Постанова 4816 № 581/760/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2020 року м.Суми Справа №581/760/19 Номер провадження 22-ц/816/1624/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач), суддів - Собини О. І. , Хвостика С. Г. учасники справи: позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на повторне заочне рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 05 червня 2020 року в складі судді Сізова Д.В., ухваленого у смт Липова Долина, в с т а н о в и в: Звернувшись до суду із позовом у жовтні 2019 року, Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») просило стягнути на свою користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №б/н від 18.12.2017 року в розмірі 32145,02 грн та судові витрати в розмірі 1921 грн. Свої вимоги мотивує тим, що 18.12.2017 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, за умовами якого позивач надав позичальнику кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, що може бути змінений банком. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, який є договором приєднання, що підтверджується підписом у заяві. Позичальник взяті на себе кредитні зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого, станом на 14.07.2019 року, виникла заборгованість - 32145,02 грн, яка складається з: 16276,81 грн - заборгованість за тілом кредиту; 12920,64 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 940,66 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 63401,87 грн - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 1506,91 грн - штраф (процентна складова). Відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань, що і стало підставою звернення до суду. Повторним заочним рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 05.06.2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» виниклу станом на 14.07.2019 року заборгованість за кредитним договором б/н від 18.12.2017 року у розмірі 29197 грн 45 коп., з яких: 16276 грн 81 коп. заборгованість за тілом кредиту, 12920 грн 64 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за процентами за користування кредитними коштами та штрафу відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 1744 грн 27 коп. судового збору. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту, суд першої інстанції, установивши обставини того, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 29197 грн 45 коп. Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині задоволення позову, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та закрити провадження у справі. При цьому вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення будь-якої заборгованості, оскільки між сторонами у справі у визначеній законом формі кредитного договору укладено не було, а в анкеті-заяві також не визначено істотні умови кредитного договору. Крім того, йому об`єктивно бракувало знань необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні кредитного договору, банком не було надано повну та достовірну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту , реальної відсоткової ставки, чим було введено його в оману щодо істотних умов договору. В іншій частині рішення суду не оскаржується, тому на підставі ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається. У відзиві на апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Вказує, що суд, встановивши, що банк надав кредит, а відповідач його не повернув, правомірно задовольнив вимоги банку в оскарженій частині. Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. Як вбачається із цивільної справи, що 18.12.2017 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 відбулось підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с.57). Друкованим текстом анкети-заяви передбачено, зокрема, наступне - «Підписанням цієї анкети-заяви я відповідно до ст. 634 Цивільного кодексу України у повному обсязі приєднуюсь до Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», які розміщені на офіційному сайті банку в мережі інтернет за адресою privatbank.ua, та які разом із пам`яткою клієнта і тарифами становлять договір банківського обслуговування, примірник якого я отримав )отримала) шляхом самостійного роздрукування. Погоджуючь зі збільшеним строком позовної давності, зазначеним в Умовах та правилах та з тим, що зміни до Умов та правил вносяться банком щомісяця в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє мене про внесення змін шляхом використання визначених Умовами та правилами каналів зв`язку. Продовження користування послугами банку після дати публікації на сайті банку змінених умов та правил є підтвердженням мого погодження та повного і безумовного прийняття зміненої редакції Умов та правил.». Номер кредитної картки, термін її дії або інші умови кредитування в анкеті-заяві не зазначено. Додані банком до позовної заяви витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які були предметом дослідження в суді першої інстанції, відповідачем не підписані (а.с. 9 - 27). Представлений до позову банком розрахунок кредитної заборгованості станом на 14.07.2019 року складає - 32145,02 грн, з яких: 16276,81 грн - заборгованість за тілом кредиту; 12920,64 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 940,66 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 63401,87 грн - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 2006,91 грн - заборгованість за судовим штрафом (а.с. 8-9). Підставами позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» є неналежне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, який було укладено шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, та стягнення заборгованості за тілом кредиту, а також штрафних санкцій, визначених відповідно до вказаним Умов та правил, а також Тарифів банку. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України йдеться про те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Як передбачено частиною другою статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також виходячи з вимог частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) дійшла висновку, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для захисту порушеного права банку та стягнення заборгованості за тілом кредиту, оскільки факт отримання кредитних коштів та користування ними підтверджується матеріалами справи, і доводи апеляційної скарги в цій частині спростовуються наведеним, оскільки протилежного, у відповідності до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, відповідачем доведено не було. Посилання скаржника про відсутність підстав для стягнення заборгованості з підстав ведення його в оману, під час підписання кредитного договору, також не заслуговують на увагу, оскільки такий кредитний договір в судовому порядку недійсним не визнавався. Проте, звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором, зокрема, за тілом кредиту, яка складається із: 16276,81 грн заборгованості за тілом кредиту та 12920,64 грн заборгованості за простроченим тілом кредиту, для підтвердження чого надав відповідний розрахунок заборгованості (а.с. 8-9). При цьому, як вбачається із вказаного розрахунку заборгованості, за період з 20.12.2017 року по 10.06.2018 року відповідач користуватись кредитними коштами, що підтверджується відповідними сумами в графі «Витрати клієнтом кредитних коштів» (загальна сума витрачених коштів станом на 14.07.2019 року - 35734,98 грн), а також за період з 24.12.2017 року по 26.03.2018 року здійснював погашення заборгованості на загальну суму 25689,91 грн підтверджується відповідними сумами в графі «Сума погашення за наданим кредитом». Крім того, слід зазначити, що до суми фактично отриманих відповідачем кредитних коштів відповідач неправомірно нарахував ще й відсотки, хоча докази про погодження з відповідачем на вчинення вказаних дій позивач суду не надав, а матеріали справи цього не містять. Вказані відсотки банк самовільно нарахував відповідачу, що відображено у відповідній колонці «Відсотки погашені за рахунок кредиту», додавши їх до суми фактично отриманих відповідачем кредитних коштів, внаслідок чого неправомірно збільшив тіло кредиту. Таким чином, загальна сума фактично отриманої відповідачем суми кредитних коштів станом на 14.07.2019 становить 35734,98 грн, з яких ним було погашено суму в розмірі 25689,91 грн, тобто загальна сума непогашеної заборгованості становить 10045,07 грн. Таким чином, вимоги банку про стягнення заборгованості за тілом кредиту понад 10045,07 грн є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Однак, суд першої інстанції на вказані обставини справи не звернув уваги, що призвело до неправильного визначення розміру заборгованості за кредитним договором. Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції в оскарженій частині, через невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, на підставі ст. 376 ЦПК України, підлягає зміні в частині визначення розміру заборгованості, шляхом зменшення суми стягнення до 10045,07 грн. Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, враховуючи межі задоволення позову та апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору з ОСОБА_1 на користь банку підлягає зміні, шляхом зменшення суми стягнення до 600,30 грн. Також, враховуючи, що скаржника було звільнено від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави підлягає стягненню 1890,15 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а), г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Повторне заочне рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 05 червня 2020 року в оскарженій частині та в частині розподілу судових витрат змінити, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 18 грудня 2017 року у розмірі 10 045,07 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» 600,30 грн у відшкодування фактично понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання позову. Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» в дохід держави 1890,15 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий - С.С. Ткачук Судді: О.І. Собина С.Г. Хвостик