Постанова 4854 № 488/1105/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 вересня 2020 р.м.ОдесаСправа № 488/1105/20 Головуючий в 1 інстанції: Чернявська Я.А. Дата і місце ухвалення 17.06.2020р., м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Бойка А.В., суддів: Федусика А.Г, Шевчук О.А., за участю секретаря - Андрушкевич М.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 17 червня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - В С Т А Н О В И В: У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 2363945 від 09.04.2020 року, якою на нього накладено штраф у розмірі 255 грн. Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 17 червня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин по справі. Апелянт зазначив, що ним не було допущено порушень Правил дорожнього руху, доказів протилежного, а саме вчинення ним адміністративного правопорушення, відповідачем надано не було. Також апелянт вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення складена з порушенням вимог ч. 3 ст. 283 КУпАП. З огляду на викладене апелянт просить скасувати рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 17 червня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 09.04.2020 року інспектором Управління патрульної поліції у Миколаївській області капралом поліції Устименком М.В. відносно ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК № 2363945. Згідно змісту вказаної постанови позивач 09.04.2020 року о 15:43 годині, керував транспортним засобом RENAULT KOLEOS, 2.0 д.н. НОМЕР_1 по проспекту Богоявленський, 21/1 та не виконав вимогу д. 3.5.5 - рух з одностороннім рухом, чим порушив п. 8.4 г ПДР, а саме порушив вимоги наказових знаків, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. За порушення Правил дорожнього руху на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду першої інстанції. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що в ході розгляду адміністративної справи підтверджено факт допущення позивачем порушення Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, а тому постанова по справі про адміністративне правопорушення є законною та обґрунтованою і скасуванню не підлягає. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне: Згідно пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1-126) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Прядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України). Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Пунктами 8.1 - 8.2 ПДР встановлено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Пунктом 8.4 ПДР встановлено, що дорожні знаки поділяються на групи: а) попереджувальні знаки; б) знаки пріоритету; в) заборонні знаки; г) наказові знаки. При цьому, наказові знаки показують обов`язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження. Згідно частини першої статті 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України. Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Слід зазначити, що згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Колегія суддів зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. У підтвердження факту вчинення позивачем порушення п. 8.4 (г) ПДР відповідачем були надані матеріали відеофіксації з нагрудного відеореєстратора поліцейського, зокрема, відеозапис № 202004110182625000169 з нагрудного відеореєстратора DM-4111, з якого вбачається, що транспортний засіб RENAULT KOLEOS, 2.0 д.н. НОМЕР_1 , виїзжджаючи з паркувального майданчика на території супермаркету АТБ по проспекту Богоявленському, не виконав вимогу дорожнього знаку 5.5. (рух з одностороннім рухом) та продовжив рух в зоні дії знаку. Дослідивши надані відповідачем докази, зокрема, матеріали відеофіксації, колегія суддів доходить до висновку, що ними підтверджується факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що виразилось у невиконанні знаку 5.5. (рух з одностороннім рухом), відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП. У поданому позові та апеляційній скарзі позивач посилався на відсутність доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, однак, вказані доводи позивача колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наявні в матеріалах справи матеріали відеофіксації. Колегія суддів зазначає, що частиною 2 статті 30 Закону України "Про Національну поліцію", поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом. Згідно ст. 31 вказаного Закону поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як: зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Відповідно до ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. В даному випадку посадовими особами відповідача факт порушення позивачем Правил дорожнього руху було зафіксовано нагрудним відеореєстратором, розміщеним на форменому одязі співробітника патрульної поліції, використання якого передбачено нормами чинного законодавства, а тому зафіксовані останнім відомості є доказами в розумінні статті 251 КУпАП та ст.ст. 73-78 КАС України. Таким чином, наданими відповідачем доказами підтверджено факт допущення позивачем порушення п. 8.4 (г) Правил дорожнього руху та вчинення, тим самим, адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КАС України, а тому винесення інспектором УПП в Миколаївській області капралом поліції Устименком М.В. відносно позивача постанови по справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП є правомірним та обґрунтованим. Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 2363945 від 09.04.2020 року є правомірною та відповідає вимогам чинного законодавства, а тому скасуванню не підлягає. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. З огляду на все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення. За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 17 червня 2020 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик Суддя: О.А. Шевчук