Постанова 4854 № 420/1470/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _____________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 вересня 2020 р. Категорія: 111030200м.ОдесаСправа № 420/1470/20 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А. час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Семенюка Г.В. суддів: Домусчі С.Д. , Шляхтицького О.І. розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, - встановиВ: Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області в якому просив: - визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення: - № 0005513304 від 19.11.2019 щодо визначення суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 7 706, 64 гривень (4 690, 98 грн. податкового зобов`язання та 3 015, 66 грн. штрафних санкцій); - № 0005523304 від 19.11.2019 щодо визначення суми грошового зобов`язання з військового збору в сумі 642, 29 гривень (390, 95 грн. податкового зобов`язання та 251, 34 грн. штрафних санкцій); - № 0005503304 від 19.11.2019 щодо нарахування штрафних санкцій по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платників податку у вигляді заробітної плати в сумі 510 гривень; - № 0005493304 від 19.11.2019 застосування адміністративного штрафу та санкцій в сумі 170 гривень, мотивуючи його тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті протиправно та підлягають скасуванню, оскільки їх прийнято на підставі висновків акта перевірки № 210/15-32-33-04/ НОМЕР_1 від 24.10.2019 року, які є безпідставними, адже як зазначає позивач ним на запит контролюючого органу при проведенні перевірки надавались всі необхідні документи, зокрема засвідчені копії договорів підряду цивільно-правового характеру укладені з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що в свою чергу свідчить про хибні висновки акту перевірки, які не ґрунтуються на фактичних обставинах. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 19.11.2019 року: - № 0005513304 щодо визначення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 7706, 64 гривень (4690, 98 грн. податкового зобов`язання та 3015, 66 грн. штрафних санкцій); - № 0005523304 щодо визначення суми грошового зобов`язання з військового збору в сумі 642, 29 гривень (390, 95 грн. податкового зобов`язання та 251, 34 грн. штрафних санкцій); - № 0005503304 щодо нарахування штрафних санкцій по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платників податку у вигляді заробітної плати в сумі 510 гривень; - № 0005493304 застосування адміністративного штрафу та санкцій в сумі 170 гривень. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що позивачем в порушення ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 року, не були оформлені трудові відносини відповідно до діючого законодавства з 2 найманими працівниками: - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Також, в порушення Постанови КМУ від 17.06.2015 року № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на работу" ФОП ОСОБА_1 не повідомлено територіальні органи ДПС за місцем обліку про прийняття найманих працівників на роботу: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Учасники справи сповіщались належним чином про час, дату та місце проведення судового засідання, однак своїм правом на участь в розгляді апеляційної скарги не скористались та у судове засідання не з`явилися, тому судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження згідно ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав: Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та з 07.12.2017 року за № 151617298685 перебуває на обліку в Кілійській ДПІ Ізмаїльського управління ГУ ДПС в Одеській області. Згідно виписки з Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію за № 508000, код основного виду економічної діяльності позивача - 49.41 Вантажний автомобільний транспорт. 24.04.2019 року Головне управління ДФС в Одеській області з підстав того, що у отриманій інформації від митних органів ДФС вбачалось, що позивач здійснював у 2018 році перевезення вантажів у міжнародному сполученні з використанням праці водіїв ( ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ), але відповідно до ІС «Податовий блок» позивач не мав зареєстрованих найманих осіб, контролюючий орган направив на адресу позивача запит № 7980/п/15-32-13-04-09, яким вимагав надати письмові пояснення з питань здійснення підприємницької діяльності позивачем за період з 07.12.2017 р. по 31.01.2019 р. (а.с.13-14). На виконання вищенаведеного запиту, позивачем на адресу податкової направлено пояснення та документи стосовно здійснення підприємницької діяльності, зокрема копії договорів підряду цивільно-правового характеру укладені з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.15). В подальшому, а саме в період з 07.10.2019 по 17.10.2019 року відповідно до направлення від 03.10.2019 року № 664/33-04 та на підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області від 01.01.2019 року № 563, перевіряючим проведена документальна позапланова виїзна перевірки фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року та дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року. За результатами, вищевказаної перевірки контролюючим органом складений акт перевірки № 210/15-32-33-04/ НОМЕР_1 від 24.10.2019 року (а.с.16-22) у висновках якого вказано наступні порушення: - п.164.1 ст.164 п.167.1 ст.167, пп.168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, ст.171, пп .