Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 488/4849/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 488/4849/24 Перша інстанція: суддя Щеглова Я.В., повний текст судового рішення складено 13.11.2024, м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Федусика А.Г., суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Корабельного районного суду м.Миколаєва від 13 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови, - В С Т А Н О В И В: У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі РТЦК) та просив визнати протиправною та скасувати постанову №1728 від 17.10.2024 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що постановою т.в.о. начальника РТЦК підполковника ОСОБА_2 №1728 від 17.10.2024 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.. У постанові зазначено, що 02.10.2024 року о 15.00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Під час проведення звірки облікових даних виявлено, що останній не повідомив про зміну місця проживання, чим порушив вимоги ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та п.п.10-1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів від 30.12.2022 року №1487 під час дії особливого періоду, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.210 КУпАП під час дії особливого періоду. Позивач вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки відсутній опис об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, зокрема коли саме відбулася подія інкримінованого правопорушення, що не відповідає вимогам ст.283 КУпАП. Рішенням Корабельного районного суду м.Миколаєва від 13 листопада 2024 року позов задоволено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що згідно з військово-обліковим документом у системі Резерв+, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , військовозобов`язаний і перебуває на обліку у НОМЕР_1 відділі РТЦК (м.Очаків). Згідно з постановою ВЛК від 24.04.2023 року - непридатний у мирний час, обмежено придатний у воєнний час. Має відстрочку до 09.11.2024 року. Проживає у АДРЕСА_1 , в/ч НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 . Дані уточнено вчасно 16.10.2024 року. Згідно з тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного № НОМЕР_3 перебуває на обліку у НОМЕР_1 відділі РТЦК з 10.11.2009 року. Відповідно до відмітки у паспорті громадянина України з 15.05.2002 року зареєстрований у АДРЕСА_1 , в/ч НОМЕР_2 . З матеріалів справи вбачається, що згідно постанови РТЦК №1728 від 17.10.2024 року, 02.10.2024 о 15.00 год. до 3 відділу РТЦК звернувся ОСОБА_3 , та під час проведення звірки облікових даних виявлено, що останній не повідомив про зміну місця проживання, чим порушив вимог ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та п.п.10-1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів від 30.12.2022 року №1487, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.210 КУпАП. Наведеною вище постановою накладено на ОСОБА_3 штраф у сумі 17000 грн. Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з принципу, закріпленого в Конституції України, про необхідність доведення вини особи належними доказами, а не припущеннями, відтак, позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнив шляхом скасування постанови та закриття провадження по справі. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Згідно з абзацом 6 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. Частиною 1 статті 210 КУпАП зазначено про відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку. За повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, відповідальність передбачена у ч. 2 ст. 210 КУпАП. Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Згідно зі статтею 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката. Вимогами ст.268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо. Як визначено п.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому. Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення знаходить свій прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом, та залежить від місця, часу, обставин і способу скоєння адміністративного правопорушення тощо, а також від причинного зв`язку між діянням і шкідливими наслідками цього діяння, вчинення протиправного діяння в минулому, його системності. Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Верховним Судом неодноразово було зроблено висновки щодо обов`язкової участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення, зокрема Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі №676/752/17, від 21.03.2019 у справі №489/1004/17, від 30.01.2020 у справі №308/12552/16-а та у справі №482/9/17, від 06.02.2020 у справі №205/7145/16-а зробив наступні висновки: «закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення». Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначав, що відповідно до розпорядження №187 від 03 вересня 2024 року, з метою оформлення військово-облікових документів, проходження медичного обліку, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період було здійснено оповіщення таких призовників і військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку, та викликано до 3 відділу РТЦК па 10 вересня 2024 року о 09:00 год., в тому числі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 (саме адреса, яка була вказана особисто позивачем). Дане розпорядження було адресоване голові Очаківської міської ради Сергію Бичкову. В подальшому, звернення було опрацьоване виконавчим комітетом Очаківської міської ради Миколаївської області та направлений до РТЦК лист №1081/02- 02/07 від 06.09.2024 року, з якого вбачається, що особовим складом дільниці оповіщення №2 було здійснено перевірку місць проживання військовозобов`язаних для проведення оповіщення та встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , не виявлений. На оклик з будинку ніхто не виходив. Хвіртка паркану замкнена на замок. При візуальному огляді склалось враження, що до хвіртки ніхто не підходив, все заросло травою та чагарниками. Помешкання виглядає нежитловим. Про викладене був складений відповідний акт №73. В обумовлений час до 3 відділу РТЦК 10 вересня 2024 року О 09:00 год. позивач не прибув. Зазначена обставина стала підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП. Крім цього, при притягненні до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 жодних заперечень не занотував, тобто був згодний з інкримінованим правопорушенням. Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження наведених вище обставин відповідачем не надано як під час розгляду в суді першої інстанції, так і під час розгляду в апеляційній інстанції. Крім цього, як вірно зазначено судом першої інстанції, оскаржувана постанова була винесена без повідомлення позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення, що є порушенням ст.ст.268, 278 КУпАП, а доказів на спростування цієї обставини відповідачем не надано. Також, згідно вимог ст.283 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення повинна містити, у тому числі, опис обставин, установлених під час розгляду справи. В оскарженій постанові зазначено, що під час проведення звірки облікових даних виявлено, що позивач не повідомив про зміну місця проживання чим порушив ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Між тим, матеріалами справи встановлено, що згідно паспорта позивача останній зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . Зазначена адреса проживання також вказана у військово-обліковому документі у системі Резерв+. Дані уточнено 16.10.2024 року та вчасно. Будь-яких даних щодо зміни місця проживання матеріали справи не містять та відповідачем не надано. Втім, стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У ч.3 ст.62 Конституції України наголошується, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У відповідності до положень частини другої статті 70, частини першої та другої статті 71 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності позивач зобов`язаний заперечувати проти доводів суб`єкта владних повноважень. За змістом завдань КУпАП та загальних норм Конституції України, Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути доведена належними доказами, а будь-які сумніви і протиріччя повинні трактуватися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відповідно до ч. 2ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1). З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що в межах спірних правовідносин, ураховуючи наведені вище приписи законодавства, спірна постанова №1728 від 17.10.2024 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю. Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення, а рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 13 листопада 2024 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач А.Г. Федусик Судді А.В. Бойко О.А. Шевчук