Постанова 4873 № 910/16166/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "15" вересня 2020 р. Справа№ 910/16166/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Дикунської С.Я. суддів: Шаптали Є.Ю. Тарасенко К.В. секретар судового засідання Шевченко В.І. за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою Державного управління справами на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.02.2020 у справі №910/16166/19 (суддя Сівакова В.В.) за заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Суворова 13» про залишення позову без розгляду за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Суворова 13» до

1. Державного управління справами

2. Державний реєстратор Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради Духновська Олеся Анатоліївна

3. Державного підприємства «Держінвестконсалтинг» треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1

1. Державного підприємства «Укржитлосервіс»

2. Фонд державного майна про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, усунення перешкод у користуванні майном В С Т А Н О В И В: Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2020 у справі №910/16166/19 позовну заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Суворова 13» за заявою позивача залишено без розгляду. Не погоджуючись із згаданою ухвалою, Державне управління справами оскаржило її в апеляційному порядку та просило повністю скасувати, посилаючись на незаконність вказаної ухвали. Доводи апелянта зводяться до того, що в підготовчому засіданні 23.01.2020 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.02.2020, коли й було розпочато судове засідання з проголошенням суддею першої інстанції про початок розгляду справи по суті та з`ясування наявних клопотань, які можна подати на цій стадії процесу, на що позивачем було подано заяву про залишення позову без розгляду. На стадії розгляду справи по суті суддею було оголошено перерву та призначено розгляд справи на 18.02.2020. В судовому засіданні 18.02.2020 за ініціативи суду було з`ясовано причини пропуску строку на вчинення відповідних процесуальних дій та з`ясовано, що такою поважною причиною є подання відповідачами апеляційних скарг в суд іншої юрисдикції та не набрання законної сили рішенням, яким позивач частково обґрунтовував підстави позову. На думку апелянта, таке пояснення позивача щодо причин пропуску не є тією поважною обставиною, яка зумовила пропущення ним строку на подання відповідного клопотання. За твердженнями апелянта, за формою згадане не відповідає змісту клопотання, адже позивач не просив поновити строк ані в письмовому, ані в усному порядку. Відтак, заява про залишення позову без розгляду подана поза межами строку, встановленого п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України, без відповідного клопотання про його поновлення, проте апелянт вказує на порушення судом першої інстанції відповідних норм процесуального права. Також апелянт зазначає про зловживання позивачем процесуальними правами шляхом подання декількох ідентичних позовів у наведених ним справах, заяв про зміну їх предмету, а відтак залишення їх без розгляду, що має на меті не захист прав та інтересів, а маніпуляцію автоматизованим розподілом справ між суддями. Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач подав відзив, в якому стверджував про безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, оскаржувану ухвалу як законну та обґрунтовану залишити без змін. Зокрема, зазначив, що питання прийняття чи відмови в прийнятті заяв учасників відноситься виключно до дискреційних повноважень суду та не є порушенням норм процесуального права, адже суд діяв в межах наданих йому повноважень. З приводу тверджень апелянта про зловживання позивачем процесуальними права, останній зазначив, що у справі № 910/10088/19 позовну заяву було залишено без розгляду у зв`язку з несплатою судового збору через скрутне матеріальне становище, а справа № 640/14230/19, яка розглядалась в порядку адміністративного судочинства, та дана справа № 910/16166/19 мають різний характер, позивач звернувся до суду в межах вимог процесуального законодавства, відтак посилання апелянта на штучний характер спору не підтверджуються жодним чином та є виключно припущеннями сторони. В судове засідання апеляційної інстанції 15.09.2020 з`явились представники позивача та відповідача-1, представники відповідачів 2 та 3, третіх осіб 1 та 2 не з`явилися не зважаючи на їх належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення їм відповідної ухвали апеляційного суду про призначення розгляду справи, яка за наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень уповноваженим представником третьої особи-1 отримана 12.08.2020, а уповноваженим представником третьої особи-2 - 07.08.2020, згідно даних з сайту Укрпошти 18.08.2020 вручена за довіреностю представнику відповідача - 2, однак від відповідача - 3 вказана ухвала 10.09.2020 повернулась з відміткою «за закінченням терміну зберігання». За приписами ч.ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Порядок вручення судових рішень передбачено ст. 242 ГПК України, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Положеннями ч. 11 вказаної статті ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Перехідними положеннями ГПК України, зокрема, п. 17 та пп. 17.1 визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі. Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (п. 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п. 5). Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначено Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, які й регулюють відносини між ними. Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (п. п.11, 17 Правил надання послуг поштового зв`язку). Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (п. 99 Правил надання послуг поштового зв`язку). Відповідно до п.п. 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку в місцях призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання. При цьому, апеляційним судом враховано позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, відповідно до якої касаційний господарський суд, здійснивши аналіз ст.ст. 120, 242 ГПК України, п.п.11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст. ст. 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням. За відсутністю в матеріалах справи підтверджень щодо наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою (зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повідомленою позивачем (апелянтом) суду) та яка повернулася до суду в зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення. Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які наведено у постановах Верховного Суду. З огляду на наведене, те, що апеляційним судом здійснено необхідні заходи щодо повідомлення відповідача-3 про дату, час та місце цього засідання шляхом направлення йому відповідної ухвали суду про призначення розгляду справи, за відсутності в матеріалах даної справи доказів наявних порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач-3 вважається належним чином повідомленим про наявний судовий розгляд даної справи апеляційним господарським судом. За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду. Положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Оскільки в судове засідання апеляційної інстанції 15.09.2020 представники відповідачів 2 та 3, а також третіх осіб 1 та 2, явка яких в судове засідання обов`язковою не визнавалась, не з`явились не зважаючи на їх належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, за відсутності клопотань про відкладення розгляду справи та наявні в матеріалах справи докази, які є достатніми для вирішення спору у даній справі, апеляційний суд вважав за можливе справу розглядати за відсутності цих представників за наявними у справі матеріалами. Представник відповідача-1 в даному судовому засіданні надав пояснення, в яких підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, а оскаржувану ухвалу скасувати повністю. Представник позивача в даному судовому засіданні надав пояснення, в яких заперечив доводи апеляційної скарги, просив не брати їх до уваги, оскаржувану ухвалу як законну та обґрунтовану залишити без змін. Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Як встановлено матеріалами справи, 15.11.2019 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Суворова 13» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного управління справами, Державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Духновської Олесі Анатоліївни, Державного підприємства «Держінвестконсалтинг» про: - визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Духновської Олесі Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 47436836 від 20.06.2019 на нежитлове приміщення № 148 (літера «А»), загальною площею 84,4 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Омельяновича-Павленка Михайла, буд. 13, суб`єкт права власності держава Україна в особі Державного управління справами, код ЄДРПОУ 00037256, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1855973880000, номер запису про право власності 32076792, дата державної реєстрації 13.06.2019; - зобов`язання Державне управління справами та Державне підприємство «Держінвестконсалтинг» усунути перешкоди Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Суворова 13» в користуванні спільним майном шляхом звільнення та надання доступу до приміщення № 148 (літера «А»), загальною площею 84,4 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Омельяновича-Павленка Михайла, буд.

13. Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/16166/19 від 19.11.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів. 02.12.2019 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 відкрито провадження у справі № 910/16166/19 та прийнято позовну заяву до розгляду; залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 - Державне підприємство «Укржитлосервіс» та Фонд державного майна України; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 14.01.2020. 26.12.2019 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача-2 на позовну заяву, за змістом якого останній просив відмовити у задоволенні позову в частині визнання незаконним та скасування державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Духновської О.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 47436836 від 20.06.2019 на нежитлове приміщення № 148 (літера «А»), загальною площею 84,4 кв. 28.12.2019 та 02.01.2020 до Господарського суду міста Києва надійшли відзиви відповідачів 1 та 3 відповідно, в яких останні заперечували проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. 13.01.2020 позивачем подано відповідь на відзиви. В підготовчому засіданні 14.01.2020 на підставі ст. 183 ГПК України оголошено перерву на 23.01.2020. 20.01.2020 та 23.01.2020 відповідачами 1 та 3 подано заперечення на відповідь позивача на відзиви. В підготовчому засіданні 23.01.2020 не виходячи до нарадчої кімнати судом постановлено ухвалу згідно ст.ст. 182, 185 ГПК України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.02.2020. 10.02.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про зупинення провадження у справі № 910/16166/19 до набрання законної сили судовим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2019 у справі № 640/14230/19, яким визнано протиправними дії Державного управління справами щодо включення до Єдиного реєстру об`єктів державної власності нежитлового приміщення №148 (літера «А») загальною площею 84,4 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, будинок 13; визнано протиправними дії Фонду державного майна України щодо включення до Єдиного реєстру об`єктів державної власності нежитлового приміщення №148 (літера «А») загальною площею 84,4 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, будинок 13; зобов`язано Фонд державного майна України виключити з Єдиного реєстру об`єктів державної власності нежитлове приміщення №148 (літера «А») загальною площею 84,4 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, будинок