«а» п.176.2 ст.176 ПКУ в наслідок чого позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб із сум законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати у 2018 р. на суму 4690,98 грн.; - пп.1,2, 1.3, 1.4 п.161 підрозділу 10 розділу XX, п.164.1 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1, пп. 168.1,2 п.168.1 ст.168 ПКУ в наслідок чого донараховано військовий збір із сум законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати у 2018 р. на суму 390,95 грн.; - п.51.1 ст.51, пп. «б» п.176.2 ст.176 ПКУ, не надано до органів ДФС податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (плаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку Форма « 1 ДФ за 1,2,3 та 4 квартали 2018 р.; - п.4 ч.2 ст.6 розд. ІІ, абз.5 ч.8 ст.9 розд. ІІІ Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», неподання звітності про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів (додаток 4 таблиці) за лютий, квітень, липень, серпень, грудень 2018 р.; - п.1 ч.2 ст.6 розд. ІІ, п.1 ч. ст.7, ч.5 ст.8, п.1 ч.8 ст.9 розд. ІІІ Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», заниження єдиного соціального внеску за лютий, квітень, липень, серпень, вересень, жовтень та грудень 2018 р. на суму 5 733, 42 грн.; - п.63.3 ст.63 ПКУ несвоєчасно надано повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою 20- ОПП, чим порушено п.8.4 розд. VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588; - порушення Постанови КМУ від 17.06.2015 р. № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» позивачем не повідомлено територіальні органи ДФС за місцем обліку про прийняття найманих працівників на роботу: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ; - порушення ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 р., а саме не оформлення належним чином трудових відносин з фізичними особами: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Не погоджуючись з висновками викладеними в акті перевірки № 210/15-32-33-04/ НОМЕР_1 від 24.10.2019 року позивачем 01.11.2019 р. складено заперечення до акту, які направлені поштою до податкової служби та в яких зазначалось про його бажання бути присутнім під час розгляду зазначених заперечень та повідомлення його про дату час і місце їх розгляду за адресою: АДРЕСА_1 або за телефоном - який вказано в запереченні (а.с.23-24). Як вбачається з матеріалів справи 27.11.2019 р., позивач отримав від ГУ ДПС в Одеській області повідомлення про розгляд його заперечення від 08.11.2019 року № 4093/П/15-32-33-04-09, яке відбудеться 13.11.2019 року о 10.00 годині у приміщені ГУ ДПС в Одеській області за адресою м. Одеса, вул. Семінарська, 5 (а.с.25-26, зворот). Також, позивачем 29.11.2019 року отримано лист ГУ ДПС в Одеській області від 14.11.2019 року № 4482/П/15-32-33-04-09 згідно якого заперечення позивача розглянуто та висновки акту залишено без змін (а.с.27). Надалі на підставі акту перевірки Головним управлінням Державної податкової служби в Одеській області винесено податкові повідомлення-рішення: - № 0005513304 від 19.11.2019 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 7 706, 64 грн. у т.ч.: за податковим зобов`язанням на суму 4 690, 98 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 3 015, 66 грн. (а.с.7); - № 0005523304 від 19.11.2019 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, пені на суму 642, 29 грн. у т.ч.: за податковим зобов`язанням на суму 390, 95 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 251, 34 грн. (а.с.8); - № 0005503304 від 19.11.2019 року, яким на позивача за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати накладено штраф у розмірі 510 грн. (а.с.9); - № 0005493304 від 19.11.2019 року, яким на позивача накладено штраф у розмірі 170 грн. (а.с.10). Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями, позивач звернувся до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки зроблені в акті перевірки, що має місце не наявність цивільно-правових угод як таких, що насправді містять ознаки трудового договору, є такими, що не ґрунтується на фактичних обставинах та законодавстві. П`ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне: Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі ПК України) (в редакції чинній на момент вчинення правопорушень). Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 та п.78.4, п.78.8 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема у разі якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу. Згідно п. 86.1, 86.3, 86.7 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу. У разі якщо платник податків виявив бажання брати участь у розгляді його заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів, зазначивши про це в запереченні та/або листі про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний повідомити такому платнику податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень та/або листа про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Повідомлення має бути надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Згідно до п. 86.8 ст.86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. Як вбачається з матеріалів справи позивач скористався своїм правом наданим йому ПК України та подав свої заперечення на акт перевірки від 24.10.2019 року № 210/15-32-33-04/ НОМЕР_1 в яких між іншим зазначалось про його бажання брати участь у розгляді заперечень відповідно до вищенаведених приписів ПК України (а.с.23-24). Судом встановлено, що вказані заперечення ГУ ДПС в Одеській області отримано 05.11.2019 року за вх. № 27037/П/15-32, однак лише 08.11.2019 року підготовлено повідомлення про розгляд такого заперечення та вказано, що їх розгляд відбудеться 13.11.2019 року о 10.00 (а.с.25). Натомість, як вбачається з матеріалів справи, повідомлення про розгляд заперечень, відповідачем направлено на адресу позивача 16.11.2019 року, що підтверджується відомостями з інтернет-ресурсу «Укрпошта» відповідно до трекінгу направленого листа №6504410292343 (а.