 року програмним забезпеченням автоматично розраховано штрафну санкцію в розмірі 183,61 та пені в розмірі 25,71 грн., у зв`язку з чим податковим органом було сформовано оскаржуване рішення. Також зазначає, що нарахування єдиного соціального внеску здійснюється не залежно від того, чи було отримано дохід у звітньому кварталі, чи ні. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування рішення суду першої інстанції. Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 ст. 311 КАС України. Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 згідно з рішенням Ради адвокатів Кіровоградської області від 11.02.2019 р. №25/5 отримала право на заняття адвокатською діяльністю, про що видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія КР №000267 від 11.02.2019 р. (а.с.14). Разом з тим, з письмової довідки від 11.07.2019 року №63, виданої Ради адвокатів Кіровоградської області вбачається, що через технологічне виготовлення самого свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серія КР №000267, позивачка його отримала лише 06.03.2019 р. Присяга адвоката України позивачкою складена також 06.03.2019 р. (а.с.15). Отримавши зазначене свідоцтво, позивач звернулася із заявою від 18.03.2019 р. про реєстрацію платником податків та зборів як самозайнята особа. Згідно з довідкою про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру від 03.04.2019 р. №1911101400001, адвокат ОСОБА_1 взята на облік контролюючого органу 18.03.2019 р. №2091 (а.с.16). При цьому, в повідомленні про взяття на облік платника єдиного внеску від 03.04.2019 р. №191118000001 зазначено про те, що ОСОБА_1 є платником єдиного внеску з 18.03.2019 р. (а.с.17). Між тим, рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (Маловисківський район) №0039605106 від 03.06.2019 р. за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 183,61 грн. та нараховано пеню у розмірі 25,71 грн. (а.с.21). Не погоджуючись із зазначеним рішенням позивач оскаржила його в адміністративному порядку, проте рішеннями ГУ ДФС у Кіровоградській області від 31.07.2019 р. ДПС України від 09.09.2019 р.№119/6/99-00-08-06-01 скарги залишені без розгляду (а.с.26, 31-32). Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернулася до суду з даним позовом, за захистом порушеного на її думку, права. Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що зареєструватись як самозайнята особа, позивач могла лише після отримання нею свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та складання присяги адвоката, оскільки в іншому випадку, з 11.02.2019 року (як наполягає відповідач) у позивачки не прийняли б документи для взяття на облік як самозайнятої особи, оскільки було відсутнє свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, а тому податковий орган не мав права застосовувати до позивача штраф та нараховувати пеню. Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. В абзацах 4,5 частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" зазначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Частиною 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерством фінансів України №449 від 20.04.2005 р., передбачено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції З аналізу положень статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування вбачається, що вони не містять обов`язку винесення вимоги про сплату боргу перед винесенням рішення про застосування штрафу та пені. Оскаржуваним рішенням накладено штраф на суму своєчасно не сплачених сум ЄСВ (918,06 х 20%), а недоїмка є ширшим поняттям від суми несплаченого ЄСВ, та може включати в себе як суми своєчасно не сплаченого єдиного соціального внеску (надалі ЄСВ) так і суми штрафів та пені. Таким чином, є безпідставними доводи позивача про те, що відповідач перед прийняттям рішення про нарахування штрафу та пені повинен був винести вимогу про сплату недоїмки, і лише у разі її не сплати у добровільному порядку мав право виносити оскаржуване рішення. Разом з тим, позивач зазначила, що отримавши свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, своєчасно звернулась до відповідача та була зареєстрована як платник ЄСВ з 18 березня 2018 р. і саме за березень 2018 р. сплатила перший ЄСВ, що підтверджується квитанцією про сплату ЄСВ від 16.04.2019 р. (а.с.18-20). Проте, позиція відповідача полягає в тому, що згідно даних ІС "Податковий блок" позивач зареєстрована радою адвокатів 11.02.2019 р., а тому обов`язок по сплаті ЄСВ виник з лютого 2019 р. Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції фактично спір полягає у даті реєстрації позивача як платника ЄСВ, що є початком обов`язку сплавати ЄСВ. Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Частиною 1 статті 11 "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що особа, стосовно якої радою адвокатів регіону прийнято рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, не пізніше тридцяти днів з дня прийняття цього рішення складає перед радою адвокатів регіону присягу адвоката України. Згідно з частиною 1статті 12 "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України. Таким чином, право на зайняття адвокатською діяльністю у позивача виникло 06.03.2019 р. після отримання свідоцтва та складання присяги, що також підтверджено і у листі ради адвокатів Кіровоградської області №63 від 11.07.2019 р. Відповідно до пункту 14.1.226 частини 1 статті 14 Податкового Кодексу України (надалі ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Згідно пунктом 178.1 статті 178 ПК України особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Отже обов`язок зі сплати ЄСВ у особи виникає з дати, коли вона почала свою діяльність як самозайнята особа. Водночас, незважаючи на дату видачі свідоцтва - 11.02.2019 р., право на заняття адвокатською діяльністю у позивачки виникло лише з дати його отримання та складання присяги адвоката - 06.03.2019 р. Без отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та складання присяги, позивач не мала права займатись адвокатською діяльністю. З огляду на те, що позивачка зареєстрована як самозайнята особа, а обов`язок сплачувати ЄСВ пов`язаний з датою, коли самозайнята особа набуває певного правового статусу - адвоката та приймає рішення провадити адвокатську діяльність, який позивач набула 06.03.2019 р., тому обов`язок зі сплати ЄСВ у неї виник саме з 06.03.2019 р. Твердження відповідача про те, що позивач мала зареєструватися як самозайнята особа з 11.02.2019 року є помилковими з огляду на наступне. Так, згідно з пунктом 6.7 розділу 6 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 р. №1588, взяття на облік фізичних осіб, які не є підприємцями та здійснюють незалежну професійну діяльність, умовою ведення якої згідно із законом є державна реєстрація такої діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (далі - фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність), здійснюється за місцем постійного проживання у порядку, встановленому цим Порядком для фізичних осіб - підприємців: 1) для взяття на облік фізична особа, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, у строк 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності, зобов`язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання: заяву за формою N 5-ОПП (додаток 8); копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, якщо заявник є адвокатом, який провадить адвокатську діяльність індивідуально. При подачі документів пред`являються оригінали зазначених документів. Тобто зареєструватись як самозайнята особа, позивач могла лише після отримання нею свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та складання присяги адвоката, оскільки в іншому випадку у позивачки не прийняли б документи для взяття на облік як самозайнятої особи, у зв`язку з відсутністю свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність рішення про застосування штрафу та нарахування пені від 03.06.2019 року №0039605106. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області в особі заступника начальника управління начальника відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Новоукраїнського управління Головного управління ДПС у Кіровоградській області Яровенка Ігоря Михайловича залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року в адміністративній справі №340/2601/19 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова в повному обсязі складена 16.09.2020 року. Головуючий - суддя О.О. Круговий суддя Т.С. Прокопчук суддя А.В. Шлай