13. В судовому засіданні 11.02.2020 судом не виходячи до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про залишення без розгляду клопотання позивача про зупинення провадження у справі. В подальшому в судовому засіданні 11.02.2020 позивачем подано заяву про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 5 ст. 226 ГПК України. В судовому засіданні 11.02.2020 оголошено перерву на 18.02. 2020 згідно ст. 183 ГПК України. 13.02.2020 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив третьої особи-2 на позовну заяву. Як вище згадувалось, ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2020 у справі №910/16166/19 позовну заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Суворова 13» за заявою позивача залишено без розгляду. Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходив з волевиявлення позивача про залишення позову без розгляду, та те, що заява подана представником позивача, який має повноваження на вчинення відповідної процесуальної дії (адвокат, який діє на підставі довіреності № 26/07/19 від 26.07.2019; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХМ № 000081 від 12.07.2017 - Волощук П.Ю.). Апеляційний господарський суд не погоджується з такими висновками місцевого суду. Процесуальний порядок провадження в господарських справах визначається ГПК України, ст. 1 якого визначено юрисдикцію, повноваження господарських судів та встановлено порядок здійснення судочинства у господарських судах. Особливістю господарського процесу є те, що одними з його елементів є стадійність процесу та певна процесуальна форма. Обов`язком суду є процесуальне оформлення закінчення кожної стадії процесу і, як наслідок, переходу до іншої стадії процесу. Зокрема, положеннями ст. 12 ГПК України встановлено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, в порядку наказного провадження або позовного провадження (загального або спрощеного). Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Отже, у випадку здійснення судочинства в порядку загального позовного провадження, положення ГПК України містять імперативні норми, які встановлюють порядок його здійснення, в т.ч. закінчення відповідних стадій, що підтверджується ухвалами суду. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 185 ГПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. За наслідками підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Як вище згадувалось, в підготовчому засіданні 23.01.2020 не виходячи до нарадчої кімнати судом постановлено ухвалу відповідно до ст.ст. 182, 185 ГПК України про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, а також призначено справу до судового розгляду по суті на 11.02.2020, про що сторін повідомлено під розписку. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 201 ГПК України у призначений для розгляду справи час головуючий відкриває судове засідання та оголошує, яка справа розглядатиметься. З оголошення головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті. За змістом ст. 207 ГПК України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом. Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1 ст. 118 ГПК України). Отже, зі змісту ч.3 ст. 201 ГПК України у системному зв`язку із ч.1 ст. 207 ГПК України, вбачається, що суд наділений повноваженнями з`ясувати наявність заяв, пов`язаних з розглядом справи безпосередньо під час розгляду справи по суті, а враховуючи положення ст. 118 ГПК України такі заяви мають бути подані учасниками справи із клопотанням про поновлення пропущеного строку. Таким чином, будь-які клопотання та заяви, пов`язані з розглядом справи, подані учасниками справи після постановлення ухвали про закінчення підготовчого провадження у справі, розглядатимуться судом під час розгляду справи по суті. З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що після оголошення головуючим суддею 11.02.2020 судового засідання відкритим відповідно до ч. 3 ст. 201 ГПК України, місцевий суд фактично розпочав розгляд справи по суті, зокрема, розгляд клопотання позивача про зупинення провадження у справі, клопотання позивача про залишення позову без розгляду було надано суду вже після розгляду клопотання про зупинення провадження, про що свідчить протокол судового засідання, в якому зазначено про подання вказаної заяви безпосередньо в судовому засіданні, а також штамп та підпис судді про долучення цієї заяви до матеріалів справи. Крім цього, зазначивши в описовій частині оскаржуваної ухвали про наведення позивачем причин пропуску строку на звернення з даною заявою до суду, суд першої інстанції ні в мотивувальній частині, ні в резолютивній частині ухвали відповідного питання про поновлення процесуальних строків не вирішив. За приписами п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду. Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. За системного аналізу правових норм, вказане право позивача може бути реалізоване ним лише до початку розгляду справи по суті та є абсолютним, тобто, не залежить від мотивів позивача чи волі інших сторін у справі. Проте, як встановлено матеріалами справи, місцевий суд в підготовчому засіданні 23.01.2020, постановивши протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду на 11.02.2020, безпідставно дійшов висновку про можливість розгляду такої заявив в судовому засіданні 18.02.2020, яка була подана безпосередньо в цьому судовому засіданні після оголошення головуючим суддею 11.02.2020 судового засідання відкритим (без клопотання про поновлення строку на її подання), що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для застосування п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України та залишення позову без розгляду. За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Таким чином, право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати ці права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Суд першої інстанції, залишивши позовну заяву без розгляду, ухилився від розгляду позову по суті й всупереч положенням Конституції України обмежив позивача у здійсненні передбачених ст. 55 Конституції України прав. З приводу обґрунтованості подання позовної заяви, наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, місцевий суд з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини, що мають юридичне значення для справи, міг зробити висновки, виклавши їх у відповідному процесуальному рішенні за наслідками розгляду спору по суті. Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. За рішенням від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Відтак, інші доводи апелянта за текстом його апеляційної скарги не заслуговують на увагу. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення вимог процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкового судового рішення - ухвали. У випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду, справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції на підставі ч. 3 ст. 271 ГПК України . За таких обставин, апеляційний господарський суд визнав наведені місцевим судом обґрунтування оскарженої ухвали незаконними, які не можуть бути достатніми підставами для залишення позову без розгляду згідно п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України, відтак апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала місцевого суду - скасуванню з надісланням матеріалів справи до місцевого суду для розгляду по суті. В зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, витрати по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню відповідачу-1 за рахунок позивача. Водночас, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа, визначених ч.3 ст. 271 ГПК України, у даному випадку - залишення позову без розгляду з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, має здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України. Керуючись ст.ст. 255, 269-270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного управління справами задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.02.2020 у справі №910/16166/19 - скасувати. Матеріали справи № 910/16166/19 направити до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України. Повний текст постанови складено 17.09.2020 Головуючий суддя С.Я. Дикунська Судді Є.Ю. Шаптала К.В. Тарасенко