с.26-26зв). Враховуючи вищенаведені обставини, податковим органом порушено вимоги статті 86 ПК України, та не направлено повідомлення про розгляд заперечень позивачу не пізніше наступного робочого дня з дня отримання такого заперечення, чим в свою чергу обмежено право позивача на його присутність при їх розгляді. Щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0005513304, № 0005523304, № 0005503304 , № 0005493304 від 19.11.2019 року, слід зазначити наступне. Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки посадових осіб контролюючого органу про використання позивачем праці фізичних осіб - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у лютому, квітні, липні, серпні, вересні, жовтні, грудні 2018 року без оформлення з останніми трудових договорів, зі щомісячною виплатою їм відповідних сум доходів у вигляді заробітної плати, які не були оподатковані відповідно до норм Податкового кодексу України. Відповідно до п. 164.1 ст. 164 ПК України - базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Згідно з п.167.1 ст.167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами. Відповідно до пп.168.1.1, пп.168.1.2 п. 168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. За змістом пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Відповідно до пп. «а», «б» п.176.2 ст.176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок та подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається. Пунктом 51.1 статті 51 Податкового кодексу України передбачено, що платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків. Згідно з пунктом 177.7 статті 177 Податкового кодексу України фізична особа - підприємець вважається податковим агентом працівника - фізичної особи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої фізичної особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи. Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, урегульовано Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі по тексту Закон № 2464-VI). Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Фактичною підставою для донарахування позивачу єдиного внеску слугувало твердження відповідача про заниження позивачем бази оподаткування, оскільки єдиний внесок не нараховувався позивачем на фактично виплачену суму доходу фізичним особам за договорами підряду. Як вбачається з цивільно-правових договорів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , надавались послуги позивачу з перевезення вантажів у міжнародному сполученні на вантажних автомобілях власником яких є ФОП ОСОБА_1 . Як вже зазначалось судом вище код основного виду економічної діяльності позивача - 49.41 Вантажний автомобільний транспорт. Відповідно до коду - 49.41, групи 49.4, розділу 49, секції Н, КВЕД-2010 ДК009:2010 переліку секцій вказано, що цей клас включає: - усі види перевезень вантажним автомобільним транспортом; - перевезення лісоматеріалів; - перевезення великогабаритних вантажів; - рефрижераторні перевезення; - перевезення великовагових вантажів; - перевезення не пакованих вантажів (навалом або наливом), включаючи перевезення автоцистернами, у т.ч. збирання молока на фермах; - перевезення автомобілів; - перевезення відходів і брухту без діяльності щодо їх збирання або утилізації. Цей клас також включає: - оренду вантажних автомобілів з водієм; - вантажні перевезення транспортними засобами з використанням людської або тваринної сили; - надання послуг водія без власного вантажного автотранспортного засобу. Таким чином, виконання робіт (надання послуг) ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за договорами цивільно-правового характеру відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що в свою чергу не визначає ФОП ОСОБА_1 , як платника єдиного внеску відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI. З огляду на викладене, єдиний внесок правомірно не нараховувався позивачем на суми доходу у вигляді винагороди за договорами цивільно-правового характеру. Надаючи оцінку доводам відповідача про наявність трудових відносин між ФОП ОСОБА_1 та фізичними особами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , слід зазначити наступне. Частиною другою ст.48 КЗпП України передбачено, що трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Записи про виконання робіт на підставі договору цивільно-правового характеру до трудової книжки не заносяться. Разом з тим, доказів того, що з особами, які зазначені в акті перевірки, зокрема ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , укладались трудові договори, а їх трудові книжки зберігалися у позивача, і до них вносилися відповідні записи про роботу у ФОП ОСОБА_1 , відповідачем не надано. В ході перевірки таких обставин також не встановлено, а позивач такі обставини заперечує. Натомість, як зазначено самим відповідачем в акті перевірки, між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , укладались цивільно-правові договори підряду. Трудові договори з підрядниками позивачем не укладались, трудові книжки даних осіб у позивача не знаходяться, отже, виконання робіт для ФОП ОСОБА_1 не є основним місцем роботи вищезазначених фізичних осіб (підрядників) в розумінні п.12 частини першої ст. 1 Закону № 2464-VI. За визначенням ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Згідно з частиною 1 статті 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Відповідно до частини 1 статті 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. Отже, діяльність працівника в рамках трудового договору характеризується наступними правовими ознаками: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); не на свій страх і ризик, а шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій. Вказані ознаки трудового договору витікають як зі статей КЗпП, так і з спеціальних законів, що регулюють трудові відносини (зокрема +4 посилання). Водночас, відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.. Таким чином, основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик. Предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт, за наслідками яких замовник зобов`язується оплатити підрядникові виконану ним роботу, тобто предметом є кінцевий результат, а не процес праці; метою договору підряду є отримання певного матеріального результату. Так, Верховний Суд у постанові від 08 травня 2018 року по справі № 127/21595/16-ц дійшов аналогічного висновку, зазначивши, що основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власна праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. За змістом п.1.1 договорів надання послуг, укладених між громадянами як виконавцями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з ФОП ОСОБА_1 як замовником, виконавці зобов`язується доставити (перевезти) автомобілями DAF реєстраційні номери НОМЕР_2 , НОМЕР_3 довірені їм Замовником вантажі у міжнародному сполученні з місць обумовлених в договорах та видати вантаж у місці видачі, а замовник зобов`язується сплатити виконавцям послуги з перевезення. Відповідно до п.3.1 за вказаними договорами замовник однократно у кінці строку виплачує виконавцям винагороду у відповідності до обумовлених розмірах у договорах. Згідно п.5.1 зазначених договорів виконавці несуть відповідальність за втрату, недостачу, пошкодження, псування вантажу - в розмірі дійсної вартості втраченого, відсутнього, пошкодженого та зіпсованого вантажу. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 , який, будучи виконавцем, згідно з договорами послуг № б/н від 19.02.2018 року, 11.04.2018 року взяв на себе зобов`язання надати послуги з перевезення вантажів у міжнародному сполученні, що підтверджується копіями договорів про надання послуг, наявними в матеріалах справи (а.с.29, 31). Також, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 , який, будучи виконавцем, згідно з договорами про надання послуг № б/н від 05.07.2018 року, 18.07.2018 року, 30.07.2018 року, 18.08.2018 року, 28.08.2018 року, 27.09.2018 року, 22.10.2018 року, 02.12.2018 року, 05.12.2018 року та 10.12.2018 року взяв на себе зобов`язання послугу з перевезення вантажів у міжнародному сполученні, що підтверджується копіями договорів про надання послуг, наявними в матеріалах справи (а.с. 33, 35, 36, 37, 39, 41, 43, 45, 47, 49, 51). Відповідно до п.8.1 вищенаведених договорів за фактом виконання перевезення Сторони складають та підписують Акт наданих послуг. Як вбачається з актів приймання-передачі наданих послуг до вищенаведених договорів, такі підписані сторонами, підрядники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виконували і передавали замовнику послуги з доставки вантажів у міжнародному сполученні (а.с. 30, 32, 34, 36, 38, 40, 42, 44, 46, 48, 50, 52). Також, як вбачається з наявних в матеріалах справи копій актів приймання-передачі наданих послуг, останні містять усі обов`язкові реквізити та відомості, в тому числі, посилання на дату договору послуг, вказується послуга доставки вантажу, суму винагороди, що підлягає сплаті за надані послуги, вказані акти підписані сторонами, а отже, не мають дефектів форми або змісту, які б в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" спричиняли втрату ними юридичної сили і доказовості. З огляду на викладене, зазначені акти є належним доказом виконання сторонами саме умов договорів надання послуг. Також, слід вказати, що безпосередньо з актів приймання-передачі надання послуг, наявних в матеріалах справи, вбачається, що надані послуги не мають системного характеру та здійснюються періодично, розміри винагороди за кожним окремим актом наданих послуг є також різним, та варіюється залежно від фактично наданої послуги. Зокрема, за актом від 30.07.2018 підрядник ОСОБА_3 отримав винагороду за надану послугу з доставки вантажу в сумі 970, 00 грн., а за актом від 27.09.2018 - 400, 00 грн. З викладеного вище випливає, що послуги надавались виконавцями періодично, а не постійно, з оплатою не за процес праці, а за кінцевий результат. Завдання, які виконувались виконавцями протягом різних періодів, є різними, що виключає виконання ними трудової функції. Таким чином, висновки зроблені в акті перевірки, що має місце не наявність цивільно-правових угод як таких, що насправді містять ознаки трудового договору, є такими, що не ґрунтується на фактичних обставинах та законодавстві. З огляду на зазначене, суд вказує на відсутність факту використання позивачем найманих працівників за лютий, квітень, липень, серпень, вересень, жовтень та грудень 2018 року, та як наслідок відсутність оплати останнім заробітної плати та відсутність ознак та обов`язків у позивача податкового агенту, щодо нарахування та сплати ним податку з доходу фізичних осіб та військового збору. Враховуючи вищенаведене, а також те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення приймались на підставі помилкових висновків акту перевірки № 210/15-32-33-04/ НОМЕР_1 від 24.10.2019 року, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що ГУ ДПС в Одеській області безпідставно прийнято податкові повідомлення-рішення № 0005513304, № 0005523304, № 0005503304, № 0005493304 від 19.11.2019 року, а отже такі підлягають визнанню протиправними та скасуванню. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року по справі № 420/1470/20, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач Семенюк Г.В. Судді Домусчі С.Д. Шляхтицький О.І.